Рішення № 12488431, 23.11.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. Справа № 2/80

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

судді Круглова О. М.

при секретарі Григорійчук Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Формаг-Київ" проспект Московський, 16-Б, м.Київ, 04073

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецсклад Україна", вул. Чорновола, 11, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 13538,87 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

Від позивача: Кліванська О.П. - представник, (довіреність №б/н від 01.10.2010р. )

Від відповідача: не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№4028 від 08.09.10 про стягнення з відповідача 13538,87 грн. боргу, в тому числі 12643,46 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги та 895,41 грн. пені.

Представник позивача подав суду додаткове обгрунтування позовної заяви за Вх.№9086 від 23.11.10 з додатками та пояснив, що підставою для виконання робіт був договір №041208/051 від 04.12.08, в якому зазначив, що помилковою була посилка на договір №210121010 від 21.01.10 при подачі позовної заяви. В обгрунтування позовних вимог посилається на не виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №041208/051 від 04.12.08 щодо оплати наданих транспортно-експедиторських послуг.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, витребуваних документів не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 06.09.10, 21.09.10, 05.10.10 та 21.10.10, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2,33,49).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

04.12.08 між сторонами було укладено договір транспортного експедирування №041208/051, відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов’язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу.

Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу по маршруту Шанхай - Іллічівськ на суму 12643,46 грн., що підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт від 22.03.10, який підписаний і скріплений круглими печатками обох сторін без жодних зауважень (а.с.18), що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Згідно п. 3.2 договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів з дати їх оформлення з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного зв’язку.

На виконання п.3.2 Договору відповідачу було направлено 25.03.10 рахунок електронною поштою на суму 12463,46 грн. (а.с.39), однак останній його не оплатив, чим порушив умови укладеного договору .

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Також обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 895,41 грн. пені з врахуванням наступного:

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак в ст.3 цього закону вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Пунктом 3.4 Договору встановлено відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення терміну оплати рахунку, що мало місце в даному випадку .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 12643,46 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги та 895,41 грн. пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом даної справи, а саме: 135,39 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232,316 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 629, 626,628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства "Формаг-Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецсклад Україна" про стягнення 13538,87 грн. заборгованості- задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецсклад Україна", вул. Чорновола,11, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 34425135) на користь Дочірнього підприємства "Формаг-Київ" проспект Московський, 16-Б, м.Київ, 04073 (код 30301318) –12643 (дванадцять тисяч шістсот сорок три) гривні 46 коп. основного боргу, 895 (вісімсот дев"яносто п"ять) гривень 41 коп. пені, 135 (сто тридцять п"ять) гривень 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Повне рішення складено 24.11.10