Рішення № 12495188, 22.11.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-2295/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого Грищенко Н.М.

при секретарі Желдак О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лутоніної Н.В.

представника 3-ї особи Дерія А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3-я особа - Відкрите акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг» , про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 04.08.2010 р. звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соц. страхування...) про стягнення 173000 грн. за спричинену моральну шкоду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що в період з 1998 р. він працював фрезеровщиком в Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг». В 2001 р. він був звільнений за станом здоровя, в 2003 р. був прийнятий сторожем, з 2009 р. працює приемоздатчиком грузу.

При виконанні трудових обовязків на підприємстві 29 грудня 2000 р. з ним стався нещасний випадок, в результаті чого він був тяжко травмований і отримав перелом лівої кисті передпліччя.

Комісією в складі представників: Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Фонду соц. страхування від нещасних випадків…, було проведено розслідування та складено Акт розслідування нещасного випадку № 81 від 30.12.2000 р., який стався з ним.

В травні 2001 р. йому первинно було встановлено 70 % втрати професійної працездатності та його було признано інвалідом 2 групи. При наступному переогляді в 2002 р. встановлено було 50 відсотків втрати працездатності, в 2004, 2005, 2008 р.р. вже встановлено 40 % втрати професійної працездатності. Від 10.05.2010 р. встановлено 25% втрати професійної працездатності. Наступний переогляд призначено на 10.05.2013 р.

Він вважає, що в звязку із травмою він втратив працездатність, вимушений переносити як фізичні, так і моральні переживання, які проявляються в наступному: в 1 й міській лікарні в травматологічному відділенні йому була зроблена невідкладна операція лівої локтевої кисті по Ілізарову. Він отриманої травми він переніс стрес, шок, фізичну біль.

Післяопераційні процедури, перевязки та лікування спричиняли йому неймовірну біль, через що довгий час він приймав обезболююче. На теперішній час його не покидають болі в області передпліччя, тому він не має змоги вести колишній нормальний спосіб життя. В результаті в його житті виникли вимушені зміни, він змушений докладати багато зусиль для організації свого життя. Так, для недопущення погіршення стану свого здоровя та для підтримання працездатності він постійно проходить лікування та знаходиться під наглядом лікарів в 1 й міській лікарні. Йому лише 30 років, а він відчуває себе фізично неповноцінним.

Спричинену моральну шкоду він оцінює в сумі 173000 грн. та просить стягнути з відповідача цю суму. У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.

Представник позивача, якій діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначив, щодо можливості розгляду справи за відсутністю його довірителя, оскільки останній, за станом свого здоровя не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав йому, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України.

Представник на позовних вимогах позивача наполягає в повному обсязі, при цьому послався на обставини вказані в позовній заяві та пояснив, що позивач первинно втратив 70 % професійної працездатності та був визнаний інвалідом 2 групи, але в звязку з тим, що він постійно проходив лікування, приймав медикаменти, на теперішній час стан його здоров'я покращився, йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності, але не дивлячись на покращення, його турбують постійні болі в області плеча та спини. Болі особливо загострюються при зміні погоди, тому позивач змушений приймати медикаменти, має потребу в масажах та періодичному лікуванні. Все це заподіює йому значні моральні переживання та фізичні страждання.

Представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 173000 грн.

Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - проти позову заперечує і пояснила, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був.

Законом України № 717 V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди виключено.

Крім того, позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди вже підприємством було сплачено грошові кошти в розмірі 1000 грн. відразу же після травми, в 2000 р. Фонд... вважає, що позивач не має права на повторне відшкодування моральної шкоди.

В звязку з вищенаведеним, Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Представника третьої особи Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в судовому засіданні заперечує проти позову і вважає його необґрунтованим. Так як і представник відповідача, він вважає, що позивач ОСОБА_4 не має права на повторне відшкодування моральної шкоди.

Вислухавши представників сторін, представника 3-ї особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоровя позивача, наслідки, які відбулися в звязку з трудовим каліцтвом, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди.

Із трудової книжки встановлено, що позивач в період з 15.12.1998 р. працював фрезеровщиком 2 розряду, 06.05.2001 р. був звільнений за станом здоровя, 15.05.2003 р. був прийнятий сторожем на підприємство - відповідача, а з 04.02.2009 р. працює приемосдатчиком грузу в Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг». ( Копія трудової книжки а.с. 5,6).

При виконанні трудових обовязків на підприємстві 29 грудня 2000 р. з позивачем стався нещасний випадок, в результаті чого він був тяжко травмований і отримав перелом лівої кисті передпліччя.

Комісією в складі представників: Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Фонду соц. страхування від нещасних випадків…, було проведено розслідування та складено Акт розслідування нещасного випадку № 81 від 29.12.2000 р., який стався з позивачем 29.12.2000 р. о 17 год. 30 хв.

В пункті 6 Акту… встановлено, що нещасний випадок стався за таких обставин: потерпілий виконуючи обовязки фрезерувальника на своєму робочому місці прибирав металеву стружку, в результаті рука одягнена в рукавицю, була захоплена фрезою і рука булла затиснута. Згідно пункту 10 Акту… зазначено вину начальника зміни, а також є вина потерпілого. ( а.с. 7,8).

07.05.2001 р. при огляді МСЕК позивачеві первинно було встановлено 70% втрати професійної працездатності та його признано інвалідом 2 групи. При наступному переогляді 04.02.2002 р. встановлено було 50 % втрати працездатності, 23.06.2004 р., 10.05.2005 р., 04.06.2008 р. було встановлено 40 % втрати професійної працездатності. 10 травня 2010 р. встановлено було 25% втрати професійної працездатності. Наступний переогляд призначено на 10.05.2013 р. ( ас. 9-14).

З документів медичних установ встановлено, що позивач ОСОБА_4 знаходився неодноразово на лікуванні в 1- й міській лікарні, де йому в травматологічному відділенні була зроблена операція, в цьому ж закладі проходив тривалу післяопераційну реабілітацію. Йому лікарями рекомендовано: спостереження травматолога, постійні курси масажів, планове оперативне лікування у хірурга кисті, санаторно курортне лікування. ( а.с. 15-20).

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у звязку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у звязку з відсутністю висновку щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обовязкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди, є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у травні 2001 р., тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати проф..працездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік дію цих норм припинено.

Згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на Відділення виконавчої дирекції Фонду…

Також рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку», на думку суду не може бути прийнято до уваги.

Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Суд також вважає, що доводи відповідача про те, що у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди у звязку із відшкодуванням її підприємством в 2000 р. в розмірі 1000 гривень, не може бути взяте до уваги, оскільки суперечить діючому законодавству, яке передбачає, що моральна шкода застрахованої особи відшкодовується страхувальником у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань які спричинили втрату працездатності». Право на відшкодування моральної в позивача виникло 7.05.2001р. первинне встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, обовязок по відшкодуванню моральної шкоди та той час покладалося на відповідача. Зважаючи на 25% втрати професійної працездатності позивачем, суд бере до уваги стан його здоров'я, при первинному огляді, він втратив 70% працездатності та був признаний інвалідом 2 групи, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, в звязку з трудовим каліцтвом, характер майнових втрат, тривалість страждань і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяного морального ушкодження слід призначити у розмірі 20000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які зазнає ОСОБА_4, а в останній частини позову позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ст. 268 ЦК України, строк позовної давності не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р. ст. ст. 21,28,34 Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10,11, 27, 60, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

В останній частині позову відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 гривень в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Суддя: Н.М.Грищенко