Рішення № 12488950, 24.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.10                                                                                           Справа№ 5/111

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

До відповідача: Львівського комунального підприємства „Рясне-402”, м. Львів

Про стягнення 33741,73 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: В. Охріменко –представник

від відповідача: І. Козак –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Львівського комунального підприємства „Залізничнетплоенерго” до Львівського комунального підприємства „Рясне-402” про стягнення 33741,73 грн.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 28.09.2010 року справу № 5/111 передано для подальшого розгляду справи судді Березяк Н.Є.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва для надання можливості сторонам провести звірку взаємних розрахунків та подати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 24.11.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

В продовженому судовому засіданні представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача 31494,91 грн. основного боргу з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та пояснень, даних в судових засіданнях.

Відповідач позовні вимоги визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків згідно договору № 4477 та актом звірки взаєморозрахунків згідно договору № 4479, які підписані та скріплені печатками сторін (належно завірені копії в матеріалах справи).

В судовому засіданні 24.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Львівським комунальним підприємством „Залізничнетеплоенерго” (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліфан ДК” (Покупець) 01.10.2003 року укладено договори № 4477 та № 4479 про постачання теплової енергії в гарячій воді до житлового будинку по вул. Біберовича, 15 та до житлового будинку по вул. Біберовича, 13а.

Постановою господарського суду Львівської області по справі № 21/17 від 25.05.2009 року тзОВ „Ліфан ДК” визнано банкрутом.

01.11.2008 року між Львівським комунальним підприємством „Залізничнетеплоенерго” (Енергопостачальна організація) Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліфан ДК” (Покупець) та Львівським комунальним підприємством „Рясне-402” укладено додаткову угоду до Договору № 4477 про постачання теплової енергії в гарячій воді та додаткову угоду до Договору № 4479 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов яких ЛКП „Рясне-402” бере на себе зобов’язання нараховувати та приймати плату за фактично спожиту теплову енергію від мешканців вище зазначених будинків та поступлені кошти перераховувати до 25 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок ЛКП „Залізничнетеплоенерго”.

На виконання умов Договору № 4477 від 01.10.2003 року та Договору № 4479 від 01.10.2003 року протягом 2008-2010 років позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в потрібних обсягах до житлового будинку по вул. Біберовича, 15 та до житлового будинку по вул. Біберовича, 13а.

Однак відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати теплової енергії не виконував, заборгувавши позивачу 31494,91 грн., що вбачається з заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2010 року та доданих до неї актів звірки взаєморозрахунків згідно договору № 4477 та згідно договору № 4479, які підписані та скріплені печатками сторін (належно завірені копії в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 31494,91 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 4477 від 01.10.2003 року та Договору № 4479 від 01.10.2003 року протягом 2008-2010 років позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в потрібних Товариству з обмеженою відповідальністю „Ліфан ДК” обсягах до житлового будинку по вул. Біберовича, 15 та до житлового будинку по вул. Біберовича, 13а.

01.11.2008 року між Львівським комунальним підприємством „Залізничнетеплоенерго” (Енергопостачальна організація) Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліфан ДК” (Покупець) та Львівським комунальним підприємством „Рясне-402” укладено додаткову угоду до Договору № 4477 про постачання теплової енергії в гарячій воді та додаткову угоду до Договору № 4479 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов яких з метою врегулювання порядку оплати за теплопостачання, ЛКП „Рясне-402” бере на себе зобов’язання нараховувати та приймати плату за фактично спожиту теплову енергію від мешканців вище зазначених будинків та поступлені кошти перераховувати до 25 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок ЛКП „Залізничнетеплоенерго”.

Однак, як вбачається із позовних вимог, заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2010 року та доданих до неї актів звірки взаєморозрахунків згідно договору № 4477 та згідно договору № 4479, які підписані та скріплені печатками сторін (належно завірені копії в матеріалах справи), свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 31494,91 грн. за отриману теплову енергію.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків згідно договору № 4477 та актом звірки взаєморозрахунків згідно договору № 4479, які підписані та скріплені печатками сторін (належно завірені копії в матеріалах справи).

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 314,95 грн. державного мита та 220,29 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства „Рясне-402” (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 350А, код ЄДРПОУ 20826593) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943) –31494,91 грн. –основного боргу, 314,95 грн. –державного мита, 220,29 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.11.2010 р.

Суддя