Рішення № 124912593, 04.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року Справа №320/1492/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ"

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» (далі - позивач, ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ», товариство) із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000578990704 від 13.09.2023 та № 000578970704 від 13.09.2023.

Позиції сторін

В обґрунтування заявленого позову позивач вказуючи на положення норм п. 185 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 05.06.1995 №168/704, відмічає у 2019 році товариством було укладено ряд договорів із Замовником робіт Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, які були виконані у повному обсязі, що підтверджується первинними документами, складеними за господарськими операціями. В рамках виконання умов договорів був залучений позивачем субпідрядник ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» за договорами №314-1020004 від 14.12.2018, №34-1020065 від 21.02.2019, №314-1020003 від 04.12.2018, №32-1020039 від 04.12.2018, № 32-1020039 від 04.12.2018, №34-1020058 від 18.02.2019, №34-1020109 від 27.03.21019, №34-1020176 від 06.05.2019, №32-1020074 від 23.04.2019, №09/02 від 09.04.2019, №09/04 та №09/04-1 від 09.04.2019, №21/02 від 21.02.2019, №19/03 від 19.03.2019, №13/03-1 від 13.03.2019, №13/03 та №13/03-2 від 13.03.2019, №32-1020039 від 04.12.2018, №19/03-1 та №19/03 від 19.03.2019, №18/02 від 18.02.2019, №27/03 від 27.03.2019, №01/05 від 01.05.2019, №23/04 від 23.04.2019, №13/03 від 13.03.2019, що підтверджується також первинними документами. Роботи субпідрядника були прийняті Замовником на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт: №3/314-004 від 19.04.2019, №15 від 18.04.2019, №2 від 10.04.2019, №1 від 11.04.2019, №17 від 18.04.2019, №2 від 22.03.2019, №13 від 22.03.2019, №5 від 19.03.2019, №6 від 18.04.2019, №12 від 19.03.2019, №4 від 14.03.2019, №11 від 18.03.2019, №3 від 18.04.2019, №16 від 18.04.2019, №14 від 18.04.2019, №18 від 18.04.2019, №34-143 від 06.05.2019, №34-142 від 06.05.2019, №53 від 06.05.2019, №52 від 06.05.2019, №34-176 від 06.05.2019, №51 від 06.05.2019, №1 від 22.05.2019, №144 від 22.05.2019, №7 від 23.05.2019, №143 від 23.05.2019. Копії первинних документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-ХІV та були надані відповідачу на виконання запитів від 20.08.2019, від 24.01.2020, які були використані під час перевірки. Подані позивачем для перевірки зазначені первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом щодо виконання робіт, які також в подальшому були прийняті Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, що додатково засвідчує факт реальності вищевказаних операцій та фактичного виконання робіт. В акті перевірки податковий орган не вказав на недоліки оформлення вказаних первинних документів чи про їх невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, позивач додає, що на час укладання та виконання зазначених договорів ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» було зареєстроване в якості юридичної особи та було платником податку на додану вартість. При цьому акт перевірки не містить жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначених вище договорів. Відповідач також не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Відповідач так само не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання зазначених вище договорів.

Застосовуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 804/1984/16, товариство також відмічає, що законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 21.08.2023 у справі №200/2903/22 позивач зауважує також, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від виробничих можливостей контрагента. Також норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - контрагентами, підприємство не зобов`язано збирати інформацію про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів, вказуючи серед іншого на юридичну відповідальність, що переглядалось Верховним Судом у справах №824/942/13 та №803/1198/16. Відповідно, відповідач не встановив недобросовісність позивача, як платника податку, діючого підприємства, платник податків.

Щодо протиправності спірних податкових повідомлень - рішень позивач вказує на те, що проведення перевірки було здійснено відповідачем з порушенням вимог щодо заборони проведення перевірок, встановлених п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки документальну позапланову виїзну перевірку позивача було призначено і проведено під час дії мораторію, встановленого пункту пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Вказуючи серед іншого на правові висновки Верховного Суду сформовані у постановах, зокрема, від 19.11.2019 у справі №160/8859/18, від 30.06.2019 у справі №825/1747/17, від 21.02.2020 №826/17123/18, у справі №380/12782/22, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 27.04.2022 №140/1846/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21 позивач вказує, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Вважає наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2023 № 000578990704 та № 000578970704.

Відповідач вказує на Закон України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрання чинності відбулося 01.08.2023), яким визначено, що документальні перевірки, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, крім перевірок, для яких встановлено мораторій, поновлюються на невикористаний строк. Враховуючи норми п. 86.3 ст. 86 ПК України, а саме: акт (довідка) документальної виїзної перевірки, по визначено статтями 77, 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, ще настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, граничним строком реєстрації акта перевірки є 03.08.2023. За результатами перевірки складено акт від 03.08.2023 № 51671/26-15-07-04-04/3838907, яким встановлено порушення ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, за наслідками опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ». Даний контрагент віднесений до ризикових підприємств від 04.02.2020 № 7080 п. 8 Критеріїв ризиковості, ним не подано документів які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, враховуючи предмет діяльності, малу штатну чисельність працівників, відповідно контрагент не міг виконувати роботи з капітального та поточного ремонту великої кількості об`єктів та по об`ємах замовлення. Згідно бази даних ДПС, ЄРПН встановлено відсутність у контрагента транспортних засобів, складських приміщень. Протягом періоду діяльності відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних та інших послуг. Відповідно, податкові накладні контрагента не мають юридичної сили первинних документів. Таким чином, перевіркою не було підтверджено факт надання послуг контрагентом позивачу, оскільки господарські операції не могли фактично здійснюватися у таких об`ємах.

Відповідач вказує про відсутність порушення порядку проведення перевірки, перевірку призначено відповідно до діючого законодавства, здійснювались запити до платника податків з метою отримання первинних документів, заперечення на акт перевірки розглянуто, висновки акту перевірки залишено без змін.

Відповідач наполягає на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 13.09.2023 № 000578990704 та № 000578970704.

Процесуальні дії та рішення у справі

17.01.2024, ухвалою суду вказана позовна заява була залишена без руху з підстав невідповідності останньої вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України (не сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду).

06.03.2024 представником позивача надано до суду докази сплати судового збору у вигляді відповідної квитанції.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі визначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 09 квітня 2024 року о 10:30 год.

Судове засідання призначене на 09.04.2024 о 10:30 знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання в суді.

Наступне судове засідання призначено на 22.05.2024 о 10:30 год.

10.04.2024 представник позивача подала до суду заяву про зміну підстав позову, та письмові пояснення. Також подано додаткові докази.

16.05.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22.05.2024 до суду прибули сторони по справі, представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання останній часу ознайомитися з відзивом на позовну заяву, та підготувати відповідь на відзив. Суд порадившись на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти розгляд справи.

Наступна дата підготовчого судового засідання визначена на 04.07.2024 о 10:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.

04.07.2024 розгляд справи відкладено на іншу дату у зв`язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Наступна дата підготовчого судового засідання визначена на 31.07.2024 о 09:30 год. про що сторони повідомлені належним чином.

29.07.2024 на адресу суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій остання наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

31.07.2024 до суду прибули представники по справі, судом встановлено позиції сторін, прийнято заяву про доповнення підстав позову, з`ясовано достатність поданих сторонами доказів та враховуючи, що сторонами не заявлено заперечень проти закриття підготовчого провадження у порядку письмового провадження та призначення справи до розгляду по суті, суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 24 вересня 2024 року об 11:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.

24.09.2024 в судове засідання прибули представник позивача Сажієнко І.О. та представник відповідача Разманов Ю.В.

Представник позивача Сажієнко І.Ю. в судовому засідання підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача Разманов Ю.В. проти позову заперечував, наполягав на відсутності підстав для його задоволення, просив суд відмовити в задоволенні позову.

За відсутності заперечень від сторін, суд ухвали на місці продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі отриманих письмових та заявлених суду в судовому засіданні правових позиції сторін та наявних у справі доказів.

