Рішення № 125026237, 03.02.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1212/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача Зорянської сільської ради

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Ганов Олександр Олександрович (в залі суду);

Від прокуратури: Гарбарук Вадим Анатолійович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

31 грудня 2024 року заступник керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Зорянської сільської ради (далі - відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права користування та про усунення перешкод у здійсненні права користування та земельною ділянкою.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 04 листопада 2019 року № 17-2861/16-19-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради, яка розроблена на замовлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21 лютого 2019 року. Відповідно до вказаної технічної документації в результаті виконаних робіт із земель запасу сільськогосподарського призначення, сформовано земельні ділянки площею 395,3787 га, зокрема ділянка № 52 - площею 2,53 га, яку зареєстровану у Державномуземельному кадастрі 31 жовтня 2019 року, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311. Надалі, 11 листопада 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу № 17-37-ОТГ та акту приймання-передачі передано із державної власності, а Зорянською територіальною громадою в особі Зорянської сільської ради прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Зорянської га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311 (ділянка згідно додатку № 52).

На переконання прокуратури на спірній земельній ділянці знаходить пам`ятка археології місцевого значення - "Городище ХІІ-ХІП ст." с. Грабів відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а земельна ділянка площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, на якій розміщена пам`ятка, є землею історико-культурного призначення.

Отже, прокуратура зазначає, що у порушення вимог ст. ст. 53, 54 ЗК України та ст. ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка історико-культурного призначення площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, на якій розташована пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ" с. Грабів, протиправно вибула із державної власності, оскільки не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності.

Відповідач у свою чергу позовні вимоги визнав, про що подав до суду відповідну заяву.

Заяви та клопотання у справі.

21 січня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшов лист, в якому останній зазначає, що позовні вимоги визнає та просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору.

23 січня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява, в якій останній позовні вимоги визнає та просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору. Окрім того, просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.

03 лютого 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представників позивача та прокуратури надійшли заяви, в яких останні не заперечують проти переходу до слухання справи по суті в судовому засіданні 03 лютого 2025 року.

Зважаючи на вищевказані обставини, слухання справи по суті відбулося в судовому засіданні 03 лютого 2025 року.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1212/24 за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Зоряньскої сільської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та земельною ділянкою, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 03 лютого 2025 року.

Представник прокуратури у судовому засіданні 03 лютого 2025 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судове засідання 03 лютого 2025 року відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

На території Зорянської територіальної громади, у селі Грабів, розташований об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІП ст.".

Згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 08 вересня 2023 року № 481 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», пам`ятка археології "Городище ХІІ-ХІП ст." занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Рівненській області (охоронний номер № 705-Рв).

Підставою для занесення пам`ятки археології "Городище ХІІ-ХІП ст." до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення слугували рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17 лютого 1970 року № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення" та рішення Рівненської обласної ради народних депутатів від 10 серпня 1995 року № 56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області".

Зокрема, рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17 лютого 1970 року № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення" затверджено основний список взятих на облік пам`ятників археології, історії та мистецтва Ровенської області. Відповідно до Списку пам`ятка археології знаходиться в с. Грабів, південь села на березі потоку, Ровенський район, відноситься до курганів та датується періодом Київської Русі.

Також на підставі рішення облвиконкому від 17 лютого 1970 року № 102 Міністерством культури Української РСР 23 липня 1977 року складено паспорт та облікову картку пам`ятки археології місцевого значення "Грабівське городище і курганний могильник".

Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів № 56 від 10 серпня 1995 року "Про перелік пам`яток археології Рівненської області" затверджено перелік територій на яких знаходяться пам`ятки археології, що не підлягають передачі у колективну та приватну власність, як землі історико-культурного призначення.

Згідно п. 33 Переліку, не підлягає передачі у колективну та приватну власність, як землі історико - культурного призначення "Городище ХІІ-ХІП ст." в с. Грабів Рівненського району".

При цьому, необхідно зазначити, що у документах на пам`ятку археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." наявні дані (описи, схеми тощо), що підтверджують розміщення пам`ятки місцевого значення в с. Грабів, Рівненського району на окраїні села на березі річки Устя. Відповідно до паспорта на об`єкт культурної спадщини та облікової картки об`єкта культурної спадщини на пам`ятку археології місцевого значення "Грабівське городище" від 14 грудня 2009 року слідує, що городище знаходиться на окраїні села, на мисоподібному виступі на лівому березі р. Устя. Городище складається з трьох площадок. Площа городища складає 5 га (пункти 11, 15 паспорта).

Окрім того, відповідно до паспортів на об`єкт культурної спадщини та облікових карток об`єктів культурної спадщини на пам`ятку археології місцевого значення "Грабівське городище" від 14 грудня 2009 року та від 23 липня 1977 року слідує, що на вказаній пам`ятці неодноразово проводилися дослідні роботи (археологічні розвідки), в т.ч. після 1970 року.

Згідно інформації управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 20 грудня 2024 року № 1016/0/24 слідує, що пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХП ст." в с.Грабів Рівненського району занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 08 вересня 2023 року № 481 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" на підставі листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 13 березня 2023 року № 06/35/2286-23 щодо впорядкованих переліків об`єктів культурної спадщини (пам`ятки археології місцевого значення), які взяті на державний облік до 12 липня 2000 року для включення їх до Державного реєстру нерухомих пам`ятників України.

Первинною датою внесення пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ- ХІІ ст." в с. Грабів Рівненського району до списку пам`ятників археології місцевого значення є рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17 лютого 1970 року № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 04 листопада 2019 року № 17-2861/16-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради, яка розроблена на замовлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21 лютого 2019 року.

Відповідно до вказаної технічної документації в результаті виконаних робіт із земель запасу сільськогосподарського призначення, сформовано земельні ділянки площею 395,3787 га, зокрема ділянка № 52 - площею 2,53 га, яку зареєстровану у Державномуземельномукадастрі 31 жовтня 2019 року, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311.

11 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу № 17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі передано із державної власності, а Зорянською територіальною громадою в особі Зорянської сільської ради прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Зорянської га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311 (ділянка згідно додатку № 52).

Рішенням Зорянської сільської ради від 28 січня 2021 року № 145 прийнято з державної у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення на території Зоря сільської ради згідно акту приймання - передачі, зокрема на земельну ділянку площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, 26 травня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності (реєстраційний номер: 2372829456246).

Відповідно до інформації Управління культури і туризму Рівненської ОДА від 07 листопада 2024 року № вих-1275/0/01-11/24, земельна ділянка площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, частково розташована в межах території пам`ятки археології місцевого значення - "Городище ХІІ-ХІП ст." с. Грабів Рівненського району.

Згідно акту обстеження від 22 жовтня 2024 року, проведеного управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації із залученням професора кафедри суспільної дисципліни НУВГП, доктора історичних наук Богдана Прищепи, головного спеціаліста відділу архітектури, земельних відносин цивільного захисту та ЖКГ Зорянської сільської ради Галини Ярути, начальника відділу архітектури, земельних відносин цивільного захисту та ЖКГ Зорянської сільської ради Іванни Кузьміч, сертифікованого інженера - геодезиста, в ході моніторингу стану використання пам`ятки археології місцевого значення «Городище ХІІ-ХІП ст." в с.Грабів Рівненського району Городище, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:21:025:0311 частково знаходиться в межах пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." в с.Грабів Рівненського району.

Відповідно до графічних матеріалів, які є складовою частиною паспорта об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини "Грабівське городище" (Рис. 1 План східної частини с.Грабів Рівненського району, Рис.2 с.Грабів Рівненського району План городища, Рис.3 с.Грабів Рівненського району План городища, ортофотоплану земельної ділянки № 52 та викопіювання з плану землекористування про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Зорянської сільської ради ділянки № 52, які містяться у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради, земельна ділянка площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, перебуває в охоронній зоні пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ" с. Грабів Рівненського району.

