Рішення № 124959214, 21.01.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10689/24

Провадження № 2/357/1583/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

25.07.2024 представник позивача, адвокат Халупко Сергій В`ячеславович, звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», який зареєстрований судом 29.07.2024, обґрунтовуючи тим, що 04.12.2021 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено електронний договір кредитної лінії/позики за №ID5123960 (обліковується в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача за № ID2491410), додатки та додаткові угоди до якого є його невід`ємними частинами та є обов`язковими для виконання їх Сторонами. Також 08.12.2021 року між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (дистанційних засобів) було укладено електронний договір кредитної лінії/позики за № IU5461760 (обліковується в інформаційно-телекомунікаційній системі за № IU9644110), додатки та додаткові угоди до якого є його невід`ємними частинами та є обов`язковими для виконання їх сторонами. Кредитні договори було підписано шляхом використання електронного підпису унікальним одноразовим ідентифікатором (otp-паролем) в особистому кабінеті на порталі (веб-сайті) позивача з дотриманням всіх вимог Закону України «Про електронну комерцію», Цивільного кодексу України та інших нормативно правових актів, які діють на території України. У відповідності до умов кредитних договорів, позивач надав, а відповідач прийняв у власне користування грошові (кредитні кошти), який відповідач зобов`язався повернути у строки, визначені у кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, які передбачені кредитними договорами. Однак, відповідач у порушення умов кредитних договорів свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого у нього за Кредитним договором №ID5123960 виникла заборгованість у розмірі 3497,00 грн, у тому числі: 1900,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 799,00 грн заборгованість за процентами для початково визначеної тривалості; 0,00 грн заборгованість за процентною ставки в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту, 798,00 грн заборгованість за платою за організацію продовження, якщо сплачується в порядку післяплати, а за Кредитним договором №IU5461760 виникла заборгованість у розмірі 12028,00 грн, у тому числі: 6500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2798,00 грн - заборгованість за процентами для початково визначеної тривалості; 0,00 грн заборгованість за процентною ставки в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту, 2730,00 грн заборгованість за платою за організацію продовження, якщо сплачується в порядку післяплати. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами складає 15525,00 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість, однак всі звернення, як і вимога від 06.07.2024 щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором, відповідачем задоволена не була. Тому, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № ID5123960 (обліковується в системі як №ID2491410) у розмірі: 3497,00 грн та суму заборгованості за кредитним договором №IU5461760 (обліковується в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача за № IU9644110 у розмірі 12028,00 грн, та стягнути із відповідача на користь позивача, суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 та 2 328,75 грн.

31.10.2024 судом, після отримання відповіді на запити з відділу обліку та моніторингу інформації ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача, адвокат Халупко Сергій В`ячеславович, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просива справу розглянути за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача, адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, 03.12.2024 адвокат подала до суду письмову заяву, у якій просила розгляд справи проводити без участі відповідача та представника відповідача. Також, зазначила, що відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 04.12.2021 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №ID5123960, за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (дистанційний засобів (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі № ID2491410)(а.с. 21-26), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит (кредити) позичальнику в межах ліміту кредитної лінії, на основі заяви (заяв) позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня строку оплати.

Умови Договору кредитної лінії№ID5123960 від 04.12.2021: ліміт кредитної лінії - 1,900 грн, сума кредиту: 1,900 грн, надана сума кредиту: 1,900 грн, потенційний ліміт кредитної лінії - 20,000 грн, процентна ставка, в день: 1,40 %, строк оплати 30 днів, дата повного погашення: 03.01.2022, орієнтовна загальна вартість кредиту - 2,699 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка7058,13%, штраф, якщо є - 50 %.

Відповідно до п. 3.5 Договору подаючи Заяву, позичальник визнає та підтверджує, що, зокрема, вся переддоговірна інформація та істотні умови Договору стосовно надання та погашення Кредиту, всіх Договірних компенсацій, які сплачуються Позичальником Кредитодавцю, прав Позичальника на відмову від Договору (Положення 6.1) або розірвання Договору (Положення 6.3), негативних наслідків, які можуть настати у разі порушення Договору Позичальником (Положення 6.7), були надані Позичальнику на Порталі в якості Паспорта споживчого кредиту, Пропозиції, Загальних умов Кредиту та Політики конфіденційності, і Позичальник підтвердив і погоджується з умовами кожного положення з вищезазначених документів, а також Договору, і є повністю обізнаним з відповідальністю, що випливає з Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору за користування сумами, які надаються в якості Кредиту (Кредитів) за Договором та в межах Ліміту кредитної лінії, позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за кредитом за процентною ставкою, визначеною в спеціальних умовах Кредиту. Оплата процентів за кредитом здійснюється до останнього дня строку оплати. Процентна ставка за кредитом є фіксованою.

