Ухвала суду № 12491349, 03.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2010 р. м. КиївК-27606/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., Лиски Т.О.,Малиніна В.В., Бутенка В.І.,Гашицького О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про відміну стягнень по сплаті пенсійного взносу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року, - в с т а н о в и л а :

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги зі сплати страхових внесків та пені.

Постановою від 08 червня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд адміністративний позов ВАТ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»задовольнив.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що виносячи рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та просить її скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позов зазначав, що Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»(далі ВАТ «Маріупольський дослідно експериментальний завод») є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00645211), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, є страхувальником у розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача склалася заборгованість зі сплати страхових внесків, у звязку з тим, що на момент предявлення вимоги завод має заборгованість по заробітній платі в сумі 1895,3 тис. грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області 06 квітня 2010 року була сформована та надіслана на адресу позивача вимога № Ю-133 на суму 840881,58 грн., до якої увійшла сума недоїмки 775726,95 грн., фінансова санкція (штраф) у сумі 29773,97, а також пеня у сумі 35380,66 грн.

На підставі ст. 15 Закону України «Про оплату праці»оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 24 цього Закону встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно п. 12 ст. 20 Закону № 1058, у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями із сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами, зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

З такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції та зазначив, що На підставі п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

Згідно з пп..5.1.3. Інструкції 21-1 про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою Правління пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 16 січня 2004року за № 64/8663 страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Як встановлено пп.. 5.1.4. Інструкції 21-1, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до пп..5.1.5., 5.1.6. Інструкції 21-1, у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у. вигляді сум страхових внесків.

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно з вимогами пп..8.2. Інструкції, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Доводи Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»зазначені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для скасування або зміни рішення суду апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод»залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді