Рішення № 12488903, 22.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10                                                                                           Справа№ 14/135

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальні дистриб’юторські системи”, м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства “Інкомторг”, м. Львів

про стягнення 17 199,71 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Струк Ю.В.-директор

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистиб»юторські системи», м. Київ, до відповідача: Приватного підприємства «Інкомторг», м.Львів, про стягнення 17199,71 грн заборгованості.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.09.2010 року та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.10.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в зазначеній ухвалі.

В судове засідання 13.10.2010 року забезпечив явку повноважного представника позивач. Представнику позивача роз»яснено зміст ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяви в порядку ст.20 ГПК України від сторін до суду не надходили.

Позивачем не в повному обсязі виконано вимоги ухвали від 09.09.2010 року в частині подання витребовуваних документів.

В судовому засіданні подано клопотання про доручення до матеріалів справи документів, повідомлено про погашення відповідачем основного боргу, однак належних та допустимих доказів в підтвердження цієї обставини суду не надано. Просить припинити провадження у справі по стягненню 16574,44 грн. боргу; стягнути 532,07 грн. пені, а також –93,20 грн.,що становить 3 % річних, відшкодувати судові витрати по справі. .

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних судом документів не подав. Поштовий конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі повернуто поштовим відділенням з відміткою , що адресат за зазначеною адресою не проживає.

За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 13.10.10р. розгляд справи відкладався на 27.10.10р.

В канцелярію господарського суду Львівської області за № 38/20с-479 від 20.10.10р. 26.10.10р. надійшло від позивача клопотання про відкладення розгляду справи на більш тривалий термін у зв»язку з хворобою представника і не можливістю в строки, які залишились до дати судового засідання, залучити з метою захисту свої прав та інтересів в суді іншого представника –юриста який володіє необхідними для цього знаннями.

Відповідач в судове засідання з»явився, подав оригінали платіжних доручень. Однак, подані платіжні доручення не підтверджували повністю погашення основного боргу, що вимагало з»ясуванню, а відтак зобов»язання сторін ухвалою подати відповідні докази.

За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи та продовжити строки вирішення спору терміном на 15 календарних днів.

В судовому засіданні 27.10.10р. розгляд справи відкладався на 22.11.10р. та продовжувались строки вирішення спору.

Позивач, повноважного представника в судове засідання 22.11.2010р. не забезпечив, направив на адресу господарського суду Львівської області за № 38/08-21л/5 від 19.11.10р. документи ,які вимагались судом, а також копії платіжних доручень в підтвердження погашення основного боргу в сумі 16574,44 грн, просить припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, у зв”язку з її оплатою, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 532,07 грн., 3% річних в сумі 93,20 грн., покласти на відповідача судові витрати у повному розмірі, та розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача .

Відповідач в судове засідання 22.11.10р. прибув, письмового відзиву на позов не представив, подав судовому засіданні акт взаємозвірки розрахунків від 01.09.10р. та платіжні доручення за № 1432 від 26.08.10р. на суму 1000,00 грн., за № 1457 від 02.09.10р.на суму 1771,44 грн., за № 1463 від 03.09.10р. на суму 3657,42 грн., за № 1469 від 06.09.10р. на суму 2027,58 грн., за № 147 від 08.09.10р. на суму 2153,28 грн., за № 1492 від 13.09.10р. на суму 1703,30 грн., за № 1499 від 15.09.10р. на суму 2153,28 грн. за № 1503 від 16.09.10р. на суму 1000,00 грн., за № 1506 від 21.09.10р. на суму 1108,14 грн ( в загальному : на суму 16574,44 грн., які відповідають копіям платіжних доручень, що скерував до суду позивач). Позовні вимоги не заперечує, посилається на продовження господарських відносин між сторонами справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши представника відповідача, з»ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсальні дистриб’юторські системи”(Постачальник) та відповідачем – Приватним підприємством “Інкомторг” (Покупець), 04.06.2009 р. року був укладений договір поставки № 1859-532 (далі за текстом –договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, та ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (товар - далі за текстом). Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна продукції (партії продукції), що поставляється за даним договором, вказується у видаткових або товарно-танспортних накладних, що є невід»ємною частиною даного договору.

Умови поставки та оплати продукції визначено у розділі 2 договору, відповідальність сторін –розділ 3 договору, форс-мажорні обставини –розділ 4 договору.

Так, в п.2.4 договору сторони передбачили, що Покупець зобов”язаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу 21.05.2010 р. товар на суму 19 130,16 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-32-037774 від 21.05.10р. на суму 6217,14 грн., № РН-32-043259 від 11.06.10р. на суму 3303,30 грн., № РН -32-043260 від 11.06.10р. на суму 1771,44 грн., № РН-32-043420 від 11.06.10р. на суму 2153.28 грн., № 3657,42 грн. на суму 3657,42 грн., № РН-32-043262 від 11.06.10р. на суму 2027.58 грн. які містять відмітку про отримання продукції відповідачем .

Пунктом 3.3 розділу 3 договору передбачено, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних у п.2.4. даного договору, Покупець оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплачуваної продукції за кожен день прострочення.

Відповідач, на виконання умов вищезазначеного договору провів частково оплату.

Позивач у позовній заяві вказує суму основного боргу відповідача перед позивачем –16 574,44 грн.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 93,20 грн. пені 532,07 грн. Відтак, ціну позову позивач визначив в сумі 17 199,71 грн .

У направленому до господарського суду Львівської області за №38/08-21/л-5 від 19.11.2010 року листі, позивач просить припинити провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 16 574,44 грн. оскільки відповідач повністю оплатив отриманий товар, просить стягнути з відповідача 532,07 грн. - пені, 93,20 грн. - 3 % річних за незаконне користування чужими коштами, а також просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 172,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. В додаток до клопотання про припинення провадження у справі позивачем надано докази погашення відповідачем боргу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 ст. 174 ГК України.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов»язковими.

Позовна заява від 30.08.10 р за вих. № 5431 ТзОВ «Універсальні дистриб»юторські системи» до ПП «Інкомторг»»про стягнення 17 199,71 грн. заборгованості поступила і зареєстрована в канцелярії суду 06.09.10 року.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. За змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу особи або спір щодо них повинні існувати на момент звернення з позовом до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

З наявних у справі документів, які підтверджують здійснені відповідачем платежі, суд встановив, що до поступлення позовної заяви до суду відповідач оплатив частково заборгованість, на суму 6428,86 грн. (підтверджується платіжними дорученнями за № 1432 від 26.08.10р. на суму 1000,00 грн., за № 1457 від 02.09.10р. на суму 1771,44 грн., за № 1463 від 03.09.10р. на суму 3657,42 грн.)

Таким чином, в загальному відповідач перерахував позивачу 6 428,86 грн. до подання позову до суду.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із заявами в порядку ст.22 ГПК України, зокрема щодо збільшення розміру позовних вимог ( в тому числі , в частині основного боргу) позивач до суду не звертався. Суму основного боргу заявлену до стягнення у позовній заяві, позивач до моменту прийняття рішення у справі не змінював в порядку ст.22 ГПК України.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Із врахуванням наведеного, виходячи із суми основного боргу (16 574,44 грн.) заявленої до стягнення, дати поступлення позовної заяви до суду і відсутність від позивача уточнень ( в порядку ст.22 ГПК) розміру основного боргу заявленого до стягнення, беручи до уваги документи, які підтверджують здійснені відповідачем проплати ( до поступлення позову до суду і після порушення провадження у справі) суд дійшов висновку, що в частині вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 428,86 грн. основного боргу на момент звернення позивача до суду спір був відсутній. Таким чином в зазначеній сумі основного боргу вимога позивача заявлена безпідставно і в цій частині позивачу у позові слід відмовити, а не припинити провадження.

Щодо вимоги про стягнення решти суми основного боргу ( 16 574,44 грн. –6428,86 грн ), що складає 10 145,58 грн., то судом приймається до уваги лист позивача про припинення провадження у справі, у зв»язку із відсутністю предмету спору, поскільки проплата зазначеної суми боргу зі сторони відповідача мала місце після порушення провадження у справі.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 532 грн.07 коп., яка нарахована відповідно до п. 3.3. договору за неналежне виконання п. 2.4. цього договору, відповідно до ч. 2 статті 343 ГК України, ч. 6 статті 232 ГК України, статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”в редакції ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111.

Пеня нарахована позивачем на відповідача в сумі 532,07 грн. за період з 28.05.10р. по 20.08.10р., тобто з урахуванням змін ставки НБУ у період за який нараховується пеня, з 08.07.10р. ставка НБУ - 8,5% ( постанова НБУ від 07.07.10р. № 320), з 10.08.2010р. ставка НБУ –7,75% (постанова НБУ від 09.08.2010р. № 377) (Розрахунок пені –приведений у позовній заяві та листі від 19.11.10р.). Вимога про стягнення пені відповідачем не заперечується.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов”язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили відповідальність у формі пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Розрахунок 3% річних обчислено з 28.05.2010 р. по 20.08.2010 р. = 93,20 грн. Відповідач вимогу про стягнення 3% річних не заперечує.

Оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, стягнути з відповідача на користь позивача 532 грн. 07 коп. - пені та 93 грн. 20 коп. –3% відсотків річних, в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 428 грн. 86 коп., який 26.08.2010 р., 02.09.2010 р. та 03.09.10р. оплачений відповідачем - відмовити позивачу у задоволенні, в частині стягнення 10145,58 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких грунтуються заявлені вимоги, чи заперечення на позов.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,21,22,32,33,34,36,43,44,49,75, 78, п.п. 1-1, ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1. Позов задоволити частково.

2. Відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 6 428,86 грн. заборгованості.

3.          Припинити провадження в частині вимог про стягнення 10 145,58 грн. заборгованості.

4.           Стягнути з Приватного підприємства “ Інкомторг” (юридична адреса: 79000, вулиця Майорівка, 1/49, місто Львів, код ЄДРПОУ 32327982, фактична адреса: 79000, м.Львів, вул.. Пасічна, 102, код ЄДРПОУ 32327982) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальні дистриб’юторські системи”(юр. адреса: 04050, вулиця Артема, 103, А, місто Київ; поштова адреса: 04053, вул. Воровського, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 36411407) 532 грн.07 коп. –пені, 93 грн. 20 коп. - 3% річних, 101,45 - державного мита та 139,20 грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 22.11.10р. оголошено вступну та резолютивну частині рішення. Повний текст рішення складено 26.11.10р.

Суддя                                                                                           Кітаєва С.Б.