Рішення № 12488409, 23.11.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 р. Справа № 24/53-20/120

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Дичковській І. М., за участю представника позивача Чумаченка С. М., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом житлово-експлуатаційної організації № 9 про стягнення 573 грн 35 коп. з товариства з обмеженою відповідальністю кафе "Білий Камінь".

ЖЕО № 9 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ кафе "Білий Камінь" 573 грн 35 коп., з яких 451 грн 32 коп. - борг за вивезення твердих побутових відходів, 53 грн 85 коп. - пеня, 54 грн 65 коп. - інфляційні втрати, 13 грн 53 коп. - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором на вивезення твердих побутових відходів від 01 січня 2007 р. і в період з січня 2007 р. по жовтень 2008 р. не оплатив надані йому позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів по вул. Незалежності, 4, що спричинило виникнення заборгованості.

09 липня 2010 р., господарський суд Івано-Франківської області (суддя Ткаченко І. В.) порушив провадження у справі № 24/53, призначивши її до розгляду в засіданні на 28 липня 2010 р., про що сторони були належним чином повідомлені (а. с. 2).

В судове засідання, яке відбулось 28 липня 2010 р., представник позивача на виклик суду не з'явився та необхідних для вирішення спору матеріалів суду не надав, про причини не виконання вимог суду позивач не повідомив, у зв'язку з чим, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, цей позов ЖЕО № 9 суд залишив без розгляду (а. с. 23).

31 серпня 2010 р., Львівський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2010 р. про залишення позову без розгляду скасував й направив справу до суду першої інстанції для розгляду по суті (а. с. 38).

20 жовтня 2010 р., розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області дану справу було передано на розгляд судді Кобецькій С. М. (а. с. 42), у зв'язку з чим справі був присвоєний № 24/53-20/120.

21 жовтня 2010 р., розгляд справи суд відклав згідно ст. 77 ГПК України.

01 листопада 2010 р., розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області дану справу було передано на розгляд судді Ткаченко І. В. (а. с. 45).

03 листопада 2010 р., розгляд справи судом відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

Відповідач свого представника в жодне засідання не направив, хоча про час і місце їх проведення був повідомлений належним чином згідно вимог статей 64, 87 ГПК України (а. с. 2, 44, 58). Зокрема, всі ухвали господарського суду Івано-Франківської області направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, що відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 18). Разом з тим, направлені відповідачу поштові відпрвлення суду були повернуті відділенням зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає (вибули)".

Із змісту ч.1 ст. 64 ГПК України в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 р. № 2453-VI та п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02 червня 2006 р. N 01-8/1228 вбачається, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відзиву на позов відповідач суду не надіслав і зазначених в ухвалах вимог суду не виконав. За наведених обставин, заслухавши думку представника позивача, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

01 січня 2007 р., між ЖЕО № 9 (перевізник) та ТОВ кафе "Білий Камінь" (замовник) було укладено договір на вивезення твердих побутових відходів № 171 (а. с. 9).

Згідно пунктів п. 1 розділу 1 Договору, замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язки по вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) з території, яка належить замовнику, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4, в кількості 4,5 м3 по ціні 20 грн 06 коп. за 1 м3.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу 2 Договору, оплата проводиться до 20-го числа наступного місяця, при несвоєчасній оплаті за послуги (до закінчення поточного місяця) проводиться перерахунок вартості послуг з врахуванням пені за кожен день прострочки.

За змістом п. 1 розділу 3 Договору, термін дії даного Договору встановлений з 01 січня 2007 р. по 31 грудня 2008 р.

За договором № 3/2007-ТПВ від 29 січня 2007 р. (а. с. 12), укладеним між ЖЕО № 9 (замовник) і ТОВ "ЕКО-Івано-Франківськ" (виконавець), останнє безпосередньо виконує роботи по збору ТПВ. У додатку № 1 до цього Договору (а. с. 14) сторони визначили перелік, кількість та місце розташування відповідних контейнерів для збору та вивезення ТПВ.

31 жовтня 2007 р., 30 листопада 2007 р. і 31 грудня 2007 р., ЖЕО № 9 і ТОВ "ЕКО-Івано-Франківськ" були складені відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 3/2007-ТПВ (а. с. 15-17).

В ході розгляду справи суд установив, що належним чином виконуючи свої договірні зобов'язання, позивач надавав відповідачу послуги з вивезення ТПВ. Зазначені послуги відповідач в порушення узятих на себе договірних зобов’язань належним чином не оплачував, у зв'язку з чим утворився борг в сумі 451 грн 32 коп., що підтверджується відповідним розрахунком суми заборгованості (а. с. 11).

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на вивезення твердих побутових відходів за період з січня 2007 р. по жовтень 2008 р.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у тому числі по вивезенню побутових відходів; споживачем - є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як, визначено п. 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до вимог пунктів 5, 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Враховуючи, що відповідач за надані йому послуги перед позивачем не розрахувався, розмір основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду, то вимога позивача про стягнення з відповідача 451 грн 32 коп. підлягає задоволенню.

У зв’язку із простроченням виконання цього зобов’язання, згідно положень ч. 2 ст. 231 ГК України, п. 5 розділу 2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 53 грн 85 коп. Крім того, на підставі положень ст. 625 ЦК України, згідно арифметично правильного розрахунку (а. с. 11), позивач нарахував відповідачу 54 грн 65 коп. інфляційних втрат і три проценти річних в сумі 13 грн 53 коп. Ці вимоги суд вважає обґрунтованими і задовольняє у повному обсязі.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю кафе "Білий Камінь" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4; ідентифікаційний код 13664084) на користь житлово-експлуатаційної організації № 9 (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2; ідентифікаційний код 19400216): 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн 32 коп. основного боргу, 54 (п'ятдесят чотири) грн 65 коп. інфляційних втрат, 53 (п'ятдесят три) грн 85 коп. пені, 13 (тринадцять) грн 53 коп. три проценти річних, 102 (сто дві) грн державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           І. В. Ткаченко

                                                                                           повне рішення складено 25 листопада 2010 р.