Постанова № 12487662, 19.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2010 року 17:13 № 2а-9597/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010р. №№0000164040/0,000184040/0

за участю представників сторін:

від позивача: Краснова В.Л., зп пасп. ВА 977886, від 17.08.97.

Полозов К.П., за пасп. АР 009838, від 22.09.95.

Серьогін О.Ю., посв.№2623/10, від 27.05.04.

від відповідача: Туман Н.В., посв.№ 050863, від 01.01.12.

Ліновицька Р.В., посв.№ від 12.01.08.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київський ювелірний завод» звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000164040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на прибуток підприємств у сумі основного платежу 4706681,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 3765345,00 грн., визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000184040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на додану вартість у сумі основного платежу 3765344,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1882672,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000164040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на прибуток підприємств у сумі основного платежу 4706681,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 3765345,00 грн., визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000184040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на додану вартість у сумі основного платежу 3765344,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1882672,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України №168). Так, у період укладення між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс СВ»(далі ТОВ «Полюс СВ») договорів про поставку товарів (діамантів), позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості оплаченого товару, оскільки розрахунки за договором були виконані у повному обсязі, що підтверджується Спеціфікаціями, атестатом та видатковою накладною.

Позивач наголошує на тому, що ним було сплачено на користь ТОВ «Полюс СВ»суму грошових коштів за поставлений товар, до складу якої входив податок на додану вартість.

ТОВ «Полюс СВ» було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосубєктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, яким були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків встановлено порушення позивачем вимог абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР (далі Закон України «Про прибуток»), що призвело до завищення підприємством валових витрат за ІІІ квартал 2009 р. на 18826722, 30 грн., та порушення вимог п.п. 7.1.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану»від 03.04.97 року №168/97-ВР (далі Закон України «Про ПДВ»), що призвело до завищення підприємством податкового кредиту на суму 3828654,00 грн. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено, що між ВАТ «Київський ювелірний завод»та ТОВ «Полюс СВ»укладено договір поставки товару №17/06 від 17.06.2009 р та було придбано згідно договору діаманти на суму 18826722,30 грн., які придбано по ланцюгу ТОВ «Лакорс-Комплект». З метою проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання до виробника (імпортера) на ТОВ «Лакорс-Комплект»направлено запити від 02.12.2009 р. №14157/10/40-414, від 14.12.2009 р. №14773/10/40-414 (за юридичною/фактичною адресою) про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Полюс СВ». Відповідно до проведених заходів зясовано, що засновник ТОВ «Лакорс-Комплект»ОСОБА_1 та директор (бухгалтер) ОСОБА_2 ніякого відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Податковим органом зроблено висновок про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Полюс СВ»з підприємством ТОВ «Лакорс-Комплект»носить характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обовязковим умовам чинності, а саме: ч. 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні 07.07.2010 р. представником позивача було заявлено клопотання про призначення економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2010 р. було призначено економічну експертизу Акту Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»(код ЄДРПОУ 00227229) від 07.05.2010 р. №234/40-40/00227229 в частині висновку про заниження податку на прибуток в розмірі 4706681 грн., відображення податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 3765344 грн. з договору №17/06 про поставку діамантів від 17.06.2009 р. ВАТ «Київський ювелірний завод»з ТОВ «Полюс СВ»та пов'язаних з цим штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3765345 грн. та 1882672 грн.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 27.07.2010 р було повернуто матеріали справи № 2а-9597/10/2670 у 2 томах та Висновок №5487/5488/10-19 від 27.07.2010 р. судово-економічної експертизи (надалі по тексту Висновок експертизи).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків провела планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки було складено акт від 07.05.2009 р. №234/40-40/00227229 (надалі по тексту Акт), на підставі висновків якого Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняла податкове повідомлення-рішення №0000164040/0 від 21.05.2010 р. та № 000184040/0 від 21.05.2010 р. Податковим повідомленням-рішенням №0000164040/0 від 21.05.2010 р. позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в розмірі 8594558,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 4773954,00, за штрафними (фінансовими) санкціями 3820604,00 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням №0000184040/0 від 21.05.2010 р. про визнання суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 5721030,00 грн. (в тому числі: за основним зобовязанням 3814020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1907010,00 грн.).

Актом перевірки встановлено, що ВАТ «Київський ювелірний завод»порушено абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємство зависило валові витрати в III кварталі 2009року на 18 826 722,30 грн. Зазначене завищення валових витрат встановлено за господарською операцією з придбання діамантів ВАТ «Київський ювелірний завод»згідно договору поставки №17/06 від 17.06.2009 р. укладеного з ТОВ «Полюс СВ»та «Акт приймання»на суму 18826722,30 грн. є недійсним.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Полюс СВ»(Постачальник) укладено договір №17/06 від 17.06.2009р. про постачання ювелірної сировини дорогоцінне каміння, а саме діаманти кількість 131922 шт., загальною масою 3536,53 грм.

Згідно розділу 8 визначений порядок приймання-передачі товару, зокрема: Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України, та оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару. Повноваження представника Покупця на прийняття товару повинні бути підтверджені довіреністю.

Крім того, приймання-передача товару передбачає перевірку товару на відповідність щодо асортименту та характеристик товару. Відповідальність сторін за порушення умов укладеного договору встановлена умовами розділу 9, при цьому за порушення строків поставки кожної партії товару та строків проведення розрахунків Сторонами погоджено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки та платежу.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2009 року включно.

Між позивачем та ТОВ «Полюс СВ»укладено Додаткову угоду № 1 від 18.08.2009 року до договору поставки № 17/06-від 17.06.2009 року, сторонами було погоджено внесення змін до реквізитів (банківських) Постачальника та Покупця, зазначені в розділі 14 укладеного договору та відповідно зобов'язання Покупця здійснювати оплату на рахунок Постачальника, вказаний в п.1 цієї Додаткової угоди.

Укладений договір поставки № 17/06 від 17.06.2009 року та Додаткова угода № 1 від 18.08.2009 року підписані від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, що в свою чергу відповідають вимогам п.2 статті 207 ЦКУ.

На виконання умов укладеного договору поставки, починаючи з 08.07.2009 року, ТОВ "Полюс СВ" здійснювалась поставка товару (діамантів) ВАТ "Київський ювелірний завод" згідно Специфікацій, які містяться в матеріалах справи. Загальна вартість отриманих діамантів за наданими Специфікаціями складає 18826722,30 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до умов укладеного договору поставки ТОВ "Полюс СВ" на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (діамантів), виданих ВАТ "Київський ювелірний завод" представнику підприємства - матеріально відповідальній особі (економісту II категорії ОСОБА_3), Постачальником були надані Покупцю наступні видаткові накладні: За липень 2009 року:№ ПЛ-000002 від 09.07.2009 року на суму 1563942,96 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 1303285,80 грн., ПДВ - 260657,16 грн.; № ПЛ-000003 від 13.07.2009 року на суму 2172374,98 гри., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 1810312,48 грн., ПДВ - 362062,50 грн.; № ПЛ-000004 від 15.07.2009 року на суму 164931,90 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 137443,25 грн., ПДВ - 27488,65 грн.; № ПЛ-000005 від 20.07.2009 року на суму 215555,86 гри., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 179629,88 грн, ПДВ - 35925,98 грн. Загальна сума складає 4116805,70 грн, в т.ч. вартість товару без ПДВ -3430671,41 грн, ПДВ - 686134,29 грн. За серпень 2009 року:№ ПЛ-000006 від 07.08.2009 року на суму 2563532,30 грн, в т.ч. вартість товару без ПДВ - 2136276,92 грн, ПДВ - 427255,38 грн.; № ПЛ-000007 від 12.08.2009 року на суму 113465,78 грн, в т.ч. вартість товару без ПДВ - 94554,82 грн, ПДВ - 18910,96 грн.; № ПЛ-000008 від 20.08.2009 року на суму 971286,14 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 809405,12 грн., ПДВ - 161881,02 грн. Загальна сума складає 3648284,22 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ -3040236,86 грн., ПДВ - 608047,36 грн. За вересень 2009 року: № ПЛ-000009 від 28.09.2009 року на суму 2679497,24 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 2232914,37 грн., ПДВ - 446582,87 грн.; № ПЛ-000010 від 29.09.2009 року на суму 1296805,27 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 1080671,06 грн., ПДВ - 216134,21 грн.; № ПЛ-000011 від 30.09.2009 року на суму 10850674,32 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 9042228,60 грн., ПДВ - 1808445,72 грн. Загальна сума складає 14826976,83 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ -12355814,03 грн., ПДВ-2471162,80 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальна вартість отриманих діамантів ВАТ "Київський ювелірний завод" від ТОВ "Полюс СВ" на протязі липня - вересня 2009 року згідно договору поставки № 17/06 від 17.06.2009 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2009 року складає 22592066,75 грн., в тому числі ПДВ - 3765344.45 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

В матеріалах справи міститься Висновок судово-економічної експертизи від 27.07.2010 р. в якому зазначається, що надані на дослідження первинні документи видаткові накладні, якими оформлені господарські операції з поставки товару (діамантів) ТОВ "Полюс СВ" ВАТ "Київський ювелірний завод", складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704, тобто відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і підтверджують їх здійснення.

