Рішення № 124967221, 06.02.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

06.02.25 Справа № 469/254/23

2/469/64/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

учасники справи:

представники позивача Ляр Д.Ю., Меркулова В.В. - не з`явились,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач 13 березня 2023 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 09 лютого 2012 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором її заборгованість станом на 04 січня 2023 року склала 37899,17 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 31014,36 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 6884,81 грн.. Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач, підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підтвердила факт ознайомлення та згоди з Умовами та правилами надання банківських послуг, розташованими на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, на підставі чого відповідачу відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, отримана відповідачем, та мобільний телефон, вказаний відповідачем, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Сторонами при укладенні договору обговорені усі істотні умови, відповідачем особисто заповнена необхідна для отримання кредитної картки інформація; з Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2.7% (32,4% на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо. Крім того, з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, вона користувалась грошима, частково сплачувала заборгованість за договором, розрахунок якої відповідачем не спростовано та контррозрахунку не надано, судово-економічні експертизи у справі не призначались. Стосовно посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами представник позивача зазначала, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа платіжної системи. Проте про втрату картки відповідач не заявляла, грошовий переказ ініційовано чере інтернет сервіс onlinegamer, DNIPRO, шляхом введення номеру платіжної картки, терміну її дії, CVV коду, після чого клієнт переходить до підтверджуючої стадії здійснення платежу - введення коду "SecureCode", який надсилається клієнту у вигляді ОТР-паролю на мобільний телефон, що надає додаткову безпеку при здійсненні покупок в інтернеті та можливість додатково авторизувати клієнта, тобто з дотриманням передбачених п.1.1.3.2.10 договору умов захисту, а тому банком дотримано всі можливі умови захисту під час проведення операцій. У зв"язку з викладеним вважає, що саме відповідач відповідно до умов договору несе повну відповідальність за операції, проведені з картою, та має право стягнути відшкодування з винних осіб, встановлених у кримінальному порядку. Посилається також на те, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину, отже заперечення відповідача з цього приводу не можуть бути враховані.

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання учасники справи та їх представники не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що вона сумлінно виконувала умови договору з банком, своєчасно сплачувала всі платежі та не мала заборгованості за кредитом, що підтверджується наданими банком розрахунками. Проте внаслідок шахрайських дій 17 лютого 2022 року було викрадено кошти з її карткового рахунку НОМЕР_1 , а саме кредитний ліміт у сумі 30000,00 грн. та власні кошти в сумі 2000,00 грн., загалом 32000,00 грн. Про вказані обставини вона негайно повідомила позивача за телефоном гарячої лінії 3700, заблокувала платіжну картку та подала заявку на повернення коштів.

02 липня 2022 року відділенням поліції №8 Миколаївського РУП за її заявою від 17 червня 2022 року порушено кримінальне провадження № 12022153150000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. 06 липня 2022 року відповідач звернулась до позивача із заявою, в якій повідомила про вчинені шахрайські дії, відкрите кримінальне провадження, зауважила на неправомірному нарахуванні відсотків за використання кредитного ліміту та просила скасувати нарахування відсотків, на що позивач не відповів. Зазначає також, що не вчиняла будь-яких розпоряджень на списання коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до позивача ні в письмовому, ні в електронному виді з використанням електронної системи Приват24 або у будь-якій інший спосіб; як користувач картки, вона своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з її карткових рахунків відбулося не за її розпорядженням; виявивши безпідставне зняття коштів, вона повідомила про цей факт банк та звернулась до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, але позивач в позовній заяві про вказаний факт шахрайства не обмовився, хоча має достатні доказів цього, неправомірно нараховує відсотки та стягує кошти на погашення спірної заборгованості. Вважає, що позивачем здійснюється істотне порушення вимог Закону України Про платіжні послуги, постанови Правління НБУ Україні № 705 від 05 листопада 2014 року, Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком, які нею не замовлялися та не оформлялися, що завдало їй істотної шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості, яку вона має погашати. Посилається також на те, що здійснила всі заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених шахрайськиї дій, а отже, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем картки або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, що підтверджує спірність заборгованості та неправомірність її обрахування.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу за відсутності учасників справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09 лютого 2012 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.12), у якій погодилась з тим, що ця заява разом з Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Анкета-заява не містить відомостей про встановлений кредитний ліміт, проценти, строки та порядок повернення кредиту, інших платежів, та навіть бажання відповідача отримати будь-який кредит чи кредитну картку.

Позивачем наданодо анкети-заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.19-50), розміщений на сайті www.privatbank.ua, та витяг з Тарифів банку, які відповідачем не підписаний, а також довідки про зміну кредитного ліміту та видачу кредитних карток, відповідно до яких відповідачу було видано кредитні картки із встановленим кредитним лімітом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною першою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на момент спірних правовідносин, платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - десятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, чинного на момент спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.

Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).

Згідно з п.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, пароль (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання і використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 04 січня 2023 року склала 37899,17 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 31014,36 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 6884,81 грн. (а.с.5-7).

Судом також встановлено, що 17 лютого 2022 року з картки, яка належить відповідачу, відбулося зняття (транзакція) грошових коштів у сумі 32000,00 грн., що визнається сторонами та підтверджується виписками за договором (а.с.53, 93, 95, 96).

На момент вказаної транзакції заборгованість відповідача за кредитним договором була відсутня, залишок власних коштів складав 2150,00 грн.

Кошти були переказані через віртуальний термінал E0112561 сервіс GAME-GLASS-WEB, входи 17 лютого 2022 року відбувались з двох різних пристроїв SM-G977B\samsung та M2003J15SC\REDMI; згідно з даними Адмінки Приват24 логін та пароль Приват24 не змінювався на час несанкціонованих платежів, СМС на номер клієнта в архіві банком не знайдені; відбулась компроментація паролів, не всі входи в Приват24 виконані з пристроїв та ІР, які притаманні клієнту. Усі транзакції проведено з ручним вводом номеру картки, введенням cvv-коду та коду для інтернет-платежів - 3-D Secure, NFC pay-N (а.с.133 на зв.).

Відповідач звернулась до ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області з заявою, в якій повідомила про протиправне заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом персональними даними заявника та номером карти Приват-банку, та зняття після цього з карти коштів в сумі 32000,00 грн., просила встановити осіб, причетних до протиправних дій, та притягти їх до відповідальності, що вбачається з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 липня 2022 року щодо реєстрації кримінального провадження №12022153150000054 за заявою відповідача (а.с.105).

Крім того, негайно після зняття коштів з рахунку відповідач звернулась з відповідною заявою до позивача, просила повернути незаконно перерахованих коштів; також було заблоковано банківські картки відповідача (а.с.159-161). Запис розмови клієнта на 3700 позивачем не знайдено (а.с.162).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Посилання представника позивача на те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та що всі транзакції проведено з ручним вводом номеру картки, введенням CVV-коду та коду для інтернет-платежів, чим порушив умови договору, є помилковими, оскільки не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог".

У справі, що розглядається, також встановлено, що відповідач зверталась до банку про скасування спірної транзакції та до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій, що свідчить про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту звернення відповідача з вимогою про скасування цієї транзакції.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.

Суд враховує, що після несанкціонованого зняття коштів відповідач використала кредитні кошти на суму 337,76 грн., та погасила заборгованість на суму 223,24 грн., тобто різниця між використаними та повернутими коштами 114.52 грн. не перевищує залишку власних коштів відповідача станом на 17 лютого 2022 року, який складав 2150,00 грн.

Отже, позивачем не доведено, що заборгованість за тілом кредиту та нарахованих на нього процентів виникла з 17 лютого 2022 року з вини відповідача, а тому заявлені вимоги суд вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - до 07 лютого 2025 року.

Суддя: