Ухвала суду № 12492748, 09.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2010 р. м. КиївК-11116/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 27 лютого 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року

у справі № 20-4/448

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 27 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»(далі ТОВ «КДЦ «Болівар», позивач) до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000742310/0 від 30 липня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи та їх суперечність нормам матеріального права, просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року та постанову Господарського суду м. Севастополя від 27 лютого 2008 року й відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КДЦ «Болівар».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «КДЦ «Болівар»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт №3375/10/23-123/22324803 від 18 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742310/0 від 30 липня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 675060,00 грн. (450040,00 грн. основний платіж, 225020,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення пункту 1.4 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР), не нараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість за ставкою 20% на вартість послуг, що були надані пільговим категоріям громадян, плата за які надходила на рахунок ТОВ «КДЦ «Болівар»з бюджету.

Крім того, судами встановлено, що між Управлінням транспорту та звязку Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ «КДЦ «Болівар»укладено договір № 1/30 від 12 липня 2005 року про фінансування організації і функціонування внутрішньоміських пасажирських ліній на водному транспорті.

Відповідно до умов даного договору Управління транспорту та звязку Севастопольської міської державної адміністрації зобовязано здійснювати фінансування за виконані послуги з перевезення на морських внутрішньоміських маршрутах за врегульованими тарифами та компенсацію встановленої пільгової вартості проїзних квитків для студентів і школярів. Строк дії договору з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

Також, між Управлінням транспорту та звязку Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ «КДЦ «Болівар»укладено договір №6/8 від 21 березня 2006 року про надання транспортних послуг з перевезення пасажирів пасажирськими катерами, строком дії до 31 грудня 2006 року.

В період, що перевірявся, тарифи на внутрішньоміські перевезення пасажирів катерами та поромами у м. Севастополі затверджувались наказом Державного підприємства «Севастопольський морський торговий порт», тобто не регулювалися державою.

Як встановлено судами, протягом періоду, що перевірявся, позивач отримував з місцевого бюджету кошти як компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян в розмірах та згідно документів, зазначених в журналах проводок за відповідний рік.

Вартість пільгових перевезень розраховувалась позивачем та, відповідно, компенсувалась розпорядником бюджетних коштів за рахунок місцевого бюджету. При цьому, податок на додану вартість, що входив до встановленої начальником порту вартості проїзду, не входив в суму компенсації вартості проїзду, оскільки відшкодування сум ПДВ за рахунок бюджету чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що визначення відповідачем бази оподаткування виходячи з обсягів бюджетних коштів, які отримані позивачем в якості компенсації вартості послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів, не ґрунтується на положеннях Закону № 168/97-ВР.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 27 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського від суду 03 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

У повному обсязі ухвалу складено 12 листопада 2010 року.