Рішення № 124977887, 06.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року м. Київ№ 640/6582/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-сервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-сервіс" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2018 № 0067421409, 0067431409 та № 0067441409.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки запис в Книзі обліку розрахункових операцій (далі КОРО) № 3000422311р/2 від 05.10.2018 на підставі фіскального звітного чеку № 232 від 17.11.2018 відображений оператором АЗС помилково за 16.11.2018, що не є порушенням вимог Положення № 148 від 29.12.2017 щодо оприбуткування готівкових коштів (далі Положення № 148), а тому, вважає, що підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 53 260,50 грн за порушення п. 5, п. 11 розділу II Положення № 148, немає.

Також, з огляду на те, що об`єктивною стороною такого правопорушення, як неоприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) із роздрукуванням фіскальних чеків сум розрахунків та належним заповненням у КОРО сум розрахунків, є свідченням їх занесення до фіскальної пам`яті, що виключає приховування відповідної суми виручки, позивач вбачає відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за дане порушення.

Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для застосування штрафних санкцій за не оприбуткування готівки, оскільки допущені описки при внесені записів в книгу обліку розрахункових операцій не вплинули на фактичне оприбуткування отриманих сум.

Крім того, оскільки контролюючим органом перевірка з питання дотримання порядку ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місцем розташовування головного офісу та бухгалтерії підприємства не проводилась, то обставини щодо наявності у товариства товарів, які не обліковані у встановленому порядку, контролюючий орган міг встановити лише в результаті проведення відповідної документальної перевірки за місцезнаходженням товариства, тому позивач вважає, що порушенння щодо встановленого порядку ведення обліку, товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

23.05.2019 до суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про обґрунтованість та підтвердженість висновків акта перевірки.

27.05.2019 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої, доводи, покладені в основу відзиву на позовну заяву, не спростовують обґрунтувань позовної заяви та не містять належних заперечень щодо них. Також, звернено увагу на тому, що відповідач, не дочекавшись відповіді на запит про надання документів, закінчив фактичну перевірку без їх врахування.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 18.04.2019 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 прийнято справу до провадження та ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» зареєстроване як юридична особа 03.07.2006, є платником податків на загальних підставах.

У період з 28.11.2018 по 07.12.2018 ГУ ДФС у Черкаській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Промтехресурс-Центр» (ЄДРПОУ 34479856), за місцем фактичного здійснення діяльності господарської одиниці АГЗП за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 1/1 щодо дотримання порядку регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки було складено акт від 04.12.2018 № 362/23/23/14/34479856, яким встановлено: 1) порушення п. 5.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017 зі змінами та доповненнями; 2) порушення п. 12. та п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР від 06.07.1995; 3) порушення п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зі змінами іа доповненнями.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, які викладені у акті перевірки, ТОВ «Промтехресурс-Центр» 08.12.2018 подало заперечення на акт перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України.

26.12.2019 ТОВ «Промтехресурс-Центр» отримало відповідь від Головного управління ДФС Черкаської області, що висновки акту фактичної перевірки від 04.12.2018 № 362/23/23/14/34479856 залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки від 04.12.2018 № 362/23/23/14/34479856 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0067421409 від 27.12.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1020,00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0067431409 від 27.12.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 313962,20 грн, за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

податкове повідомлення-цішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0067441409 від 27.12.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 53260,50 грн, за порушення пункту 5, пункту 11 розділу II Положення № 148.

17.01.2019 ТОВ «Промтехресурс-Центр» не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятих на підставі акта перевірки подало скаргу до Державної фіксальної служби України, за результатами розгляду якої, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.12.2018 № 0067071409, 0067081409, 0067091409 ДФС України залишило без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний: не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 16.1.13 п.16.1 ст. 16 ПК України).

Згідно з ст. 17 ПК України платник податків має право: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України).

В ст. 75 ПК України визначені види перевірок. Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регулюється ст. 80 ПК України.

Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом п. п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим ПК України граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Згідно з абз. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95-ВР.

Відповідно до приписів п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Відповідно до норм п.п. 18 п. 3 р. I Положення № 148, оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Згідно з п. 5 р. II Положення № 148 суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Норма п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлює для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з п. 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 11 Положення № 148 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Позивача притягнуто до відповідальності, зокрема, за порушення п. 5, 11 Положення № 148про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою НБУ від 29.12.2017р. № 148 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з абз. 4 п. 39 гл. 4 Положення № 148 від 29.12.2017 відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання видачі готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи-підприємці касової книги не ведуть.

Суд вважає, що у даному випадку, запис в КОРО № 3000422311р/2 від 05.10.2018 на підставі фіскального звітного чеку № 232 від 17.11.2018, який, як стверджує позивач, відображений оператором АЗС помилково за 16.11.2018, не є порушенням вимог Положення № 148 від 29.12.2017 щодо оприбуткування готівкових коштів, а тому, підстав для застосування податкового повідомлення-рішення № 0067441409 від 27.12.2018, про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 5 3260,50 грн, за порушення п. 5, п. 11 розділу II Положення № 148 від 29.12.2017 немає.

Відповідно до п. 11 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Таким чином, з огляду на те, що об`єктивною стороною такого правопорушення, як неоприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи РРО із роздрукуванням фіскальних чеків сум розрахунків та належним заповненням у КОРО сум розрахунків, є свідченням їх занесення до фіскальної пам`яті, що виключає приховування відповідної суми виручки, а тому, на переконання суду, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за дане порушення.

При цьому, з метою з`ясування факту оприбуткування суми готівкових коштів, слід враховувати не лише роздруковані Х-звіти, але і встановити факт здачі коштів у банківську установу, наявність у фіскальній пам`яті реєстратора розрахункових операцій (РРО) інформації щодо сум готівкової виручки, яка автоматично подається до органів ДФС.

Крім того, допущені описки при внесені записів в книгу обліку розрахункових операцій, по суті не вплинули на фактичне оприбуткування отриманих сум.

Також, як досліджено судом, перевіркою було встановлено порушення законодавчо встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Так, згідно, Х-звіту № 921 від 28.12.2018, встановлено залишок газу скрапленого в кількості 10134,35 л на загальну вартість 156981,10 грн., чим порушено п. 12. ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Тож, підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факту наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.

Крім того, облік таких товарів, за правилами п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації. Стаття ж 20 цього Закону передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Суд наголошує на тому, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 265/95-ВР, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки, контролюючим органом перевірка з питання дотримання ТОВ «Промтехресурс-Центр» порядку ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місцем розташування головного офісу та бухгалтерії підприємства не проводилась, то обставини щодо наявності у позивача товарів, які не обліковані у встановленому порядку, контролюючий орган міг встановити в результаті проведення відповідної документальної перевірки за місцезнаходженням товариства.

Також, підлягає врахуванню й те, що під час проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДФС у Черкаській області зроблено звернення про отримання належним чином завірених копій документів від 28.11.2018, а саме: книг за перевіряємий період; документів, що підтверджують придбання ТМЦ та/або зберігання, товарно-транспортних накладних, накладних на придбання, журналів надходження форми № 13-НП, касових книг, наказу про встановлення ліміту залишку готівки, графіку здавання виручки від реалізації, документів на фіскальний РРО, ліцензій, дозволів.

У відповідь на письмове звернення, суб`єктом господарювання було надано належним чином: завірені копії документів згідно листа від 04.12.2018 № 04/12/2018-1.

Однак, відповідач їх не врахував та закінчив проведення фактичної перевірки позивача, проте без врахування наданих до перевірки суб`єктом господарювання належним чином завірених копій документів. Протилежного відповідачем не спростовано, відповідних пояснень в цій частині не надано.

На переконання суду, відповідачем не було досліджено всіх первинних документів, неповно з`ясовано всі обставини, що, у свою чергу, призвело до прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.12.2018 № 0067421409, № 0067431409, № 0067441409, проте без доведення належним чином порушень щодо встановленого порядку ведення обліку, товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Суд вважає, що відповідачем не було доведено та не спростовано, що позивачем надано всі необхідні первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік вівся відповідно до вимог чинного законодавства. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітноеті, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару. Відтак, при складанні акту перевірки контролюючим органом в акті перевірки було використано необгрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обгрунтування.

У зв`язку з цим, необгрунтованими є ї похідні висновки в податкових повідомленнях-рішеннях, прийнятих на підставі акта перевірки від 04.12.2018 № 362/23/23/14/34479856 про порушення п. 5, 11 Положення № 148 від 29.12.2017; п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР; п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Крім того, слід врахувати й те, що положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Прийнятим 06 липня 1995 року Законом № 265/95-ВР також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».

Оскільки шляхом прийняття Закону № 265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію, як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі 1340/3510/18 відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 № 2-77а13 та зазначила про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом № 265/95-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають матеріалам перевірки та фактичним обставинам, встановленим в ході перевірки, а тому, прийняті за результатом такої перевірки податкові повідомлення-рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору в суді та підлягають задоволенню.

Відповідачем під час розгляду даного спору в суді, не було надано доказів та обґрунтувань доводам, покладеним в основу позовних вимог, які досліджені судом та прийняті, як обґрунтовані.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-сервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.12.2018 № 0067421409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.12.2018 № 0067431409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.12.2018 № 0067441409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-сервіс" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5523,64 грн (п`ять тисяч п`ятсот двадцять три гривні 64 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.