Вирок № 124932012, 05.02.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3/22

Провадження № 1-кп/188/18/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041380000214 від 16 листопада 2021 року, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорнобиль Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, якому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 проживав разом з дружиною ОСОБА_10 та трьома малолітніми дітьми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно на початку листопаду 2021 року, точного часу і дати не встановлено, ОСОБА_5 знаходився у будинку за місцем мешкання разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_12 , 2017 року народження, та в цей час у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень своїй дочці ОСОБА_12 невизначеного ступеню тяжкості. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи їх настання, в листопаді 2021 року, точного дати і часу не встановлено, ОСОБА_5 , знаходячись в будинку АДРЕСА_1 наніс ОСОБА_12 множинні удари по голові, тулубу і нижнім кінцівкам, використовуючи тупий твердий предмет (предмети), які мали обмежену контактуючу поверхню неправильно-овальної форми, місцями наближену до «підковоподібної».

В результаті вказаних дій ОСОБА_5 спричинив своїй малолітній дочці ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження у вигляді численних синців тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, різних розмірів та форм, та різний ступінь ознак їх загоєння та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми, котра супроводжувалась численними крапковими крововиливами у товщу речовини головного мозку, в стовбуровий відділ головного мозку, скупчення яскраво-рожевої спинномозкової рідини у шлуночках мозку, масивні «підковоподібні» крововиливи у товщу м`яких тканин голови у проекції тім`яно-скронево-потиличній ділянці праворуч, тім`яно-потиличній ділянці по центру, в потиличній ділянці ліворуч, у зовнішнього кута правої надбрівної дуги та ускладнилися набряком речовини головного мозку, від яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються як кримінальне правопорушення,, передбачене ч.2 ст.121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

В судовому засіданні ОСОБА_5 вину не визнав, стверджував, що тілесні ушкодження малолітньої дочки ОСОБА_12 виникли внаслідок захворювання, яке вона мала з народження. Синці на її тілі виникали від простого здавлювання, коли він брав її на руки і садив собі на плечі, та довго не проходили. Також синці могли виникнути, коли незадовго до її смерті обвинувачений надавав їй першу допомогу при отруєнні. Він заявив, що слідчий та прокурор зфальсифікували докази його винуватості, а його дочка померла природною смертю, про що судово-медичний експерт написав у першому висновку, який зник з матеріалів кримінального провадження.

Однак, ці твердження обвинуваченого спростовуються дослідженими судом доказами.

Потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_5 є чоловіком її доньки ОСОБА_10 . ОСОБА_5 бив своїх дітей. Декілька разів вона бачила синці на тілі онуки ОСОБА_14 . ОСОБА_5 не дозволяв потерпілій відвідувати онуків за місцем їх проживанння, а також дуже агресивно вів себе по відношенню до дружини. З телефонної розмови з донькою ОСОБА_15 їй було відомо, що останні декілька днів у ОСОБА_14 боліла нога, до лікарні батьки не зверталися.

Також вина ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків, які були допитані під час судового розгляду..

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона проживала разом з чоловіком ОСОБА_16 та трьома малолітніми дітьми в будинку с. Миколаївка. На початку листопада 2021 року вона побачила у доньки на нозі, на боках тулубу і під руками синці. На питання про походження синців донька відповідала, що впала. Пізніше донька почала жалітися на біль в лівій нозі, яка сильно набрякла та на ній були синці. В присутності дружини обвинувачений ОСОБА_5 доньку не бив.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що займає посаду заступника сільського голови Миколаївської сільської ради з питань діяльності виконавчих органів ради. Сім`я ОСОБА_18 їй знайома з 2019 року після взяття під соціальний супровід. ОСОБА_5 досить агресивно реагував на відвідування їхньої родини представниками служб органів місцевого самоврядування, не допускав до свого домоволодіння. Діти вилучались від батьків, але згодом були повернуті. Також у вересні 2021 року за ініціативи служби справах дітей виконавчого комітету Миколаївської сільської ради дітей влаштовано до дитячого садка, проте вони його майже не відвідували.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що займає посаду директора КЗ «Центр надання соціальних послуг». На початку липня 2021 року за ініціативи начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської сільської ради сім`ю ОСОБА_18 взято під соціальний супровід. 08.07.2021 надійшов анонімний дзвінок, що діти знаходяться самі без нагляду. Після виїзду працівників центру за місцем проживання родини прийнято рішення про вилучення дітей та тимчасове влаштування до родичів ОСОБА_10 . Надалі їй стало відомо, що дітей знову повернули батькові. Протягом липня 2021 року під час відвідування родини ОСОБА_18 їм ніхто не відчиняв двері. У зв`язку з відмовою ОСОБА_5 від соціального супроводу з серпня 2021 року соціальні служби родину не відвідували.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 пояснили, що по сусідству з ними проживає неблагополучна родина ОСОБА_18 - мати, батько та троє дітей. Мати ОСОБА_24 має психічний розлад та лікується у м. Дніпро, батько ОСОБА_25 не працює, діти майже постійно знаходяться вдома, на вулицю не виходять. З будинку постійно чути нецензурну лайку. Сім`я була нелюдимою й не з ким не спілкувалась, до них ніхто не приходив.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 пояснили, що є працівниками Миколаївського дитячого садку № 1. ОСОБА_12 відвідувала вказаний дитячий садок. У жовтні 2021 року вони помітили на тілі ОСОБА_14 незначні синці. У бесіді з матір`ю ОСОБА_10 стало відомо, що їх ОСОБА_14 отримала у сварках зі своїми старшим братом. Після 29.10.2021 ОСОБА_14 перестала відвідувати дитячий садок. За повідомленням батьків вона захворіла.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що працює інспектором ювенальної превенції ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Під час здійснення рейду щодо перевірки готовності дітей до початку шкільного навчання, 25.08.2021 вона спільно з фахівцями із соціальної роботи Миколаївської сільської ради відвідала родину ОСОБА_18 . ОСОБА_5 поводив себе дуже агресивно, не надавав доступу до подвір`я та будинку, виражався нецензурною лексикою. Після виклику наряду поліції, за їх допомогою працівники зайшли до будинку, у якому виявили антисанітарію та відсутність продуктів харчування.

Під час судового розгляду переглянуто відеозапис із опитуванням за методикою «зеленої кімнати» малолітніх ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , які пояснили, що саме батько неодноразово бив ОСОБА_14 по голові й тулубу.

Вина обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами, вивченими під час судового слідства:

протоколом огляду місця події від 16.11.2021, під час якого в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_1 виявлено труп малолітньої дитини ОСОБА_12 , на тілі якої виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців різного ступеня та форми утворення, а також збільшення лівого стегна від правого вдвічі, на якому знаходились численні синці підковоподібної форми, також синці такої форми знаходились і на руках трупа малолітньої. Крім цього, з лівої сторони від входу в кімнату було виявлено чоловічі штани з ременем на них. При порівнянні пряжки ременю з синцями у вигляді підкови на трупі ОСОБА_12 встановлено, що розміри співпадають;

висновками судово-медичних експертиз № 895 та № 895-д, відповідно до яких ОСОБА_12 спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді численних синців тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, різних розмірів та форм, та різний ступінь ознак їх загоєння та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми, котра супроводжувалась численними крапковими крововиливами у товщу речовини головного мозку, в стовбуровий відділ головного мозку, скупчення яскраво-рожевої спинномозкової рідини у шлуночках мозку, масивні «підковоподібні» крововиливи у товщу м`яких тканин голови у проекції тім`яно-скронево-потиличній ділянці праворуч, тім`яно-потиличній ділянці по центру, в потиличній ділянці ліворуч, у зовнішнього кута правої надбрівної дуги та ускладнилися набряком речовини головного мозку, від яких остання померла;

висновком експерта № 1071, відповідно до якого в суміші препаратів ДНК, виділених з біологічних слідів з кров`ю з обох долонь ОСОБА_5 спостерігається генотипічна подібність з ДНК ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_12 ;

висновком експерта № 1060, відповідно до якого в суміші препаратів ДНК, виділених з контактних слідів на ремені спостерігається генотипічна подібність з ДНК ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_12 ;

постановою про визнання речовими доказами одягу, в якому була потерпіла ОСОБА_12 від 16.11.2021;

постановою про визнання речовими доказами чоловічого ременю та мобільного телефону «Huawei» від 16.11.2021, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 17.11.2021;

постановою про визнання речовими доказами змивів з долонь рук та букального епітелію ОСОБА_5 від 17.11.2021;

протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_13 , під час якого остання показала, як ОСОБА_5 раніше наносив тілесні ушкодження дочці;

висновком комісійної судово-медичної експертизи № 398, проведеної за клопотанням сторони захисту, відповідно до якої захворювання ОСОБА_12 не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті.

Оцінюючи досліджені судом докази, суд вважає їх достатніми для висновку, що вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом повністю, оскільки досліджені судом докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку, є допустимими і належними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та підтверджують фактичні обставини справи.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину.

Суд критично ставиться до заяви обвинуваченого про те, що у нього був відсутній умисел на спричинення тілесних ушкоджень своїй дитині і що тілесні ушкодження у неї виникли внаслідок захворювання, яке в неї було з народження, оскільки вона спростована висновком комплексної судово-медичної експертизи. На думку суду, ця заява зроблена з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Заява обвинуваченого та заснована на них правова позиція захисту спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема: показаннями потерпілої та свідків, протоколом огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 діяв із прямим умислом, передбачаючи та свідомо бажаючи настання наслідків у виді завдання своїй малолітній дочці ОСОБА_12 невизначеного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, і не передбачаючи можливість настання таких наслідків своїх дій, як її смерть, хоча повинен був і міг їх передбачити (злочинна недбалість).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що версія обвинуваченого, яку він висловив у судовому засіданні, є надуманою, його покази суперечать встановленим обставинам справи, та вважає ці покази заходом захисту обвинуваченого, оскільки його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю та знайшла своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.

Суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за своїм психічним станом обвинувачений міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує: тяжкість скоєного злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місця проживання, за яким негативно характеризується; відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого; обставину, що обтяжує покарання, передбаченою ст. 67 КК України, якою є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини; і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, пов`язане з ізоляцією його від суспільства у вигляді позбавлення волі у межах строків, визначених санкцією ч. 2 статті 121 України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України та статей 75,76 КК України суд не вбачає, оскільки санкція ч. 2 статті 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а процесуальна поведінка обвинуваченого не може судом розцінюватися як щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині.

Враховуючи, що строк запобіжного заходу, обраного обвинуваченому у виді тримання під вартою, закінчується 07.02.2025, запобіжний захід слід продовжити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів.

Строк відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з моменту його затримання на досудовому слідстві з 16 листопада 2021 року згідно з протоколом затримання і ухвалою слідчого судді від 17 листопада 2021 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 16 листопада 2021 року до набрання вироком законної сили слід зарахувати в строк відбування покарання день за день.

Майнова шкода відсутня. Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до приписів ст. 100 та п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України слід вирішити долю речових доказів.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на шістдесят днів.

Зарахувати попереднє ув`язнення в строк відбування покарання ОСОБА_5 з 16 листопада 2021 року до набрання вироком законної сили день за день.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 16 листопада 2021 року.

Речові докази - одяг, в якому була потерпіла ОСОБА_12 , чоловічий ремень, змиви з долонь рук та букального епітелію ОСОБА_5 , що зберігаються в камері схову ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 17.11.2021 на мобільний телефон «Huawei», після набрання вироком законної сили скасувати.

Речовий доказ телефон «Huawei», що зберігається в камері схову ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, повернути власнику ОСОБА_5 .

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1