Рішення № 125047385, 10.02.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2271/23

Провадження № 2/522/1204/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3334,44 дол. США,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3334,44 дол. США.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.10.2007 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 507А за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32 500 дол. США на строк з 04.10.2007 по 03.10.2014, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Рішенням суду від 21.01.2014 у справі 522/19951/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручителя) на користь банку борг у сумі 28646,57 дол. США та 91185,58 грн. Боржник рішення суду не виконав, у зв`язку з чим Банк просить суд стягнути з відповідача 3 % річних на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у сумі 3334,44 дол. США.

27.03.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Відповідач повідомлявся судом про розгляд даної справи належним чином, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між 04.10.2007 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 507А за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32 500 дол. США на строк з 04.10.2007 по 03.10.2014, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2014 у справі 1522/19951/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручитель) на користь банку борг у сумі 28646,57 дол. США та 91185,58 грн, з яких: 7351,50 дол. США - заборгованість по кредиту строкова, 14489,90 дол. США - заборгованість по кредиту прострочена, 90,10 дол. США заборгованість по процентах поточна, 6715,07 дол. США заборгованість по процентах прострочена, 64581,12 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 26604,46 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів, судові витрати 1820,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 суму штрафу за договором застави від 04.10.2007 у сумі 9117,50 грн.

Водночас судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2022 у справі № 1522/19951/12 у задоволенні заяви ПАТ АТ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі № 522/19951/12 відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті611 ЦК Українив разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положеньстатті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Вказаний висновок підтриманий в постановах ВП ВС від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 та від 03.10.2023 у справі № 366/203/21.

Отже, обов`язок, встановлений положеннями ст. 625 ЦК України нерозривно пов`язаний з основним грошовим зобов`язанням та залежить від нього.

Виконання обов`язку можливе як у добровільному порядку, так і в примусовому.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання(ст. 15 ЦК України).Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу(ст. 16 ЦК України).

Діючим законодавством встановлений механізм захисту прав, свобод та законних інтересів особи, який передбачає право на звернення до суду, процедуру розгляду справи з повним та всебічним встановленням всіх істотних обставин, ухвалення рішення по суті позовних вимог та його примусове виконання.

При цьому, цивільним законодавством встановлений строк загальної позовної давності, який складає три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень в постанові ВП ВС від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, а також постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/4564/19 та постанові КАС ВС від 10.01.2024 у справі № 640/21339/20:

«Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)».

Інститут позовної давності полягає в наданні особі гарантованого строку на звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, наприклад, звернення з вимогою про стягнення заборгованості. Сплив такого строку не означає, що право, інтерес, а відповідно обов`язок перестали існувати. Закінчення строку позовної давності означає, що особа втратила можливість захисту її права судом. Разом з тим, особа не позбавлена права задовольнити свої вимоги позасудовим шляхом, зокрема, якщо між сторонами існують договірні правовідносини і сторони передбачили в договорі таку можливість.

Так само встановлені законом строки примусового виконання судового рішення.

Як було вище зазначено, рішенням суду були задоволені позовні вимоги банку та стягнуто солідарно заборгованість з відповідачів.

Разом з тим, в подальшому банку було відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа та поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тобто банк втратив встановлену законом можливість задовольнити свої вимоги за допомогою механізму примусового виконання рішення.

Особа несе ризик настання відповідних наслідків в результаті вчинення чи не вчинення нею відповідних дій.

При цьому, як роз`яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 «…з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту».

Тобто, в правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

Фактично, обов`язок боржника перед кредитором набув ознак натурального зобов`язання, оскільки в натурі він існує, однак не може бути примусово стягнений.

В контексті встановлених обставин справи, оскільки позивач (кредитор) втратив можливість примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за допомогою встановленого законодавством механізму, а обов`язок відповідно до ст. 625 ЦК України є акцесорним щодо основного зобов`язання та поділяє його правову долю, позовні вимоги про стягнення 3 % річних не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3334,44 дол. США відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик