Рішення № 12488239, 16.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2010Справа №2-2/4832-2010 за позовом - Прокурора м.Алушти (98500, м.Алушта, вул. Леніна, 44) в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК (95038, м.Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114)

до Алуштинської міської ради (98500, м.Алушта, пл. Советська, 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ “Індстройтех” (м.Алушта, вул.Хромих 18)

про визнання недійсними рішень           

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач: не з’явився.          

Відповідач: не з’явився.

Третя особа: не з’явився.

Прокурор: не з’явився.

Суть спору:

Прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача - Алуштинської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ “Індстройтех” про визнання недійсними рішень Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005 р. та №26/32 від 18.01.2006 р. та їх відміну.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням сесії Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Індбудтех" дозволена інвестиційна діяльність. Рішенням сесії Алуштинської міської ради №26/32 від 18.01.2006 р. знов затверджується інвестиційний договір. Вказані вище рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення прокурора м.Алушти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК із позовною заявою до суду.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву від 16.9.2009 р. б/н, яким погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.

20.10.2009 р. на адресу ГС АР Крим від позивача надійшло клопотання, яким він просить суд розглянути справу без участі представника, також, вказаним клопотанням позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

03.11.2009 р. від ТОВ “Індстройтех” надійшло заперечення, яким не погоджуються із позовними вимогами позивача, на підставі того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог.

14.12.2009 р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що позовні вимоги підтримуються відповідачем у повному обсязі, також, відповідач просить суд провести засідання без участі представника та винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора м. Алушти.

17.02.2010 р. від прокуратури м. Алушти надійшло пояснення від 17.02.2010 р. №731/вих./10, у якому зазначено, що доводи третьої особи, про те, що позов пред’являвся не до належного відповідача неспроможні, оскільки відповідно до чинного законодавства розпоряджаються землею органи державної влади і органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають в користування і вилучають їх.

Від Алуштинської міської ради 18.02.2010р. надійшло клопотання, яким просять суд розглянути справу без участі представника відповідача, також просять суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Прокурором 18.02.2010р було заявлено клопотання від 18.02.2010р. про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом АР Крим справи №2-5/18826-2006.

Судом встановлено, що прокурор м. Алушта звертався до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Алуштинської міської Ради, м. Алушта з позовною заявою до Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради, м. Алушта; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбудтех», м. Алушта про визнання інвестиційного договору від 18.01.2006р. недійсним, який в свою чергу був затверджений спірним рішенням Алуштинської міської ради №26/32 від 18.01.2006р. Даний позов був прийнятий до розгляду та порушено провадження по справі №2-5/18826-2006.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.3.2010 року №2-2/3708-2009 провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 2-5/18826-2006.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.7.2010 року провадження у справі №2-2/3708-2009 було поновлено.

21.09.2010 року на адресу ГС АР Крим від відповідача надійшло клопотання, яким він просить суд розглянути справу без участі представника, також, вказаним клопотанням відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

13.10.2010 року від прокуратури м. Алушти надійшов супровідний лист із додатковими документами у справі.

11 листопада 2010 року судове засідання відбулося за участю прокурору відділу прокуратури АРК– Сокол – посв.№08089. Позивач, відповідач та третя особа у судове засідання не з’явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 11.11.2010р була оголошена перерва на 18.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Крім того, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, що встановлює шляхи захисту прав суб'єктів господарювання, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у тому числі шляхом визнання наявності прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні, заперечування або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Згідно до ст.13, 41 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власності від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Ця ж норма закріплена і в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлений виключний перелік повноважень сільських, селищних, міських рад, серед яких, зокрема, передбачено право представницького органу місцевого самоврядування на прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

21 грудня 2005 року Алуштинською міською радою на 25 сесії 4 скликання прийнято рішення №25/460 “Про дозвіл інвестиційної діяльності щодо забудови другої черги мікрорайону №6”.

Вказаним рішенням ТОВ “Індстройтех” дозволено інвестиційну діяльність по забудові другої черги мікрорайону № 6 площею до 4 га під багатоповерхову забудову із інженерно-транспортною інфраструктурою та елементами соцкультпобуту із земель міста, згідно з генеральним планом міста.

Пунктом 2 даного рішення затверджено договір на інвестиційну діяльність по забудові другої черги мікрорайону №6 площею до 4 га під багатоповерхову забудову із інженерно-транспортною інфраструктурою та елементами соцкультпобуту, укладений між ТОВ “Індстройтех” та Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради.

18 січня 2006 Алуштинською міською радою прийнято рішення № 26/32 “Про затвердження інвестиційного договору по забудові другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти”, яким затверджено інвестиційний договір по забудові другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти із ТОВ “Індстройтех” на земельній ділянці 4 га по забудові другої черги мікрорайону №6 міста Алушти.

Прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача - Алуштинської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ “Індстройтех” про визнання недійсними рішень Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005 р. та №26/32 від 18.01.2006 р. та їх відміну, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість прокурору та позивача у вирішенні спору судом, покладає на них обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як а ні прокурор, а ні позивач не представили суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог з підстав викладених у позові до Алуштинської міської ради про визнання недійсним рішення Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005 р. та його відміну на підставі наступного:

Прокурор в обґрунтування данної позовної вимоги посилається на ч.3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» зі змінами від 15.12.2005р, що набрали сили 14.01.2006р, відповідно до якої об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Проте, статтю 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 15.12.2005 р. №3201-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав силу 14.01.2006р, тоді як спірне рішення було прийнято Алуштинською міською радою 21.12.2005р.

Крім того, слід відмітити, що а ні позивачем, а ні прокурором, а ні Алуштинською міською радою не представлено до суду договору на інвестиційну діяльність по забудові другої черги мікрорайону №6 м.Алушта площею до 4, який був затверджений рішенням 25 сесії 4 скликання Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005 р. Напроти, з повідомлення прокурору м.Алушти від 09.11.2010р №5452 вих/10 убачається, що в архівному відділі Алуштинської міської ради відсутній договір на інвестиційну діяльність по забудові другої черги мікрорайону №6 м.Алушти, який затверджено рішенням Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005р у зв’язку з чим надати його копію не надається можливим.

Що ж стосується вимоги позивача про визнання недійсним рішення Алуштинської міської ради №26/32 від 18.01.2006 р. “Про затвердження інвестиційного договору по забудові другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти”, то у цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки судом в ході розгляду спору встановлено, що вказане рішення суперечить чинному законодавству України і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.5.1997р. №280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

18 січня 2006 року Алуштинською міською радою прийнято рішення № 26/32 “Про затвердження інвестиційного договору по забудові другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти”, яким затверджено інвестиційний договір по забудові другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти із ТОВ “Індстройтех” на земельній ділянці 4 га по забудові другої черги мікрорайону №6 міста Алушти.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". (ст..115 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст..64 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на території України.

Таким чином, обов’язковість виконання судового рішення виникає у момент набрання ним чинності.

Господарським судом АРК розглянута по суті справа №2-5/18826-2006 за позовом прокурора м.Алушти в інтересах держави в особі Алуштинської міської ради до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради та ТОВ “Індстройтех” про визнання недійсним договору від 18.1.2006р.

Відповідно до рішення ГС АРК від 01.6.2010р та постанови Севастопольськог апеляційного господарського суду від 13.9.2010р у справі №2-5/18826-2006, позов прокурору м. Алушти в інтересах держави в особі Алуштинської міської Ради задоволено; визнано недійсним договір інвестування в будівництво житлового комплексу від 18.01.2006 року, укладений між Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Індстройтех”.

Вказані рішення та постанова набрали законної сили.

При винесенні вказаних рішення та постанови господарським судом АРК та Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено, що договір інвестування в будівництво житлового комплексу від 18.01.2006 року, укладений між Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Індстройтех” підлягає визнанню недійсним, у зв’язку з тим, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, в редакції що діяла на момент укладення договору, об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як встановлено судом, договір від 18.01.2006 року, укладений між Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради та ТОВ “Індстройтех” є договором інвестування в будівництво житлового комплексу, що суперечить ч. 3 ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність”.

Крім того пунктом 2 ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність” встановлено, що забороняється інвестування в об'єкти з порушенням прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Зі змісту п. 3 договору від 18.01.2006 року визначено, що ТОВ “Індстройтех” набуває право власності на 90% площ житлових приміщень, а також 100 відсотків площ вбудовано-прибудованих приміщень, з огляду на що вказаний пункт договору порушує інтереси територіальної громади м. Алушти.

У зв'язку з викладеним, рішення Алуштинської міської ради № 26/32 від 18 січня 2006р. “Про затвердження інвестиційного договору по забудову другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти” підлягає визнанню недійсним.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задовленим вимогам.

В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 19.11.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним рішення Алуштинської міської ради №26/32 від 18.01.2006р. “Про затвердження інвестиційного договору по забудові другої черги мікрорайону № 6 міста Алушти”.

3.          У частині визнання недійсним рішення Алуштинської міської ради №25/460 від 21.12.2005р “Про дозвіл інвестиційної діяльності щодо забудови другої черги мікрорайону №6” відмовити.

4.          Стягнути з Алуштинської міської ради (98500, м.Алушта, пл. Советська, 1)удоход державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 85,00грн. держмита.

5.          Стягнути з Алуштинської міської ради (98500, м.Алушта, пл. Советська, 1)удоход державного бюджету України (р/р 31214264700002; у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м.Сімферополь; ЄДРПОУ 34740405, код платежу 22050003 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.