Відповідно до п. 8.5. Договору позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору Кредитодавець надав йому всю інформацію надання якої передбачено ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Надана інформація повністю зрозуміла. Також переддоговірна інформація відповідно до Законодавства була розміщена на Порталі.

Також, встановлено, що відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, що є додатком до договору кредитної лінії №ID5123960 від 04.12.2021 (а.с. 18-20).

08.12.2021 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № IU5461760, за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (дистанційний засобів)(номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі № IU9644110) (а.с. 34-39), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит (кредити) позичальнику в межах ліміту кредитної лінії, на основі заяви (заяв) позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня строку оплати.

Умови Договору кредитної лінії № IU5461760 від 08.12.2021: ліміт кредитної лінії- 6,500 грн, сума кредиту - 900 грн, Надана сума кредиту: 900 грн, потенційний ліміт кредитної лінії - 20000 грн, процентна ставка, в день 1,47 %, акційна процентна ставка, в день 0,00 %, строк оплати - 30 днів, дата повного погашення - 07.01.2022, орієнтовна загальна вартість кредиту - 900 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 8588,82 %, штраф, якщо є - 50 %.

Відповідно до п. 3.5 Договору подаючи заяву, позичальник визнає та підтверджує, зокрема, що вся переддоговірна інформація та істотні умови Договору стосовно надання та погашення Кредиту, всіх Договірних компенсацій, які сплачуються Позичальником Кредитодавцю, прав Позичальника на відмову від Договору (Положення 6.1) або розірвання Договору (Положення 6.3), негативних наслідків, які можуть настати у разі порушення Договору Позичальником (Положення 6.7), були надані Позичальнику на Порталі в якості Паспорта споживчого кредиту, Пропозиції, Загальних умов Кредиту та Політики конфіденційності, і Позичальник підтвердив і погоджується з умовами кожного положення з вищезазначених документів, а також Договору, і є повністю обізнаним з відповідальністю, що випливає з Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору за користування сумами, які надаються в якості Кредиту (Кредитів) за Договором та в межах Ліміту кредитної лінії, позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за кредитом за процентною ставкою, визначеною в спеціальних умовах Кредиту. Оплата процентів за кредитом здійснюється до останнього дня строку оплати. Процентна ставка за кредитом є фіксованою.

Відповідно до п. 8.5. Договору позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору Кредитодавець надав йому всю інформацію надання якої передбачено ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Надана інформація повністю зрозуміла. Також переддоговірна інформація відповідно до Законодавства була розміщена на Порталі.

Також, встановлено, що відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, що є додатком до договору кредитної лінії № IU5461760 від 08.12.2021 (а.с. 27-29).

09.12.2021 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № AM2221333 до договору кредитної лінії № IU5461760, за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (дистанційний засобів) (а.с. 34-39), відповідно до умов якої сторони домовилися про наступне: ліміт кредитної лінії - 6500 грн, сума кредиту - 2000 грн, надана сума кредиту - 2900 грн, потенційний ліміт кредитної лінії - 20000 грн процентна ставка, в день 1,80 %, акційна процентна ставка, в день 1,80 %, строк оплати - 30 днів, дата повного погашення - 07.01.2022, орієнтовна загальна вартість кредиту - 3949 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 20078,07 %.

11.12.2021 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № AM4458142 до договору кредитної лінії № IU5461760, за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (дистанційний засобів) (а.с. 34-39), відповідно до умов якої сторони домовилися про наступне: ліміт кредитної лінії - 6500 грн, сума кредиту - 3600 грн, надана сума кредиту - 6500 грн, потенційний ліміт кредитної лінії - 20000 грн процентна ставка, в день 1,79 %, акційна процентна ставка, в день 1,79 %, строк оплати - 30 днів, дата повного погашення - 07.01.2022, орієнтовна загальна вартість кредиту - 9298 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 21024,23 %.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписання кредитних договорів №ID5123960 від 04.12.2021 та №IU5461760 від 08.12.2021 свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказане кредитні договори№ID5123960 від 04.12.2021 та №IU5461760 від 08.12.2021 підписані відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З витягу з журналу дій інформаційно-телекомунікаційної системи та довідки про ідентифікацію ТОВ «ІНСТАФІНАНС» (а.с. 47-50) вбачається, що клієнта ОСОБА_1 з яким укладено договори кредитної лінії №ID5123960 від 04.12.2021 та №IU5461760 від 08.12.2021, разом з додатковими угодами до нього, ідентифікований товариством та здійснено прийняття та підтвердження умов договору, а саме його підписання, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, встановлено, що вказані кредитні договори №ID5123960 від 04.12.2021 та №IU5461760 від 08.12.2021, підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 04.12.2021 та 08.12.2021 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами, що не заперечується відповідачем.

Також, встановлено, що ТОВ «ІНСТАФІНАНС» свої зобов`язання за договором кредитної лінії №ID5123960 від 04.12.2021 виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кошти в сумі 1900,00 грн, що підтверджується витягом з журналу дій інформаційно-телекомунікаційної системи, довідкою ТОВ «ІНСТАФІНАНС» та довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 46, 52, 53), з яких вбачається, що 04.12.2021 на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1900,00 грн.

Встановлено, що ТОВ «ІНСТАФІНАНС» свої зобов`язання за договором кредитної лінії №IU5461760 від 08.12.2021, з урахуванням додаткових угод від 09.12.2021 та 11.12.2021, виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кошти в сумі 6500,00 грн, що підтверджується витягом з журналу дій інформаційно-телекомунікаційної системи, довідкою ТОВ «ІНСТАФІНАНС» та довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 43-45, 51, 54), з яких вбачається, що 08.12.2021, 09.12.2021 та 11.12.2021 на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у загальному розмірі 6500,00 грн.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №ID5123960 від 04.12.2021 (а.с. 55-69) вбачається, що заборгованість відповідача станом на 10.06.2024 становить 3497,00 грн, з яких: 1900,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 799,00 грн заборгованість за процентами для початково визначеної тривалості; 798,00 грн заборгованість за платою за організацію продовження, якщо сплачується в порядку післяплати.

З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №IU5461760 від 08.12.2021, з урахуванням додаткових угод від 09.12.2021 та 11.12.2021 (а.с. 70-84) вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 10.06.2024 становить 12028,00 грн, з яких: 6500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2798,00 грн заборгованість за процентами для початково визначеної тривалості; 2730,00 грн заборгованість за платою за організацію продовження, якщо сплачується в порядку післяплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договорів був ознайомлений, підписав договори і отримав кредити, однак умови договорів порушив.

Вказані обставини визнаються відповідачем, а відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитних договорів, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення.

Тому, суд вважає, що згідно ст. 611 ЦК України підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості, оскільки відповідачем були порушені умови зобов`язання, обумовлені договорами.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Представник позивача, адвокат Халупко Сергій Вячеславович, на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію ордера №1662057 від 22.07.2024, виданогоАдвокатським об`єднанням «Юридичний Альянс М», на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.02.2024, про надання правничої допомоги ТОВ «ІНСТАФІНАНС», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію рахунку на оплату №20 від 16.07.2024, згідно якого вартість юридичних послуг з написання, подачі і супроводження позовної заяви до боржника Балясникова В.В. становить 1500,00 грн та копію платіжної інструкції №12034 від 17.07.2024, згідно якої позивач сплативАО «Юридичний Альянс М`вартість вказаних послуг у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 89, 90, 91, 92-94).

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання, однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц, від 26.07.2022 у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що представник позивача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість у розмірі 1500,00 грн, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованій формі, який і підлягає розподілу за результатами розгляду справи та стягненню з відповідача на користь позивача (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19).

Водночас, суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 2 328,75 грн, як 15% від стягненої суми з боржника, у відповідності до п.2 Додатку №2 до договору про надання юридичних послуг № б/н від 27.02.2024, оскільки належних та достатніх доказів в підтвердження вказаних витрат, зокрема, додаток №2 до договору про надання юридичних послуг № б/н від 27.02.2024, представник позивача до суду не надав.

Також, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 9), тому, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1514,00 грн та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1514,00 грн.

Керуючись ст. 11, 205, 207, 526, 598, 599, 610, 612, 625-629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 81, 141, 142, 206, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» (ЄДРПОУ: 43449827, місцезнаходження: вулиця Сурікова, будинок 3, місто Київ, 03035) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № ID5123960 (обліковується у системі за №ID2491410) у розмірі 3497,00 грн та Кредитним договором №IU5461760 (обліковується у системі за № IU9644110) у розмірі 12028,00 грн, всього 15525,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, всього 3014,00 грн (три тисячі чотирнадцять гривень 00 копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» з державного бюджету судовий збір у розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.02.2025, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя: О. В. Бондаренко