Рішення № 124870974, 29.01.2025, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

29 січня 2025 рокуСправа № 322/1061/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.П., розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики,

Короткий зміст заяв по суті, рух справи.

18 червня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 (далі Відповідач), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ») суму заборгованості за Договором позики №77478896 в сумі 20238,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила таке.

29 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі Первісний кредитор або ТОВ «ФК «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено Договір Позики №77478896 (в електронній формі).

14.06.2021 між «ФК «1 БАНК» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого «ФК «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні «ФК «1 БАНК» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20238,90 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основою сумою боргу; 14238,90 грн - сума заборгованості за відсотками.

Також просив стягнути з Відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву.

25.07.2024 Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відсутні докази укладання ним договору, перерахування йому кредитних коштів. Також вважає, що розрахунок відсотків зроблений Позивачем суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» і такими, що суперечать критеріям справедливості. Крім цього, вказує про відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.09.2024 представником позивача подані додаткові пояснення, зі змісту яких випливало, що на підтвердження позовних вимог були надані відповідні докази того, що договір позики в електронній формі з первинним кредитором укладено саме Відповідачем, що Позивач на правових підставах набув право вимоги до Відповідача. Також у поясненні наведені доводи щодо розрахунку заборгованості за відсотками.

21.10.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Зі змісту позову і пояснень представника позивача випливало, що відповідачем на підставі договору була отримана позика в сумі 6000,00 грн. Зі змісту відзиву відповідача випливає, що доказів надання цих коштів не надано. Втім останній і не заперечував проти отримання цієї суми.

На підставі вказаного ухвалою суду від 18.11.2024 зобов`язано позивача надати суду докази передання у власність ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 6000,00 грн за договором позики №77478896 від 29.09.2021.

На виконання ухвали суду позивачем надана заява, зі змісту якої випливало, що позивач не має можливості надати суду докази тому просив їх витребувати.

09.12.2024 постановлена ухвала про витребування докази.

Запитувана інформація надійшла 31.12.2024.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом,

застосовані норми права і мотиви з яких виходив суд.

29.09.2021 укладено Договір Позики №77478896. Сторонам вказаного договору є ТОВ «ФК «1 БАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник). Договір підписаний одноразовими електронними підписами.

Умовами договору визначені сума позики, строк позики (строк договору), дата надання і дата повернення позики, процентна ставка за різними умовами (знижена, базова, за понадстрокове користування), пеня, орієнтовна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість позики (а.с.6).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «1 БАНК» заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.10.2023 становила 20238,90,00 грн (а.с.66 - 69).

14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БАНК» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «ФК «1 БАНК» відступило право вимоги до боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.7 - 8).

В подальшому ТОВ «ФК «1 БАНК» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали додаткові угоди №2 від 28.07.2021 і №12 від 27.10.2023 (а.с.9 - 10).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20238,90 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ст.ст.12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Зі змісту ст.ст.76 -79 ЦПК України випливає, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Положеннями ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст.8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позикодавцем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Частиною шостої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 по справі №524/5556/19, наголошено, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

У Договорі де позичальником вказаний ОСОБА_1 , окрім анкетних даних відповідача містяться відомості про його паспорт, ІПН, місце проживання, банківську карту. Вказана картка емітована саме на ім`я Відповідача, на яку у день підписання договору були зараховані грошові кошти в сумі 6000,00 грн. Відповідачем не надано доказів про те, що згадана банківська картка йому не належить, не наведено аргументів про те, яким чином вказана інформація могла опинитися у Позичальника якщо її не надав сам Позичальник, чому після отримання кредитних грошових коштів на банківську картку (якщо картка належить саме ОСОБА_1 вони не повернуті Відповідачем відправнику, якщо за його версію останній не укладав кредитного договору і, відповідно, не мав би їх отримувати.

Отже суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «1 БАНК» і Відповідач уклали договір про надання фінансових послуг у формі електронного документу з електронними підписами сторін з використанням одноразового ідентифікатора, із запропонованими умовами договору Відповідач ознайомився і погодився з ними.

Доказів або хоча доводів, які б ставили під обґрунтований сумнів щодо цього висновку, Відповідачем не надані.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом пункту 1 частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 отримав позику у визначеній в Договорі сумі. Останній у визначений строк не повернув суму позики і не сплатив проценти за користування нею.

В подальшому право вимоги до Відповідача перейшло до Позивача на правомірних підставах.

В контексті розрахунку заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до п.17 Договору, якщо сума Позики перевищує розмір однієї мінімальної зарплат, з користування позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,7 % за кожен день такого користування.

Підписавши кредитний договір та отримавши кредитні кошти, Відповідач погодився з усіма умовами кредитного договору.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 акцентувала увагу на тому, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей же висновок Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема у постанові від 24.10.2023 у справі №920/1396/15.

Таким чином, сторони договору узгодили між собою розмір процентів від суми несвоєчасно повернутого кредиту, які є мірою відповідальності боржника за неналежне виконання умов договору (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є відсотками за користування кредитними коштами (ст.1048 ЦК України).

Сума процентів у розрахунку заборгованості наданого Позивачем (14238,90 грн) є навіть меншою ніж передбачено умовами Договору (3402,90 грн строкове + 18306,00 грн понадстрокове). На переконання суду факт того, що Позивач просив стягнути з Відповідача меншу суму ніж передбачено умовами Договору, не суперечить принципам диспозитивності, оскільки є його правом, яким він має розпоряджатися на власний розсуд.

З урахуванням вказаного, вимога позивача про стягнення заборгованості на загальну суму 23806,50 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 6000,00 грн і процентів в сумі 14238,80 грн (за строкове і понад строкове користування кредитом), є обґрунтованою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додана платіжна інструкція №69815 від 24.05.2024, якою підтверджується сплата Позивачем судового збору в сумі 3028,00 грн, отже вказана сума підлягає стягненню Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором Позики №77478896 в сумі 20238,90 грн.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати на сплату судового збору понесених в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійки).

Реквізити учасників справи:

- позивач: ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 35625014

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 29.01.2025.

Суддя Р.О. Губанов