Ухвала суду № 125050501, 11.02.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.02.2025

Єдиний унікальний №497/2166/22

Провадження №1-кп/497/12/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про розгляд заяви прокурора про роз`яснення судового рішення про дозвіл на тимчасовий доступ

11.02.25 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 (ВКЗ),

його захисника адвоката ОСОБА_5 (ВКЗ),

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград Одеської області заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про роз`яснення судового рішення в порядку ст.380 КПК України в кримінальному провадженні № 12022160000000231 від 19.04.2022 року відносно обвинувачених:

ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.3 ст.332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні з 25.09.2023 року розглядається обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.3 ст.332 КК України (т.2 а.с.183-184).

Ухвалою суду від 17.12.2024 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 від 09.12.2024 року про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів було задоволено. Зобов`язано відповідальних (уповноважених) осіб Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (65045, м. Одеса, вул. Ніни Строкатої, 37, тел:048-779-45-83, ел.пошта: odessa@dis.np.gov.ua, stop_corruption.odessa@dis.np.gov.ua) надати захиснику обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2299), тимчасовий доступ до речей і документів та інформації, які перебувають у володінні Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (65045, м. Одеса, вул. Ніни Строкатої, 37), з можливістю ознайомитися з ними, зробити їх копії (електронні та паперові) та вилучити їх копії (у разі наявності), а саме стосовно того:

- чи заводилася Одеським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України оперативно-розшукова справа стосовно ОСОБА_4 у відповідності до статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

- чи приймалася відповідна постанова, якщо так - надати можливість вилучити копію постанови;

- на яких підставах оперативним підрозділом було розпочато проведення оперативних заходів стосовно ОСОБА_4 ;

- які саме оперативні заходи були проведені співробітниками Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

- з яких джерел та у який спосіб отримано інформацію про незаконну діяльність ОСОБА_4 щодо переправлення осіб через державний кордон України;

- чи направлялися матеріали проведених оперативних заходів (протоколи із зазначенням відомостей про осіб, які проводили вказані заходи, письмові пояснення громадян, аудіо-відеоматеріали тощо) уповноваженому прокурору, а якщо так - ким та коли саме, відповідно до яких супровідних документів, надати можливість вилучити копії відповідних документів.

Строк дії ухвали визначено 2 (два) місяці з дня її постановлення (т.3 а.с.220-223).

В судовому засіданні було проголошено перерву до 15.01.2025 року (т.3 а.с.219).

27.12.2024 року до суду поштовим листом надійшла заява прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про роз`яснення судового рішення в порядку ст.380 КПК України, а саме ухвали суду від 17.12.2024 року про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів (т.3 а.с.228-233).

А саме, прокурор просить:

1.Роз`яснити в якій формі відповідно до ухвали Болградського районного суду Одеської області від 17.12.2024 Одеське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зобов`язано надати адвокату ОСОБА_5 , у якого відсутній допуск до державної таємниці відповідної форми, тимчасовий доступ до інформації з обмеженим доступом:

чи заводилась оперативно-розшукова справа стосовно ОСОБА_4 ; підстав заведення оперативно-розшукової справи стосовно ОСОБА_4 ; переліку проведених оперативних заходів; джерел та способів отримання інформації про незаконну діяльність ОСОБА_4 ; чи направлялися матеріали проведених оперативних заходів уповноваженому прокурору.

2.Роз`яснити в який спосіб та формі відповідно до ухвали Болградського районного суду Одеської області від 17.12.2024 Одеське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зобов`язано надати адвокату ОСОБА_5 можливість вилучити копії документів, які мають відповідні грифи секретності та копіюванню не підлягають:

постанови про заведення оперативно-розшукової справи, протоколів із зазначенням відомостей про осіб, які проводили оперативні заходи, письмові пояснення громадян, аудіо-відеоматеріали тощо.

Про прийняте рішення прокурор просив повідомити Одеську обласну прокуратуру, Одеське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та інших учасників кримінального провадження у порядок та спосіб, визначений діючим законодавством.

В обґрунтуваннязаяви прокурорстверджує, що за приписами частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 159 КПК України регламентовано, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, також належить державна таємниця (п. 9 ч. 1 ст. 162 КПК України).

Вичерпний перелік відомостей, які станом на даний час визнані в Україні державною таємницею, міститься у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженому наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383 (з відповідними змінами та доповненнями).

У контексті заборони внесення державної таємниці до процесуальних рішень слід зауважити, що пунктами 4.4.4 Зводу відомостей, які становлять державну таємницю, відомості щодо комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів, віднесені до державної таємниці з грифом «таємно» або «цілком таємно». Пунктами 4.12.3 та 4.12.4 Зводу відомостей, які становлять державну таємницю, визначено, що відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої планується проведення такої дії, віднесені до державної таємниці з грифом «таємно».

Крім цього, п.1 ст.10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає, що матеріали ОРД використовуються як приводи та підстави для початку досудового розслідування. Це корелюється з положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, де зазначено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР. Таким «повідомленням» або «будь-яким джерелом» і можуть бути матеріали ОРД.

Пунктом 2 ст.10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що матеріали ОРД використовуються для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні. Це повним обсягом узгоджується з положеннями остатнього абзацу ч. 2 ст. 99 КПК України, де зазначено, що матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Статтею 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено, що забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, регулює Закон України «Про державну таємницю».

Статтею 1 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що допуск до державної таємниці - це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Згідно з частиною першою ст. 20 Закону України «Про державну таємницю» державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов`язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Частинами першою, другою та сьомою ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно».

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки.

Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Статтею 23 Закону України «Про державну таємницю» передбачено підстави відмови у наданні допуску до державної таємниці.

Приписами статті 27 Закону «Про державну таємницю» регламентовано, що доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.

Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов`язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Статтею 517 КПК України внормовано питання охорони державної таємниці під час кримінального провадження. Зокрема, частиною 1 визначено, що досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.

Частиною 3 та 4 указаної статті регламентовано, що до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов`язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю (частина 5 указаної статті).

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування (частина 6 указаної статті).

На підставі ст. 380 КПК України, з метою недопущення порушення вимог ст. 517 КПК України, які кореспондуються з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про державну таємницю», Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, та іншими нормативно-правовими актами прокурор просить надати роз`яснення по зазначеним ним в цій заяві питанням.

В період з 30.12.2024 ро по 08.01.2025 року, та з 15.01.2025 року по 05.02.2025 року головуючий суддя перебувала у частині щорічної відпустки, головуючому судді були надані дні відпочинку за чергування у вихідні дні, а тому дана заява розглядається в першому призначеному судовому засіданні після виходу головуючого судді з відпустки.

У судовому засіданні 10.02.2025 року:

-прокурор ОСОБА_3 підтримав дану заяву, вважав її обґрунтованою, стверджував про необхідність надання роз`яснення виконання ухвали, оскільки прокурори перебувають у складному становищі та не знають як виконати ухвалу суду, а невиконання ухвали може призвести до відповідальності встановленої законом.

-захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення вказаної заяви прокурора, стверджував, що особою у володінні якої перебувають речі і документи, доступ до яких йому надано є Одеське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, але не прокурор який наполягає на роз`ясненні судового рішення. Заява прокурора по суті виражає не згоду з постановленим судом рішенням, хоча рішення не стосується органу прокуратури. Одеське управління ДВБ Національної поліції України повідомлялося про розгляд клопотання судом, однак заперечень не надало, до суду представника не направило та і наразі не висказувало заяв щодо роз`яснення судового рішення, яке було передано управлінню для виконання. На його захисника переконання достатнім було надати письмову відповідь на питання поставлені в ухвалі суду, та у разі не можливості надати ту чи іншу інформацію, зазначити про це у відповіді, оскільки сторона обвинувачення не спромоглася в судовому засіданні надати відповіді на питання ініційовані стороною захисту.

-обвинувачений - ОСОБА_4 (ВКЗ) підтримав думку захисника;

-захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію захисника ОСОБА_5 .. В своїх запереченням посилався на висновки, викладені в Постанові Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі №761/21443/22 в частині роз`яснення судового рішення та просив їх врахувати при розгляді даної заяви. Стверджував, що цією заявою прокурор виражає незгоду з постановленим судом рішенням, оскільки прокурором було подано апеляційну скаргу на рішення, яке не оскаржується, тоді як ухвала за результатами розгляду цієї заяви підлягає апеляційному оскарженню. Таким чином на думку захисника, прокурор затягує розгляд справи по суті пред`явленого обвинувачення.

-обвинувачений - ОСОБА_6 підтримав заперечення захисника.

Дослідивши доводи прокурора в поданій заяві, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Отже, роз`яснення судового рішення - це викладення його у більш ясній і зрозумілій формі.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення (ухвала Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі N 21-452іп16).

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суддя викладає більш повно і зрозуміло ті положення рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому, суддя не роз`яснює мотиви прийняття судового рішення та не змінює його зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні. Отже, якщо фактично порушується питання про зміну судового рішення, про внесення до нього нових даних або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Такий висновок узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2019 у справі N 202/4467/14-к.

Відтак, роз`яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз`яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення. Роз`яснення судового рішення спрямоване на усунення незрозумілості, що ускладнює його реалізацію. Суть роз`яснення судового рішення полягає не в роз`ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз`ясненні рішення з метою наступного його виконання.

В ухвалі від 22.02.2024 року у справі №761/21443/22, що стосується саме заяви про роз`яснення судового рішення, Верховного суд вказав, що механізм, визначений у ст. 380 КПК України, не може використовуватися, якщо учасник процесу не згоден з мотивами судового рішення, порушує питання про внесення змін або нових даних у судове рішення. При цьому, роз`яснюючи ухвалу, суд не вправі змінювати її зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні.

Вимоги, які пред`являє кримінальний процесуальний закон до змісту ухвали, містяться у статті 372 КПК України. Тож у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз`яснення ухвали, слід виходити з приписів статей 372 КПК України щодо змісту ухвали.

Варто зазначити, що роз`яснення судового рішення, яке на думку певних осіб є незрозумілим, виступає ще одним (крім передбаченого ст. 379 КПК України) способом усунення його недоліків, а щодо передбачених ст. 380 КПК України роз`яснень змісту судового рішення та інших його аспектів, то вони не обумовлені потребою усунення його формальних чи змістових недоліків.

Так, на особу, що звертається з заявою про роз`яснення рішення покладається обов`язок зазначити, що саме в ньому є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового рішення тощо.

Текст ухвали від 17.12.2024 року про тимчасовий доступ до речей і документів складено відповідно до вимог ст. 372 КПК України з посиланням на норми діючого кримінального процесуального закону, викладений чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту та виконання органом досудового розслідування, а відтак підстав для задоволення заяви про роз`яснення ухвали слідчого судді в порядку ст. 380 КПК, за наведеними в ній доводами, відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В даному випадку в мотивувальній частині зазначеної ухвали зазначені мотиви прийнятого рішення, у висновках містяться посилання на відповідні норми кримінального процесуального закону, а резолютивна частина цього судового рішення містить чіткий і зрозумілий висновок.

Поряд із цим, заява про роз`яснення судового рішення не містить застережень про те, в чому саме полягає незрозумілість судового рішення та посилань на конкретні обставини.

Судове рішення є ясним, повним, зрозумілим, резолютивна частина рішення є такою, що не припускає іншого тлумачення та суперечностей під час його виконання.

Дослідивши зміст ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів від 17 грудня 2024 року, постановленої за результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_5 про надання тимчасового доступу до речей і документів, встановлено, що ухвала відповідає вимогам ст. 164 КПК України, є зрозумілою, мотиви, обґрунтування її прийняття, суть та зміст викладені чітко та доступно, з посиланням на норми чинного законодавства, будь-яких положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння, ухвала не містить. Мотивувальна та резолютивна частини даної ухвали є зрозумілими і такими, що не припускають іншого тлумачення.

Порядок виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів встановлено ст. 165 КПК України.

Отже, ухвала суду від 17 грудня 2024 року не містить жодних положень чи посилань, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння, зокрема, й для осіб які будуть здійснювати її виконання.

Уповноваженій особі, у володінні якої перебувають документи Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України достатньо надати письмову відповідь на питання зазначені в ухвалі суду, а у разі неможливості надати відповідь чи документ, зазначити причини та підстави.

В силу вимог ч.1 ст.380 КПК України з заявою про роз`яснення судового рішення може звертатися:

-учасник судового провадження;

-орган виконання судового рішення;

-приватний виконавець.

Учасниками судового провадження згідно п.26 ч. 1 ст.3 КПК України є стороникримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, представник персоналу органу пробації, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.

Тоді як згідно п.19 ч.1 ст.3 КПК України сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники;

Слушним є зауваження сторони захисту, що ухвала суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути виконаною Одеським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (орган виконання судового рішення), тобто особою у володінні якої перебувають речі і документи, до яких надано доступ судом, і якій рішення суду є зрозумілим, втім не прокурором, який ініціює роз`яснення судового рішення в частині його виконання.

З врахуванням зазначеного, суд вивчивши заяву прокурора, дослідивши матеріали провадження не встановив важливість та необхідність роз`яснення рішення, оскільки під час судового розгляду заяви встановлено, що ухвала суду від 17.12.2024 року відповідає вимогам статті 372 КПК України, її викладено в ясній зрозумілій формі, підстави та мотиви прийняття даного рішення наведені в ухвалі з урахуванням норм законодавства, що підлягають застосуванню при вирішенні відповідного клопотання.

Таким чином, за своїм змістом ухвала суду є зрозумілою, підстави та мотиви прийняття даного рішення наведені в ухвалі.

Відтак, заява прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.380 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 про роз`яснення ухвали Болградського районного суду Одеської області від 17.12.2024 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів - відмовити.

Ухвала про відмову в роз`ясненні судового рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яка звернулась із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня проголошення, а в разі постановлення ухвали у відсутність особи, яка її оскаржує, з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено і проголошено 11.02.2025 року.

Суддя: ОСОБА_1