Рішення № 124924800, 05.02.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/21839/23

Провадження № 2/202/425/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська в складі

судді Доценко С.І.,

при секретарі Тарасовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент Банк» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК»(надалі АТ « АКЦЕНТ БАНК») про захист прав споживачів та просив суд зобов`язати відповідача відновити залишок грошових коштів на його рахунку НОМЕР_1 до суми ,яка складає 110591,31 грн., тобто до стану який існував перед виконанням несанкціонованих операцій з 12.10.2023 по 13.10.2023 з урахуванням перерахованих відповідачем грошових коштів в розмірі 33358,59 грн та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню,штрафні санкції, суму комісії за перерахування вказаних грошових коштів, а також зобов`язати відповідача відновити залишок грошових коштів на рахунку НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 до суми ,яка складає 6970 грн до стану в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій з 12.10.2023 по 13.10.2023 та списати нараховані у зв`язку з цим відсотки,пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахування вказаних грошових коштів. Також стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.10.2023 по 13.10.2023 з належних йому рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_2 були безпідставно списані грошові кошти , що підтверджується виписками по рахункам. 16.10.2023 року він звернувся до відповідача і працівниками банку була проаналізована ситуація та повернуто лише 33358,59 грн які були списані з рахунку НОМЕР_1 . 16.10.2023 року він звернувся до ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області про крадіжку коштів та внесено відомості до ЄРДР за ч.4 ст.185 КК України. В ході інформації банку та досудового розслідування було встановлено, що його син , ОСОБА_2 незаконно скористався його мобільним телефоном на який завантажений мобільний додаток АТ «Акцент Банк» та за допомогою додатку оформив кредит на ім`я позивача та заволодів цими коштами на загальну суму 150920,00 грн. 17.10.2023 року на вимогу позивача банк повернув йому лише 33358,59 грн. Решту суми грошових коштів в сумі 117561,41 грн. йому банк не повернув,хоча він неодноразово звертався з такою вимогою. Він як клієнт не ініціював списання коштів,а банк ці кошти списав без ідентифікації особи . Позивач не порушував Умов і правил надання банківських послуг , не повідомляв стороннім особам свій пін-код, СVV- код картки, не передавав стороннім особам платіжну картку. За законом саме банк має докази що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті , незаконного використання персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації ,яка дає змогу ініціювати платіжні операції . Таким чином, просив суд зобов`язати відповідача відновити залишок на картках до сум , які були до 12.10.2023 року. Відповідно до акту-прийому передачі послуг з надання професійної правничої допомоги позивачем витрачено 20000 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2023 року було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 року відмовлено в проведенні судового засідання в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Від АТ «Акцент-Банк» ( скорочена назва АТ «А-Банк) надійшов відзив на позовну заяву про відмову в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу в сумі 5878 грн. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач є клієнтом банку. Він звернувся до банку та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку . На підставі даної анкети заяви , йому видано банківську картку . При підписанні Анкети-заяви, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у А-Банку, якими, відповідно до 2.1.4.5 саме на держателя покладається обов`язок не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію ,не передавати картку для здійснення операцій іншими особами та покладається відповідальність за розголошення персональних та інших ,які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку. Саме клієнт несе відповідальність за операціями,здійсненими з використанням паролю ,ПІНа, одноразових паролів. Саме клієнт зобов`язаний звернутись до банку і заявити про втрату картки, і саме власник картки відповідає за усі операції з картками по дату отримання банком інформації про втрату картки. Відповідно до 2.1.4.9. якщо інформація про персональні дані клієнта , ПІН-код, реквізити картки стала доступна третім особам , власник повинен негайно сповістити банк за цілодобовими телефонами. Відповідно ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. В свою чергу розпорядження і разрахункові документи можуть подаватись у вигляді електронних розрахункових документів з використанням системи дистанційного обслуговування . При перевірці звернення позивача було встановлено, що до відповідача приходив його син ОСОБА_2 , позивач в його присутності використовував телефон та син заволодів інформацією про паролі входу як до телефону так і до банкінгу. Тому саме позивач втратив інформації про паролі доступу до банківського додатку. В подальшому син викрав телефон та витратив кошти. Банк пропустив банківські платежі тому що вхід був зроблений з типового пристрою клієнта, на підтвердження використався телефонний номер клієнта,пароль від банківського додатку було введено вірно,кошти перераховано родичу. Той факт, що позивач після проведення операцій звернувся до банку не зобов`язує банк повернути клієнту кошти, тому що вини банку немає. Позивач має право на відшкодування шкоди з заподіювача шкоди. Відповідач за надання банку професійної правничої допомоги має намір понести витрати в розмірі 5878 грн. дана сума передбачена п.4.2 Договору про надання правової допомоги , та включає основний гонорар та гонорар успіху в сумі 5% від ціни позову , що є додатковою винагородою адвоката за досягнутий результат, який погоджений сторонами . Тому суму судових витрат 5878 грн просить стягнути з позивача.

Сторони в судове засідання не з`явились у зв`язку з чим справа розглянута без участі осіб, які належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду та подали заяви по суті справи.

Дослідивши заяви по суті справи та надані сторонами докази суд встановив наступні обставини.

Сторони визнають, і це, відповідно до вимог ст.82 ЦПК України, не потребує доказуванню, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

На підставі анкети-заяви ( а.с.49) позивач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідно до якої він погодився та зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банком банківських послуг, серед яких відповідно до п.2.1.4.4 що підписання документів може здійснюватись особистим підписом держателя картки, або складені із використанням аналога власноручного підпису держателя : ПІН,постійного паролю / одноразового паролю. Із чого випливає, що позивач погодився з тим, що, електронний підпис є аналогом власноручного підпису позивача.

Окрім того, позивач погодився з тим, що відповідно до п.2.1.4.5. Умов та Правил надання послуг, він як держатель картки, зобов`язується не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію ;несе відповідальність за операціями ,здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля ,одноразових паролів,операціями по зміні ПІНу , несе відповідальність за розголошення та розповсюдження будь-яких персональних даних ,які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта.

Згідно з наданими виписками по банківським рахункам ОСОБА_1 встановлено факти списання грошових коштів , які позивач вважає були списані без надання ним на це розпорядження банку.

З рахунку НОМЕР_3 :

13.10.2023 року о 23 год. 24 хв., було перераховано суму грошових коштів в розмірі 4700,00 грн.;

13.10.2023 року о 23 год. 23 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 32900,00 грн.;

13.10.2023 року о 22 год. 40 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 29000,00 грн.;

13.10.2023 року о 22 год. 36 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 7400,00 грн.;

13.10.2023 року о 22 год. 35 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 9350,00 грн.;

13.10.2023 року о 22 год. 34 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 13900,00 грн.

13.10.2023 року о 03 год. 20 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 7700,00 грн.;

12.10.2023 року о 21 год. 19 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 14400,00 грн.;

12.10.2023 року о 19 год. 37 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 4800,00 грн.;

12.10.2023 року о 16 год. 51 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 9600,00 грн.;

12.10.2023 року о 16 год. 41 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 4800,00 грн.;

12.10.2023 року о 06 год. 43 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 4800,00 грн.;

12.10.2023 року о 06 год. 40 хв., перераховано суму грошових коштів в розмірі 600,00 грн..

З банківського рахунку НОМЕР_4

13.10.2023 року о 15 год. 55 хв., з карткового рахунку НОМЕР_5 було перераховано суму грошових коштів в розмірі 5370,00 грн.;

13.10.2023 року о 06 год. 28 хв., з карткового рахунку НОМЕР_5 було перераховано суму грошових коштів в розмірі 1600,00 грн.

Позивач стверджує, що він розпорядження на перерахунок коштів з своїх рахунків банку не надавав.

Відповідно до Витягу з ЄРДР № 120230411750001250, 16.10.2023 року відділом поліції №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, а саме, що його син ОСОБА_2 скористався телефоном заявника через додаток А-банк , встановленому в мобільний телефон , оформив кредит на 40000 грн. та розпорядився вказаними коштами на власний розсуд.

Із змісту копії заяви ОСОБА_1 на адресу АТ « Акцент Банк» , позивач звертався до банку для врегулювання спору в досудовому порядку.

Дослідивши надані сторонами докази суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дочастини 1,5,6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 77,78 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Предметом позову є належне виконання сторонами договірних зобов`язань при наданні/отриманні сторонами банківських послуг та порушення банком правил розрахункових операцій , що призвело до перерахування коштів на інший рахунок без розпорядження клієнта.

Згідно ізстаттею 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимогп. 3. ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно доцього Кодексута закону.

Упунктах 32.1,32.7 статті 32 ЗаконуУкраїни «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.

Згідно ізпунктом 37.2 статті 37 Законуу разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 1.15,1.23,1.24,1.32 статті 1 Законувизначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).

Згідно зпунктом 14.16 статті 14 цього Законукористувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно допункту 14.14 статті 14 цього Законупід час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженого постанова Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».

Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).

Так, згідно п.п.5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач є користувачем банківських послуг АТ « А-БАНК» і приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку , він погодився з правами та обов`язками сторін кредитного договору.

А саме, що відповідно до п.2.1.4.4 підписання документів може здійснюватись особистим підписом держателя картки, або складені із використанням аналога власноручного підпису держателя : ПІН,постійного паролю / одноразового паролю. Із чого випливає, що позивач погодився з тим, що, електронний підпис є аналогом власноручного підпису позивача.

Окрім того, позивач погодився з тим, що відповідно до п.2.1.4.5. Умов та Правил надання послуг, він як держатель картки, зобов`язується не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію ;несе відповідальність за операціями ,здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля ,одноразових паролів,операціями по зміні ПІНу , несе відповідальність за розголошення та розповсюдження будь-яких персональних даних ,які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта.

Із наданих виписок встановлено, і це не заперечується сторонами що, починаючи з 12.10.2023 року по 13.10.2023 кошти було переведено з карток позивача на картку його сина ОСОБА_3 .

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що відкрите кримінальне провадження за ознаками ч.4 ст.185 КК України і відповідно до викладених обставин грошові кошти з банківських карток позивача були зняті шляхом заволодіння третьою особою ( сином позивача), його телефоном з фінансовим номером, через електронний додаток А-Банк, який встановлений на мобільний телефон ОСОБА_1 . Зловмисник скористався доступом, оформив кредит та зняв 40000 грн та розпорядився коштами на власний розсуд.

Проте, суд зазначає, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.

Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, щодії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15.

Суд встановив, що банківськи операції були проведені поза межами банку.

Для того, щоб зробити банківські операції поза межами банку необхідно мати доступ до фінансового номеру телефону, а також щоб зайти в електронний додаток «А-Банк» необхідно знати пароль входу для авторизації . А при виконанні банківських операцій банк вимагає підтвердження операції за допомогою ідентифікації особи за допомогою фінансового номеру.

Тому, у суду є всі підстави вважати, що позивач допустив розголошення конфіденційних відомостей про логіни , паролі доступу до своїх банківських рахунків,фінансового номеру телефону . Без цих відомостей третя особа не мала би змоги керувати рахунками позивача та розпорядитись коштами на цих рахунках

За умовами Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку за розголошення цих відомостей несе відповідальність клієнт банку.

Згідно зп.14.3. ст.14 ЗаконуУкраїни «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705).

Згідно зпунктом 14.12. статті 14 ЗаконуУкраїни «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» тапунктом 1 розділу VI Положення № 705користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктами2, 5розділуVIПоложення №705встановлено, щокористувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особамелектронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно доп.7 розділу X Положення № 705контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.

3a змістомп. 6 розділу VI Положення № 705тап. 14.6. ст.14Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач,а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно доч. ч. 1,2ст. 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в України", Положення № 705 , суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що, списання коштів відбулось не з вини банку, а саме, доведено, що кошти були переведені та списані з рахунку позивача із застосуванням входу-доступу до електронного додатку банку на мобільному телефоні позивача , кожна операція по рахунках проводилась через електронне підтвердження за допомогою фінансового номеру телефону , що за умовами договору дорівнюється до особового підпису клієнта . Кошти були переведені на рахунок родича позивача, а тому у банку не було сумнівів в правомірності операцій.

Суд вважає доведеним що до таких негативних наслідків призвело те, що позивач як клієнт банку не виконав свої зобов`язання 2.1.4.5 Умов та Правил надання банківських послуг, а саме допустив розповсюдження інформації своїх персональних даних, які надали зловмиснику можливість отримати доступ до даних, які мають банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта.

Тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить із положень ст. 142 КПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір при зверненні з позовом позивачем не сплачувався на підставі Закону України « Про захист прав споживачів».

Що стосується інших судових витрат , то відповідачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу, яка складає 5878 грн.

Ст. 137 ЦПК України встановлений порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування надано договір №2812-1/2023 про надання правничої допомоги АТ « АКЦЕНТ-БАНК» з процесуальних питань, який носить загальний характер. Розділом 4 договору визначено розмір оплати послуг та порядок розрахунків. Відповідно до умов цього розділу, адвокат отримує від банку за загальне надання правової допомоги 24754 грн., а додатково за ведення кожної окремої справи « Гонорар успіху», який становить 5% від ціни позову , але не менше 3000 грн. та не більше 15000 грн.

Відповідно до п.4.3 оплата гонорару проводиться у погодженому розмірі на підставі розрахунку адвоката у строк до 15.01.2024 року. Будь який документ про погодження розміру та виплати гонорару за цією справою суду не надано на момент судового розгляду.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в цій справі , суд виходить із того, що справа є невеликої складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, обсягу наданої правничої допомоги.

Судом встановлено, що правнича допомога полягає лише в складанні відзиву на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо розміру заявленої суми для відшкодування з боку позивача, суд виходить із мінімальної суми, яка зазначена в договорі 3000 грн., яку суд вважає доведеною, яку необхідно стягнути з позивача на користь відповідача. В іншій частині заявлених вимог відмовити, як недоведені доказами.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» (надалі АТ « АКЦЕНТ БАНК») про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок грошових коштів на рахунках до стану , який існував до несанкціонованого списання коштів, списати нараховані відсотки,пеню,штрафні санкції,суму комісії за перерахування коштів на інші рахунки в період з 12.10.2023 по 13.10.2023 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» ( ЄДРПОУ 14360080 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 ( три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24.01.2025 року.

Суддя С. І. Доценко