Постанова № 12486159, 09.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 р. справа № 2а-23574/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф-ОІЛ»

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про скасування рішення № 700010001\2010\000009\1 від 27.08.2010 р.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Рульов П.В. за дов. від 05.10.2010 року

від відповідача № 1:Чернишової О.О. за дов. від 10.09.2010 р. №23/533

від відповідача № 2: не з»явився

від відповідача № 3: не з»явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ Шельф - Ойл” звернулось до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення № 700010001\2010\000009\1 від 27.08.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 5 липня 2010 року між позивачем та фірмою «KARTAL BOMBE UNIT SAN.TIS.LTD.STI» Турція, був складений договір, згідно якого виробник зобовязується поставити товар - днища еліптичні для ємкості DIN28013, 1600 мм (зовнішній діаметр)х 9 мм (товщина); (початкова товщина листа 10мм) у кількості 100(сто) штук на загальну суму 50000 доларів США на умовах СРТ м. Єнакієве Донецької області. Оплата товару, згідно умовам зазначеного договору здійснювалась шляхом 100% передплати. На виконання умов договору постачання № КВ-3 від 05.07.2010 р. постачальник передав у власність позивача товар, який надано 26.08.2010 р. Східної митниці для митного оформлення за вантажною митною декларацією № 700010001/2010/002335, при цьому митна вартість зазначеного товару визначена за методом, зазначеним ст.267 Митного кодексу України (метод № 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, про що було визначено в декларації митної вартості № 215 від 26.08.2010 р.

27 серпня 2010 року східною митницею було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700010001/0/00052 від 27.08.2010 р. на товар для розмитнення на підставі вантажної митної декларації, з тієї причин, що Митним постом «Горлівка» Східної митниці видано рішення про визначення митної вартості № 700010001/2010/002335 від 27.08.2010 р., а саме вартість товару, визначена у ВМД № 700010001/2010/002335 від 26.08.2010 р. не відповідає вартості товару. Отже, відповідач прийняв рішення, яким визначив митну вартість товару за «резервним методом» у розмірі 59001,60 доларів США, що привело до надмірної сплати суми ввізного мита у розмірі 3551,13 грн., та суми ПДВ у розмірі 14914,75 грн. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Східна митниця, надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 та статей ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобовязаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ. Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шельф - Ойл” є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради 30 липня 2004 року № 12681050001000607, ідентифікаційний код юридичної особи 32276928.

5 липня 2010 року між фірмою KARTAL BOMBE UNIT. SAN.TIC.LTD.STI.”, Туреччина (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шельф - Ойл” (Покупець) укладений контракт № КВ - 3 на поставку комплектуючих, відповідно до якого Постачальник продає, а Покупець комплектуючі, кількість, асортимент та ціна яких зазначені у відомостях поставки та інвойс-проформі, які додаються до цього договору та є невідємною частиною контракту (п.1.1 контракту).

Згідно відомості поставки до договору від 5 липня 2010 року № КВ 3, найменування продукції, яка поставляється є днище еліптичне для ємкості DIN 28013; зовнішній діаметр 1600 * 9 мм. (товщина) (10 мм. Відправна товщина листа). Матеріал - листова сталь S355J2G3, довжина борту 35 мм., Тип обробки краю - VA. Теплова обробка проводилась. Країна походження товару Туреччина, кількість товару 100 шт., ціна 500 USD, сума 50000,00 USD.

На виконання умов укладеного договору на адресу позивача 26 серпня 2010 року надійшов товар, постачання якого було обумовлено Контрактом № КВ 3 від 5 липня 2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

26 серпня 2010 року позивачем з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу, було надано митному органу митну декларацію № 700010001/2010/002335 із доданими до них уніфікованої митної квитанції МД-1 60002№0103129 від 25.08.2010р; облікової картки субєкта зовнішньоекономічної діяльності № 70001/01/08/000007 від 09.08.2010 року; повідомлення про намір увезення (ПНУ) 700010001.2010.002230.001 від 16.08.2010 року; Контракт № КВ 3 від 5 липня 2010 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 27.07.10 № 6; звіт про оцінку майна № 202/7 субєкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3; комерційний інвойс № SHELF 003/31600 від 10.08.10; пакувальний лист № КВ 3 від 05.07.10; експортну декларацію (копія ВМД країни відправлення) постачальника (виробника) № 10341200ЕХ156629 від 13.08.10; комерційну пропозицію постачальника (виробника) від 29.06.10; лист позивача від 26.06.10, який містить опис та креслення товару; платіжне доручення про повну оплату товару від 07.07.10 № 7; CMR накладна № 001434 від 13.08.10; сертифікат походження товару № 0197660 від 13.08.10; книжка МДП (Carnet TIR) № GX 63733097.

У позові позивач стверджував про подання митному органу листа постачальника від 09.08.10 про неможливість надання калькуляції на товар зважаючи на комерційну таємницю, однак, при розгляді справи представник позивача не надав суду доказів надання цього документу відповідачу при митному оформленні.

Митну вартість позивачем було визначено за методом ціни угоди наступним чином:

- за ВМД №700010001/2010/002335 митна вартість товару (днище еліптичне для ємкості DIN 28013;) була визначена в сумі 394500,00 грн., сума митних платежів, що підлягають сплаті при здійсненні митного оформлення: 102570,00 грн.

У декларації митної вартості № 215 митним органом на підставі положень Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року були витребувані додаткові документи (інвойс проформу та калькуляцію фірми виробника,) на підтвердження правильності визначення позивачем митної вартості, про що здійснені відповідні відмітки на декларації митної вартості. Із зазначеними вимогами 27 серпня 2010 року був ознайомлений представник позивача, про що свідчить його підпис на декларації митної вартості.

Проте, позивачем було відмовлено митному органу в наданні додаткових документів без пояснення підстав такої відмови, про що здійснений відповідний надпис 27.08.10 на декларації визначення митної вартості.

У звязку із відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості відповідачем 27 серпня 2010 року було прийнято картку відмови № 700010001/0/00052, якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

27 серпня 2010 року відповідачем були прийняті рішення про визначення митної вартості товарів № 700010001/1010/000009/1, якими було самостійно визначено митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, внаслідок чого сума митних платежів збільшилася на 18465,88 грн.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 р. N 339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

До обовязків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обовязкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Окрім підтвердження ознайомлення із необхідністю надання додаткових документів, представником позивача був здійснений надпис «відмовляюсь від надання додаткових документів».

Суд не приймає до уваги посилання позивача про ігнорування митницею факту надання позивачем документів на підтвердження заявленої ним митної вартості. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що позивачем було відмовлено митному органу в наданні витребуваних документів.

Суд зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обовязок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обовязку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані документи, які були зазначені посадовою особою Східної митниці у деклараціях митної вартості відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований не перший метод визначення митної вартості товару, а шостий (резервний).

З урахуванням вимог статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач посилається на аналіз цінової інформації товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф-ОІЛ» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення № 700010001\2010\000009\1 від 27.08.2010 р. - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 листопада 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 12 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.