Крім того, на виконання умов пунктів 5.1-5.2 укладеного договору поставки ВАТ "Київський ювелірний завод" - Покупцем здійснювалось проведення розрахунків за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Загальна сума перерахованих грошових коштів Покупцем за даним договором поставки Продавцю за період з липня по грудень 2009 року включно складає 41627489,92 грн. При цьому, розмір повернених грошових коштів ТОВ "Полюс СВ" на розрахунковий рахунок підприємства складає 26000000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками.

Як зазначається в Висновку експертизи та підтверджується матеріалами справи, господарські операції з отримання товару (діамантів) та проведення розрахунків відображено в бухгалтерському обліку ВАТ "Київський ювелірний завод" на рахунках: 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 2012 "Сировина та матеріали" та 311 "Поточний рахунок в національній валюті".

Оприбуткування діамантів, які призначені для виробництва продукції (ювелірних виробів), на склад підприємства здійснювалось шляхом оформлення актів приймання дорогоцінного каміння.

З метою забезпечення приймання та збереження отриманого дорогоцінного каміння ВАТ "Київський ювелірний завод" наказом № 104/88 від 03.07.2009 року було створено комісію, до складу якої включені посадові особи підприємства.

Акти приймання дорогоцінного каміння підписані всіма членами комісії, матеріально-відповідальною особою, затверджені керівником та скріплені печаткою.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі .

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс СВ»були надані ВАТ "Київський ювелірний завод" наступні податкові накладні, а саме: п/н № 1 від 09.07.2009 року на суму 1563942,96 грн., в т.ч. ПДВ - 260657,16 грн.; п/н № 2 від 13.07.2009 року на суму 2172374,98 грн., в т.ч. ПДВ - 362062,50 грн.; п/н № 3 від 15.07.2009 року на суму 164931,90 грн., в т.ч. ПДВ - 27488.65 грн.; п/н № 4 від 20.07.2009 року на суму 215555,86 грн., в т.ч. ПДВ - 35925,98 грн.; п/н № 1 від 07.08.2009 року на суму 2563532,30 грн., в т.ч. ПДВ 427255,38 грн.; п/н № 2 від 12.08.2009 року на суму 113465,78 грн.. в т.ч. ПДВ - 18910.96 грн.: п/н № 3 від 20.08.2009 року на суму 971286,14 грн.. в т.ч. ПДВ - 161881.02 грн.; п/н № 4 від 21.08.2009 року на суму 5000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833333.33 грн.; п/н № 5 від 26.08.2009 року на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; п/н № 6 від 28.08.2009 року на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; п/н № 1 від 02.09.2009 року на суму 5000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833333,33 грн.; п/н № 2 від 10.09.2009 року на суму 3062400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 510400,00 грн.; п/н № 3 від 11.09.2009 року на суму 4000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 666666,67 грн.; п/н № 4 від 18.09.2009 року на суму 3000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 500000,00 грн.; п/н № 5 від 24.09.2009 року на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; п/н № 6 від 29.09.2009 року на суму 913902,51 грн., в т.ч. ПДВ - 152317,08 грн.; п/н № 7 від 30.09.2009 року на суму 10850674,32 грн., в т.ч. ПДВ - 1808445,72 грн.; п/н № 1 від 05.10.2009 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.; п/н № 2 від 19.10.2009 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.;п/н № 3 від 23.10.2009 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.

Крім того, при поверненні грошових коштів на поточний рахунок ВАТ "Київський ювелірний завод" на протязі липня - вересня 2009 року ТОВ "Полюс СВ", відповідно вимог п.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", складено і надано ВАТ "Київський ювелірний завод" розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, згідно з якими здійснено зменшення обсягів оподаткування ТОВ "Полюс СВ" і ВАТ "Київський ювелірний завод" на суму 19166666,68 грн. та відповідно зменшення податкових зобов'язань у ТОВ "Полюс СВ" і податкового кредиту у ВАТ "Київський ювелірний завод" на суму 3833333,32 грн.

В висновку експертизи зазначається, що отримані податкові накладні та Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних включені ВАТ "Київський ювелірний завод" до Реєстру отриманих податкових накладних за липень-вересень 2009 року та відповідно податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту і відображений в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані звітні періоди.

В податковому обліку ВАТ "Київський ювелірний завод" згідно норм пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, господарські операції з отримання товару (діамантів) від ТОВ "Полюс СВ" згідно договору поставки № 17/06 від 17.06.2009 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2009 року до нього, відображені таким чином: до складу валових витрат та відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року включено витрати у розмірі 18826722,30 грн.; до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-вересень 2009 року включено ПДВ у розмірі 3765344,45 грн., в тому числі: за липень 2009 року - 686134,29 грн.; за серпень 2009 року - 608047,36 грн.; за вересень 2009 року - 2471162,80 грн. Відповідно до даних Відомостей по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ВАТ "Київський ювелірний завод" станом на 31.12.2009 року значиться кредиторська заборгованість перед ТОВ "Полюс СВ" на суму 6964576,83 грн.

Суд, вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Згідно ст. 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ст.9 вищезазначеного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

Відповідно до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

У відповідності до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Відповідача щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, на підставі нікчемної угоди.

Посилання в Акті перевірки, що з метою проведення перевірки по ланцюгу постачання до виробника (імпортера) з ТОВ "Полюс СВ" проведено зустрічну перевірку та здійснено запити по ланцюгу постачання до ТОВ "Лакорс-Комплект" (запити за юридичною та фактичною адресами) про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "Полюс СВ". Відповідь не надійшла.

За результатами вжитих заходів для отримання інформації та проведення зустрічної перевірки ТОВ "Лакорс-Комплект" СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП вважає, що правочин, укладений та здійснений між ТОВ "Полюс СВ" та ТОВ "Лакорс-Комплект" на поставку діамантів має ознаки нікчемності, а саме: відповідно допиту та опитування встановлено, що засновник підприємства - ОСОБА_1 та директор (бухгалтер) - ОСОБА_2 ніякого відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "Лакорс-Комплект" не мають. На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладеного договору вимогам ст. 203 ЦК України та відповідно наявність, у звязку з цим, підстав передбачених ст.п.1 ст.215 ЦК України є не переконливим виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи те, що, як зазначається в акті перевірки, кредиторська заборгованість між ТОВ «Полюс СВ»та ТОВ "Лакорс-Комплект" за одержаний товар (діаманти) по договору б/н від 08.07.2009 р. станом на 31.08.2009 р. 53074,52 грн., станом на 30.09.2009 р. 11633 846,53 грн., на 31.10.2009 р. - 9133846,53 грн. В той час, як в акті перевірки наведено перелік документів, підтверджуючих постачання товару (діамантів) від ТОВ "Лакорс-Комплект" до ТОВ «Полюс СВ».

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Отже, Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтвердили законність та обґрунтованість висновків викладених в Акті перевірки.

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставинне виникає спору.

Щодо встановлення позивачем порушення ВАТ "Київський ювелірний завод" вимог пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок на додану вартість», а саме завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає наступне.

Згідно абзацу третього п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата яка здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в розі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також відповідач посилається на наявність постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за фактами здійснення ними фіктивного підприємництва. Однак постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч.3. ст.72 КАС України, натомість, обовязок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на субєкта владних повноважень ( ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься і обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем у справі та контрагентами договорів.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача та його контрагента, як обов'язкової ознаки для визначення правочинів нікчемними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосубєктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобовязання, нести за ними відповідальність, тощо).

З огляду на викладене, а також на матеріали справи, суд приходить до висновку, що ВАТ "Київський ювелірний завод" правомірно віднесло до складу валових витрат вартість товару (діамантів), отриманих від ТОВ «Полюс СВ». Відповідно, сума податку на додану вартість по операціях зі вказаним контрагентом була правомірно віднесена ВАТ "Київський ювелірний завод" до складу податного кредиту.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000164040/0 від 21.05.2010 р. частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на прибуток підприємств у сумі основного платежу 4706681,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 3765345,00 грн., визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000184040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на додану вартість у сумі основного платежу 3765344,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1882672,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000164040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на прибуток підприємств у сумі основного платежу 4706681,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3765345,00 грн., визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000184040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на додану вартість у сумі основного платежу 3765344,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1882672,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000164040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на прибуток підприємств у сумі основного платежу 4706681,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 3765345,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000184040/0 від 21.05.2010 р. в частині визнання суми податкового зобовязання Товариства з податку на додану вартість у сумі основного платежу 3765344,00 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1882672,00 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук