Постанова № 12488014, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2010 року 11:04 № 2а-1607/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

позивача : Калінчук Н.Б.(довіреність від 21.07.2010р.)

відповідача: Кириленко М.Є. (довіреність №62 від 03.03.2010р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтікс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень від 29.01.2010р. №0000212305/0/2413, №0000212305/0/2414 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352303 від 29.01.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення. Крім того, позивач просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.03.2010р. №0001212303 у розмірі 6 000 грн., оскільки відповідачем пропущені строки застосування адміністративно-господарської санкції, визначені ст. 250 ГК.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 31.05.2009р. на суму 59801 грн., в звязку з чим, податковим органом встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове повідомлення рішення №0000962305/0/8443 від 18.03.2010р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства. При перевірці дотримання залишку готівки в касі підприємства встановлено порушення вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 та винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 грн., на підставі п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтікс»(код ЄДРПОУ 23730511) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07р. по 30.06.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.06.09р.за результатами якої складено акт №51/2305/23730511 від 18.01.2010р.

Перевіркою встановлені наступні порушення :

1) п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР) із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податку на прибуток на загальну суму 251770,00 грн.

2) п.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року № 303 із змінами та доповненнями , п.п.5.3-5.5 п.5 «Інструкції Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999року № 162/379 із змінами та доповненнями, встановлено заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 56832,44 грн., зокрема в 1 кварталі 2008 року на суму 36058,72 грн., в 4 кварталі 2008 року на суму 20773,72 грн.

3) п.9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року № 303 , п.п.7.2. п.7 «Інструкції Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999року № 162/379., встановлено неподання податкової звітності по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-4 квартали 2008 року.

4) п.п.9.10.2 п.9.10 ст.9 та п.19.2а ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2007-2008р. на суму - 456,71 грн., в тому числі по періодах за грудень 2007р. -245,31 грн., за січень 2008р. - 167,17грн., за лютий 2008р. - 44,23грн.

5) п.9 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», зокрема, не забезпечено щоденний друк двох фіскальних звітних чеків РРО та не було забезпечено зберігання в КОРО одного фіскальних звітного чека РРО.

6) п.6 ст.З Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. "Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, СПД не було забезпечено зберігання двох використаних книг обліку розрахункових операцій на протязі трьох років після їх закінчення.

Позивачем подано заперечення від 22.01.2009р. вх.№912/10 на акт перевірки. Висновки акту перевірки залишено без змін, про що було ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено висновок на заперечення від 27.01.2010 №7 та надано ТОВ «Елтікс»відповідь на заперечення №2025/10/23-506 від 27.01.2010.

За висновками акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 29.01.2010р. винесені наступні рішення:

-податкове повідомлення - рішення №0000202305/0/2414 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 377655 грн., в т.ч. 251770 за основним платежем, 125885 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

-податкове повідомлення рішення №0000212305/0/2413 про визначення суми податкового зобовязання з по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 85928,66 грн., в т.ч. 56832,44 грн. за основним платежем, 29096,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

-Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352303 на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у розмірі 98010,10 грн.

Правомірність винесення вказаних рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0000202305/0/2414 від 29.01.2010р. судом встановлено, що останнє прийнято за порушення позивачем п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено податку на прибуток на загальну суму 251770,00 грн.

Відповідно до розділу 3.1.1 Акту перевірки, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за перевіряємий період встановлено його заниження на суму 575 080 грн. внаслідок не віднесення до сум валового доходу суми кредиторської заборгованості по ТОВ «Торгівельна спілка»(код ЄДРПОУ 30183072).

Відповідно до вимог п.1.25 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР безнадійна кредиторською заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності: прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості, тощо.

Відповідно до вимог п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР покупець за правилом першої події при отриманні товару відображає валові витрати (рядок 04.1 декларації з податку на прибуток). Після закінчення строку позовної давності така заборгованість розцінюється, як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до вимог п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону №334/94-ВР, платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат.

Так, згідно даних оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 63.1 перевіркою встановлено, що станом на початок 4 кварталу 2007 року ТОВ «Елтікс»має кредиторську заборгованість по ТОВ «Торгівельна спілка» на загальну суму 575079,59 грн., в тому числі по оренді площ на суму 376140,00 грн. та обладнання на суму 198 939,59 грн. Станом на кінець 2 кварталу 2009р. кредиторська заборгованість по ТОВ «Торгівельна спілка»становила 575079,59 грн.

Податковий орган дійшов висновку по порушення позивачем п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження показників у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»за 1 квартал 2008 року у звязку з тим, що до його складу не включено суму кредиторської заборгованості за якою минув термін позовної давності в розмірі 575080,00 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Торгівельна спілка»складений акт звірки розрахунків від 01.09.2006р., яким позивач повністю визнає заборгованість за послуги оренди приміщення та обладнання на суму 575079,59 грн., що перериває перебіг позовної давності, а листом ТОВ «Елтікс»від 01.09.2006 р. №340 та листом-відповіддю ТОВ «Торгівельна спілка»від 07.09.2006р. №88 підприємства погоджують новий кінцевий термін розрахунків до 01.09.2011 року.

Податковим органом встановлено, що згідно бази даних ПДС, АІС ОР та системи «Автоматизовного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»ТОВ «Торгівельна спілка»(код ЄДРПОУ 30183072) знаходиться на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, стан платника 21 - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду (Окружний адміністративний суд м.Києва, номер судового рішення 2а-5643/09/2670, дата прийняття рішення 23.07.2009, дата набрання законної сили 02.08.2009), директор (голова ліквідаційної комісії) Хомінець Ганна Казимирівна (і.н. НОМЕР_1), підприємство не звітує з 2008 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (Номер свідоцтва 38832993, і.п.н. 301830726513) анульовано 12.01.2006, причини анулювання - реєстрація платником єдиного податку, підстава анулювання - за ініціативою платника.

На фактичну та юридичну адресу: 02068, м.Київ, вул.Драгоманова, 29 ТОВ «Торгівельна спілка»поштою рекомендованим листом направлено запит №56796/10/23-506 від 22.12.2009 щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Елтікс». Лист повернуто в зв'язку з незнаходженням підприємства за місцезнаходженням - згідно поштової довідки ф.20 вибув.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із змінами, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації.

Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (стаття 15 цього Закону), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в декларації з податку на прибуток за 2009 рік заповнено рядок 02,2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»в якому відображено кредиторську заборгованість перед ТОВ «Торгівельна спілка»в сумі 575080 грн. списану в вересні 2009 року та заповнено рядок 22 «сума штрафу самостійно нарахована у звязку з виправленням помилок» в сумі 2273 грн.

Таким чином, позивач скористався правом, наданим п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-ІІІ на виявлення помилки, тому суд не погоджується з праовміністю встановлення податковим органом заниження скоригованого валового доходу за перевіряємий період на суму 575 080 грн.

Щодо встановленого перевіркою завищення скоригованих валових витрат ТОВ «Елтікс»у розмірі 432 000 грн. суд зазначає наступне.

В розділі Акту 3.1.2 «Валові витрати»перевіркою також встановлено не підтверджені валові витрати у розмірі 432 000 грн., які були понесені позивачем на оренду вантажного автотранспорту для забезпечення власної діяльності (перевезення товарів між розподільчим центром позивача та торговими точками).

Зокрема в Акті вказано, що у випадку відсутності первинної транспортної документації, підтверджуючої отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку - подорожніх листів, платник податку не має права віднести такі витрати до складу валових витрат.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, як свідчать обставини справи, позивач не отримував послуг по перевезенню вантажів. Отримувалися послуги оренди, які підтверджені первинними документами, а саме: договори оренди вантажних автомобілів, акти приймання - передачі даних автомобілів та щомісячні акти виконаних робіт.

Факт користування орендованим майном підтверджує саме акт виконаних робіт.

Так, відповідно до положень пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка регулює порядок оподаткування операцій оренди, оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому, орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Таким чином, орендар збільшує валові витрати на суму нарахованого лізингового платежу, тобто датою їх відображення у валових витратах є дата нарахування такої орендної плати, визначена в договорі.

Використання орендованого автотранспорту саме для забезпечення господарської діяльності підприємства підтверджуються наказами Позивача №144 від 29.12.2006 p., №99 від 29.12.2007р., №98 від 31.12.2008р., №97 від 31.12.09р. «Про порядок використання вантажного автотранспорту», яким регламентується робота вантажного автотранспорту на підприємстві та затверджується форма маршрутного листа.

Таким чином, твердження відповідача, що на орендні послуги немає первинної документації та дані витрати не приймають участі у господарській діяльності Позивача є також неправомірними та суперечать наявним матеріалам справи.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010р. №0000212305/0/2414 з податку на прибуток на суму 377 655 грн. є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності визначення податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища, визначеного у податковому повідомленні - рішенні №0000212305/0/2413 від 29.01.2010 на суму 85928,66 грн. суд вважає наступне.

Згідно розділу 3.5.2 Акту перевірки, на підставі наданих для перевірки документів було встановлено, що в процесі діяльності ТОВ «Елтікс»утворювало відходи ( зокрема у вигляді люмінесцентних ламп , які відповідно до «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 року № 303 із змінами та доповненнями, відносяться до 1 класу особливо небезпечних відходів) в зв'язку з чим ТОВ «Елтікс»заключило договір із спеціалізованим підприємством ТОВ «Демікон»для передачі на демеркурізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп ( договір від 24.05.2007 року №807, термін дії договору встановлений до 31.12.2008 року). До моменту передачі відходів ТОВ «Демікон»люмінесцентні лампи тимчасово розміщувалися на власній території ТОВ «Елтікс»без наявності отриманого в установленому законодавством порядку дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів.

ТОВ «Елтікс»отримувало дозволи та ліміти на утворення та розміщення відходів включно до 2007 року. На період 2008-2009 роки перевіркою встановлено , що ліміти та дозволи на утворення та розміщення відходів ТОВ «Елтікс»не отримувало, відповідно дозволена кількість на утворення та розміщення люмінесцентних ламп на 2008 -2009 роки становила 0 шт.

Кількість утворених відпрацьованих ламп в 2008 році становила 818 шт. На підставі актів прийому -передачі відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп на ТОВ «Демікон»в 2008 році було передано 818 штук, зокрема:

- акт прийому-передачі №807/2 від 28.02.2008 року - в кількості 519 штук ( ЛБ-18-20 - 316 штук, ЛБ -40,36,30 -188 штук, ЛБ-80 -13 штук, нестандартні - 2 штуки)

- акт прийому-передачі №807/3 від 05.11.2008 року - в кількості 299 штук ( ЛБ-18-20 -178 штук, ЛБ -40,36,30 -116 штук, ЛБ-58 -5 штук)

Таким чином, фактична кількість утворених, тимчасово розміщених на власній території та переданих на демеркурізацію відпрацьованих ламп в 2008 році без отримання ліміту та дозволу на утворення та розміщення відходів, являється в повному обсязі як понадлімітне утворення та розміщення відходів.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Елтікс»порушило п.п.8,9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999року № 303 із змінами та доповненнями , п.п.5.3-5.5 п.5, п.п.7.2 п.7 «Інструкції Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999року № 162/379 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 56832,44 грн, зокрема в 1 кварталі 2008року на суму 36058,72 грн, в 4 кварталі 2008року на суму 20773,72 грн. та неподання податкової звітності по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-4 квартали 2008 року.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998р. № 187/98-ВР(зі змінами та доповненнями) встановлено , що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення., небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні та інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Пунктом «в»статті 31 Закону України «Про відходи»з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють встановлення на основі затверджених нормативів ( питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів. Одним із організаційно-економічних заходів щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення є зокрема лімітування обсягів утворення та розміщення відходів ( пункт «а»ст.38 Закону).

Статтею 39 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998р. № 187/98-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

В ст. 261 Господарського кодексу України зазначено, що до сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага і продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності.

Відповідно до п.2 ст. 261 ГК України усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу). У Позивача відсутні технологічні дільниці, обладнання, тощо, на яких здійснюється виробництво та повинні обліковуватись відходи, тобто Позивач не є виробником товару та відноситься до невиробничої сфери.

Таким чином, в результаті господарської діяльності Позивача у сфері споживання (роздрібна торгівля) утворюються побутові відходи.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.06 р. №7, яким затверджено норми утворення твердих побутових відходів, одним із джерел утворення таких відходів є об'єкти невиробничої сфери, а в п.4.11 даного наказу наведені рекомендовані норми для промислових та продовольчих магазинів.

Наказом Держбуду України від 21.03.2000р. №54 «Про затвердження правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів» (втратив чинність 18.12.08 р.) також дано визначення поняття «твердих побутових відходів»- це «відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торгівельних та інших закладах».

З 18.12.2008 року зазначені відносини регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.08 р.№1070 «Про затвердження правил надання послуг з вивезення побутових відходів», згідно п.2 якого побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місці накопичення.

Постановою Кабінету Міністрів України №1218 від 03.08.98 р. (зі змінами та доповненнями) п.п.10,11 передбачено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів,: необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік ( крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів) та до 1 березня надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення розміщення відходів на наступний рік.

Пунктом 18 даної Постанови встановлено, що ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на один рік і доводяться до власників відходів 1 жовтня поточного року.

Позивач вказує на те, що жодного разу не отримував повідомлення про те, що підприємство включене до такого переліку та йому необхідно отримати ліміти на утворення та розміщення відходів.

А п. 8 вищевказаної постанови прямо говорить про те, що власники відходів, для яких платежі розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 грн. на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства та власники відходів, які одержали ліцензії на збирання і заготівлю окремих видів відходів, вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів

Крім того, при розгляді питання отримання чи не отримання вищевказаних лімітів та сплати відповідного податку (і, відповідно, подання звітів) необхідно чітко розмежовувати поняття «утворення відходів»та «розміщення відходів». Те, що це два абсолютно різних термі підтверджує сама форма Лімітів на утворення і розміщення відходів (додаток 2 до Порядку №12 від 03.08.98 p.). Об'єктом обкладання збором на забруднення навколишнього середовища є саг розміщення відходів, але ніяк не факт їх виникнення.

На це звертає увагу Мінприроди в своєму листі від 22.05.08 р. №6540820/10-08. Мінекобезпеки в своєму листі №14-6/134 від 16.02.2000р. доводять, що для уникнення сплати вищевказаного збору на договірних засадах передавати їх спеціалізованим підприємствам для розміщення та утилізації, а не розміщувати відходи на своїй території.

В листах Міністерства природи від 14.05.03 р. №4914-к/26-11/115-11, від 11.07.07 р №7650/19/3-5 вказується на те, що за таких умов підприємствам, які мають договори на передачу відпрацьованих люмінесцентних лам спеціалізованим підприємствам, дозвіл на їх розміщення не видається, ліміти на розміщення не встановлюються та збір за забруднення навколишнього середовища не стягується.

В своєму листі від 28.05.08 року №197/2/15-0210 ДПА України стверджує, що навіть маючи договір із спецпідприємством на вивіз відходів, підприємство не звільняється від сплати збору за їх розміщення, якщо одночасно виконується дві умови:

1)відходи зберігаються на підприємстві станом на кінець кварталу;

2)вони не передані спецпідприємству в зв'язку з порушенням договірних термінів на їх вивіз.

В акті перевірки зафіксовано факт наявності договору на 2007 і 2008 роки між Позивачем та спеціалізованим підприємством ТОВ «Демікон», а також вказані акти прийому-передачі відпрацьованих люмінесцентних ламп №807/2 від 28.02.2008 р. та №807/3 від 05.11.2008 р.

