Рішення № 12488971, 09.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.10                                                                                           Справа№ 7/177

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»

про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 66011,11грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Волинський А.В.- довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з»явилась.

Суть спору:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 66011,11грн. Також, Позивач просить судові витрати покласти на Відповідача.

          Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди (фінансового лізингу) №L3125-12/08 від 04.12.2008р., графіком платежів (додаток №1 до Договору), специфікацією (додаток №2 до Договору), загальними умовами (додаток №4 до Договору), угодою від 02.11.2009р. про внесення змін до Договору, графіком платежів від 02.11.2009р., угодою від 30.12.2009р. про внесення змін до Договору, актом приймання-передачі предмета від 05.01.2010р., рахунками-фактури №L3125-12/08/4 від 05.05.2010р. на суму 14312,71грн., №L3125-12/08/5-002 від 01.06.2010р. на суму 14228,26грн., №L3125-12/08/6-004 від 01.07.2010р. на суму 14137,78грн., №L3125-12/08/7-005 від 02.08.2010р. на суму 12435,8грн., №L3125-12/08/8-007 від 01.09.2010р. на суму 12352,47грн., списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля від 23.09.2010р. та фіскальним поштовим чеком №4293 від 23.09.2010р., свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача, довідкою органу статистики про включення Позивача в ЄДРПОУ, довіреністю на право здійснення представництва, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.1, 2, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

          Ухвалою господарського суду Львівської області №7/177 від 29.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 25хв. 18.10.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/177 від 18.10.2010р. В судовому засіданні 08.11.2010р. оголошено перерву до 12год. 35хв. 09.11.2010р.

          Представникам Сторін протягом розгляду справи оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/177 від 20.09.2010р. та від 18.10.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

          Заяв про відвід судді не надійшло.

          Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

          Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва.

          Крім того, 298.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист Позивача від 22.10.2010р., до якого додано копії наступних документів: витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 13.10.2010р.; витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ станом на 13.10.2010р.; актів звіряння взаєморозрахунків станом на 30.04.2010р., на 07.10.2010р. (після порушення провадження у справі), в тому числі за Договором №L3125-12/08; списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля від 14.10.2010р. та фіскальними поштовими чеками №№9444 та 9445 від 14.10.2010р.; довіреності на право здійснення представництва; також додано довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

          Також, 09.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло пояснення представника Позивача щодо допущеної механічної описки.

          Представник Відповідача в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суду не повідомила.

          Проте, в судовому засіданні 08.11.2010р. позовні вимоги визнала повністю.

          Протягом розгляду справи представником Відповідача подано копію довіреності на право здійснення представництва.

          Крім того, 11.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/177 від 18.10.2010р. розгляд справи відкладено.

          Також, 05.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, позовні вимоги Відповідач визнає у повному обсязі, та повідомляє, що на даний час ведуться переговори про можливість реструктуризувати борг. До відзиву додано копії наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача; довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

          Крім того, 05.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача, в якій зазначається, що на даний час погасити заборгованість у стислі терміни Відповідач немає можливоливості, оскільки знаходиться у важкому фінансовому становищі та наявна інша кредиторська заборгованість. У поданій заяві також наявне клопотання Відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців.           

          Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо 66011,11грн. основного боргу.

04.12.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір оренди (фінансового лізингу) №L3125-12/08 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) №Р3125-12/08 від 04.12.2008р. (далі –Договір купівлі-продажу) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (надалі –Предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток №1 до Договору) (надалі –Графік), та не може бути менше одного року.

Згідно п.4.1 Договору, лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Сторонами укладено Додаток №1 від 04.12.2008р. до Договору (Графік платежів), Додаток №2 від 04.12.2008р. (Специфікація), Додаток №4 від 04.12.2008р. (Загальні умови фінансового лізингу). Загальними умовами фінансового лізингу та Договором визначено, в тому числі, строки та порядок сплати лізингових платежів.

02.11.2009р. між Сторонами укладено угоду про внесення змін до Договору, якою внесено зміни до п.3.1 Договору (вартість предмета лізингу змінено на 526080грн.), та змінено Додаток №2 (Специфікацію). Крім того, 02.11.2009р. узгоджено Додаток №1 до Договору (графік платежів). Також, 30.12.2009р. Сторони уклали угоду про внесення змін до Договору.

05.01.2010р. між Сторонами укладено акт приймання-передачі предмета, за яким передано у користування Лізингоодержувача речі згідно Специфікації.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактури №L3125-12/08/4 від 05.05.2010р. на суму 14312,71грн., №L3125-12/08/5-002 від 01.06.2010р. на суму 14228,26грн., №L3125-12/08/6-004 від 01.07.2010р. на суму 14137,78грн., №L3125-12/08/7-005 від 02.08.2010р. на суму 12435,8грн., №L3125-12/08/8-007 від 01.09.2010р. на суму 12352,47грн., Відповідачу пред’явлено до сплати вимоги на загальну суму 67467,02грн.

Проте, Відповідачем зазначені вимоги в повному обсязі не погашено.

Внаслідок наведеного, у Відповідача виник борг перед Позивачем за Договором на загальну суму 66011,11грн.

Борг у розмірі 66011,11грн. Відповідачем визнано, підтвердженням чого є дані відзиву на позовну заяву від 05.11.2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про лізинг», викладеному в редакції Закону України «Про фінансовий лізинг»від 11.12.2003р. (далі –Закон), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Частиною 3 ст.806 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Вимоги (обов’язкові істотні умови) договору лізингу визначені ст.6 Закону, відповідно до якої, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі; істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, визнання позову в повному обсязі Відповідачем (дані відзиву від 05.11.2010р.), в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не спростовано наявний борг, не подано доказів здійснення часткової чи повної оплати боргу, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 66011,11грн. боргу за Договором підлягають до задоволення.

Щодо заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення.

05.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду у даній справі строком на 6 місяців.

Доводи заяви мотивовані складним фінансовим становищем Відповідача та наявністю значної кредиторської заборгованості за іншими кредитними зобов’язаннями.

Розглянувши дану заяву, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення такої з наступних підстав.

В матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази, які б підтверджували складне фінансове становище Відповідача чи наявність інших кредитних зобов’язань.

А відтак, Відповідачем не подано доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, Відповідачем не обґрунтовано строк, на який він просить відстрочити виконання рішення (6 місяців), та не наведено доводів і не подано доказів можливості виконання рішення суду через 6 місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

При цьому суд зазначає, що вирішення даної заяви не позбавляє Відповідача права звернення до господарського суду в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України після видачі судом виконавчого документа.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

09.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.11.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про лізинг», викладеному в редакції Закону України «Про фінансовий лізинг»від 11.12.2003р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»(81500, Львівська обл., Городоцький р.-н, м.Городок, вул..Івасюка, 2Г, ідентифікаційний код 32115067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м.Київ, просп.Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, ідентифікаціійний код 34480657) 66011грн. 11коп. боргу, 660грн. 11коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя