Рішення № 12488309, 09.11.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2010                                                                                           Справа № 16/19

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”, м. Мукачево

до відповідача          товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ

про                     визнання недійсними іпотечного договору та договорів застави обладнання; зобов’язання усунути перешкоди в здійсненні права власності

Колегія суддів у складі: головуючого судді –Васьковського О.В., суддів –Якимчук Л.М., Івашкович І.В.

          Представники:

від позивача –Цебрик Л.В. представник, Маркусь М.І. (дов. №17/6 від 16.03.09)

від відповідача –Кулик О.А. (дов. №286 від 27.10.10.)

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”, м. Мукачево (далі –позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ (далі –відповідач) про визнання недійсними іпотечного договору за реєстром №301 від 17.01.08 та договорів застави обладнання №306 від 17.01.08 та №17/01-259-1 від 23.10.08; зобов’язання усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом вжиття заходів до зняття заборони відчуження.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що спірні договори зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття” (далі – ТзОВ „Старвуд Закарпаття”) укладені особою, яка на їх укладення не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що призвело до порушення його майнових прав шляхом зменшення ринкової вартості активів, якими він володів до укладення спірних договорів шляхом обтяження вказаних майнових прав зобов’язаннями на користь відповідача, що є підставою недійсності договорів відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). Доказом відсутності повноважень в особи, яка підписала спірні договори є витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №22256911 від 12.01.09, де вказано, що договори підписав виконуючий обв’язки, а не орган управління товариством. Позивач також вказує, що спірні договори та порядок їх укладення не відповідають вимогам ст. 18 Закону України „Про іпотеку” та ст. 13 Закону України „Про заставу”.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про відкликання заяви про відмову від позову, поданої до господарського суду 22.09.09 генеральним директором Ісаченко О.О. від імені позивача. Заява мотивована тим, що Ісаченко О.О., подавши заяву про відмову від позову не діяв від імені позивача, так як ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.01.10 скасовано постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.09, на підставі якої Ісаченко О.О. було зареєстровано керівником ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.10 здійснено поворот виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.09. Згідно витягну з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.10 керівником ТзОВ „Старвуд Закарпаття” є Цуга В.Ю.

          Відповідач позовні вимоги не визнав та у письмовому поясненні вказує, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, у підтвердження чого наводить наступне: Ісаченко Олег Олексійович був призначений на посаду виконуючого обов’язки генерального директора ТзОВ „Старвуд Закарпаття” одночасно зі створенням ТзОВ „Старвуд Закарпаття” за рішенням одноособового засновника (учасника) товариства –корпорації „6661041 Канада Інк.” і його повноваження неодноразово підтверджувалися відповідними рішеннями Загальних зборів учасників товариства. З Ісаченко О.О. 08.12.06 був укладений трудовий контракт, у відповідності до якого він очолює виконавчу дирекцію ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, у зв’язку з чим до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України були подані та внесені відомості про Ісаченко О.О., як про керівника ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, який здійснює функції одноособового виконавчого органу ТзОВ „Старвуд Закарпаття” та має право діяти від імені ТзОВ „Старвуд Закарпаття” без довіреності, в тому числі вчиняти правочини, що підтверджується рядом доказів, які знаходяться у матеріалах справи; на момент укладення спірних договорів в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені відносно ТзОВ „Старвуд Закарпаття” відомості про те, що особою, якій надано право вчиняти без довіреності дії від імені ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, як юридичної особи, у тому числі підписувати договори та вчиняти інші правочини, є Ісаченко О.О.; згідно з рішеннями Загальних зборів ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, які оформлені протоколом №3 від 14.01.08 виконуючому обов’язки Генерального директора ТзОВ „Старвуд Закарпаття” Ісаченко О.О. були надані повноваження на укладення з ТзОВ „Комерційний банк „Арма” та підписання від імені ТзОВ „Старвуд Закарпаття” оспорюваних правочинів.

У судовому засіданні 28.10.10 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між відповідачем (банк по договору) в особі голови правління Котової Наталії Василівни та позивачем (позичальник по договору) в особі виконуючого обов’язки генерального директора Ісаченко Олега Олексійовича, що діє на підставі статуту, укладено кредитний договір №20/2-К/1 від 15.01.08 (далі – кредитний договір), згідно якого відповідач надав позивачу кредитні кошти для придбання нерухомості, а саме: майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (вул. Крупська), 19; майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (вул. Крупська), 56 в сумі 6100000,00 грн. строком по 14.07.08 (п.п 1.1, 1.2. кредитного договору).

Для забезпечення виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір за реєстром №301 від 17.01.08 (далі –іпотечний договір) (із змінами та доповненнями згідно договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №1 від 18.01.08, №2 від 10.07.08, №3 від 03.10.08), згідно п. 1.2. якого предметом іпотеки є нерухоме майно, право власності на яке виникне у майбутньому, а саме: майнові комплекси, розташовані за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 19 та Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 56.

Для забезпечення виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави обладнання №306 від 17.01.08 (далі –договір застави обладнання 1) (із змінами та доповненнями згідно договорів про внесення змін та доповнень до договору застави обладнання №1 від 10.07.08, №2 від 23.10.08), згідно якого предметом застави є обладнання (опис предмету застави наведено у Додатку №1 до договору застави обладнання 1), що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 19 загальною заставною вартістю 2443402,00 грн. (п. п. 2.1., 2.3. договору застави обладнання 1).

Для забезпечення виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави обладнання №17/01-259-1 від 23.10.08 (далі –договір застави обладнання 2), згідно якого предметом застави є обладнання (опис предмету застави наведено у Додатку №1 до договору застави обладнання 2), що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 19, загальною заставною вартістю 3630746,00 грн. (п. п. 2.1., 2.3. договору застави обладнання 2);

Вказані вище договори посвідчені приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. У зв’язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна від 12.01.09 №22256911, а також на підставі договорів застави обладнання 1, 2 в державному реєстрі обтяжень рухомого обладнання зареєстровано обтяження на предмет застави, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.01.09 №22257652.

Позивач стверджує про неправомірність іпотечного договору, договору застави обладнання 1, 2 та просить визнати їх недійсним з тих підстав, що при їх укладенні сторонами не було додержано вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: договір від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття” підписаний виконуючим обов’язки генерального директора Ісаченко Олегом Олексійовичем, який не мав повноважень на вчинення таких дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірні договори, зі сторони ТзОВ „Старвуд Закарпаття” укладав та підписував виконуючий обов’язки Генерального директора Ісаченко Олег Олексійович, що як зазначено в текстах цих договорів, діяв на підставі статуту, викладеного в новій редакції, зареєстрованого ДР виконавчого комітету Мукачівської міськради Карпунець В.М. від 12.11.07 за №13231050004001072, протоколу загальних зборів від 07.12.06 за №3, протоколу загальних зборів від 14.01.08 за №03.

Аналіз змісту документів, на яких ґрунтуються повноваження Ісаченка О.О. при укладені спірних договори від імені ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, на відповідність їх чинному законодавству, дають підстави для висновку, що вказана особа при укладені спірних договорів діяла без належних повноважень.

Згідно п.9 статуту ТзОВ „Старвуд Закарпаття” (у першій редакції від 2006 року) для забезпечення належного функціонування товариства створюються слідуючі органи управління та контролю за його діяльністю: Виконавча Дирекція товариства –виконавчий орган; ревізійна комісія. Вищим органом товариства є засновник товариства. Пунктом 9.5 статуту передбачено, що керівництво поточною роботою товариства здійснює Виконавча Дирекція у складі 5 (п’яти) осіб, до якої входять: Генеральний директор, заступник Генерального директора, технічний директор, комерційний директор і фінансовий директор (при необхідності).

Як вбачається з протоколу №3 засідання ради корпорації „6661041 Канада Інк.” від 07.12.06, членами Ради директорів Пітером Притулою та Айвором Куркіним прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття” (далі – ТзОВ „Старвуд Закарпаття”), засновником якого виступатиме Корпорація „6661041 Канада Інк.”, про затвердження статуту ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, про затвердження першочергового розміру статутного фонду товариства у сумі 8000,00 дол. США, доручення Пітеру Притула затвердження установчих документів ТзОВ „Старвуд Закарпаття” та про погодження призначення на посаду виконуючого обов’язки Генерального директора ТзОВ „Старвуд Закарпаття” –Ісаченко Олега Олексійовича.

Проте, наслідком такого рішення засновника, оформленого протоколом від 07.12.06 за №3, не може бути утворення виконавчого органу товариства та виникнення в Ісаченка О.О. повноваження діяти від імені товариства на посаді Генерального директора без довіреності, виходячи з наступного.

По-перше, створення та відкликання виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю (п.3 ч.4 ст.145 ЦК України). Такі дії правомочні в рамках зареєстрованого статуту створеної юридичної особи. Товариство набуває прав юридичної особи та вважається створеним з дня його державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України, ч.1 ст.6 Закону України „Про господарські товариства”).

13.12.06 державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №332028.

Отже, рішення засновника оформлене протоколом від 07.12.06 за №3 про погодження призначення Ісаченка Олега Олексійовича на посаду виконуючого обов’язки генерального директора ТзОВ „Старвуд Закарпаття” прийняте до моменту створення юридичної особи ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, а тому не може створювати юридичних наслідків, оскільки воно прийняте до набуття юридичною особою ТзОВ „Старвуд Закарпаття” правоздатності.

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту створення ТзОВ „Старвуд Закарпаття” і до підписання спірних договорів, будь-яких рішень, у порядку визначеному статутом товариства, про призначення виконавчого органу не приймалося.

          По-друге, рішення оформлене протоколом №3 за своїм змістом не може свідчити і про волевиявлення засновника утворити виконавчий орган, через відсутність належного формулювання конкретних намірів засновника та чіткого зазначення виконавчого органу товариства, передбаченого установчими документами. Так, статутом ТзОВ „Старвуд Закарпаття” не передбачено призначення виконавчого органу шляхом „погодити призначення”, як не передбачено і виконавчого органу у вигляді „виконуючий обов’язки генерального директора”.

          По-третє, призначення виконуючих обов’язки та їх статус, обсяг компетенції не визначені чинним законодавством. Єдиним актом, який врегульовує порядок оформлення та оплати тимчасового замісництва регламентується Роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965р. №30/39 „Про порядок оплати тимчасового заступництва”, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65р. №820/39 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86р. № 521/30-18).

Зазначені нормативні акти законодавства СРСР діють на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР".

При цьому, згідно п.2 вказаного Роз’яснення призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на момент призначення Ісаченка О.О. виконуючим обов'язки генерального директора товариства посада генерального директора не була і не могла бути зайнятою, тобто була вакантною.

По-четверте, у статуті ТзОВ „Старвуд Закарпаття” (п.9) передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, Генеральний директор товариства не є самостійним органом управління. Тому, для набуття товариством цивільних прав і обов'язків Генеральний директор на підставі частини другої статті 99 ЦК України повинен виносити відповідні питання на розгляд Виконавчої Дирекції товариства.

Згідно ч.2 ст.99 ЦК України виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. (ч.2 ст. 98 ЦК України).

Згідно п.40 Постанови Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” за №13 від 24.10.08 у разі, якщо питання скликання та визначення кворуму в засіданні колегіального виконавчого органу товариства в установчих документах товариства не передбачено, то слід за аналогією застосовувати положення законодавства, що встановлюють кворум та інші питання щодо загальних зборів відповідного товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів колегіального виконавчого органу про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Судом встановлено, що на момент укладення спірних договорів, Генеральний директор, заступник генерального директора, технічний директор, комерційний директор та фінансовий директор не призначались. Таким чином, виконавчий орган ТзОВ „Старвуд Закарпаття” не був сформований у визначеному законодавством порядку, а відтак не міг приймати відповідних рішень.

Частина 1 ст. 92 ЦК України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно п.9.9 статуту товариства, зокрема, визначено, що Генеральний директор товариства уповноважений діяти без довіреності від імені товариства, укладати від імені товариства договори.

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства та статуту товариства, виключно Генеральний директор як виконавчий орган ТзОВ „Старвуд Закарпаття” уповноважується діяти від імені товариства без довіреності, зокрема, підписувати договори. Інші члени виконавчого органу товариства та інші особи не можуть діяти від імені товариства без довіреності.

Тому, виконуючий обов’язки Генерального директора при підписанні спірних договорів повинен був діяти на підставі довіреності на вчинення відповідних дій. Товариство не схвалювало і не повинно було схвалювати спірні правочини, оскільки особа, яка діяла від імені товариства не була його представником, тому норми ст.241 ЦК України за таких обставин не застосовуються.

Відповідно до 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Встановлено, що довіреності виконуючому обов’язки генерального директора Ісаченко О.О. товариством не видавались. Крім того, довіреності для укладення іпотечного договору та договору застави №306 мали б відповідати формі правочину, тобто бути в письмовій формі та посвідчені нотаріально (ч.1 ст. 245 ЦК України).

Суд відхиляє, як доказ правомірності на підписання спірних договорів, трудовий контракт, укладений з Ісаченком Олегом Олексійовичем представниками Корпорації „6661041 Канада Інк.” Пітером Притулою та Айвором Куркіним 08.12.06. За цим трудовим контрактом Ісаченко О.О набуває статусу Генерального директора товариства та очолює виконавчу дирекцію товариства, здійснює поточне управління (керівництво) товариством, вирішує інші питання, що віднесені до його компетенції статутом товариства та даним трудовим контрактом. Підставою прийняття трудового контракту є рішення засновника оформлене протоколом №3 від 07.12.06. Однак, вказаним рішенням, як зазначено судом вище, виконавчий орган товариства не утворювався, а відтак і трудовий контракт не має відповідної юридичної сили.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З огляду н викладене, судом не приймається до уваги протокол зборів учасників товариства за №03 від 14.01.08, оскільки подана представником відповідача незасвідчена ксерокопія не може бути доказом у справі відповідно до приписів ст.ст.33, 34 ГПК України. При цьому, позивач стверджує, що у ТзОВ „Старвуд Закарпаття” такий документ відсутній, підтвердити прийняття такого рішення зборами учасників товариства неможливо.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відомості про Ісаченка О.О., який очолював виконавчий орган товариства, є достовірними, оскільки були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, зважаючи на наступне.

Згідно ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із змісту спірних договорів вбачається, що на момент їх укладення відповідач був обізнаний про те, що Ісаченко О.О. діяв не як виконавчий орган товариства, а як виконуючий обов'язки генерального директора товариства, відповідної довіреності на укладення таких договорів не мав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в позивача до укладення спірних правочинів був відкритий рахунок в банківській установі відповідача №26009434, що відображено в спірних договорах. Тому, відповідно до положень п.3.2 Порядку відкриття поточних рахунків у національній та іноземній валютах суб’єктам господарювання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.03, у відповідача були наявні установчі документи позивача, картка із зразками підписів та відбитка печатки, копія довідки про внесення товариства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, інші документи.

Таким чином, відповідач був обізнаний про невідповідність даних Єдиного державного реєстру дійсним обставинам щодо відсутності повноважень в Ісаченко О.О діяти від імені товариства без довіреності. За таких обставин, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” третя особа не може посилатися на відомості внесені до Єдиного державного реєстру у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом розглянуто заяву позивача від 09.11.10 про відкликання заяви про відмову від позову, поданої до господарського суду 22.09.09 керівником ТзОВ „Старвуд Закарпаття” Ісаченком О.О. Позивач доводить, що Ісаченко О.О. був зареєстрований керівником позивача на підставі незаконного, скасованого в подальшому судового рішення. Обґрунтованість та підставність вказаної заяви підтверджується наступним.

За наслідками розгляду заяви судом встановлено, що загальними зборами учасників/засновників ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, а саме за участю корпорації „6661041 Канада Інк.” (власник 100% статутного фонду (капіталу) в особі представника Цуги Юрія Юрійовича прийнято рішення, які оформлено протоколом від 28.01.09: про прийняття у ТзОВ „Старвуд Закарпаття” нового учасника –товариство з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, м. Пряшів, Словацька Республіка з вкладом в статутний капітал 123200000,00 грн. і зобов’язанням внести вклад протягом одного року; про запровадження нової посади керівника ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, на яку призначено Цугу Василя Юрійовича; про затвердження нової редакції статуту ТзОВ „Старвуд Закарпаття”.

          Державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради 21.01.09 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, внесено відомості про керівника ТзОВ „Старвуд Закарпаття” Цугу В.Ю. та зареєстровано нову редакцію статуту ТзОВ „Старвуд Закарпаття”, затверджену рішенням загальних зборів учасників ТзОВ „Старвуд Закарпаття” (протокол від 28.01.09).

Ісаченко О.О. не погоджуючись з діями державного реєстратора звернувся в Святошинський районний суд м. Києва з позовом до державних реєстраторів виконавчого комітету Мукачівської міської ради за участю третьої особа без самостійних вимог на боці позивача ТзОВ „Старвуд Закарпаття”. Постановою Святошинського суду м. Києва від 10.03.09 у справі №2а-58/2009 рік повністю задоволено позов Івченка О.О. Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.01.10 апеляційні скарги Цуги Василя Юрійовича, товариства з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, корпорації „6661041 Канада Інк.” задоволено та скасовано постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.09 у справі №2а-58/2009 рік. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 у справі №2-а-58/09 задоволено заяву про поворот виконання рішення у справі за апеляційними скаргами Цуги Василя Юрійовича, товариства з обмеженою відповідальністю „Аміссас”, корпорації „6661041 Канада Інк.” на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.09. У резолютивній частині судом, зокрема, постановлено вважати достовірними відомості Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців щодо ТзОВ „Старвуд Закарпаття” (ідентифікаційний код 34563759), які існували станом на 10 березня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України визначають, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, судом встановлено, що під час укладення спірних договорів сторонами не додержано вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: іпотечний договір та договори застави обладнання №1, №2 укладені особою, яка не уповноважена на здійснення таких дій, тобто яка не мала відповідного обсягу дієздатності.

У зв’язку і наведеним, суд відхиляє в цілому наведені відповідачем доводи у підтвердження своїх заперечень на позов, як такі, що спростовані вищенаведеними висновками суду та не знайшли свого підтвердження шляхом подання належних та допустимих доказів.

За таких обставин, позовні вимоги у частині визнання недійсними спірних договорів слід задоволити та визнати недійсними іпотечний договір та договори застави обладнання №1, №2, укладені між позивачем та відповідачем.

                    У вимозі позивача про зобов’язання усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом вжиття заходів до зняття заборони відчуження слід відмовити з підстав недоведеності факту вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу здійснювати повноваження щодо права власності на належне йому майно.

                    Також, слід відмовити у задоволенні клопотання позивача про залучення у справу третіх осіб-учасників ТзОВ „Старвуд Закарпаття”: Корпорації „6661041 Канада Інк.” та ТзОВ „Амісас”. Позивачем не доведено, яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов’язки вищевказаних осіб щодо позивача, відповідно до ст.27 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

позов задоволи частково.

                    Визнати недійсним іпотечний договір за реєстром №301 від 17.01.08, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”, м. Мукачево.

                    Визнати недійсним договір застави обладнання №306 від 17.01.08, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”, м. Мукачево.

                    Визнати недійсним договір застави обладнання №17/01-259-1 від 23.10.08, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”, м. Мукачево.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття”, м. Мукачево суму 85,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                      О.В. Васьковський

Суддя                                                                                           Л.М. Якимчук

Суддя                                                                       І.В. Івашкович

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.11.10.