Суд, виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлені судом обставини

Відповідно до пп. 20.1.2. п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України було отримано запити ГУ ДПС у м. Києві №158152/10/26-15-14-04-04-14 від 20.08.2019 та №12147/10/26-15-05-04-04 від 24.01.2020 «Про надання пояснень та документального підтвердження», щодо ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ».

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2022 № 1063-п, з урахуванням постанови від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» (код ЄДРПОУ 38389007) при визначенні по взаємовідносинах із TOB «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 34466585) за березень, квітень, травень 2019 року, показників декларації з податку на додану вартість.

Копію наказу контролюючого органу вручено 16.02.2022 директору ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» Вовк Артему Сергійовичу.

З направленням на право проведення перевірки від 15.02.2022 №2872/26-15-07-04-04 ознайомлено під підпис директора ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» Вовк Артема Сергійовича 16.02.2022.

Перевірка проведена з відома директора ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» Вовк Артема Сергійовича тел. НОМЕР_1 .

Перевірка проводилась з 15.02.2022 по 21.02.2022.

ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» журналі реєстрації перевірок не надавався.

В ході перевірки використано зокрема, інформацію з ЄРПН за спірний період, декларації з ПДВ за березень, квітень, травень 2019 року, інформаційної бази даних ДПС України ІТС «Податковий блок», інформацію з ЄДРСР, договори, акти, договірні ціни, платіжні доручення, рахунок 631.

Перевіркою досліджувались зокрема документи по контрагенту-постачальника послуг позивача ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ»: №09/04 від 09.04.2019, №09/04-1 від 09.04.2019, №21/02 від 21.02.2019, №19/03 та №19/03-1 від 19.03.2019, №13/03-1 від 13.03.2019, №13/03 та №13/03-2 від 13.03.2019, №18/02 від 18.02.2019, №27/03 від 27.03.2019, №01/05 від 01.05.2019, №23/04 від 23.04.2019, №13/03 від 13.03.2019; довідки про вартість виконаних робіт до зазначених договорів; акти приймання - передачі виконаних робіт: №15 від 18.04.2019 на суму ПДВ 75377,03 грн. та всього на суму 452262,19 грн., №18 від 18.04.2019 на суму ПДВ 20531,71 грн. та всього на суму 123190,25 грн., №17 від 18.04.2019 на суму ПДВ 23129,34 грн. та всього на суму 138 776,05 грн., №13 від 22.03.2019 на суму ПДВ 201 236,69 грн. та всього на суму 1 207 420,13 грн., №12 від 19.03.2019 на суму ПДВ 183 103,54 грн. та всього на суму 1 098 621,22 грн., №11 від 18.03.2019 на суму ПДВ 142 176,16 грн. та всього на суму 853 056,98 грн., №14 від 18.04.2019 на суму ПДВ 96152,23 грн. та всього на суму 576913,40 грн., №16 від 18.04.2019 ПДВ на суму 290 969,39 грн. та всього на 1 745 816,32 грн., №53 від 06.05.2019 на суму ПДВ 14467,76 грн. та всього на 86806,56 грн., №52 від 06.05.2019 на суму ПДВ 10236,00 грн та всього на 61415,98 грн., №51 від 06.05.2019 на суму ПДВ 6610,49 грн. та всього 396 662,95 грн., №144 від 22.05.2019 на суму ПДВ 146 920,97 грн., всього на 881 525,82 грн., №143 від 23.05.2019 на суму ПДВ 155 333,82 грн. та всього на 932002,90 грн.

Контролюючим органом використана в ході перевірки податкова інформація щодо контрагента ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (ЄДРПОУ 34466595), та зазначено, що товариство перебуває на обліку у ГУ ДПС у Харківській обл., зареєстровано 01.08.2006; основний вид діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель; зареєстровано платником ПДВ з 06.09.2007, свідоцтво з податку на додану вартість анульовано 20.04.2021. Остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2020 року. Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 прийнято рішення: від 04.02.2020 року № 7080, про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Підстава: п.8 Критеріїв ризиковості платника підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій. Платником, не подано документи, які підтверджують реальність здійснення фінансових операцій, необхідних для розгляду питання виключення платника податку з переліку латників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Відповідно до звіту про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, поданий до органів ДПС, за березень, квітень, травень 2019 року; кількість працівників 4 осіб, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб - 4, у тому числі: працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0, облікова кількість штатних працівників 4, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру - 0, кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення) 4, у тому числі: кількість створених нових робочих місць у звітному періоді чоловіків 2, жінок 2.

Контролюючим органом взято до розрахунку витрати робочих годин відповідно до актів прийняття робіт субпідрядника №19/03 від 19.03.2019, №13/03-1 від 13.03.2019, №13/03 від 13.03.2019, №09/04 від 09.04.2019, № 09/04-1 від 09.04.2019, №21/02 від 21.02.2019, № 19/03-1 від 19.03.2019, №13/03-02 від 13.03.2019, №18/02 від 18.02.2019, №27/03 від 27.03.2019, №10/05 від 01.05.2019, №23/4 від 23.04.2019, №13/03 від 13.03.2019, зазначено, що у зв`язку із незначною штатною чисельністю працюючих у кількості 6 працівників і відсутністю осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру, фактично не могли виконати роботи з капітального та поточного ремонту з великої кількості об`єктів, як за обсягом так і за змістом робіт у періоди часу за відсутності найманих працівників та осіб, які б могли виконати роботи згідно цивільно-правових договорів.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» здійснював виконання робіт на об`єктах одночасно в різних містах: у березень 2019 року на в Києві, Харкові, Дніпровські, Черкаській областях і прилеглих до них районів та вулицях; у квітні 2019 року на в Києві, Харкові, Дніпровські, Київській областях і прилеглих до них районів та вулицях; у серпні 2019 року на в Києві, Харкові, Дніпровські, Київській, Полтавській областях і прилеглих до них районів та вулицях. За наявності 4 працівників, здійснюються роботи до 60 об`єктах у березні, квітні, травні 2019 року.

Так, в ході аналізу інформаційних баз ДПС встановлено, що при наявних трудових ресурсах та відсутності основних засобів неможливо надання послуг, ведення господарської діяльності в обсягах, що вказані в податкових накладних. При цьому, відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавались.

В результаті аналізу бази даних ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» встановлено відсутність транспортних засобів, складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та інших основних фондів, в тому числі орендованих.

У ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» протягом періоду діяльності відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки.

У ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності в задекларованих обсягах, що свідчить про формування схемного кредиту для третіх осіб.

У зв`язку з чим, податкові накладні зареєстровані ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» на адресу ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» відповідно не мають юридичної сили первинних документів.

З урахуванням взятої з бази даних податкової інформацій, проведеною перевіркою не підтверджено факт наданих послуг ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» для ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛЬ», оскільки зазначені господарські операції фактично не могли здійснюватись у таких об`ємах.

За результатами перевірки складено акт від 03.08.2023 № 51671/26-15-07-04-04/38389007, яким встановлено порушення ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 839 729 гривень, в тому числі:

- за квітень 2019 року на загальну суму 506 160 грн.;

- за травень 2019 року на загальну суму 333 569 гривень;

- та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 526 516 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 526 516 гривень.

Акт також має додатки 1 щодо загальної інформації платника податків ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» та 2 узагальненого переліку використаних документів при перевірці.

ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» 24.08.2023 подало заперечення на висновки акту перевірки.

Листом Головного управління ДПС M Кисні від 28.08.2023 № 29592/1/26-15-07-04-04 повідомлено ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» про дату та час розгляду заперечення на 31.08.2023 в приміщенні контролюючого органу.

Рішенням від 08.09.2023 №30515/1/26-15-07-04-04 висновки акту перевірки залишено без змін.

ГУ ДПС у м. Києві прийнято відповідно податкові повідомлення-рішення від 13.09.2023 № 000578990704 яким визначено суму завищення від`ємного значення суми з ПДВ за березень 2019 року на 526 516,00 грн. та № 000578970704 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 839 729,00 грн. та застосовано штрафні санкції на 209 932,00 грн.

До рішень додані відповідні розрахунки.

ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» подано 10.10.2023 скарги до ДПС України на спірні рішення.

27.10.2023 позивачем отримано рішення №31732/6/99-00-06-01-01-06 від 23.10.2023 про продовження строку розгляду скарги.

15.12.2023 отримано рішення ДПС України №36057/6/99-00-06-01-01 від 06.12.2023 яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями ГУ ДПС у м. Києві, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Відповідно, предметом спору у справі є податкові повідомлення-рішення від 13.09.2023 № 000578990704 та № 000578970704, які підлягають перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Згідно з статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 № 168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-ХІV - первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність ї оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону№ 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та положень вбачається, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, та у разі, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право платника податку на формування податкового кредиту виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, відповідно, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина підлягає перевірці судом.

Та суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вище застосованого, суд зазначає, що наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди, та законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції але критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. Відтак, первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками сформованими та викладені Верховним Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №160/37/22, у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16, та у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16.

За наслідками дослідження матеріалів справи, обставин у даній справі, суд зазначає, що позивач мав укладені у 2019 році договори із Замовником робіт Київським квартирно-експлуатаційним управлінням.

В ході перевірки перевірялись первинні документи щодо взаємовідносин із контрагентом позивача ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ».

Так, в рамках виконання умов договорів позивачем був залучений субпідрядник ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» за договорами №314-1020004 від 14.12.2018, №34-1020065 від 21.02.2019, №314-1020003 від 04.12.2018, №32-1020039 від 04.12.2018, № 32-1020039 від 04.12.2018, №34-1020058 від 18.02.2019, №34-1020109 від 27.03.21019, №34-1020176 від 06.05.2019, №32-1020074 від 23.04.2019, №09/02 від 09.04.2019, №09/04 та №09/04-1 від 09.04.2019, №21/02 від 21.02.2019, №19/03 від 19.03.2019, №13/03-1 від 13.03.2019, №13/03 та №13/03-2 від 13.03.2019, №32-1020039 від 04.12.2018, №19/03-1 та №19/03 від 19.03.2019, №18/02 від 18.02.2019, №27/03 від 27.03.2019, №01/05 від 01.05.2019, №23/04 від 23.04.2019, №13/03 від 13.03.2019.

Роботи субпідрядника були прийняті Замовником на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт: №3/314-004 від 19.04.2019, №15 від 18.04.2019, №2 від 10.04.2019, №1 від 11.04.2019, №17 від 18.04.2019, №2 від 22.03.2019, №13 від 22.03.2019, №5 від 19.03.2019, №6 від 18.04.2019, №12 від 19.03.2019, №4 від 14.03.2019, №11 від 18.03.2019, №3 від 18.04.2019, №16 від 18.04.2019, №14 від 18.04.2019, №18 від 18.04.2019, №34-143 від 06.05.2019, №34-142 від 06.05.2019, №53 від 06.05.2019, №52 від 06.05.2019, №34-176 від 06.05.2019, №51 від 06.05.2019, №1 від 22.05.2019, №144 від 22.05.2019, №7 від 23.05.2019, №143 від 23.05.2019.

Оплата за виконані роботи проведена не в повному обсязі.

Всі необхідні первинні документи були надані до перевірки та зауважень до таких у контролюючого органу не викладено.

Суд враховує, що позивач оригінали первинних документів за період з 01.01.2017 по 14.05.2020 по операціям із ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» були вилучені у товариства відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва №757/19204/20-к від 15.05.2020 (подана заява 28.03.2024). На запити контролюючого органу були надані копії документів та надавались пояснення.

Відповідно у деклараціях з ПДВ за спірний період березень-травень 2019 року позивач декларує показники господарської діяльності та податкові зобов`язання із вказаним контрагентом ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ»: березень 2019 - податковий кредит по ПДВ у сумі 735 217 грн., квітень 2019 року податковий кредит з ПДВ у сумі 1 142 392 грн. та за травень 2019 року податковий кредит з ПДВ у сумі 616 114 грн..

Суд зазначає, що в ході перевірки та під час розгляду справи судом, у контролюючого органу та представника відповідача ГУ ДПС у м. Києві не виникало та не було заявлено зауважень до первинних бухгалтерських документів товариства, які були надані до перевірки та долучені до позовної заяви, складені як такі, за наслідками господарських операцій із вказаним вище контрагентом, у зв`язку з чим, суд приймає первинні документи позивача як належні та достатні докази на підтвердження вчинених господарських операцій із контрагентами та відмічає, що такі докази були у повній мірі та як такі, що достовірні, надані платником податку до перевірки.

Враховуючи відсутність зауважень зі сторони відповідача щодо первинних бухгалтерських документів ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ», останні не підлягають більш детальному дослідженню судом.

Суд вважає необхідним застосувати та зазначити правові висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 08.08.2023 у справі № 821/1871/16:

- будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа і згідно зі ст. 44 ПКУ і ст. 9 Закону № 996-ХІУ підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також щодо сумніву в достовірності даних, унесених до відповідного документа своїм контрагентом, у т. ч. стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису й інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції;

норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог Закону щодо формування витрат і податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента і злагодженості дій між ними;

- вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватись адміністративним судом разом із наданими первинними документами й обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності;

- помилки в оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 810/1577/17, слідує, що норми податкового законодавства не визначають обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника під час здійснення господарської діяльності як критерій правового статусу платника щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

За правовими позиціями в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі №816/166/15а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28.09.2022 у справі №200/14542/19-а, від 01.12.2022 року у справі №320/5878/19, вбачається, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №380/9660/21 відмічено, що за відсутності відповідних доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції у своєму податковому обліку.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформовані у постановах від 17.11.2021 року у справі № 640/18105/18, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19, від 23.12.2021 у справі № 814/322/16.

Верховний Суд в постанові від 08.02.2024 у справі № 400/962/19 зробив наступні висновки: «У зв`язку із наведеним та в аспекті висновків суду апеляційної інстанції слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю) й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання. ВП ВС зазначила, що сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також: мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Тобто, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності, у разі, коли іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати негативних наслідків, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце».

Таким чином, враховуючи вищезазначене та встановлене, на позицію суду позивач не має нести відповідальність за дії чи бездіяльність суб`єктів господарювання у першому ланцюгу постачання, навіть у разі відповідного доведення контролюючим органом нереальності господарських операцій в даному ланцюгу, фіктивність підприємств, наявності вироків суду щодо незаконного створення підприємств та ведення незаконної діяльності з метою отримання неправомірної вигоди, прибутку, тощо.

Така відповідальність можлива за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними і такі дії належними доказами доведені контролюючим органом.

Суд зауважує, що з акту перевірки та в ході розгляду справи відповідачем не наведено та не доведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів для висновків щодо діяльності контрагента позивача за першим ланцюгом, враховуючи, що зустрічної звірки щодо діяльності такого підприємства не була проведена, відповідно первинна та бухгалтерська документація не перевірялась, оцінка такій не надавалась.

Таким чином, обставини встановлені судом та надані контролюючому органу в процесі перевірки первинні документи підтверджують фактичне виконання умов загаданих вище договорів, які носять реальний характер, та повністю відповідають вимогам законодавства. В свою чергу висновки контролюючого органу не доводять протилежного.

Суд враховує, що контрагент позивача на час укладення договорів та здійснення господарських операцій було діючим підприємством, платником податків, а також суд відмічає, що висновки акту перевірки загалом базуються на податковій інформації, та такі не підтверджені належними та достатніми доказами, і останні не спростовують реальність господарських операцій позивача із його контрагентом.

Враховуючи зазначене суд вважає необхідним також застосувати висновки Верховного Суду у п. 37 постанови від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документів, що оскаржується. За іншого підходу він би самостійно та довільно міг би змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Таким чином, суд приходить до висновків про недоведеність відповідачем заниження ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» у перевіряємому періоді квітень-травень 2019 року по контрагенту ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» податку на додану вартість на загальну суму 839 729,00 грн. та завищення від`ємного значення що враховується до складу податкового кредит наступного звітного періоду за березень 2019 року на суму 526 516,00 грн.

Враховуючи обставини та підстави проведеної перевірки позивача суд зазначає наступне.

Положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як встановлено судом, відповідно до наказу №1063-п від 14.02.2022 начальника ГУ ДПС у м. Києві, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» було призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» з 15.02.2022 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Перевірка проводилась в період з 15.02.2022 по 21.02.2022. Акт перевірки складено 03.08.2023.

Суд також враховує, що контролюючим органом були надіслані запити до позивача від 20.08.2019 та від 24.01.2020 щодо надання первинних документів по господарським операціям з ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ».

В період з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 9 грудня 2020 року №1236.

Суд зазначає, що 18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 р. № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції внесених змін згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 (набрання чинності 02.04.2020) про проведення документальної планової виїзної перевірки) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (СОVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Водночас, 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою № 89 фактично розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну позапланову перевірку, ніж зазначений у Податковому Кодексі України.

Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Суд враховує, що чинна норма, а саме п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 року № 909-ІХ, не визнана неконституційною, проте вона не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, а тому будь-який нормативно-правовий акт, окрім ПК України, у тому числі й інший закон, не може змінити правове регулювання податкових відносин, встановлене нормами ПК України.

За ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила ПК України.

Також, як наслідок, не може бути застосована у спірних правовідносинах постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі №640/18314/21 визнана протиправною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

Рішення суду набрало законної сили після його перегляду Шостим апеляційним адміністративним судом та прийняття за його результатами 05.07.2022 відповідної постанови.

За ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Факт зупинення такого рішення ухвалою Верховного Суду від 23.12.2022 не впливає на його законність та обов`язковість на момент прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує та зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №200/3668/21: «...мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась».

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 зроблений висновок: «за загальним правилом, вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України».

Верховний Суд у постанові від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21 зазначив: «податковий орган, незважаючи на прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки.

Наведене вище вказує про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».

У постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КАСУ № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28.12.2022 у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, а також враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з цього питання, суд приходить до висновку, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021, призначення за даною постановою наказом №1063-п від 14.02.2022 перевірки, всупереч мораторію на проведення перевірок є неправомірним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. У справі, що розглядається, платник у позовній заяві визначав як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у справі №560/3678/19 зробив висновок, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі №160/13134/22 зазначив, що задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку призначення та проведення документальної планової перевірки позивача здійснено посадовими особами контролюючого органу у період дії мораторію протиправно, тобто, без дотримання та з порушенням норм 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), які підлягають застосуванню у даних правовідносинах як правовий акт, що має вищу юридичну силу, ніж приписи постанови Кабінету Міністрів України №89, а тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Зокрема, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови КМУ №89 від 03.02.2021 всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок є неправомірним та зауважив, що встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірне податкове повідомлення- рішення, є достатнім для висновку про його протиправність.

Суд зазначає, що оскільки проведена перевірка відбулась усупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень, є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у зв`язку з чим відсутня необхідність переходити до детальної перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, відтак, щодо інших доводів позивача стосовно порушення порядку перевірки, вимог до акту перевірки, вимог до податкових повідомлень-рішень та розгляду заперечень відповідача, суд такі не розглядає та не надає їм оцінку в силу зазначених вище висновків суду.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду сформованими у постанові від 01.09.2022 у справі №640/16093/21.

У висновку суду встановлено порушення відповідачем вимог щодо проведення позивача в період дії мораторію на спірну перевірку, перевірка проведена безпідставно та протиправно, що є самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

У висновку, суд визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2023 № 000578990704 та № 000578970704, оскільки такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. Протилежного відповідачем суду не доведено, належних та достатніх доказів не надано.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Решта доводів сторін не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 23 642,65 грн. за подання позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Інших витрат на час прийняття судом рішення позивачем по справі до стягнення не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 13.09.2023 № 000578990704 та № 000578970704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВНИЦТВО ТА МЕБЛІ» (01010, вул. Івана Мазепи, буд. 3, офіс 174, м. Київ; код ЄДРПОУ 38389007) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; код ЄДРПОУ ВП 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 23 642,65 (двадцять три тисячі шістсот сорок дві гривень 65 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.