Рішення № 124954205, 06.02.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16535/24

Провадження № 2/750/567/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Дорошенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

24 листопада 2024 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 58990 грн. 23 коп.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач на підставі кредитного договору № 200751083001 від 17 грудня 2016 року видав відповідачу кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 1000 грн., який у подальшому було збільшено до 32860 грн. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 09 вересня 2024 року утворилася заборгованість у сумі 58990 грн. 23 коп., до якої входить: 31984 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом та 27005 грн. 43 коп. - заборгованість за процентами, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому, зокрема, зазначає, що 17 грудня 2016 року на підставі кредитного договору № 200751083001 позивач видав йому кредитну картку з кредитним лімітом 1000 грн. Відповідач користувався карткою та своєчасно вносив кошти на погашення заборгованості. У подальшому позивач в односторонньому порядку без згоди відповідача збільшив кредитний ліміт до 32860 грн. Відповідач використав 18000 грн. кредитних коштів, інша частина кредитних коштів залишилася невикористаною. З перших днів повномасштабного вторгнення позивач заблокував кредитну картку, чим порушив умови укладеного між сторонами договору. Відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу блокування його кредитної картки, однак відповіді так і не отримав. Враховуючи викладене, відповідач просить залишити за ним заборгованість у сумі 18000 грн., а в задоволенні решти вимог - відмовити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач у судове засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти задоволення позову заперечує та просив відмовити в його задоволенні.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

17 грудня 2016 року ОСОБА_1 підписав заяву № 200751083001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 7).

У підписаній заяві вказано, що її підписанням відповідач беззастережно підтверджує, що він приймає Публічну пропозицію Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

У заяві відповідач просить відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, надати кредитну картку № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт у сумі 1000 грн.

Також, у вказаній заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання і обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

Із копії довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 200751083001 слідує, що 17 грудня 2016 року було встановлено кредитний ліміт в сумі 1000 грн., 13 березня 2018 року кредитний ліміт було збільшено до 14500 грн., 12 липня 2018 року - до 19500 грн., 14 листопада 2018 року - до 24500 грн., 15 березня 2019 року - до 27500 грн., 11 липня 2019 року - до 30500 грн., 19 листопада 2019 року - до 33500 грн., 29 травня 2020 року - до 38500 грн., 15 жовтня 2020 року - до 40000 грн., 27 лютого 2022 року - зменшено до 27860 грн., а 03 березня 2022 року - збільшено до 32860 грн. (а.с. 22 на звороті).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором станом на 09 вересня 2024 року становить 58990 грн. 23 коп., до якої входить: 31984 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом та 27005 грн. 43 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 23-28).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 10561 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У заяві, яка підписана відповідачем 17 грудня 2016 року, процентна ставка не зазначена. Також, укладений між сторонами договір від 17 грудня 2016 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить також стягнути з відповідача заборгованість за процентами.

При цьому, позивач крім розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, надав також і копію Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками, в якій містяться, в тому числі Умови надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» та «Автоматичного овердрафту», Умови надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «У розстрочку», Умови надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «У розстрочку», що застосовуються для кредитних карток, які оформлюються одночасно із споживчим кредитом на оплату товару, робіт, послуг (а.с. 9-19).

Однак, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Умови, які вказані в Публічній пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови надання банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату процентів, надана банком Публічна пропозиція на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками до неї не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надану позивачем Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками до неї, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо їх умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року в справі № 669/573/18 та від 23 грудня 2020 року в справі № 191/2648/17.

За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками, які передбачають сплату процентів, не містить підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи заяву, погодився на умови, викладені в них та ознайомився з ними. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказаний документ та додатки до нього на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з такого.

Так, відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за кредитом, про що свідчать розрахунки заборгованості та виписка по рахунку відповідача (а.с. 23-28, 29-49).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за тілом кредиту - 31984 грн. 80 коп.

При цьому, позивачем зараховувалися внесені відповідачем кошти в тому числі і на погашення заборгованості по процентам, які сторони в належній формі не узгоджували.

Згідно з розрахунком заборгованості позивачем зараховано на погашення процентів 35525 грн. 95 коп.

За вказаних обставин, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 31984 грн. 80 коп. з урахуванням сплати відповідачем коштів, які зараховані на погашення процентів - 35525 грн. 95 коп., суд не знаходить, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Андріївська, 4, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 14282829) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя