Рішення № 125051626, 10.04.2024, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/6523/23

Провадження № 2/589/353/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №859799221 від 08 травня 2021 року (Договір-1) в розмірі 48006 грн 81 коп. яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу 11999,60 грн; заборгованості за відсотками 36007,21 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено Договір-1.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

31 грудня 2020 року додатковою угодою до договору факторингу №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за Договором-1. 20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №20102022, останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за Договором-1. Всупереч вимогам Договору-1, позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку чим має заборгованість перед ТОВ «ФК«ЄАПБ». Враховуючи викладене позивач просить задовольнити позов.

17 січня 2024 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження від 17 січня 2024 року разом із позовною заявою та додатками до неї було направлено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на зареєстроване місце проживання відповідача, але була повернута на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання». (а.с.42-43)

Станом на 10 квітня 2024 року відзив на позов та заперечення від відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір-1, за умовами якого відповідачеві встановлено надано кредит на суму 12000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів (а.с. 6-8).

31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюк» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №26 додоговору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 10-12).

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору Права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а Фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.13-14).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 20.10.2022 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором-1 в сумі 48006,81 грн, яка складається із: заборгованості по основному боргу 11999,60 грн, заборгованості по відсоткам 36007,21 грн (а.с.15).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Зміст зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що має управомочена сторона у зобов`язанні, називається правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони є боргом.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ «ФК«ЄАПБ», всупереч зазначених вище вимог закону,

не надано суду договір факторингу, який би підтверджував, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дійсно передав права вимоги ТОВ «Таліон Плюс», реєстр прав вимог, підписаний уповноваженими особами ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яким би підтверджувалося набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за Договором-1 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..

Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» повинно було сплатити ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування, проте доказів на підтвердження такої сплати за отримання права вимоги до ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Позивачем на підтвердження передачі права вимоги за Договором-1 до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» було надано Додаткову угоду про внесення змін від 31.12.2020 до Договору факторингу від 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, однак суд не бере зазначений доказ до уваги, у зв`язку із тим, що на момент укладення додаткової угоди та договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

З наведеного слідує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитора - ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», тобто не доведено перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за Договором-1 укладеним між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за Договором-1 в розмірі 48006,81 грн, позивачем надано копію Договору-1, договору факторингу, витяг з реєстру прав вимоги, а також розрахунок заборгованості за укладеним Договором-1.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного Договору-1 та наявність у відповідача заборгованості перед ТОВ «ФК«ЄАПБ» у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу за Договором-1 були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем.

Надані позивачем на підтвердження надання кредиту за Договором-1 копію платіжного доручення на суму 12000,00 грн., в якому зазначено отримувачем ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 не є доказом перерахування коштів останній, оскільки вказане платіжне доручення не містить відмітки про час їх прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону НОМЕР_2 та його належність позичальнику.

Суд, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором №859799221 від 08.05.2021 в розмірі 48006 грн 81 коп., задоволенню не підлягає.

Згідно з приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, місто Київ, вулиця Сімона Петлюри, будинок 30.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша