Рішення № 124906998, 22.01.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3715/24

Провадження № 2-о/366/15/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши в порядку окремого провадження у судовому засіданні цивільну справу

за заявою: ОСОБА_1

заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області

про встановлення факту, що має юридичне значення

Представники учасників справи:

від заявника: ОСОБА_2 ;

від заінтересованої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявниця) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вимоги обґрунтовані наявністю підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що заявниця була громадянкою СРСР та постійно проживала на території України з часу народження та на момент ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Заявниця зазначає, що Іванківський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області дав їй відмову в оформленні паспорта громадянина України, оскільки у неї відсутні документи про підтвердження постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), згідно ст. 3 Закону України «Про громадянство України».

Таким чином, без встановлення факту постійного проживання на території колишнього СРСР та незалежної Республіки Україна, заявниця позбавлена можливості для отримання громадянства України та оформлення паспорта, оскільки без нього, заявниця не має змоги оформити пенсію, інші виплати, отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків та інше.

Оскільки іншим способом підтвердити факт, що заявниця постійно проживала на території України з часу народження та на момент 24 серпня 1991 року, а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року), не має можливості, просить суд встановити вказаний юридичний факт.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024, головуючим у справі визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 25.12.2024 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку окремого провадження, судовий розгляд призначено на 22.01.2025. У судове засідання викликано свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

08.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки аргументованих письмових пояснень проти заяви.

21.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи надійшли письмові пояснення на заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. Відповідно до поданих пояснень, представник заінтересованої особи просив заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення посилаючись на те, що надані заявницею довідки та листи не підтверджують факту, що остання постійно проживала на території України з часу народження (та на момент ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991 року). За твердженнями заінтересованої особи, показання свідків, які дають відомості про обставини 1991 року, не можуть бути достовірними.

В судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Суд, розглянувши подані стороною заявника документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, вислухавши свідків, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік фактів, які встановлюються судом в порядку окремого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, повинно бути зазначено докази, що підтверджують факт.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року, проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Указом Президента України № 215/2001 від 27.03.2001 року «Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Згідно з п. 8 Порядку, для встановлення належності до громадянства України, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону, особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України, станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до п. 9 Порядку, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону, особа яка проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Згідно з п. 10 Порядку, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: - довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; - копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року, «Про громадянство України», є підставою для оформлення належності до громадянства України, відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Для встановлення факту належності до громадянства України, залежно від підстав цього встановлення, предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України, станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України, станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України, станом на 24 серпня 1991 року, або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала, станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03.09.1974 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб та взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

21 травня 1976 року заявниця отримала паспорт громадянина СССР серії НОМЕР_3 , виданий відділом внутрішніх справ Чернухінського райвиконкому Полтавської області.

З дня народження і по 1983 рік заявниця проживала в с.Старі Соколи Вишгородського району Київської області, що підтверджується довідкою старости Димарського старостинського округу від 22.03.2024 № 119.

Згідно довідки старости старостинського округу № 2 Поліської селищної ради Вишгородського району від 14.03.2024 № 34, ОСОБА_1 , 1954 р.н. проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 2006 року, відповідно до записів погосподарських книг.

Відповідно до довідки старости старостинського округу № 2 Поліської селищної ради Вишгородського району від 14.03.2024 № 35, заявниця ніде не працює і доходів немає.

Представник заявниці звертався до Іванківського районного суду Київської області з проханням надати письмову інформацію про те, чи була засуджена ОСОБА_1 орієнтовно з 1985 року по 1994 рік, однак від суду за № 01-19/42024 від 28.05.2024 надійшла відповідь, що видати копію вироку неможливо через відсутність у архіві будь-яких даних щодо неї за 1985-1994 pоки.

Відповідно до архівної довідки КУ ПСР «Поліський трудовий архів», у документах архівного фонду «колгосп «Світанок» с. Радинка, Поліського району, Київської області, в книгах обліку розрахунків по оплаті праці з 1993-1996 роки міститься інформація про роботу заявниці з лютого 1993 року по березень 1996.

Інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у період з 04.04.2016 по теперішній час, з 08.02.1978 по теперішній час, з 1985 по 1995 роки за адресою: АДРЕСА_2 відсутня, що підтверджується відповіддю Баришівської селищної ради Броварського району Київської області від 26.06.2024 № 1861/03-15/26.06.24 та від 14.08.2024 № 2356/03-15/14.08.2024, на запит представника заявниці.

Як вбачається з листа Іванківського відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, заявниці рекомендовано отримати рішення суду про постійне місце проживання в Україні станом на 24.08.1991, оскільки перевірка належності її до громадянства України та подальше оформлення паспорта громадянина України повинні відбуватися відповідно до вимог закону України «Про громадянство України», Порядку провадження заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України.

Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили факт постійного проживання заявниці на території України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані заявницею докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника на території України.

Суд вважає, що прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання заявниці на території України не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, які б призвели до безпосереднього набуття нею громадянства України. Встановлення вказаного факту є лише одним з чинників, потрібних для отримання заявником громадянства України у встановленому законом порядку.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що факт постійного проживання заявниці на території України з часу народження та на момент 24 серпня 1991 року, а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року)повністю підтверджується наданими та здобутими у суді вищевказаними доказами, а тому заява підлягає до задоволенню.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 6, 10, 12, 13, 81 263-265; 315-319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

2.Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була громадянкою СРСР та постійно проживала на території України з часу народження та на момент ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя Віталій МОВЧАН