Рішення № 124943048, 05.02.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Справа№200/69/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

06 січня 2025 року ОСОБА_1 , позивач, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 року ОСОБА_1 страхового стажу в повному обсязі за періоди роботи з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 24 січня 2024 року, та незастосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 року із зарахуванням до страхового стажу в повному обсязі періодів роботи з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 24 січня 2024 року, та із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, тобто за 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

13 січня 2025 року позивач, з метою виконання вимог ухвали суду від 07 січня 2025 року, надав до суду заяву про усунення недоліків та докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

27 січня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі. Одночасно відповідачем заявлено клопотання про залучення співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 27 січня 2025 року про залучення до участі у справі співвідповідача.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьоїстатті 263 КАС Україниу справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що листом від 25 листопада 2024 року №32105-30142/Л-02/8-0500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №200/1250/24 та призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 року. Позивач зауважує, що з моменту призначення їй пенсії по інвалідності до моменту призначення пенсії за віком пройшло 2 роки (24 місяці) та 20 днів, увесь цей час вона продовжувала працювати. У вказаному листі також було зазначено, що після призначення пенсії за віком на пільгових умовах до її страхового стажу зараховано період роботи з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року (24 місяці), а страховий стаж складає 32 роки 4 дні (для обчислення пенсії по інвалідності страховий стаж складав 30 років 2 місяці), тобто для обчислення пенсії зараховано менше ніж 24 місяці страхового стажу.

Позивач зазначає, що для отримання інформації стосовно не зарахування страхового стажу в повному обсязі, періодів роботи, які не були враховані до страхового стажу, та застосування під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 року середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, за 2021-2023 роки, позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із відповідною заявою. Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02 грудня 2024 року №32711-31222/Л-02/8-0500/24, позивачу стало відомо, що за даними форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року сплата єдиного соціального внеску менше мінімального відповідно страховий стаж за цей період врахований пропорційно сплаті та становить 5 днів; за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року відсутні дані про заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску відповідно до розрахунку страхового стажу цей період не включено.

Крім того, позивач зазначає, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02 грудня 2024 року №32711-31222/Л-02/8-0500/24 також зазначено, що оскільки при переведенні на пенсію за віком позивач набув менш ніж 24 місяці страхового стажу, застосування заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як передбачено абзацом 3 пункту 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави.

Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахуванням в повному обсязі до страхового стажу, під час призначення пенсії, періоду роботи з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, періоду роботи з 01 січня 2024 року по 24 січня 2024 року, незастосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2021-2023 роки протиправними та такими, що порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №200/1250/24 відповідачем проведено перерахунок щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, та призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 року, що підтверджується рішенням від 30 квітня 2024 року №057250004174.

Відповідач зазначає, що згідно заяви позивача від 25 січня 2024 року №402, страховий стаж зараховано у повному обсязі, згідно відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в тому числі за квітень 2022 року п`ять днів, за травень 2022 року нарахувань немає. Згідно алгоритму розрахунку (обчислення заробітної плати) показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, який було застосовано при такому розрахунку середній заробіток за 3 попередні роки становить 10846,37 грн. за 2019-2021 роки. Для застосування показника нової середньої зарплати (за 2021, 2022, 2023 роки) немає підстав, оскільки за даними персоніфікованого обліку страховий стаж набутий після призначення пенсії становить менше ніж 24 місяці, відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Позивач отримувала пенсію по інвалідності з 05 січня 2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, що підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №200/1250/24, яке набрало законної сили 29 квітня 2024 року, адміністративний позов адвоката Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01 лютого 2024 року №057250004174 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та переведенні на інший вид пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з 25 січня 2024 року.

Відповідно протокольного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Селидове) №057250004174 про перерахунок пенсії відповідно до рішення суду з 25 січня 2024 року по довідно позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 25 січня 2024 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, у розмірі 10846,37 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

25 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№32105-30142/Л-02/8-0500/24 надало відповідь на звернення позивача від 15 листопада 2024 року №ВЕБ-05001-Ф-С-24-184851 зареєстроване за вх.№30142/Л-0500-24, в якій зазначило, зокрема, наступне.

«Частиною другою статті 14, статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанови та ухвали суду по адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання по всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі №200/1250/24 (далі рішення суду), яке набрало законної сили 30 квітня 2024 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з 25 січня 2024 року.

Рішення суду відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області без порушення терміну згідно чинного законодавства.

На виконання рішення суду Вам призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 у розмірі 4055,24 грн. Інших зобов`язань судом не покладено.

При проведенні перерахунку на виконання рішення суду до страхового стажу зараховано період роботи з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року, який склав 32 роки 10 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 17 років 7 місяці 2 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,32000.

Отже, рішення суду виконано відповідно до покладених судом зобов`язань в межах компетенції в повному обсязі.

Повідомлення про добровільне виконання рішення суду Вам направлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом від 15 травня 2024 року №1400-0306-8/42168 на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .».

02 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№32711-31222/Л-02/8-0500/24 надало відповідь на звернення позивача від 28 листопада 2024 року №ВЕБ-05001-Ф-С-24-192143, яке зареєстроване за №31222/Л-0500-24, в якій зазначило, зокрема, наступне.

«Пенсію по інвалідності Вам було призначено з урахуванням страхового стажу по 31 грудня 2021 року та його підсумок становив 30 років 2 місяці.

При обчислені пенсії за віком страховий стаж врахований по 31 грудня 2023 року та становить 32 роки 4 дні.

Оскільки, при переведенні на пенсію за віком Ви набули менш ніж 24 місяці страхового стажу, застосування заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як передбачено абзацом 3 пункту 3 статті 45 Закону 1058, відсутні підстави.

Пунктом 3 статті 24 Закону 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За даними форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу»:

за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року сплата єдиного соціального внеску менше мінімального - відповідно страховий стаж за цей період врахований пропорційно сплаті та становить 5 днів;

за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року відсутні дані про заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску відповідно до розрахунку страхового стажу цей період не включено.

Пенсію обчислено згідно з вимогами чинного законодавства.»,

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів №8-13 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19 серпня 1993 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 07 липня 2004 року по 15 липня 2024 року працювала на різних посадах в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська».

Відповідно до розрахунку страхового стажу, форми РС-Право, до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 06 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 25 січня 2024 року, підтверджено, що у квітні 2022 року підприємством-страхувальником сплачено страхові внески за позивача за 5 днів, у травні 2022 року підприємством-страхувальником страхові внески не сплачено, у січні 2024 року підприємством-страхувальником страхові внески сплачено за 31 день.

Отже, спірним питанням у справі є не зарахування відповідачем під час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 25 січня 2024 року страхового стажу в повному обсязі за періоди роботи з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 24 січня 2024 року, та незастосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд Українизазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацами четвертим та п`ятим частини першої статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно із частиною другою статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Разом із цим, суд зауважує, що не є спірним питанням у цій справі, що після призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05 січня 2022 року позивач продовжила працювати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 25 січня 2024 року відповідачем зазначено, що згідно заяви позивача від 25 січня 2024 року №402, страховий стаж зараховано у повному обсязі, згідно відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в тому числі за квітень 2022 року п`ять днів, за травень 2022 року нарахувань немає.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 06 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Судом встановлено, що відповідно до виписок з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5 та ОК-7, підтверджено, що у квітні 2022 року сума фактичного заробітку/доходу склала 1176,46 грн. та підприємством-страхувальником сплачено страхові внески за позивача за 5 днів, у травні 2022 року сума фактичного заробітку/доходу склала 0,00 грн. та підприємством-страхувальником страхові внески не сплачено взагалі.

Разом із цим, позивач не надає суду доказів на підтвердження того, що у період роботи з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року вона дійсно отримувала заробітну плату у належному розмірі, з якої підприємство-страхувальник повинно було сплачувати страхові внески.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 06 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року до страхового стажу позивача.

Крім того, відповідно до виписок з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5 та ОК-7, у січні 2024 року підприємством-страхувальником сплачено страхові внески за позивача за 31 день, що не є спірним питанням у справі.

Проте, пунктом 4.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, визначено, що страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).

Тобто, у даному випадку, відповідачем розраховано страховий стаж позивача по 31 грудня 2023 року включно, оскільки із заявою про переведення на пенсію за віком позивач звернулась 25 січня 2024 року.

Таким чином, враховуючи, що показник середньої заробітної плати за три попередні роки застосовується лише при призначенні вперше пенсії або при переведенні в перше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за нормами частини третьої статті 45 Закону №1058 при умові, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, в той час, як страховий стаж позивача після призначення пенсії по інвалідності склав менше 24 місяців, суд дійшов висновку, що, у даному випадку, у позивача відсутнє право на отримання пенсії за віком з 25 січня 2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19, згідно яких «обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги».

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000; код ЄДРПОУ 13844159) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 лютого 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна