Рішення № 124942588, 05.02.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14000/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (далі ТОВ «Дім Кераміки ТД», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100295/2 від 04.06.2024, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001916.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ «Дім Кераміки ТД», як покупець та компанія «Panariagroup Deutchland GmbH», як продавець, уклали контракт №2/24 від 17.01.2024. За умовами Контракту продавець продає, а покупець купує керамічну плитку, що надалі іменується Товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010 (п. 1.1 Контракту). що надалі іменується Товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010. Пунктом 2.2., 2.3. Контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого Покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід`ємними частинами договору. Валюта платежу - євро. У свою чергу п. 5.1. Контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, Продавець має відправити копію експертної декларації. Крім того, п. 5.2 Договору передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності Покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії Договору.

Позивачем було замовлено у Продавця керамічну плитку загальною кількістю 1 767,131 м.кв. та вартістю 6 162,64 євро.

З метою митного оформлення товару (плитка керамічна глазурована чине глазурована) декларант позивача подав до митного посту «Львів- північний» Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) 24UA209230050342U1 від 03.06.2024, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 6162,64 євро. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товарів за заявленою вартістю і прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001916 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100295/2 від 04.06.2024, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх відомостей для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач вважає, що митним органом не визначені обставини, які зумовили витребування додаткових документів, не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів та незважаючи на наданий перелік документів, для підтвердження заявленої митної вартості, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100295/2 від 04.06.2024.

Митниця не підтвердила належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ТОВ «Дім Кераміки ТД» з винесеним митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 20.12.2024 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД 24UA209230050342U1 від 03.06.2024, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику. З поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару документів встановлено, що вони не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме:

1) Відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №°631 та ст. 254 МК України необхідно надати переклади документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД.

2) У п. 2.2 Контракту №° 2/24 від 17.01.2024, вказано - 100% передоплата в розмірі вказаному в проформі-інвойсі, виданого на основі підтвердженого замовлення, проте жодного документу не надано до митного оформлення.

3) Відповідно п. 5.1 Контракту, кожна проформа-інвойс і кінцевий інвойс повинні посилатися на відповідне замовлення зроблене покупцем В даному замовленні мають міститися дата, товар, його кількість, ціна, загальна вартість. Рахунок фактура № 50523 містить посилання на замовлення, яке не надано до митного оформлення.

4) Продавець повинен надати покупцю експортну декларацію. Декларація країни відправлення не містить числових значень та містить посилання і на проформу і не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Також, не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення відповідно до ст. 254 МК України.

5) Положенням п. 3.1. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ.

6) У вищезазначеній фактурі зазначено передоплата. Жодного платіжного документа до митного оформлення не подано

7) CMR від 29.05.2024 № 0000440 гр. 3 «Місце розвантаження» не заповнена та не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.

Позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктомкупівлі- продажу)

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти(прайс-листи)виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

13) переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України.

Позивачем не надано митниці усіх витребуваних документів, а ті що надані суперечать вимогам МК України що зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за МД №UA209170/2024/026560 від 01.04.2024 де митна вартість такого товару становить 0,6706 дол. США за кг.

Звертає увагу суду, що у прийнятому рішенні про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів вказано номери митних декларацій, які були використані при коригуванні, а також вартість товарів, яку взято за основу при такому коригуванні. При цьому, вартість зазначеного товару наведена за 1 кілограм. Таке зазначення обумовлене специфікою ведення АСМО «Інспектор». Крім того, зауважує, що при заповненні митної декларації декларант зазначає інформацію про товари відповідно до товарних позицій. У кожній товарній позиції декларант вказує опис товару (гр. 31), вагу брутто та нетто товару (гр. 35 та 38), ціну товару (гр. 42), митну вартість товару у валюті України (гр. 45), у графі 23 МД вказується курс валют. Дана інформація дозволяє розрахувати вартість оформленого товару за 1 кілограм в іноземній валюті.

Вказане беззаперечно, на думку представника відповідача, свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони митниці при коригуванні заявленої декларантом митної вартості.

Крім того, прийняте рішення про коригування митної вартості слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001916.

З огляду на вищевказане, вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/100295/2 від 04.06.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001916 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Крім того, представник відповідача заперечила щодо стягнення судових витрат на правову допомогу та витрат на залучення перекладача у зв`язку із їх не співмірністю.

У відповіді на відзив представник позивача з доводами відзиву не погодився та підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 17.01.2024 між ТОВ «Дім Кераміки ТД» (покупець) та компанією «Panariagroup Deutchland GmbH» (продавець) було укладено контракт №2/24 (а.с.22-23), згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує керамічну плитку, що надалі іменується Товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010. Пунктами 2.2., 2.3. Контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого Покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід`ємними частинами договору. Валюта платежу - євро. У свою чергу п. 5.1. Контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, Продавець має відправити копію експертної декларації. Крім того, п. 5.2 Договору передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності Покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії Договору.

Як слідує з матеріалів справи 29.05.2024 компанія «Panariagroup Deutchland GmbH» виставила позивачу інвойс, а саме: №50523 на загальну суму 6162,64 євро. В інвойсах визначено, що поставка буде здійснена на умовах FCA DE Muhlacker (а.с.19-20, 20зворот-21).

03.06.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару, а саме: «Плитка ZK-Snow white glossyrectified 35x75 HS» у кількості 207,901 кв.м. за ціною 3,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 727,65 євро; «Плитка ZK-Snow white mat rectified 35x75 HS» у кількості 554,403 кв.м. за ціною 3,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 1 940,41 євро; «Плитка ZK-Natural white glossy35x75 HS» у кількості 69,3 кв.м. за ціною 3,50 євро/ кв.м. та загальною вартістю 242,55 євро; «Плитка ZS-STAVANGER Uni 40x120 sand rektif 2.S» у кількості 184,323 кв.м. за ціною 4,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 737,29 євро; «Плитка ZS-STAVANGER Uni 40x120 grant rektif 2.S.» у кількості 92,161 кв.м. за ціною 4,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 368,64 євро; «Плитка ZS-Pure White weib matt 40x120/06 fluid 2.S» у кількості 138,242 кв.м. за ціною 4,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 552,97 євро; «Плитка ZS-Westerland sand 35x100/06 WF 2.Sorte» у кількості 117,602 кв.м. за ціною 3,80 євро/кв.м. та загальною вартістю 446,89 євро; «Плитка ZS-LIQUID Uni 30x60 ice glzd. 2. Sorte» у кількості 103,679 кв.м. за ціною 2,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 259,20 євро; «Плитка ZS-LIQUID Uni 30x60blue glzd. 2. Sorte» у кількості 207,358 кв.м. за ціною 2,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 518,40 євро; «Плитка ZS-Pure White weib glzd 40x120/06 2 Sorte» у кількості 46,081 кв.м. за ціною 4,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 184,32 євро; «Плитка ZS-Pure White weib matt 40x120/06 2.Sorte»» у кількості 46,081 кв.м. за ціною 4,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 184,32 євро декларант позивача ФОП ОСОБА_1 подав до митного посту «Львів-Північний» Львівської митниці МД № 24UA209230050342U1 (а.с.17).

Фактурна вартість імпортованого товару становить 6162,64 євро (еквівалентно 271063,72 грн), митну вартість визначено на рівні 326063,72 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 55 000,00 грн).

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано:

- Проформу інвойс № 50523 від 29.05.2024;

- Міжнародну товарно - транспортну накладну CMR від 29.05.2024 року № 0000440;

- Декларація про походження товару, що виражена у проформі інвойс № 50523 від 29.05.2024;

- Рахунок № 149 від 03.06.2024 на оплату транспортних послуг;

- Контракт № 2/24 від 17.01.2024 року;

- Заявку на перевезення № 27/05/2024 від 27.05.2024;

- Експортну декларацію №24DE585234766699D2 від 29.05.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу)

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти(прайс-листи)виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

13) переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України.

Декларантом на повідомлення митного органу, надано:

- інвойс-проформу № 50523 від 29.05.2024;

- повідомлення SWIFT (свіфт) про оплату товару від 27.05.2024 року;

- витяг з мережі інтернет щодо вартості ідентичного товару.

04.06.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100295/2 (а.с.33) та сформувала картку відмови № UA209230/2023/001916 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.34).

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

1) Відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №°631 та ст. 254 МК України необхідно надати переклади документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД.

2) У п. 2.2 Контракту №° 2/24 від 17.01.2024, вказано - 100% передоплата в розмірі вказаному в проформі-інвойсі, виданого на основі підтвердженого замовлення, проте жодного документу не надано до митного оформлення.

3) Відповідно п. 5.1 Контракту, кожна проформа-інвойс і кінцевий інвойс повинні посилатися на відповідне замовлення зроблене покупцем В даному замовленні мають міститися дата, товар, його кількість, ціна, загальна вартість. Рахунок фактура № 50523 містить посилання на замовлення, яке не надано до митного оформлення.

4) Продавець повинен надати покупцю експортну декларацію. Декларація країни відправлення не містить числових значень та містить посилання і на проформу і не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Також, не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення відповіднодо ст. 254 МК України.

5) Положенням п. 3.1. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ.

6) У вищезазначеній фактурі зазначено передоплата. Жодного платіжного документа до митного оформлення не подано

7) CMR від 29.05.2024 № 0000440 гр. 3 «Місце розвантаження» не заповнена та не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за МД №UA209170/2024/026560 від 01.04.2024 де митна вартість такого товару становить 0,6706 дол. США за кг.

Товар було випущено у вільний обіг за №24UA20923005083U0 від 04.06.2024 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.38).

ТОВ «Дім Кераміки ТД», не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, у зв`язку з чим звернулося до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як слідує з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, зокрема: контракт №2/24 від 17.01.2024; інвойс №50523 від 29.05.2024; CMR №0000440 від 29.05.2024; заявку-договір на перевезення вантажу №27/05/2024 від 27.05.2024; рахунок про оплату транспортних послуг №149 від 03.06.2024. Також на вимогу митниці позивач надав повідомлення SWIFT про оплату товару від 27.05.2024.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 17.01.2024 №2/24 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу №50523 від 29.05.2024 загальна вартість товару становить 6162,64 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару у вищевказаних інвойсах відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA209230050342U1 від 03.06.2024 (графа 22).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (55000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Суд відхиляє аргументи відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631 та ст. 254 МК України необхідно надати переклади документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД.

З цього приводу суд зазначає, що що відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Законодавчого визначення поняття «мова міжнародного спілкування» не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору. Таким чином, німецька мова, якою була складена митна декларація країни відправлення №24DE585234766699D2 від 29.05.2024 та англійська мови, якими був складений проформу-інвойс № 50523 від 29.05.2023, є іноземними мовами міжнародного спілкування. Вимоги митного органу щодо перекладу цих документів не відповідають приписам ст.254 МК України.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що у п. 2.2 Контракту № 2/24 від 17.01.2024 вказано - 100% передоплата в розмірі вказаному в проформі- інвойсі, виданого на основі підтвердженого замовлення, проте жодного документу не надано до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 Контракту №2/24 від 17.01.2024, кожна проформа-інвойс і кінцевий інвойс повинні посилатися на відповідне замовлення зроблене покупцем. В даному замовленні мають міститися дата, товар, його кількість, ціна, загальна вартість. Рахунок фактура № 50523 містить посилання на замовлення, яке не надано до митного оформлення.

У заяві від 21.08.2024 позивач пояснив, що згідно п. 2.2. та 5.1. вищезгаданого Контракту, умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого Покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп.) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід`ємними частинами договору. В кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість.

Як слідує з матеріалів справи оплата товару здійснювалась на підставі погодженого асортименту товару та його вартості згідно підтвердження замовлення № 2004734 від 24.05.2024 року, копія якого було надано відповідачу. Як правильно зауважив митний орган номер такого замовлення було відображено у проформі інвойс № 50523 від 29.05.2024 року.

Як проформа так і підтвердження замовлення містять дату, а також відомості про товар, його кількість, ціну та загальну вартість відповідно до п. 5.1. Контракту. При цьому, відомості про товар, його кількість, ціну та загальну вартість у проформі та у замовленні є тотожними.

Відтак, на думку суду такі зауваження та сумніви були усунуті позивачем у повному обсязі.

З приводу посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що продавець повинен надати покупцю експортну декларацію. Декларація країни відправлення не містить числових значень та містить посилання і на проформу і не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає таке.

Позивачем на вимогу митного органу було надано експортну декларацію № MRN 24DE585234766699B2, а її переклад на українську мову додавався до заяви від 21.08.2024.

Що стосується зауважень до такого документу, то у заяві від 21.08.2024 позивач пояснив, що він не має жодного стосунку до формування декларацій країни відправлення, а тому не несе жодної відповідальності за відомості, які до неї включаються. При цьому, продавець зазначив в експортній декларації посилання на проформу, яка містила відомості про вартість вантажу. Крім того, у такій декларації містяться числові дані про кількісні характеристики вантажу.

Також слід зауважити, що оформлення декларації країни відправлення як і здійснення митного оформлення товару в режимі експорту є обов`язком продавця товару. При цьому, позивач як покупець не відповідає за внесення відомостей до експертної декларації, а тому й надали митному органу таку МД у такому вигляді, у якому вона була надана продавцем товару.

Крім того, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що положенням п. 3.1. Контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, суд зазначає, що заявлений митним органом сумнів у достовірності заявленої митної вартості товару є безпідставним, оскільки наявність або відсутність документів, що підтверджують відповідність якості товару нормам країни виробництва. Такі документи не містять у собі числових значень, необхідних для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Відтак, такі мотиви митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо не надання платіжного документа про передоплату як ще передбачено у фактурі №50523 від 29.05.2024, то суд зазначає, що до митного оформлення був поданий платіжний документ від 27.05.2024, який є SWIFT повідомленням, тобто документом, який містить інструкції щодо платежу, від банку- емітента (платника) до банку-ремітента (бенефіціара/одержувача) через банк посередник. Тобто, міжнародні перекази в системі SWIFT здійснюються саме на підставі таких повідомлень.

Наявність такого повідомлення свідчить про те, що кошти списані з рахунку платника та відправлені для їх подальшого зарахування на рахунок одержувача платежу через банк посередник.

При цьому, такий документ містить усі необхідні реквізити, які дають можливість чітко ідентифікувати платіж, його призначення, осіб відправника та отримувача коштів.

Сама по собі платіжна інструкція, на необхідність надання якої вказує Відповідач ще не свідчить про факт списання та перерахування коштів на рахунок їх отримувача, оскільки у відправника банально може бракувати коштів на рахунку. А от наявність SWIFT повідомлення вже вказує на безпосередню відправку платежу його отримувачу.

Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів відноситься банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару. Тобто, коментована норма Кодексу не передбачає надання саме платіжної інструкції.

При цьому, за своєю суттю SWIFT повідомлення від 27.05.2024 є банківським платіжним документом, містить у собі відмітки банку про проведення платежу, а також стосується оцінюваного товару.

Відтак, відповідач безпідставно не взяв до уваги SWIFT повідомлення від 27.05.2024 року.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем разом із заявою від 21.08.2024 відповідачу було надано роздруківку сформованої засобами інтернет банку платіжної інструкції № 21 від 27.05.2024 із відмітками про прийняття до виконання, а також копію такої платіжної інструкції, яка згенерована банком після проведення платежу із відмітками (штампами) банку.

Проте, листом від 30.08.2024 № 74-2/15-02/13/23635 відповідач повідомив позивача, що всупереч п. 2.4 Контракту № 2/24 від 17.01.2024 у платіжній інструкції № 21 від 27.05.2024 зазначено банківські реквізити продавця, які є відмінними від таких реквізитів, зазначених у проформі № 50523.

У заяві від 21.08.2024 позивач зазначав, що партія товару погоджувалась сторонами у підтвердженні замовлення № 2004734 від 24.05.2024. У такому замовленні продавець вказав свої платіжні реквізити для здійснення оплати, у т.ч. й IBAN № НОМЕР_1 , який є відмінним від номеру IBAN (DE63700202700042698407), який вказаний у проформі № 50523 від 29.05.2024 року.

Однак, оплата товару здійснювалась 27.05.2024, тобто передувала даті складання проформи № 50523 - 29.05.2024, а тому оплата здійснювалась за реквізитами продавця, які були вказані у підтвердженні замовлення.

При цьому, проформа № 50523 від 29.05.2024 має у собі посилання на вищезазначене замовлення № 2004734.

Разом з тим як і проформа № 50523, так і замовлення № 2004734, а також призначення платежу за платіжною інструкцією № 21 від 27.05.2024 містять у собі посилання на контракт № 2/24 від 17.01.2024 року, а продавцем та отримувачем платежу за такими документами є компанія «Panariagroup».

Суд зауважує, що, сума рахунку № 50523, а також замовлення № 2004734 є тотожними та відповідають сумі платежу за платіжною інструкцією № 21 від 27.05.2024.

Відтак, твердження відповідача, про те що вказані розбіжності позбавляють можливості встановити, що такий банківський платіжний документ стосується оцінюваного товару, чи є частиною фінансового розрахунку, а відтак ціна, що була фактично сплачена стосується даного товару, а сам платіж виконаний поза умовами Контракту є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що у CMR від 29.05.2024 № 0000440 гр. 3 «Місце розвантаження» не заповнена та не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставлення з партією товару, суд зазначає наступне.

Як становлено судом перевезення вантажу здійснювалося ТОВ «ДРБ Транс» на підставі заявки-договору №27/05/2024 від 27.05.2024 на перевезення, укладеного з ТОВ «Дім Кераміки ТД», яким визначено зокрема: маршрут за яким перевозитиметься товар; характеристики вантажу; дати та адреси завантаження/розвантаження; вартість перевезення.

03.06.2024 ТОВ «ДРБ Транс» виставило позивачу рахунок на оплату №149 на суму 68000,00 грн.

Вартість перевезення вантажу по маршруту DE75417 Muhlacker (Німеччина) м/п Шегині (Україна), а/с НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , складає 55 000,00 грн, що по маршруту м/п Шегині (Україна) м. Луцьк (Україна) а/с НОМЕР_2 / ВС0088XL складає 13000,00 грн.

Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає з умов контракту та рахунка-фактури).

Факт перевезення товару, придбаного позивачем у компанії «Panariagroup», підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) №0000440 від 29.05.2024.

Ба більше, як зазначив позивач з метою усунення розбіжності відповідачу разом із заявою від 21.08.2024 було надано CMR (примірник перевізника) із відміткою покупця про прийняття вантажу, а також із наявним посиланням у гр. 5 на проформу № 50523 від 29.05.2024 року, яка супроводжувала вантаж.

Суд звертає увагу, що відсутність у CMR вказівки на місце розвантаження товару для цілей визначення митної вартості значення не має, оскільки до такої вартості включаються витрати на транспортування до кордону України, до яких зауважень висловлено не було. При цьому, із товаросупровідних документів вбачається, що місцем розвантаження товару є місто Луцьк Україна.

Тому твердження відповідача з даного приводу також є безпідставними.

З урахуванням вищенаведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, а також короткого їх змісту, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 04.06.2024 №UA209000/2024/100295/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001916 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 04.06.2024 №UA209000/2024/100295/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як передбачено частиною 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду (сформованого в системі Електронний суд) позивач сплатив судовий збір в сумі 4846,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1124 від 02.12.2024 (а.с.15).

Відтак на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4846,80 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги від 01.06.2023, вартість послуг адвокатського обєжнання у справі про оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару від 04.06.2024 №UA209000/2024/100295/2, акт прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 від 22.11.2024, рахунок №361 від 24.12.2024, платіжну інструкцію від 24.12.2024 №361, з яких вбачається надання позивачу Адвокатським об`єднанням «АФК» у цій справі правової допомоги у сумі 6000,00 грн.

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Також, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до акт прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2024 правова допомога полягає не лише у підготовці проекту позовної заяви, а й у наданні консультацій клієнту з питання визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, а також вивченні та аналізі документів, узгодження позиції, підготовки заяв до Львівської митниці, однак такі послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Також, суд, враховуючи складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 6 846,80 грн (з них: судовий збір в сумі 4 846,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 18А, код ЄДРПОУ 37786217) до Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2024/100295/2 від 04.06.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001916.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» судові витрати в загальній сумі 6 846,80 грн (шість тисяч вісімсот сорок шість гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський