Рішення № 12488709, 25.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10                                                                                 Справа № 15/33

За позовом

Українсько-литовського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ», м. Луганськ

до Малого приватного підприємства «Астіко», м. Луганськ

про стягнення 33 969 грн. 31 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Надьожина Г.В., представник за довіреністю № б/н від 18.08.2010;

від відповідача - Лозовий О.М., представник за довіреністю №1 від 24.11.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33969 грн. 31 коп.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, де він виклав позовні вимоги в наступній редакції: стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 954 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача приймається судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в сумі 18954 грн. 31 коп.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, де визнав позов в сумі 18954 грн. 31 коп.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 33969 грн. 31 коп., що підтверджується накладною від 31.10.2007 № РН-000052. Відповідач грошові зобов’язання з оплати одержаної продукції станом на день подачі позовної заяви до суду виконав частково.

Позивач 27.08.2010 пред’явив відповідачу письмову вимогу, оформлену претензією про сплату за одержаний згідно накладної товар до 12.09.2010.

Розмір боргу станом на день подання позову до суду та на час прийняття даного рішення складає 18 954 грн. 31 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у накладній, з урахуванням письмової вимоги про сплату за одержаний товар.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи направлення позивачем відповідачу претензії з вимогою сплатити одержаний товар застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання по оплаті за накладною, строк виконання даного зобов’язання на момент прийняття цього судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в сумі 18954 грн. 31 коп. Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати з державного мита в сумі 189 грн. 54 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 131 грн. 68 коп. покладаються на відповідача (пропорційно первісно заявлених вимог). Так, враховуючи положення пункту 38 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993), при зменшенні позовних вимог внесене мито позивачу не повертається.

Зайве сплачене державне мито у сумі 0 грн. 01 коп., перераховане платіжним дорученням від 28.09.2010 № 671 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Астіко», м. Луганськ, кв. 50 лєт Октября, б. 4 «Б», кв. 38, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23260577, на користь Українсько-литовського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ», м. Луганськ, вул. Сосюри, б. 42, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30516925: борг у сумі 18 954 грн. 31 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 189 грн. 54 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 131 грн. 68 коп. Наказ видати позивачу.

3. Повернути Українсько-литовському товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ», м. Луганськ, вул. Сосюри, б. 42, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30516925, зайво сплачене за платіжним дорученням від 28.09.2010 № 671 державне мито у сумі 0 грн. 01 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 25.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.11.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко