Вирок № 124988225, 07.02.2025, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/807/24

Провадження № 1-кп/669/11/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я кримінальне провадження № 12024244000001194 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Русковера Пінежського району Архангельської області, Російської Федерації, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, особи з інвалідністю 3 групи, учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2024 року близько 16 год 20 хв ОСОБА_5 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «Renault» моделі «Koleos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , рухаючись ним по вул. Шевченка в с. Данилівка Шепетівського району Хмельницької області зі швидкістю біля 100 км/год зі сторони с. Денисівка в напрямку с. Турівка Шепетівського району Хмельницької області в порушення вимог п. 1.5, п. 2.3 (б), п. 2.9 (а), п. 10.1, п. 11.3, п. 12.4, п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявив неуважність, не маючи наміру здійснювати обгін чи об`їзд перешкоди, неподалік будинку № 91 по вул. Шевченка в с. Данилівка Шепетівського району Хмельницької області, виїхав на зустрічну смугу по якій рухався автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 із причепом марки «АМС» моделі «500 СТАРКОНЬ» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , в салоні якого на задньому сидінні справа перебував пасажир ОСОБА_8 , внаслідок чого допустив зустрічне зіткнення, під час якого в момент первинного контактування автомобіль марки «Renault» моделі «Koleos» реєстраційний номер НОМЕР_1 своєю передньою лівою частиною зіткнувся із передньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху водій автомобіля «ВАЗ» моделі «21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки із переломами хрящових частин восьмого, дев`ятого та десятого ребер зліва, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я та не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння і в клінічному перебігу, а також рани лівого плеча та передпліччя, гематоми таза справа з переходом на латеральну поверхню правого стегна, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, пасажир автомобіля «ВАЗ» моделі «21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому дев`ятого ребра по середньо-паховій лінії зліва, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

06 лютого 2025 року між потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , за взаємної згоди було укладено угоди про примирення.

Відповідно до умов вказаних угод потерпілі та обвинувачений у кримінальному провадженні № 12024244000001194 від 07 липня 2024 року, добровільно, у відповідності до ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, уклали дані угоди про примирення, в яких виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 286-1 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження.

При укладені угод про примирення між потерпілими та обвинуваченим було враховано наступне: ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке належить до категорії нетяжких злочинів. На стадії досудового розслідування він повністю визнав вину, щиро покаявся, просив вибачення у потерпілих, примирився з ними, цікавився їхнім лікуванням і відновленням, надавав допомогу, зокрема матеріальну. Обвинувачений активно сприяв розкриттю правопорушення та добровільно відшкодував потерпілим усю завдану моральну шкоду. Також він на стадії досудового слідства компенсував матеріальні витрати потерпілим на лікування та відновлення.

Окрім того, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 3 групи, має статус учасника бойових дій, брав участь в АТО (2016-2019), у березні 2022 року добровільно мобілізувався до ЗСУ, а в серпні 2022 року був звільнений за станом здоров`я. Він страждає на психічне захворювання, яке впливало на його здатність усвідомлювати та контролювати свої дії на момент вчинення злочину, що підтверджено судово-психіатричною експертизою.

Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. На його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також батьки-пенсіонери, яким він надає матеріальну допомогу та здійснює догляд. Його старший син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув у ІНФОРМАЦІЯ_5 під час захисту міста Ізюм від збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно з досудовою доповіддю органу пробації, існує можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 30 серпня 2024 року № 645 наявність психічного захворювання підлягає врахуванню судом при призначенні покарання відповідно до судової практики (Постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 755/5059/19).

Окрім того, швидке судове провадження відповідає суспільному інтересу та сприятиме економії державних ресурсів.

Також, сторони вказали, що на момент укладення угод обвинувачений ОСОБА_5 повністю відшкодував потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 всі збитки, пов`язані з лікуванням і моральними стражданнями. Він також зобов`язується відшкодовувати майбутні витрати на лікування, якщо вони будуть наслідком отриманих тілесних ушкоджень. Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не вимагають від обвинуваченого жодних інших дій, окрім компенсації шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 визнає розмір витрат на експертів у сумі 13 631,04 грн та зобов`язується сплатити їх добровільно протягом 10 днів після набрання судовим рішенням законної сили у разі затвердження угоди.

При визначенні міри покарання враховано підписантами пом`якшувальні обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне добровільне відшкодування шкоди. Обтяжуючі обставини відсутні.

Разом з тим, сторони дійшли згоди щодо застосування ст. 69 КК України та призначення більш м`якого основного покарання - штрафу в розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн, а також мінімального додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Враховано, що ОСОБА_5 вперше притягується до відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, доглядає за батьками-пенсіонерами, є особою з інвалідністю 3 групи та має психічне захворювання, яке впливало на його здатність усвідомлювати свої дії.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_5 розуміють, що відповідно до частини першої статті 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угод для сторін є:

а) для обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку згідно з положеннями статей 394 і 425 КПК України, а також відмова від здійснення прав, передбачених права, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України;

б) для потерпілих - обмеження права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку згідно з положеннями статей 394 і 425 КПК України, та позбавлений права вимагати подальше притягнення особи до кримінальної відповідальності і змінювати розмір вимог щодо відшкодування шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України, зі змістом якої він ознайомлений.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення ним правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України. Підтримав угоди, заявив про здатність виконати умови угод, та ствердив, що його позиція є добровільною, жодного тиску при укладанні угод на нього не здійснювалось.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали угоди про примирення, повідомили, що дані угоди укладені добровільно, без примусу, тому просив суд затвердити угоди на викладених в них умовах. Зазначили, що їм повністю зрозумілі наслідки укладення угод про примирення.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримав угоди про примирення та просив призначити обвинуваченому узгоджене в угодах покарання.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо укладення угод про примирення між обвинуваченим та потерпілим, оскільки вважає, що узгоджене сторонами угод покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення його суспільній небезпеці та особі обвинуваченого.

Вирішуючи питання про можливість затвердження угод про примирення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Відповідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд встановив, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладання угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах. Також суд встановив, що умови цих угод відповідають вимогам КПК України.

Суд звертає увагу на те, що в силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та усталеної судової практики, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, є повне визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення (злочину), сприяння його розкриттю, добровільне відшкодування завданих збитків, його усвідомлення суспільної небезпечності вчиненого ним правопорушення та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Приймаючи до уваги особу обвинуваченого, те що згідно з даними висновку судово-психіатричної експертизи від 30 серпня 2024 року № 645 внаслідок наявного в нього психічного захворювання не повною мірою може усвідомлювати значення своїх дій та не повною мірою може керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. На момент вчинення злочину внаслідок наявного в нього психічного захворювання не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та відповідати за них. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_5 на даний момент за своїм психічним станом виявляє низький рівень небезпеки для самого себе та інших осіб, можливість спричинення ним іншої істотної шкоди низька, окрім того на обліку в лікаря-нарколога не перебуває, під динамічним спостереженням у лікаря-психіатра не перебуває,

Згідно довідки, виданої Теофіпольською селищною радою Хмельницької області від 22 липня 2024 року № 108/1-12 ОСОБА_5 за час проживання в селі Турівка Хмельницького району Хмельницької області зарекомендував себе з посередньої сторони, в зловживанні алкоголю не помічений, скарг та заяв на його адресу до старостату не надходило.

Відповідно до Досудової доповіді від 24 грудня 2024 року, наданої Хмельницьким районним сектором № 9 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області, виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, шляхом виконання з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Суд враховує особу обвинуваченого а саме: що він раніше не судимий, є особою з інвалідністю 3 групи, має статус учасника бойових дій, брав участь в АТО (2016-2019), у березні 2022 року добровільно мобілізувався до ЗСУ, а в серпні 2022 року був звільнений за станом здоров`я, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також батьків-пенсіонерів, яким він надає матеріальну допомогу та здійснює догляд, а також трагічні обставини в його сім`ї - загибель його сина під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України під час його безпосередньої участі у стримуванні військової агресії російської федерації проти України.

Крім цього відповідно до судової практики (Постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №755/5059/19), суд враховує при призначенні покарання наявність у обвинуваченого психічної хвороби, внаслідок якої останній на момент вчинення інкримінованого йому злочину не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому міри покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, тому суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням до основного покарання ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, тобто перейти до більш м`якого покарання не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України за цей злочин.

Щодо призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , то зважаючи на те, що причиною вчинення цього злочину стало порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілим середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, злочин вчинено в стані алкогольного сп`яніння, що підвищує його суспільну небезпеку, тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки сприятиме запобіганню вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Суд приходить до висновку, що узгоджене сторонами покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами є справедливим і достатнім для виправлення, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, а також принципам гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про примирення між потерпілими та обвинуваченим і призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання, а саме: призначити ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням до основного покарання ч. 1 ст. 69 КК України, штраф в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2024 року в справі № 688/3052/24 підлягає скасуванню.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, цивільний позов не заявлявся, питання про речові докази підлягають вирішенню у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення судової інженерно-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 18 липня 2024 року № СЕ-19/123-24/8280-ІТ в сумі 3029,12 грн, судової інженерно-технічної експертизи обставин та механізму ДТП від 17 липня 2024 року № СЕ-19/123-24/8271-ІТ в сумі 3029,12 грн, судової інженерно-технічної експертизи обставин та механізму ДТП від 23 липня 2024 року № СЕ-19/123-24/8279-ІТ в сумі 4543,68 грн, судової інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 28 серпня 2024 року № СЕ-19/123-24/10430-ІТ в сумі 3029,12 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, 69, 286-1 КК України, ст.ст. 100, 374-376, 394, 475, 476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоди про примирення від 06 лютого 2025 року, укладені між потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024244000001194 від 07 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому узгоджене в угодах основне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2024 року в справі № 688/3052/24 на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 та причіп марки «АМС» моделі «500 СТАРКОНЬ» реєстраційний номер НОМЕР_3 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , синього кольору, які на праві власності належать ОСОБА_7 - скасувати.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2024 року в справі № 688/3052/24 на автомобіль марки «Renault» моделі «Koleos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер кузова НОМЕР_6 , який на праві власності належать ОСОБА_9 - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 та причіп марки «АМС» моделі «500 СТАРКОНЬ» реєстраційний номер НОМЕР_3 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , синього кольору, які на праві власності належать ОСОБА_7 , зареєстрованому по АДРЕСА_3 - повернути власнику ОСОБА_7 ;

- автомобіль марки «Renault» моделі «Koleos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер кузова НОМЕР_6 , який на праві власності належать ОСОБА_9 , зареєстрованому по АДРЕСА_4 - повернути власнику ОСОБА_9 або законному користувачу ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 13631 гривню 04 копійки процесуальних витрат на залучення експертів.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілі виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без їх згоди на призначення покарання, нероз`яснення їм наслідків укладення угоди, невиконання судом вимог, встановлених частинами 6-7 ст. 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав призначення покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав недослідження доказів в судовому засіданні або з метою оспорити встановленні досудовим розслідуванням обставини - не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя ОСОБА_13