Ухвала суду № 124987470, 06.02.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5164/23 н/п 2/766/1301/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025р. Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Зуб І.Ю.,

за участю секретаря Федорова О.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

встановив:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

05.02.2025 року представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про зобов`язання вчинити певні дії, а саме реструкторизувати заборгованість по кредитному договору. Крім того, просить поновити строк для подання зустрічного позову та визнати причини його порушення поважними, оскільки вони пов`язані із введенням воєнного стану, хворобою адвоката.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, що не є перешкодою для вирішення наявності підстав для прийняття зустрічного позову.

Дослідивши матеріали первісного та зустрічного позову вважаю за необхідне відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви за таких обставин.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.09.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.03.2024 року постановлено перейти до розгляду справи з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Повідомлення відповідача відбувалось за місцем реєстрації проживання.

15.10.2024 року зареєстрована заява відповідача про відкладення розгляду справи.

27.11.2024 року через систему Електронний суд подано заяву представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

У відповідності до вимог ст. 193ЦПК України зустрічнийпозов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.

Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.

Суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позову строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позову строк для подання відзиву.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщообидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом,якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлюєчітко визначені юридичні наслідки(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявністьоб`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.

Суд також наголошує, щоповернення зустрічного позовув межах цієї справине є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: «право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».

Заявлене представником відповідача клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову не містить посилань на обставини, які сталиістотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк.

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Тобто час такого звернення залежав виключно від її волевиявлення.

Таким чином, стороною відповідача не спростовано того, що вона мала можливість подати відповідний зустрічний позов у строк, встановлений для подання відзиву, рахуючи, що відповідно до вимог ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Установивши, що сторона відповідача пропустила строк на звернення до суду із зустрічним позовом та судне встановив поважних причин, що перешкоджали їй подати його вчасно, суд дійшов висновку про повернення зустрічної позовної заяви заявнику.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заявине позбавляєвідповідача права пред`явити позов у загальному порядку.

Враховуючи наведене, суд не вважає застосування наслідків, передбачених ЦПК України щодо зустрічної позовної заяви, поданої з пропуском встановленого строку та без доведення непереборності підстав, що стало причиною пропуску такого строку, проявом надмірного формалізма.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 126 ч. 1 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи час звернення до суду із позовом позивача, термін перебування справи в суді, дату звернення до суду із зустрічним позовом, беручі до уваги, що в даний період Херсонський міський суд Херсонської області працював, працювала система «Електронний суд», суд дійшов висновку, що будь-яких обмежень у відповідача для звернення до суду не встановлено.

Таким чином відсутні поважні причини пропуску строку для подання зустрічного позову, й відповідно, відсутні підстави для поновлення такого строку.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для об`єднання позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, а отже у прийнятті зустрічного позову слід відмовити у зв`язку із пропуском строку його подання та повернути відповідачу без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 43, 49, 121, 193, 194, 197, 198, 200, 258-261 ЦПК України, суд,

постановив:

Відмовити в поновленні процесуального строку для подання зустрічного позову.

Відмовити в прийнятті зустрічного позову та у зв`язку із пропуском строку його подання повернути зустрічний позов відповідачу без розгляду. Роз`яснити йому право звернення із таким позовом в порядку позовного провадження.

Враховуючи, що зустрічна позовна заява подана через систему Електронний суд, то направленню підлягає тільки ухавала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяІ. Ю. Зуб