Постанова № 12486691, 12.11.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а- 9214/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року           

          Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернешнл»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень № 0009741520/0, № 0009731520/0, №0009751520/0 від 14.09.2010р.–

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернешнл»(надалі по тексту –Позивач) звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення –рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси (надалі по тексту –Відповідач) № 0009741520/0, №0009731520/0, №0009751520/0 від 14.09.2010р.

Представник позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є упередженими та такими, що не відповідаєють чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов Відповідач в ході перевірки, а саме: відсутність товаро –транспортних накладних та сертифікатів якості, на думку представника позивача не відповідає дійсності та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту та валових витрат Позивача у зв’язку з тим, що це не передбачено чинним законодавством.

          Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

В період з 12.08.2010р. по 26.08.2010р. Відповідачем на підставі направлень № 324/15-2 від 12.08.2010р. проведено виїзну документальну позапланову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання та реалізації товарів на експорт відображених у р.2.1 податкових декларації з ПДВ за січень –березень 2010р. По результатам перевірки складено акт № 542/15-2/20005502/210 від 31.08.2010р. (а.с.14-23), яким зроблено висновок про порушення Позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі по тексту –Закон № 334/94-ВР) та п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту –Закон № 168/97-ВР). Даний висновок зроблено Відповідачем у зв’язку з ненаданням Позивачем сертифікатів якості на товар який був предметом угод та у зв’язку з відсутністю товаро –транспортних накладних на його транспортування.

За результатами перевірки Відповідачем були прийняті оскаржувані рішення №0009741520/0 від 14.09.2010 року, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 314379 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 157190 грн. у зв’язку з порушенням підприємством п.п. 7.4.1 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР; № 0009731520/0 від 14.09.2010 року, згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 2302866 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 1612006 грн. у зв’язку з порушенням підприємством абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 168/97-ВР; № 0009751520/0 від 14.09.2010 року, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1401891 грн. у зв’язку з порушенням підприємством п.п. 7.4.1 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Судом встановлено, що в акті перевірки вказано про проведення виїзної позаплановової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з придбання та реалізації товарів на експорт. При цьому, підстави проведення позапланових перевірок визначені пунктами 1-9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Так, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Суд погоджується з твердженням представника позивача щодо того, що в акті перевірки не зазначений не один з дев'яти пунктів ч. 6 ст. 11-1 названого Закону в якості підстави для проведення перевірки. Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не містить в якості підстави для проведення виїзної позаплановової перевірки лише здійснення платником податків операцій з придбання та реалізації товарів на експорт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перевірка проведена Відповідачем з перевищенням наданих законодавством повноважень.

Крім того, судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскаржуваних рішень до Позивача стала відсутність транспортних документів, які б свідчили про реальну передачу товарів від продавців сільського господарської продукції ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт»до Позивача, та сертифікатів якості на придбану продукцію, на підставі чого на думку Відповідача не має підстав для формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. В подальшому придбаний товар був експортований Позивачем за межі митної території України. Проти даного факту представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.5.1 зазначеного Закону № 168/97-ВР, визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання податкової накладної.

Закон № 168/97-ВР, визначає два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарський діяльності. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає. В акті перевірки Відповідачем не спростовується факт не підтвердження податкового кредиту необхідними податковими накладними. За результатами виконання договорів, укладених з контрагентами Позивач має всі документи, що відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку: договори, акти виконаних послуг, податкові накладні, які вивчені податковим органом і описані в акті перевірки.

Відносно посилання Відповідача на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, щодо відсутності доказів факту використання у фінансово-господарський діяльності Позивача придбаних товарів, то доводи Відповідача спростовуються наступним.

Згідно п. 1.32 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В ході перевірки встановлено, що Позивачем придбавалась сільськогосподарська продукція, зокрема, пшениця, рапс та ячмінь, для подальшого продажу на експорт. Згідно довідки з ЄДРПОУ №380538 від 19.05.2010 року (а.с.76) видами діяльності Позивача є, зокрема, 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

          Таким чином, придбаваючи сільськогосподарську продукцію Позивач не займався позастатутною діяльністю і мав на меті її використання в операціях по отриманню прибутку, тобто у господарській діяльності.

Стосовно не надання до перевірки сертифікатів походження на придбану та експортовану в подальшому сільськогосподарську продукцію, то суд вважає, що при оформленні вантажних митних декларацій сертифікати походження товарів були передані у відповідності з вимогами Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, до територіального відділення Державної хлібної інспекції України в Одеський області. В ході перевірки Позивачу пропонувалось у межах обміну інформацією між контролюючими, митними та іншими державними органами звернутись за витребуваною інформацією та документами до територіального відділення Державної хлібної інспекції України в Одеський області, але Позивач не скористався своїм правом. При цьому Відповідачем безпідставно було проігноровано інформацію викладену в графі 44 ВМД (а.с.26, 29,36, 38, 40) згідно яких до Південної митниці для здійснення процедури розмитнення товару були надані сертифікати якості, на відсутність яких посилається Відповідач.

В податковому повідомленні-рішенні № 0009751520/0 від 14.09.2010 року, яким Позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ вказано про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Суд приходить до висновку, що вказана норма не регулює питання бюджетного відшкодування, яке врегульовано п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і тільки порушення підприємством п.п. 7.7. може стати підставою для зняття бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, згідно п.п. 7.7.2 п.п 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З системного аналізу норм п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, виходячі з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 цього Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку виступає фактична сплата ПДВ постачальнику товарів (робіт, послуг) в ціні придбання таких товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що в акті перевірки та в ході судового засідання Відповідачем не ставиться під сумнів факт сплати ПДВ в ціні придбаних товарів в повному обсязі, отже зменшення за цих обставин суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Крім того, Закон № 168/97-ВР, визнає лише такі випадки, коли особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Судом встановлено, що Позивач не підпадає не під один з перелічених випадків і діяв у відповідності з нормами діючого законодавства.           

Правомірність формування позивачем податкового кредиту по сумі, яка увійшла до складу зменшеного бюджетного відшкодування підтверджується вищенаведеними доводами.

Крім того, актом перевірки зазначено, що Позивачем в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, завищено валові витрати у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат оплату послуг по договорам з ТОВ “Ферко”, ТОВ “Вторметекспорт” не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, зокрема, транспортними накладними.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.8 цієї статті.

У п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, є посилання на наявність розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак, при цьому ст. 11 цього ж Закону “Правила ведення податкового обліку” не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів які були б належні для цілей податкового обліку. Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; 2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР, передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи на покупку товарів у ТОВ “Ферко”, ТОВ “Вторметекспорт” були в наявності у Позивача, проте їх не було взято Відповідачем до уваги.

Згідно Закону України “Про бухгалтерський обік та фінансову звітність”, Положення про документальне забезпечення запису в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., вищезазначені документи являються первинними документами, їх оформлення свідчить про передачу товарів продавцем покупцю (переході права власності та ризиків), тобто свідчить про здійснення господарської операції.

Відповідно п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкові накладні які є в наявності Позивача і надавались на огляд Відповідачу, являються звітними податковими документами та одночасно розрахунковими документами, наявність яких вимагається п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Підпункт. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не містить в якості підстави для формування валових витрат підприємства наявності лише транспортних накладних, за наявності дійсно необхідних для податкового обліку документів, зазначених вище.

Доводи Відповідача про нереальність здійснених операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та відсутність передачі продукції від ТОВ “Ферко”, ТОВ “Вторметекспорт” до Позивача спростовується фактом експорту придбаної сільськогосподарської продукції, що, в свою чергу, підтверджується вантажними митними деклараціями, які описані в акті перевірки та проти чого представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій до Позивача та не доведено суду фіктивності господарських операцій здійснених Позивачем в перевіряємий період, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернешнл»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про скасування податкових повідомлень – рішень №0009741520/0, № 0009731520/0, № 0009751520/0 від 14.09.2010р. - задовольнити.                                                                      

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси №0009741520/0 від 14.09.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси №0009731520/0 від 14.09.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси №0009751520/0 від 14.09.2010р.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                             С.О. Cтефанов

12 листопада 2010 року