Ухвала суду № 12488227, 18.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

УХВАЛА

18.11.2010Справа №2-16/4578-2010 За заявою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95053, м. Сімферополь, вул.. М.Залки,1/9, ідентифікаційний код 22301854 )

до боржника Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про порушення справи про банкрутство

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від кредитора Гудзь О.О. представ., дов. від 21.01.2010р.

Від боржника не зявився

Від Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства не зявився

Обставини справи: Кредитор - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі звернувся до Господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою ГС АРК від 17.09.10 р. було порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має борг зі сплати штрафних санкцій у сумі 680,00 грн. та не здатний виконати свої зобовязання зі сплати боргу, так як остання податкова звітність була здана за 1 квартал 2006 року та не здійснює підприємницьку діяльність.

Підготовче засідання ухвалами від 05.10.2010р, від 12.10.2010р., від 21.10.2010р., від 04.11.2010р. відкладалось в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України для надання кредитором та боржником необхідних для розгляду справи документів.

Представник кредитора у судове засідання 18.11.2010р. зявився, просив заяву задовольнити, але всіх витребуваних судом документів не надав.

Боржник у судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника кредитора, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності виконкомом Київської районної ради м. Сімферополя 31.10.2003р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію.

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 взятий на податковий облік з 12.11.2003 р. відповідно до довідки НОМЕР_2. (а.с. 14).

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор обґрунтовує тим, що боржник має податкову заборгованість перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій в сумі 680,00 грн., яку нездатний сплатити оскільки є відсутнім боржником.

Також, кредитор для ініціювання справи про банкрутство боржника за спрощеною процедурою вказує на ненадання податкової звітності більше року.

Дані обставини кредитор підтверджує своєю довідкою від 08.09.2010, згідно з якою з 1 кварталу 2006 року СПД ОСОБА_1 не надає звітність до органів ДПІ м. Сімферополя (а.с.5)

Наявність безспірного боргу кредитор підтверджує виконавчим листом по адміністративній справі № 2-23/4127-2007А на примусове виконання постанови ГС АР Крим від 23.07.2007р., згідно з якою з СПД ОСОБА_1 у доход державного бюджету було стягнуто 340,00 грн. та постановою ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим від 30.12.2009р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства, виходячи з наступного.

За приписами статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» орган державної податкової служби може ініціювати справу про банкрутство у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

За наявності обставин, зокрема, коли платником податків не подані в установлений строк податкові декларації, органи державної податкової служби у відповідності до вимог статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" повинні провести позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлюються актом із встановленням певних фактів, і який має бути поданий до господарського суду разом із заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в якості належного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві ДПІ у Сімферополі відсутні посилання на факти проведення інспекцією позапланової перевірки платника податків, а також документи, що їх підтверджують, відсутні посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводиться перевірка щодо встановлення факту ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності.

Відтак, за відсутності вказаних документів у суду немає достатніх правових підстав для введення процедури банкрутства у справі відсутнього боржника лише на підставі довідки ДПІ у м. Сімферополь від 08.09.2010 вих.№15190/9/(а.с.5)

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 03.06.2008 у справі №2-17/5121.1-2007, від 09.12.2009 у справі №2-4/5629-2007.

Ініціюючим кредитором не підтверджено належними доказами безспірність своїх грошових вимог.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність це неспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому, до складу грошових зобовязань боржника, згідно статті 1 Закону, не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Отже, Законом не включено до складу грошового зобовязання штраф та пеню, оскільки вони не визначають неплатоспроможність боржника.

ДПІ у м. Сімферополі, як ініціюючий кредитор, на наявність безспірних вимог до боржника посилається на рішення про застосування штрафних санкцій № 0003752303/0 від 06.06.2005р. на суму 340, 00 грн. та на рішення про застосування штрафних санкцій № 0005532303 від 27.06.2008р. на суму 340, 00 грн.

Вказане твердження відображається заявником у розрахунку суми заборгованості, яка виникла за СПД ОСОБА_1 та додана до заяви про порушення справи про банкрутство.

Проте, суд не може погодиться з такою позицією з огляду на таке.

З постанови ГС АР Крим від 23.07.2007р. вбачається, що з боржника стягнуто штрафні санкції у сумі 340, 00 грн. за порушення розрахунків при застосуванні реєстраторів розрахункових операцій, а саме: здійснення реалізації продукції без застосування книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки та їх відсутність.

Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПІ за порушення вимог Законом № 265, не є податковими зобовязаннями у визначенні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому норми цього закону не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У той же час, стягнення несвоєчасно сплачених штрафних санкцій здійснюється виключно у судовому порядку.

Вказана правова позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України від 05.10.2006р. № 18547/7/24-117.

Тобто застосовані податковою інспекцією штрафні санкції не є податковими зобовязаннями у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проте, кредитор в порушення наведених вимог закону включив для ініціювання справи про банкрутство до складу грошових зобовязань боржника штрафні санкції.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги кредиторів до боржника за приписами частини 8 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Проте, доказів неможливості стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 340, 00 грн., які були застосовані до боржника СПД ОСОБА_1 на підставі рішення № 0005532303 від 27.06.2008р. суду не представлено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що адресою державної реєстрації боржника є АДРЕСА_2, про що свідчить запис у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.11.2010р.

Кредитором також до заяви додані інші документи (довідка про взяття на облік платників податків, податкові вимоги), в яких адреса боржника вказана АДРЕСА_2.

Натомість, кредитор у заяві про порушення справи про банкрутство від 08.09.2010р. вих.. № 15250/9/10 вказує іншу адресу боржника: АДРЕСА_1.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.11.2010р. суд зобовязав кредитора надати усунути виявлені недоліки та спрямувати копію заяви про банкрутство на адресу АДРЕСА_2.Проте, вказав вимоги суду були залишені ініціюючим кредитором поза увагою.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Задачею чинного законодавства України про банкротство є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкротство і ліквідація.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Предметом спору в справах про банкрутство є неплатоспроможність боржника, що має бути підтверджена ініціюючим кредитором відповідними документами, які повинні бути надані заявником на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Такої ж думки дотримується Вищий Господарський суд України в своєї постанові від 15.09.10 р. у справі № Б38/70-10., від 10.08.2010р. у справі № 05/1-10-2261, від 14.04.2010р. у справі № Б-21/51

Оскільки при зверненні до суду з заявою про банкрутство боржника СПД ОСОБА_1, та у попередньому засіданні ініціюючий кредитор не надав господарському суду доказів належних та допустимих доказів неспроможності боржника сплатити борг, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов до висновку про безпідставність вимог кредитора, що зумовлює припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 6, 7, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.34, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі про банкрутство Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.