Прокуратура зазначає, що у порушення вимог ст. ст. 53, 54 ЗК України та ст. ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка історико-культурного призначення площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, на якій розташована пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ" с. Грабів, протиправно вибула із державної власності, оскільки не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Рівненською обласною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 14 листопада 2024 року № 50-56-947вих-24, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.

У відповідь Рівненська обласна військова адміністрація листом від 29 листопада 2024 року повідомила, що не заперечує щодо вжиття заходів на захист інтересів держави органами прокуратури.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Щодо скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно ЗК України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 ЗК України визначено, що до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Виходячи зі змісту абз. 1 преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Отже, порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Статтею 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" визначено, що археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини.

За дефініцією, наведеною у ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 даного Закону визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Разом з тим, 14 січня 2005 року набув чинності Закон України від 16 грудня 2004 року "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Наведений закон містить розділ II "Прикінцеві положення", пунктом 4 якого визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Суд зазначає, що чинними нормативно-правовими актами об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", віднесено до пам`яток культурної спадщини. Зокрема, пам`ятка культурної спадщини "Городище ХІІ-ХІП ст." включена до переліку пам`яток археології, історії та мистецтва місцевого значення відповідно до рішень виконкому Ровенської обласної ради народних депутатів трудящих від 17 лютого 1970 року № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення" та Рівненської обласної ради від 10 серпня 1995 року № 56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області", а отже є пам`яткою археології місцевого значення в розумінні Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно ст. 34 вказаного Закону землі, на яких розташовані пам`ятки, історико- культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв (ч. 6 ст. 17 зазначеного Закону).

Таким чином діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу.

Судом встановлено, що згідно інформації Управління культури і туризму Рівненської ОДА від 07 листопада 2024 року №вих-1275/0/01-11/24, земельна ділянка площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, частково розташована в межах території пам`ятки археології місцевого значення - "Городище ХІІ-ХІІІ ст." с. Грабів Рівненського району.

Факт розташування вищевказаної пам`ятки археології на спірній земельній ділянці, також підтверджується: актом візуального обстеження, проведеного 22 жовтня 2024 року у складі комісії; графічними матеріалами, які є складовою частиною паспорта об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини; ортофотопланом земельної ділянки № 52 та викопіюванням з плану землекористування про місце розташування земельної ділянки № 52, які містяться у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16 (№К/9901/43183/18) визначено, що "зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Отже, оскільки на спірній земельній ділянці площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, знаходиться пам`ятка археології, така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц вказано, що за змістом ч. 2 ст. 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Відтак земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико- культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно- планувальної та містобудівної документації.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час передачі земель з державної у комунальну власність), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області мало право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Рівненської області в порядку, визначеному законодавством.

Однак, землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель (ч.1 ст. 150 ЗК України).

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

За приписами положень ст. 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронна зона може бути встановлена на земельній ділянці будь-якої категорії, у тому числі сільськогосподарського призначення.

Відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією історико-культурного призначення та визначення меж та режимів використання пам`ятки археології та її зон охорони, не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка, яка передана Зорянській сільській раді у комунальну власність, не належить до земель історико-культурного призначення і на ній не розташована пам`ятка археології.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у редакції чинній, на час проведення інвентаризації), державна експертиза технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, у т.ч. спірної земельної ділянки, не проводилася.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 11 грудня 2020 року № 17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Зорянської сільської ради земельної ділянки площею 2,5298га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, прийнятий усупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 53, 54, 122 ЗК України та ст. ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", порушує виключне право власності держави України на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді для цілей сільськогосподарського виробництва.

Як наслідок, рішення Зорянської сільської ради від 28 січня 2021 року № 145 в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, суперечить вищевказаним вимогам законодавства.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Разом з тим, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 150).

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (п. 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (п. 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (п. 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 109).

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що під час розгляду даних спорів слід виходити з принципу jura novit curia- "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (п. 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (п. 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 101) та інші). Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 109).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і щодо негаторних позовів (постанова від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 1 грудня 2020 року № 17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", укладений на його підставі акт приймання-передачі, у частині передачі у власність Зорянської сільської ради земельної ділянки площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, та рішення Зорянської сільської ради від 28 січня 2021 року № 145 у частині прийняття в комунальну власність зазначеної земельної ділянки, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння державою спірною земельною ділянкою.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Згідно правових висновків викладених у п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

У п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц (п. 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (п. 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п. 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 97), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14 (п. 46).

Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі№ 487/10128/14-ц (п. 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (п. 99), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/15 (п. 46).

Отже, земельна ділянка площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, розташована в межах охоронної зони пам`ятки археології місцевого значення - "Городище ХІІ-ХІП ст." с. Грабів Рівненського району, відноситься до земель історико-культурного призначення, в силу ст. ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати у комунальній власності, а тому підлягає повернення в державну власність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Як встановлено судом вище, на підставі наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Рівненській області від 11 грудня 2020 року № 17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", який прийнятий усупереч вимогам законодавства, та актів приймання-передачі, Зорянською сільською радою рішенням від 28 січня 2021року № 145 прийнято в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема земельну ділянку площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311.

У подальшому, органом місцевого самоврядування 26 травня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки, права власності на земельну ділянку площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311, Зорянською сільською радою зареєстровано на підставі вищевказаних документів, відповідно державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, задоволення вимоги про повернення у державну власність спірної земельної ділянки, разом з похідною вимогою про скасування державної реєстрації права комунальної власності на неї, забезпечить відновлення прав держави на земельну ділянку площею 2,5298 га, кадастровий номер 5624684900:21:025:0311.

Щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав на неї.

Відповідно до частини 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 2,5298 га кадастровий номер 5624684900:21:025:0311 належить на праві комунальної власності Зорянській сільській раді, категорія земель - "землі сільськогосподарського призначення".

Слід наголосити, що ці відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико- культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі) яка є пам`яткою архітектури.

Неприйняття сільською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Аналогічні вимоги передбачені ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 травня 2024 року по справі № 916/1750/22 (п. 50) єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

За умови, що державна реєстрація речових прав відповідачів на спірну земельну ділянку вже скасована судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 916/1517/22.

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав Зорянської сільської ради на цю ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, Верховний Суд переглядаючи у касаційному порядку справу № 707/1924/20 (постанова від 02 лютого 2022 року) дійшов висновку про належність такого способу захисту, як скасування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка сформована за рахунок земель водного фонду.

Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16.

Отже, позовні вимоги у даній частині підлягають до задоволення.

Окрім того, слід зазначити, що позовні вимоги заступника керівника Рівненської окружної прокуратури (в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації) Зоряньска сільська рада визнала, та просила суд здійснити розподіл судових витрат відповідно до приписів ст. 130 ГПК України.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову прокуратурою сплачено 7 267 грн. 20 коп. судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, Рівненській обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (3 633 грн. 60 коп.). Питання про повернення Рівненській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вирішує в даному рішенні.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 3 633 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Рівненською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,5298 га кадастровий номер 5624684900:21:025:0311 шляхом:

- скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державної реєстрації права власності Зорянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04387220) на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684900:21:025:0311, площею 2,5298 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2372829456246) з одночасним припиненням права комунальної власності Зорянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04387220) на вказану земельну ділянку;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624684900:21:025:0311;

- зобов`язання Зорянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04387220) повернути земельну ділянку площею 2,5298 га кадастровий номер 5624684900:21:025:0311 державі в особі Рівненської обласної державної адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13986712).

3. Стягнути з Зорянської сільської ради (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Зоря, площа Володимира Плютинського, 1, код ЄРДПОУ 04387220) на користь Рівненської обласної прокуратури судовий (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

5. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп., сплачений згідно платіжних інструкцій від 18 грудня 2024 року № 2862, від 18 грудня 2024 року № 2863.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2025 року.

Суддя Войтюк В.Р.