Ухвала суду № 12490195, 22.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-14311/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" листопада 2010 р. м. Київ

№ 2а-14311/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Денісова А.О.

Суддів:Грищенко Т.М.

Парінова А.Б.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ВАТ «Банк Русский Стандарт»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2009 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.05.2009 року № 0000892201/1 та від 15.10.2009 року № 0000402201/3. Суд дійшов висновків про порушення контролюючим органом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон) при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень.

На вказану постанову суду ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Відповідач вважає, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 25/2201/34186061 від 27.02.2009 року, в якому зафіксовані порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження ВАТ «Банк Русский Стандарт»прибутку за 1 півріччя 2007 року 3 квартал 2008 р., що підлягає оподаткування на загальну суму 2 904 905,95 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 726 226,49 грн.

За результатами перевірки та апеляційного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 року № 0000402201/0, від 21.05.2009 року № 0000402201/1, від 21.05.2009 року № 0000892201/1, від 24.07.2009 року № 0000402201/2, від 15.10.2009 року № 0000402201/3.

ДПІ посилається на порушення позивачем пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону, що полягає у віднесенні до складу валових витрат та відображенні в рядку 04.14 декларації з податку на прибуток у 2007 році витрат зі страхування орендованого приміщення в загальному розмірі 23 105,87 грн. за 1 квартал 2008 року в сумі 23105,87грн.

Під час проведення перевірки посадовим особам ДПІ надавалась розшифровка рядка 04.14 Декларації «Інші витрати»для перевірки правильності віднесення інших витрат (рекламних заходів, страхування, витрати по оренді та інші) до складу валових витрат. Відповідач підтвердив отримання такої розшифровки, з якої вбачається, що сума 23 105,87 грн. сплачена зі страхування орендованого майна, не є складовою суми включеної до валових витрат за рядком 04.14 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року. За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що сплата зі страхування орендованого майна на суму 23 105,87 грн. в податковому обліку у складі валових витрат не враховувалась, а тому є безпідставними твердження щодо порушення пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Відповідно до пп. 8.3.5 п. 8.5 ст. 8 Закону облік балансової вартості основних фондів, що підпадають під визначення груп 2, 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2 або 4 з метою оподаткування не ведеться.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає право платника податків надавати уточнюючий розрахунок, якщо він самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5).

ВАТ перерахувало амортизацію основних фондів груп 2, 4 з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування, що було відображено в уточнюючих розрахунках, які були подані в ході проведення перевірки. 05.02.2009 року позивач подав уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок: за 2007 рік, згідно яких у 2007 році не були враховані амортизаційні відрахування в загальному розмірі 980 993,0 грн., та за 3 квартал 2008 року, згідно з яким за вказаний період не були враховані амортизаційні відрахування в загальному розмірі 317857,00 грн. Причиною проведення вказаних перерахунків стало питання щодо періоду включення витрат на придбання основних фондів до групи 2, 4: за датою вводу в експлуатацію чи за датою оприбуткування.

Твердження апелянта, що ВАТ «Банк Руский Стандарт»не надало жодних нових документів, які б підтверджували правомірність перерахунків та поданих уточнюючих розрахунків, колегія суддів вважає безпідставними. Судом першої інстанції встановлено, що перерахунок амортизації основних фондів груп 2, 4 здійснено у звязку з неправильним визначенням періоду включення витрат на придбання основних фондів до групи 2, 4. Перерахунок здійснений на підставі документів, що вже надавалися контролюючому органу і у останнього не було заперечень щодо їх правомірності та обґрунтованості. За таких умов суд першої інстанції дійшов правильних висновків про безпідставність висновків ДПІ щодо порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону.

Відповідач також посилається на порушення судом першої інстанції вимог пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону. На думку апелянта ВАТ неправомірно віднесено систему Datacard 7000 та систему гарантованого електроживлення ембосерів до груп основних фондів, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань у сумі 596 493,36 грн. та неправомірно застосовано норми амортизації для основних фондів: «Міні-АТС», «комутатори», «маршрутизатори».

Суд першої інстанції встановлено, що вибірковою перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань податковим органом встановлено порушення пп. 8.1.1.п.8.1, пп. 8.2.2 п.8.2., пп. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в неправомірному, на думку податкового органу, застосуванні норми амортизації для вказаних основних фондів. Вказане обладнання позивачем було віднесено до 4 групи основних фондів, замість 1 групи, та проведено нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку за ставкою 15% замість 2,0%.

Система для персоналізації пластикових карток Datacard 7000 та система гарантованого електроживлення ембосерів це окремі основні фонди, які не мають ознак нерухомості, є рухомим майном, мають кардинально інше цільове призначення і можуть бути демонтовані та встановлені в іншому будь-якому об'єкті з подальшим функціонуванням за своїм призначенням без втрати первісної функціональності, а тому вони не можуть бути класифіковані як структурні компоненти чи передавальні пристрої будівель. Вказані в акті перевірки прилади (комутатори та маршрутизатори) є програмно-апаратним комплексом, використовуються для автоматичної обробки інформації, є частиною інформаційної системи банку і працюють як комп'ютери під управлінням операційної системи. Джерела безперебійного живлення - це також частина інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп'ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й для моніторингу часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп'ютерне обладнання. Вказане обладнання є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, є додатковим компактними пристроями до комп'ютерного обладнання, має невеликий строк служби, що обумовленим моральним старінням і не може самостійно використовуватися як окремо функціонуючий пристрій. Міні-АТС це обладнання, призначене для зєднання внутрішніх телефонів з зовнішніми вхідними дзвінками.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Передбачені в пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обєкти, що відносяться до 1 групи основних фондів є обєктами нерухомого майна. Відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року N 1442. передавальні пристрої це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії звязку тощо).

Datacard 7000 - це система гарантованого електроживлення ембосерів, «комутатори», «маршрутизатори», «джерела безперебійного живлення», міні-АТС не є нерухомим майном чи передавальними пристроями в розумінні пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(1 група основних фондів) та постанови КМ України від 28.10.2004 року N 1442, воно є мобільним, віддільним як від землі, так і від будівлі та не може розглядатися як передавальні пристрої в розумінні наведеної норми.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності формування ВАТ «Банк Руский Стандарт»страхового резерву. Відповідно до пп.. 12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

За даними ДПІ сукупна заборгованість за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам станом на 01.01.2007р. становить 160 059 720,72 грн., тобто граничний розмір страхового резерву становить 16005972,07 грн. За даними платника податків сукупна заборгованість за кредитами становить 166534766,92 грн., а граничний розмір страхового резерву - 16653476,69 грн.

Інформація щодо сукупної заборгованості за кредитами ВАТ станом на 01.07.2007 року (згідно наданих в період перевірки оборотно-сальдових даних, Форма № 10.01) становила: кредити овернайт, що надані іншим банкам 19190 000,00 грн.; короткострокові кредити, що надані іншим банкам 9 999 000,00 грн.; короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам 113 040 616,14 грн.; довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам 12 788 946,78 грн.; прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам 11 516 204,00 грн. всього 166 534 766,92 грн. 10 % (від сукупної заборгованості за кредитами) становить 16 653 476,69 грн.

Отже, в судовому засіданні суду першої інстанції було підтверджено достовірність даних позивача та правомірність формування ним страхового резерву.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не спростувала висновки суду першої інстанції, не надала доказів неповного зясування обставини, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

З огляду на викладене та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 23.11.2010 р.