Позивач веде журнал обліку люмінесцентних ламп (надавався в процесі перевірки), дані з якого свідчать про те, що лампи передані ТОВ «Демікон»в день демонтажу. Тобто виконані всі вимоги діючого законодавства, які звільняють від обовязку сплати збору за забруднення навколишнього середовища та відповідно подання податкової звітності.

А тому, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушення вимог п.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року № 303 із змінами та доповненнями , п.п.5.3-5.5 п.5 «Інструкції Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999року № 162/379 із змінами та доповненнями, а тому податкове повідомлення рішення №0000212305/0/2413 про визначення суми податкового зобовязання з по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 85928,66 грн. підлягає скасуванню.

Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у розмірі 98010,10 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Елтікс»не було своєчасно оприбутковано готівку, отриману від споживачів за реалізовані товари на загальну суму: 19602,02 грн. в зв'язку з відсутністю обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО у день одержання готівкових коштів. (КОРО) за 12.02.2008р. на суму 7450,38 грн та готівкових коштів на суму 12151,64 грн 24.12.2008р.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затв. Постановою правління НБУ від 15.12.2004р. за № 637 зі змінами та доповненнями, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, зі змінами та доповненнями, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків

Відповідно до п. 9 ст. З Закону України № 265/95-ВР від 06.05.1995р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями: суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМУ від 18.02.2002 р. за № 199 зі змінами та доповненнями, зміна - період роботи реєстратора розрахункових операцій від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. В додатку до вищезазначених Вимог № 199 в примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті РРО наведено важливе уточнення: максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. Слід зазначити що відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту.

Тому, враховуючи вищезазначене, СПД які здійснюють розрахункові операції за готівкові кошти із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок, повинні на протязі 24 годин з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, забезпечити друк на РРО фіскального звітного чеку, зберігання його в Книзі ОРО та своєчасно оприбуткувати готівкові кошти здійснивши облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі даного фіскального звітного чеку РРО.

Відповідно до п. 7.10 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, зі змінами та доповненнями, в розділі № 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1 - 5 заповнює особа, що здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 - працівник СПД після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1 та 2 заповнює працівник СПД безпосередньо після виходу РРО з ладу. При потребі до розділу 4 книги ОРО може вноситися додаткова інформація.

Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки, будь-які пояснення стосовно порушень викладених в акті перевірки та акти ремонту вказаних в акті РРО представниками ТОВ «Елтікс»на прохання перевіряючих не надавались.

Згідно наданим на час перевірки документам, РРО фіск. № 2651003743 12 та 13 лютого 2008р. та РРО фіск. №2651003750 24 та 25 грудня 2008р. з ладу не виходили та працівниками сервісного центру не ремонтувалися, що підтверджується відсутністю відповідних записів в книгах ОРО № 2651003743р/5 від 14.08.07 та № 2651003750р/7 від 12.08.08 в розділі № 4 «Облік ремонтів та технічного обслуговування РРО». Перевіряючими в даних книгах ОРО в розділі № 4 було вчинено записи «ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва»про проведення перевірки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується встановлене актом перевірки порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. за №637 .

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання, а також відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КАС України, є допустимим доказом.

За порушення позивачем вимог абз. 2.6 Положення №637, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, підставі абз. 2 п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», винесене рішення №0000352303 від 29.01.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98010,10 грн.

При цьому, суд вважає за необхідно звернути увагу, що виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вчинене у період з 12.02.2008р. по 24.12.2008р. встановлене актом перевірки від 18.01.2010р., а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352303 винесене ДПІ у Дарницькому районі м. Києва - 29.01.2010 року.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №0000352303 від 29.01.2010р. у розмірі 98010,10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтікс»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення від 29.01.2010р. №0000212305/0/2413, №0000212305/0/2414 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.01.2010р. №0000352303 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович