Ухвала суду № 124957726, 06.02.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2925/24

Провадження № 6/643/76/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Шатової Юлії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву у цивільній справі № 643/2925/24 про розстрочку виконання рішення суду, в якій просить дозволити ОСОБА_1 сплачувати борг за кредитним договором частинами протягом 12 (дванадцяти), шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 108568 грн 05 коп. та скасувати арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, накладені постановою про арешт коштів від 17.12.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. (ВП № 76805822).

В обґрунтування заяви про розстрочення посилається на те, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю та зареєстрований як фізична особа підприємець. До лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення рф, відповідач повністю вносив виплати за кредитним договором, що підтверджується наданим АТ «Кредитбанк» в якості доказу до позову розрахунком заборгованості за кредитом. З початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 одразу став займатися волонтерською діяльністю, підприємницька діяльність майже не велась, тому з-за відсутності доходу сплачувати за кредитним договором він не мав можливості з незалежних від нього причин. Розуміючи наявну заборгованість за кредитним договором, відповідач з серпня 2022 року поновив виплати за кредитом не в повній мірі, але наскільки була можливість. На теперішній час відповідачу поступово вдалося відновити підприємницьку діяльність і він має можливість протягом року погасити заборгованість в разі неблокування рахунків.

У судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Суд уважає можливим розглядати заяву у відсутності сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду.

У порядку ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною 2статті 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2024 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №46023/2021.Б від 01.11.2021 у розмірі 1166338 (один мільйон сто шістдесят шість тисяч триста тридцять вісім) гривень 14 копійок та витрати по сплаті судового збору у сумі 17495 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 10 копійок.

На думку суду, заявником обґрунтована необхідність розстрочки виконання рішення суду, разом з тим ст.435ч.5ЦПК України надає право розстрочки лише на 12 місяців.

Вирішуючи вказане в заяві питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, а навпаки виконати його.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд вважає за можливе заяву про розстрочку виконання рішення суду задовольнити.

Стосовно скасування арешту з рахунків боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.п.1, 2 ч. 1 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами ст.59Закону України"Провиконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.09.2019 у справі №607/3894/17.

З огляду на наведені норми та роз`яснення, надані Верховним Судом, суддя дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).

Керуючись ст.258 -261,353,354,435 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на 12 місяців.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: В.О. Афанасьєв