Постанова № 12486833, 15.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15.11.2010 р. №2а-13065/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Островській М.О.,

за участю представників: позивача Шармар В.О., відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Росток+" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Росток+", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати противоправними дії відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкову декларацію ПП "Росток+" з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатками; зобов'язати відповідача визнати як податкову звітність податкову декларацію ПП "Росток+" з ПДВ за липень 2010 року з додатками з дати її фактичного надходження до ДПІ, а саме з 19.08.2010 року; відшкодувати ПП "Росток+" з Державного бюджету України здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова не мала визначених законом підстав для невизнання декларації з ПДВ за липень 2010 року з додатками.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмове заперечення в якому виклав свої доводи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Позивач, знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), в ДПІ Червонозаводського району міста Харкова, зареєстрований як платник податку на додану вартість (що не заперечується сторонами), та відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»зобовязаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (зі змінами та доповненнями) податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п.п. «ї»п.п. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III).

Позивачем 18.08.2010 року відповідно вимог діючого законодавства до ДПІ Червонозаводського району м.Харкова була подана декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатками (№2 - довідка, №3 - розрахунок, №5 - розшифровка) в електронній формі з використанням програмного забезпечення "Бест-Звіт Плюс", що підтверджується квитанціями №1 та №2 (а.с. 16-17).

19.08.2010 року ПП "Росток+" кур'єрською поштою до ДПІ Червонозаводського району м.Харкова надало в паперовому вигляді декларацію з податку на додану вартість ПП "Росток+" за липень 2010 року з додатками.

Листом ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 20.08.2010 року №13601/10/28-209 позивачеві запропоновано надати нову звітність, та повідомлено що декларація з ПДВ за липень 2010 року набула статус «не визнано, як податкова декларація»(а.с.15). Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю прочерків за показниками, що не заповнюються через відсутність інформації, що на думку відповідача, відповідно до приписів п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), п.п.4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. №827 (далі по тексту Рекомендації №827) та Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997р. № 166 (редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159), є підставою для прийняття декларацій позивача за липень 2010 року зі статусом «не визнано, як податкова декларація».

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Щодо посилань представника відповідача на п.п.4.4 Рекомендацій №827 як підстави правомірності прийняття декларацій з ПДВ за липень 2010 року зі статусом «не визнано, як податкова декларація», то з цього приводу суд зауважує, що вказаний документ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому, відповідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, положення п.п.4.4 Методичних рекомендацій, якими встановлюються додаткові, порівняно з приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підстави для невизнання податкової звітності як податкових декларацій, не можуть бути застосовані.

Крім того, методичні рекомендації за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, на державну реєстрацію не подаються.

Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених зазначеним наказом, розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників, та відповідно до пункту 4 зазначеного Положення підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції.

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані (пункт 15 зазначеного Положення).

Разом з цим, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для використання положень п.п.4.4 п.4 Рекомендацій №827 як правового підгрунття для прийняття рішень про невизнання податкових декларацій як таких.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, як підстави прийняття податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2010 року зі статусом «не визнано, як податкова декларація»суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік підстав невизнання податкова декларація за умови, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення та за умов не зазначення у ній обов'язкових реквізитів, відсутності підпису відповідних посадових осіб та відсутності печатки платника податків. Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість врегульований наказом ДПАУ від 30.05.1997р. №166 редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за №702/10982.

Відповідно до п.п.3.3. п. 3 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.08 №159) із змінами, внесеними наказом ДПАУ від 12.05.10. №313 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Суд зауважує, що Порядком №166 не визначено переліку обов'язкових реквізитів, проте виходячи із системного аналізу приписів вказаного нормативного акту, суд приходить до висновку, що до обов'язкових реквізитів декларації з ПДВ слід віднести реквізити, за відсутності яких декларацію не може бути ідентифіковано: найменування підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що прочерк взагалі не може вважатися обовязковим реквізитом податкової декларації, відповідно, його відсутність не тягне правових наслідків у вигляді невизнання декларації.

Реквізити, в загальному розумінні цього поняття, є відомостями, що вказують на певні фактичні дані, а не на їх відсутність. Поняття обовязкових реквізитів та прочерків розмежовуються також і в абз. 1 ч. 1 п.п. 4.5. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затверджених наказом ДПА України від 31.12.08. №827, зі змінами внесеними наказом ДПАУ від 08.07.10. №493.

Обовязковість прочерків в рядках декларації, де немає даних для заповнення, передбачена виключно для усунення можливості внесення в зміст декларації непомітних виправлень, що захищає права, насамперед, позивача і жодним чином не ускладнює читання, розуміння змісту декларації та нарахування податку контролюючим органом.

Виходячи з того, що прочерки не можна вважати обовязковими реквізитами, їх відсутність не перешкоджає нарахуванню та сплаті податку, позивачу не було розяснено в яких місцях, на думку відповідача, слід було проставити прочерки, останні присутні у всіх нумерованих рядках декларації, де немає даних для заповнення, пропозицію відповідача, стосовно виправлення (поставлення прочерків) декларації з податку на додану вартість за липень 2010року суд вважає такою, що не відповідає вимогам підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Із досліджених в судовому засіданні копії податкової накладної з податку на додану вартість за липень 2010 року та додатків судом встановлено, що позивачем заповнено рядки 041 та 05, відомості з яких дозволяють ідентифікувати його як платника податку на додану вартість (а.с.9-13).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відсутність прочерків у рядках 03*, 042, 043, 044 (для юридичної особи-платника ПДВ) не може бути розцінена як не зазначення обовязкового реквізиту декларації з податку на додану вартість для юридичної особи - платника ПДВ.

За наведених обставин, та на підставі зазначених правових норм, невизнання декларації з підстав, що викладені у листі ДПІ, суд вважає неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було безпідставно не прийнято до обліку, та не визнано як податкову звітність декларації за липень 2010 року ПП "Росток+".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач не дотримався вимог чинного законодавства України щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України №2181-ІІІ, а тому дії відповідача є неправомірними.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року та додатків зі статусом «не визнано, як податкова декларація», тому суд вважає позовні вимоги нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Росток+" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова щодо невизнання податковою звітністю податкову декларацію Приватного підприємства "Росток+" з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатками.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію Червонозаводського району міста Харкова визнати як податкову звітність податкову декларацію Приватного підприємства "Росток+" з ПДВ за липень 2010 року з додатками з дати її фактичного надходження до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, а саме з 19.08.2010 року.

Стягнути на з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Росток+" (61003, м.Харків, вул. Університетська, 35/2, кв.17, код 32238112) судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі виготовлено 22.11.2010 року.

СуддяБартош Н.С.