Ухвала суду № 124964779, 06.02.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/856/25

2/214/2153/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 » про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ФОП « ОСОБА_2 » та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 19500,00 грн., компенсації в порядку ст.ст. 116, 117 КЗпП України в сумі 130000,00 грн. та моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. посилаючись невиплату відповідачем заробітної плати при його звільненні.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до таких висновків.

Положеннями статті 42 ЦПК України передбачено склад учасників справи у справах позовного провадження це сторони (позивач та відповідач ст. 48 ЦПК України) та треті особи; у справах наказного провадження це заявник та боржник.

Таким чином, ОСОБА_1 слід уточнити процесуальний статус ОСОБА_3 .

Крім того, згідно пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Так, позовна заява не містить повного найменування відповідача та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, оскільки ідентифікаційні коди ЄДРПОУ містять 8 знаків, а код, який містить 11 цифр (згідно вказівки позивача) не є ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ. Положенням про ЄДРПОУ визначено, що ідентифікаційні коди ЄДРПОУ присвоюються тільки суб`єктам ЄДРПОУ.

Відсутність указаних даних позбавляє суд ідентифікації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що позивачу слід уточнити.

Крім того, позивачем у порушення вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, не зазначено ціни позову.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено нормами Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України «Про судовий збір»).

За правилом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Верховний Суд України у справі № 6-1121цс16 (постанова від 30 листопада 2016 року) зазначив, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. З 01 вересня 2015 року ця категорія учасників справи, що користуються такими пільгами, звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягненнязаробітної плати та поновлення на роботі. Отже, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях вимог: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 08лютого 2022року усправі №755/12623/19(провадження№ 14-47цс21)вказала,що середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу,передбачений частиноюдругою статті235КЗпП України,та середнійзаробіток зачас затримкирозрахунку призвільненні,визначений статтею117 КЗпП України, мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, системний аналіз наведеної норми права з урахуванням наведених висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені позивачі виключно стосовно вимог про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, та поновлення на роботі. Водночас, за подання позову із іншими ніж ті, що зазначені позовними вимогами, позивачі повинні сплатити судовий збір.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 травня 2022 року по справа № 185/7074/21 (провадження № 61-2161ск22).

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду в ухвалі від 02 липня 2024 року у справі № 757/14022/20-ц (провадження № 61-9042ск24) зазначив, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першою статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою «від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюєтьсяна вимогипозивачів простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Отже, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору в частині вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за весь час затримки та по день фактичного розрахунку».

Як вбачається з тексту вимог, позивач просить стягнути з відповідача, крім невиплаченої при звільненні заробітної плати, також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст. 117 КЗпП України, а отже повинен, відповідно до зазначеного, сплатити судовий збір.

Аналогічне стосується і вимоги про відшкодування моральної шкоди, а отже за вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди йому необхідно сплатити судовий збір (ухвала Верховного Суду від 02 травня 2022 року у справі № 165/2515/21 (провадження № 61-3682ск22), ураховуючи, що вимога про стягнення моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).

Згідно положень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Статтею 4 Закону № 3674-VI передбачено сплату судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданою фізичною особою або фізичною особою підприємцем у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ураховуючи викладене, позивачу слід сплатитисудовий збір у порядку та розмірі, встановлені Законом України «Про судовий збір», а саме у сумі 1300,00грн. (1% від суми) за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1211,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за вимогу про відшкодування моральної шкоди, за наступними реквізитами:

Отримувач коштівГУК у Дн-кiй обл/Сакс.р-н/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37988155Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.)Рахунок отримувачаUA938999980313181206000004650Код класифікації доходів бюджету22030101Призначення платежу101 _____( реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи) Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ позивача), Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу (назва суду, де розглядається справа)

Ураховуючи викладене вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків повідомивши, що відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 » про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, надавши заявнику строк для усунення недоліків, терміном десятьднів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ткаченко