Рішення № 125000355, 06.02.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025м. ХарківСправа № 922/4716/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) до Харківського квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61, код ЄДРПОУ 07923280) про стягнення 2 625 329,29грн за участю учасників справи:

позивача - Жигадло І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2 160 991,12грн, збитки від інфляції у розмірі 123 980,71грн, 3% річних в розмірі 43 562,02грн, пеню в розмірі 296 795,44грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 19-4133/23-БО-Т постачання природного газу від 28.09.2023 в частині здійснення своєчасної оплати за природний газ, з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Харківське КЕВ м. Харків є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. В діях відповідача щодо виниклої тимчасової заборгованості не має вини (умислу або необережності), а лише обставини - затримка бюджетного фінансування через повномасштабну військову агресію РФ проти України. Як зазначає відповідач, у даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Оскільки, як вважає відповідач, доведеним факт відсутності вини відповідача у затримці оплати за постачання газу, складного економічного становища КЕВ м. Харків та покладення непомірного тягаря на відповідача, він просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 100% та в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив з доводами відповідача не погоджується, аргументи відповідача викладені за змістом відзиву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам. Відповідач заперечує проти позову, але жодним чином не спростовує обставин та правової позиції позивача, викладених за змістом позовної заяви, і доведених позивачем належними та допустимими доказами.

На думку позивача, заява відповідача про зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника. Щодо зменшення 3% річних та збитків від інфляції, позивач зазначає про те, що визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). З урахуванням викладеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечень на відповідь позивача на відзив суду не надав.

В судовому засіданні 23.01.2025 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.02.2025 о 13:25год.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

При цьому, 06.02.2025 від відповідача на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому останній просить суд замінити назву відповідача з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків з посиланням на те, що згідно спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 № Д-321/10/дск та директиви командувача Сил логістики Збройних сил України від 01.11.2024 № Д-23/ДСК з 31.01.2025 Харківське квартирно-експлуатаційне управління переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.

Суд зауважує, що у разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині судового рішення.

У даному випадку заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача не змінювався, а станом на дату винесення рішення суду найменуванням відповідача є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.

При цьому, чинний Господарський процесуальний кодекс України не регламентує порядок саме зміни назви сторони.

З підстав викладених вище, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.02.2025 про задоволення клопотання відповідача, здійснено заміну найменування відповідача у даній справі з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється судом з урахуванням відповідних змін.

Інших заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) та Харківським квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (відповідач) укладено договір постачання природного газу № 19-4133/23-БО-Т (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання передати відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 332,0тис.куб.м.

Підписанням цього договору, за умовами п.2.3. договору, відповідач дає згоду позивачу на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що перегляд та коригування замовлений споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду із дотриманням вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Відповідач зобов`язується надати позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник, за умовами п.п. 3.5.2 п. 3.5. договору, протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу I та акт на передачу Обсягу II.

Сторони у п.п. 3.5.3 п. 3.5. договору погодили, що відповідач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У п.4.1 договору встановлено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 договору як Обсяг I встановлюється на період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 (включно) наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м. газу - 7 420,00грн. Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу на перед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн, крім того ПДВ 20% - 27,315грн, всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для Обсягу I за 1000 куб.м, з урахуванням тарифу послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89грн.

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. договору як Обсяг II встановлюється на період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 (включно) наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу - 16 390,00грн. Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн. Крім того ПДВ 20% - 27,315грн, всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб.м Всього ціна газу за 1000 куб.м з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89грн.

Загальна вартість договору на дату укладання становить 5 119 151,48грн.

За умовами п.5.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за природний газ виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п.5.3 договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ, відповідно до п.5.1 цього договору.

Позивач на виконання умов договору у період жовтень - грудень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 346 779,00грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Акти приймання-передачі природного газу підписані відповідачем та скріплені печаткою управління без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач за спожитий природний газ розрахувався частково на суму 1185787,88грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п.5.1 договору.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за листопад-грудень 2023 року за договором складає 2160991,12грн.

На суму заборгованості позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 43562,02грн, збитків від інфляції в розмірі 123 980,71грн та пені в розмірі 296795,44грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).

Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII та "Правилами постачання природного газу", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.

Пунктом 28 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Позивач на виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 346 779,00грн, за який відповідач розрахувався частково.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний вище період, наявними у справі. Акти підписані відповідачем та скріплені печаткою його відділу без будь-яких зауважень та заперечень.

Факт споживання відповідачем природного газу у жовтні-листопаді 2023 року відповідачем не заперечується.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Сторони, керуючись принципом свободи договору визначили на свій розсуд порядок оплати поставленого природного газу, закріплений у п.5.1 спірного договору.

Відповідач, як вже було зазначено вище, взяв на себе зобов`язання здійснити оплату природного газу шляхом перерахування 70% вартості фактично переданого за актом приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заборгованості за переданий позивачем природний газ у листопаді-грудні 2023 року на суму 2 160 991,12грн підтверджується належними доказами, наявними у справі та відповідачем не спростований.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ у листопаді-грудні 2023 року в розмірі 2 160 991,12грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 43562,02грн, збитків від інфляції в розмірі 123 980,71грн, суд керується наступним.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прострочення строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, сплатити позивачу 3% річних та інфляційні збитки.

На підставі зазначеного позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2 договору, здійснив нарахування 3% річних за період з 16.01.2024 по 16.10.2024 та з 16.02.2024 по 16.10.2024 в розмірі 43 562,02грн та збитків від інфляції за період з лютого по вересень 2024 року та з березня по вересень 2024 року в розмірі 123980,71грн.

Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

З цих же підстав суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що в його діях не було вини через відсутність фінансування. Суд зауважує, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч.2 ст.218 Господарського кодексу України). Законодавець не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачених ст.230 Господарського кодексу України, ст.ст.549, 625 Цивільного кодексу України, установи, які являються бюджетними та фінансуються з загального державного бюджету.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 16.01.2024 по 16.10.2024 та з 16.02.2024 по 16.10.2024 на загальну суму 43 562,02грн та збитків від інфляції за період з лютого по вересень 2024 року та з березня по вересень 2024 року на загальну суму 123980,71грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд не приймає заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем понесення ним збитків, оскільки правові підстави стягнення трьох процентів річних та збитків від інфляції від простроченої суми, не пов`язані із наявністю в кредитора збитків, матеріальних втрат, тощо, а виникають в силу договору та закону.

З цих же підстав, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та збитків від інфляції, а також зазначає, що таке зменшення чинним законодавством не передбачено.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 296 795,44грн за період з 16.01.2024 по 15.07.2024 та з 16.02.2024 по 15.08.2024, нарахованої за несвоєчасну оплату заборгованості за кожен період окремо, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов`язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 296 795,44грн за період з 16.01.2024 по 15.07.2024 та з 16.02.2024 по 15.08.2024, нарахованої за несвоєчасну оплату заборгованості за кожен період окремо є обґрунтованими та правомірними.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені на 100%, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення в цій частині, у зв`язку з чим вважає за можливе зменшити їх розмір на 50%, виходячи з наступного.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, у зв`язку з чим тимчасова заборгованість виникла не з вини (умислу або необережності), а через обставини, що не залежать від відповідача, а саме: затримка бюджетного фінансування через повномасштабну військову агресію РФ проти України.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма закріплена в ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в країні введено воєнний стан із 05.30год 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.

Суд визнає, що введення на території України воєнного стану та ведення активних бойових дій на території Харківської області значним чином вплинуло на фінансовий стан відповідача.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків є бюджетною установою, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним житлом, враховуючи, що кошти з Державного бюджету на даний час переважно спрямовуються на підтримку Збройних Сил України для боротьби із військовою агресією Російської Федерації проти України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України зменшити розмір пені на 50%.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 148 397,72грн. В частині стягнення пені в розмірі 148 397,72грн суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) - 2160991,12грн основного боргу, 43 562,02грн 3% річних, 123 980,71грн збитків від інфляції, 148397,72грн пені, 31 503,95грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 148 397,72грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "07" лютого 2025 р.

СуддяТ.А. Лавренюк