Рішення № 124945704, 05.02.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 р. № 520/31944/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності (дій) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн на місяць у розмірі за період лікування (з 05 червня 2023 року по 23 липня 2024 року), у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду в збільшеному до 100 000,00 грн на місяць у розмірі за період лікування та перебування у відпустці після тяжкого поранення (з 05 червня 2023 року по 23 липня 2024 року), у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно не виплачено йому додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в збільшеному розмірі до 100 000,00 грн на місяць за період лікування (з 05 червня 2023 року по 23 липня 2024 року), у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 02.12.2024 провадження у справі відкрито в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у відповідача дані щодо виплати грошового забезпечення позивачу з червня 2023 по липень 2024; дані щодо нарахування додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 12.12.2024 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін залишено без задоволення. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за спірний період з 01 червня 2024 року по 23 липня 2024 року (відповідні довідки, банківські виписки тощо); наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за період з 01 липня 2024 року по 23 липня 2024 року в разі наявності; письмові пояснення в разі невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за спірний період та відповідні докази щодо наявності підстав для ненарахування та невиплати ОСОБА_1 такої винагороди. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду витребувані судом документи протягом семи календарних днів з дня отримання копії даної ухвали.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 №137, солдат ОСОБА_1 , 12.05.2023 вибув із оперативно-тактичного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_1 у самовільне залишення частини. Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2023 №159, солдат ОСОБА_1 , 03.06.2023 повернувся з самовільного залишення частини. Даний наказ командира військової частини НОМЕР_1 є діючим та не оскаржувався ОСОБА_1 . Відповідач зазначив, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Враховуючи, що ОСОБА_1 повернувся з самовільного залишення частини 03.06.2023, військовою частиною НОМЕР_1 повністю правомірно було позбавлено останнього додаткової винагороди за весь повний місяць червень 2023 року, оскільки до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, за період, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Щодо періоду з липня 2023 року по травень 2024 року відповідач зазначив, що за вказаний період позивачу була виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. Щодо періоду з 01 червня по 23 липня 2024 відповідач зазначив, що виконання виплати додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 грн за період з 01.06.2024 по 23.07.2024 потребує певного часу, тому після доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, військовою частиною НОМЕР_1 буде надано стороні по справі та до суду докази вищезазначеної виплати. Просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно якої зазначив, що заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також, позивач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 фактично не надавала пояснення про виплату коштів, тому, за поясненнями позивача, він не міг із впевненістю повідомити про виплату коштів.

Відповідач 02.01.2025 подав до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи, до якої додав копії витягів з наказів про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 23.07.2024.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки в період з 30.12.2024 по 12.01.2025 включно та з 14.01.2025 по 21.01.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 23.04.2023 по 08.08.2024, що підтверджується копією військового квитка, наявною в матеріалах справи. (а.с. 7-8)

05.06.2023 позивач під час виконання бойового завдання в районі н.п. Озарянівка Бахмутського району Донецької області отримав поранення МВТ. Вогнепальне осколкове поранення правої нижньої кінцівки з травматичною ампутацією на рівні гомілки. Вогнепальне осколкове поранення лівої верхньої кінцівки з травматичною ампутацією на рівні нижньої третини плечової кістки. Вогнепальне осколкове поранення грудної клітки зліва. Травматичний шок, що підтверджується первинною медичною картою (форма 100). (а.с. 15-18)

Отримання позивачем поранення також підтверджується довідкою від 10.06.2023 за №1974 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно якої солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05 червня 2023 року отримав поранення МВТ. Вогнепальне осколкове поранення правої нижньої кінцівки з травматичною ампутацією на рівні гомілки. Вогнепальне осколкове поранення лівої верхньої кінцівки з травматичною ампутацією на рівні нижньої третини плечової кістки. Вогнепальне осколкове поранення грудної клітки зліва. Травматичний шок. За обставин: 05.06.2023, в ході виконання бойового завдання, в районі селища Озарянівка, Бахмутського району, Донецької області, під час проведення наступально штурмових дій противника здійснив обстріл з АГС 17, ВКК та стрілецької зброї. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Поранення не являється наслідком вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У подальшому, в період з 06 червня 2023 року по 23 липня 2024 року, позивач перебував на лікуванні у зв`язку з отриманим 05.06.2023 пораненням, що підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами відносно позивача.

У позовній заяві позивач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховано та невиплачено йому додаткову винагороду в збільшеному до 100 000,00 грн на місяць розмірі за період лікування (з 05 червня 2023 року по 23 липня 2024 року) у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти доводів позивача, зазначивши, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 №137, солдат ОСОБА_1 , 12.05.2023 вибув із оперативно-тактичного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_1 у самовільне залишення частини. Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2023 №159, солдат ОСОБА_1 , 03.06.2023 повернувся з самовільного залишення частини. Враховуючи, що ОСОБА_1 повернувся з самовільного залишення частини 03.06.2023, військовою частиною НОМЕР_1 повністю правомірно було позбавлено останнього додаткової винагороди за весь повний місяць червень 2023 року, оскільки до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, за період, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Щодо періоду з липня 2023 року по травень 2024 року відповідач зазначив, що за вказаний період позивачу була виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн, на підтвердження чого відповідачем було надано копії витягів з наказів про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн та картки особового рахунку позивача.

Щодо періоду з 01 червня по 23 липня 2024 року, відповідач надав до суду копії витягів з наказів про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 23.07.2024 та зазначив, що виконання виплати додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 грн за період з 01.06.2024 по 23.07.2024 потребує певного часу, тому після доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, військовою частиною НОМЕР_1 буде надано стороні по справі та до суду докази вищезазначеної виплати.

Тобто, спірним у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності протиправної бездіяльності з боку Військової частини НОМЕР_1 , що, за доводами позивача, виразилася в ненарахуванні та невиплаті йому додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн на місяць розмірі за період лікування (з 05 червня 2023 року по 23 липня 2024 року) у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та щодо наявності права позивача на отримання додаткової винагороди за вказаний період.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2,3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Згідно пункту 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, а саме щомісячні основні та додаткові види, виплачуються в поточному місяці за минулий.

Згідно пункту 9 розділу XXXIV Порядку виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

За пунктом 10 розділу XXXIV накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 17 Розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Абзацом 5 пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Так, як вже було зазначено судом, у даній справі спірним є питання щодо наявності чи відсутності протиправної бездіяльності з боку Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн на місяць розмірі за період лікування (з 05 червня 2023 року по 23 липня 2024 року) у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та щодо наявності права в позивача на отримання додаткової винагороди за вказаний період.

Судом встановлено, що матеріали справи містять наступні відомості щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням:

- з 06.06.2023 по 09.06.2023 перебував на лікуванні у Військово медичному клінічному центрі Північного регіону з діагнозом: S48.1 Вибухове поранення (05.06.23). Травматичний відрив лівої верхньої кінцівки на рівні ліктьового суглобу. Травматичний відрив правої нижньої кінцівки на рівні н/3 правої гомілки. Сліпі осколкові непроникаючі поранення грудної клітки праворуч. Операції (05.06.23) ПХО по типу ампутації на рівні н/3 правої гомілки, ПХО по типу екзартикуляції на рівні лівого ліктьового суглобу;

- з 10.06.2023 по 05.07.2023 перебував на лікуванні у Військово медичному клінічному центрі Західного регіону з діагнозом: Вибухова травма (05.06.2023): вогнепальні осколкові сліпі непроникаючі поранення грудної клітки зліва, травматичний відрив лівої верхньої кінцівки на рівні ліктьового суглоба, травматичний відрив правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки. Акубаротравма у вигляді розриву лівої барабанної перетинки. Гостра лівобічна змішана приглуховатість при сприйнятті шепітної мови 2 м. Стан після хірургічних обробок по типу ампутації на рівні нижньої третини правої гомілки, екзартикуляції на рівні лівого ліктьового суглоба (05.06.2023), по типу ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні нижньої третини плеча (07.06.2023), етапної хірургічної обробки ран кукси нижньої третини лівого плеча, нижньої третини правої гомілки та ран грудної клітки зліва, монтажу VAC системи (10.06.2023), етапної хірургічної обробки ран кукси нижньої третини лівого плеча, нижньої третини правої гомілки та рани грудної клітки зліва, монтажу VAC системи, зашивання ран тулуба (14.06.2023), етапної хірургічної обробки рани плеча з її зашиванням, реампутації правої гомілки до рівня середньої третини, монтажу VAC системи (17.06.2023), етапної хірургічної обробки ран кукси н/3 лівого плеча, кукси н/3 правої гомілки;

- з 05.07.2023 по 28.05.2024 перебував на лікуванні в КНП Пустомитівській ЦРЛ з діагнозом: Вибухове поранення (05.06.23). Травматичний відрив лівої верхньої кінцівки на рівні ліктьового суглобу. Травматичний відрив правої нижньої кінцівки на рівні н/3 правої гомілки. Сліпі осколкові непроникаючі поранення грудної клітки ліворуч. Стан після повторних оперативних втручань. Ампутаційні кукси лівої в/кінцівки на рівні с/3 плеча та правої н/кінцівки на рівні с/3 гомілки. Невриноми кукси правої гомілки та лівого плеча;

- з 28.05.2024 по 07.06.2024 перебував на лікуванні у Військово медичному клінічному центрі Західного регіону з діагнозом: Наслідки вибухового поранення, болісні термінальні невроми малогомілкового, великогомілкового, підшкірного, латерального і медіального шкірних нервів, кукси н/3 правої гомілки, рецедив після операції 27.10.2023. Виражений нейропатичний больовий синдром фантомні відчуття;

- з 07.06.2024 по 10.07.2024 перебував на лікуванні в КНП Пустомитівській ЦРЛ з діагнозом: Вибухове поранення (05.06.23). Травматичний відрив лівої верхньої кінцівки на рівні ліктьового суглобу. Травматичний відрив правої нижньої кінцівки на рівні н/3 правої гомілки. Сліпі осколкові непроникаючі поранення грудної клітки ліворуч. Стан після повторних оперативнихвтручань. Ампутаційні кукси лівої в/кінцівки на рівні с/3 плеча та правої н/ кінцівки на рівні с/3 гомілки. Рецидивуючі невриноми кукси правої гомілки. Стан після оперативного лікування. Лігатурна нориця кукси правої гомілки;

- з 10.07.2024 по 23.07.2024 перебував на лікуванні у Військово медичному клінічному центрі Західного регіону з діагнозом: Наслідки мінно-вибухової травми, травматичного відчленування лівого передпліччя та правої гомілки, вогнепального осколкового поранення лівого стегна (05.06.2023), ампутації (05.06.2023), реампутації правої верхньої кінцівки ( 07.06.2023), видалення термінальних невром кукси правої гомілки (29.05.2024), чисельних хірургічних обробок у вигляді відсутності лівої верхньої кінцівки на рівні нижньої третини плеча, правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки, зміцнілих рубців зі значним порушенням функції лівої верхньої та правої нижньої кінцівки (Z89.8).

Тобто, матеріали справи містять докази того, що позивач, перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання 05.06.2023 отримав поранення, пов`язане з захистом Батьківщини, та в спірний період, а саме з 06.06.2023 по 23.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи містять витяги з наказів про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за наступні періоди: з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023,з 01.11.2023 по 30.01.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024.

Також, з наявних у матеріалах справи карток особового рахунку позивача, враховуючи, що грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, військовослужбовцям виплачується в наступному місяці за минулий місяць, вбачається, що за період з липня 2023 року (графа 8/23 картки особового рахунку) по травень 2024 року (графа 06/23 картки особового рахунку) включно позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн.

Тобто, з наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що щодо частини спірних у даній справі періодів, а саме за період з липня 2023 року по травень 2024 року позивач дійсно перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини, та за вказані періоди позивачу було виплачено підвищену додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 168 за кожен місяць (з липня 2023 року по травень 2024 року).

Позивачем зазначених обставин не спростовано. Доказів невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 168 за період з 01.07.2023 по 31.05.2024 або відмови відповідача у виплаті позивачу такої винагороди матеріали справи не містять. Більш того, в поданій позивачем відповіді на відзив позивач не виклав жодних заперечень проти доводів відповідача про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за період з липня 2023 року по травень 2024 року, а лише зазначив, що відповідач не надавав пояснень позивачу про виплату коштів, тому він не міг із впевненістю повідомити про виплату коштів.

Так, судом під час розгляду справи встановлено, що доводи позивача щодо невиплати йому спірної додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 за період з 01.07.2023 по 31.05.2024 (з липня 2023 року по травень 2024 року включно) спростовуються матеріалами справи, тому в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними та такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо виплати позивачу додаткової винагороди за червень 2023 року (з 05.06.2023 по 30.06.2023), суд зазначає наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачу не була нарахована та виплачена додаткова винагорода за червень 2023 року, у зв`язку з самовільним залишенням позивачем військової частини та поверненням до військової частини 03.06.2023. За доводами відповідача, позивач не має права на отримання додаткової винагороди в місяць повернення з самовільного залишення військової частини, тобто за червень 2023 року.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 № 137, солдат ОСОБА_1 , 12.05.2023 вибув із оперативно-тактичного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_1 у самовільне залишення частини.

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2023 №159 солдат ОСОБА_1 03.06.2023 повернувся із самовільного залишення частини.

Даний наказ командира військової частини НОМЕР_1 є діючим та не оскаржувався ОСОБА_1 .

Наявність зазначених обставин позивач під час розгляду справи не заперечував та не спростував.

Так, зазначені обставини стали підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за червень 2023 року.

Відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:

- самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

- усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

- відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

- вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

- вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

- добровільно здалися в полон, - з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

- навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

- відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

Так, ураховуючи, що ОСОБА_1 повернувся з самовільного залишення частини 03.06.2023, враховуючи норми абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260, він не мав права на виплату йому додаткової винагороди за червень 2023 року.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, 05.06.2023 (в місяць повернення з самовільного залишення військової частини) позивач під час виконання бойового завдання отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, тому, зважаючи на положення абзацу 10 пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260, на позивача не розповсюджуються положення пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 щодо позбавлення додаткової винагороди, в даному випадку, за червень 2023 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні одразу після отриманого 05.06.2023 поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, зокрема, в період з 06.06.2023 по 30.06.2023 включно.

Відповідач проти наявності зазначених обставин не заперечував. Однак, за вказаний період позивачу не була нарахована та виплачена додаткова винагорода в збільшеному розмірі до 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні, саме у зв`язку з поверненням позивача в червні 2023 року з самовільного залишення частини.

Так, суд за вищевикладених висновків вважає безпідставними доводи відповідача про правомірність невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн, зважаючи на отримання позивачем 05.06.2023 поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, та перебуванням на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням з 06.06.2023 по 30.06.2023.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за час перебування позивача на лікуванні за період з 05.06.2023 (з дня отримання травми) по 30.06.2023 позивачу мала бути виплачена збільшена до 100000,00 грн додаткова винагорода пропорційно часу такого лікування, оскільки поранення, внаслідок якого позивач перебував на лікуванні у вказаний період, пов`язане з захистом Батьківщини.

Щодо виплати позивачу додаткової винагороди за червень-липень 2024 року (з 01.06.2024 по 23.07.2024), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, в спірний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини.

Відповідач згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву підтвердив наявність зазначених обставин.

Більш того, матеріали справи містять витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за періоди з 01.06.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 23.07.2024. Тобто, відповідач визнає наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди з збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за червень та липень 2024 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 100 000,00 грн за період з 01.06.2024 по 23.07.2024.

Ухвалою суду від 12.12.2024 було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, докази щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за спірний період з 01 червня 2024 року по 23 липня 2024 року (відповідні довідки, банківські виписки тощо).

Відповідачем відповідних доказів щодо виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 червня 2024 року по 23 липня 2024 року під час розгляду справи та на момент ухвалення судом рішення в даній справі до суду не надано. Надані відповідачем витяги з наказів командира військової частини про виплату позивачу додаткової винагороди за червень та липень 2024 року не свідчать про здійснення військовою частиною виплати позивачу грошових коштів у вигляді додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.

У наявній у матеріалах справи картці особового рахунку позивача за 2024 рік відсутні відомості щодо виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за червень та липень 2024 року. Також, відповідачем не спростовано факту нездійснення позивачу виплати спірної додаткової винагороди за червень та липень 2024 року, незважаючи на наявність наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу відповідної додаткової винагороди.

Так, з аналізу наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу додаткову винагороду в збільшеному розмірі до 100000,00 грн у зв`язку з перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок отримання поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, за червень та липень 2024 року.

Нездійснення позивачу виплати додаткової винагороди за червень та липень 2024 року свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача.

Отже, позовні вимоги в частині виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 01.06.2024 по 23.07.2024 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності (дій) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 05.06.2023 по 30.06.2023 та з 01.06.2024 по 23.07.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 05.06.2023 по 30.06.2023 та з 01.06.2024 по 23.07.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН