Постанова № 12485995, 18.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 р. справа № 2а-19956/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю:

представників позивача Міміношвілі Н.М., Ваніної О.В.,

представників відповідача Еллі В.В., Локтіонова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання у м. Донецьку адміністративну справу за позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені О.О. Скочинського» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, третя особа виконавчий комітет Кіровської районної у м. Донецьку ради, про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення № 267 від 16.07.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, визнання протиправним і скасування припису № 303-267 від 16.07.2010 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2010 ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (ДП «ДВЕК») звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області про визнання дій по застосуванню економічних санкцій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 16.07.2010 № 267 та припису від 16.07.2010 № 303-267.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена перевірка гуртожитку відокремленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК», за результатами якої складений акт від 09.07.2010 № 411.

На підставі акту були прийняті та направлені: припис від 16.07.2010 № 303-267 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, претензія від 16.07.2010 № 05-04/267-267, рішення від 16.07.2010 № 267 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким нарахована сума санкцій у розмірі 73771,33 грн. (безпідставно отримана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін) та штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки у розмірі 147542,66 грн.

В акті зазначено, що у порушення вимог діючого законодавства розмір плати за проживання у гуртожитку не погоджений з Донецькою міською радою та ставки (тарифи) за житлово-комунальні послуги не відповідають встановленим Донецькою міською радою.

Позивач не погоджується із прийнятими рішенням та приписом, оскільки п. 12 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548, Держава Україна регулює розмір тарифів на проживання в гуртожитках для осіб, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах, шляхом встановлення державними обласними адміністраціями його граничного розміру.

З моменту внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276 до вказаної вище Постанови Донецькою обласною державною адміністрацією не встановлювався такий граничний розмір тарифів.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження виконкому Донецької міської ради по встановленню тарифів щодо оплати послуг по проживанню у гуртожитках поширюються на послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності. Що стосується погодження встановлення тарифів на проживання у гуртожитку, такий порядок був встановлений 20.05.2009 Постановою Кабінету Міністрів України № 529, яка набрала чинності з 09.06.2009.

Таким чином, ДП «ДВЕК» правомірно застосовувала власно затверджені тарифи.

Позивач також вважає безпідставним посилання відповідача у акті на п. 38 розділу 6 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, оскільки ця норма регулює порядок та розміри плати (тарифи) за користування жилою площею та за комунальні послуги для будинків державного та громадського житлового фонду, тобто не розповсюджується на дані правовідносини.

Відповідачем безпідставно застосований тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затверджений рішенням Донецької міської ради від 10.11.2006 № 6/27 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», оскільки це рішення стосується тарифів підприємств комунальної власності та інших підприємств, що обслуговують житловий фонд територіальної громади м. Донецька, яким позивач не являється.

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 4-6).

Ухвалою суду від 14.10.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, залучено виконавчий комітет Кіровської районної у м. Донецьку ради (т. 1 а.с. 189-190).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали письмові заперечення (а.с. 48-50), в яких зазначили, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, у відповідності до листа виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.04.2010 № 14/63 стосовно звернення громадян та дозволу Міністерства економіки України від 22.06.2010 № 09/1930 була здійснена планова перевірка гуртожитку відокремленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з питання дотримання порядку формування та застосування тарифів за проживання у гуртожитку. Проведеною перевіркою були встановлені наступні порушення державної дисципліни цін на послуги з проживання у гуртожитку.

Так, відповідно до Житлового кодексу України, гуртожитки є житловими будинками, тому при формуванні плати за проживання у гуртожитках позивач мав керуватися Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, яким передбачено визначення вартості послуг з утримання будинків виходячи із нормативних витрат на 1 кв.м загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку).

Позивачем був самостійно розрахований та затверджений тариф за проживання у гуртожитку у розмірі 190 грн. за ліжко-місце, що є порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276), підпункту 1.2 пункту 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг», якими передбачено необхідність погодження тарифу з міською радою.

В порушення вимог п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, з громадян, які проживають відокремлено в кімнатах, плата за послуги гуртожитку нараховувалась ДП «ДВЕК» виходячи з планової кількості ліжко-місць у займаних ними кімнатах, а не за тарифами на житлово-комунальні послуги, що встановлені для будинків державного та громадського житлового фонду. Листом Донецької обласної державної адміністрації від 13.11.2001 № 5-2/1574 надано розяснення, що громадяни, які мешкають у гуртожитку в приміщеннях, що знаходяться в їх індивідуальному використанні, вносять плату за користування житловою площею і за комунальні послуги за ставками квартирної плати (тарифами), встановленими для будинків державного і громадського житлового фонду. Відповідно до розяснення Донецької обласної державної адміністрації від 20.08.2003 № до 6-9ф-2040 в Донецькій області затверджені єдині тарифи на обслуговування житла, які повинні застосовуватися усіма підприємствами, незалежно від форми власності та системи оподаткування.

Отже, позивачу обґрунтовано були нараховані економічні санкцій оскаржуваним рішенням.

Вважають прийняті рішення та припис правомірними та просять відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 48-50).

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, надав лист про те, що у виконкомі Кіровської районної у м. Донецьку ради відсутні будь-які документи, які визначають статус гуртожитку за адресою: м. Донецьк, вул. Бірюзова, 5. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстровано як юридична особа 02.09.2004 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 304081 (т. 1 а.с. 34). Позивач включений до ЄДРПОУ за № 33161769, що підтверджується довідкою № 101-4930 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 33). Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого Міністром вугільної промисловості України наказом № 249 від 21.04.2006 (т.1 а.с. 21-27).

Гуртожиток за адресою: м. Донецьк, вул. Бірюзова, 5, знаходиться на балансі (т.1 а.с. 51-53) відокремленого підрозділу «Шахта імені О.О. Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», що діє на підставі Положення (т.1 а.с. 28-32).

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).

У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.

Таким чином, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є субєктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.

З 29.06.2010 по 09.07.2010 проводилась позапланова перевірка гуртожитку відокремленого підрозділу «Шахта імені Олександра Олександровича Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», за наслідками якої складено акт № 411 від 09.07.2010 (т.1 а.с. 10-14), яким встановлено порушення вимог чинного законодавства з питань формування, встановлення та застосування плати за проживання у гуртожитку, а саме ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276), п. 38 розділу 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, п.п. 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг».

За результатами перевірки встановлено, що додатково отримана виручка становить суму 73771,33 грн.

16.07.2010 Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області винесено припис № 303-267 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін (т. 1 а.с. 16), яким позивача зобовязано в місячний термін усунути порушення порядку формування та застосування тарифів на послуги за проживання у гуртожитку, шляхом приведення їх у відповідність до вимог ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», п. 38 розділу 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, п.п. 1.3 п. 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг» (реєстрація в Донецькому обласному управлінні юстиції 04.01.2004 за № 2/1146).

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 16.07.2010 № 267 до відповідача застосовані економічні санкції у розмірі 221313,99 грн. (у тому числі безпідставно отримана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін 73771,33 грн., штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 147542,66 грн.) (т.1 а.с. 17).

Згідно з даним рішенням, було встановлено застосування позивачем цін та тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання: завищення плати за проживання у гуртожитках на умовах відособленого користування площею за рахунок застосування оплати за ліжко-місце замість оплати за житлово-комунальні послуги по тарифах, встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду, включення у вартість послуг за проживання у гуртожитку на умовах оплати за ліжко-місце витрат понад економічно обґрунтовані розміри.

Також перелічені вище порушення та сума вказані у претензії № 05-04/267-267 від 16.07.2010 (т.1 а.с. 15).

Вважаючи дії відповідача протиправними, 10.08.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просив визнати дії по застосуванню економічних санкцій неправомірними, визнати протиправними та скасувати рішення про застосування економічних санкцій від 16.07.2010 № 267 та припис від 16.07.2010 № 303-267.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішення про застосування економічних санкцій та припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Також аналогічні положення містяться у п. 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047/6238 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п. 1.4 цієї Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Відповідно до п. 1.6 зазначеної Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності - порушниками за належністю самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п. 3.1 цієї Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Як вбачається з акту перевірки № 411 від 09.07.2010, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області була проведена позапланова перевірка гуртожитку за адресою: м. Донецьк, вул. Бірюзова, 5 відокремленого підрозділу «Шахта імені Олександра Олександровича Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», за період з 01.01.2009 по 01.06.2010, якою встановлені наступні порушення.

1. На думку відповідача для сімей, які мають кімнати у відокремленому користуванні, плата повинна нараховуватися згідно з вимогами Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, тобто не виходячи з планової кількості ліжко-місць, а за тарифами, встановленими для будинків державного житлового і громадського фонду.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 розділу 1 Примірного положення про гуртожитки, вони підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах) та для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей). У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватись в окремих підїздах (секціях) жилого будинку.

Пунктом 38 розділу 6 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Як вбачається з листа Кіровської районної у м. Донецьку ради від 04.11.2010 № 01/16-5682, реєстрація гуртожитку по вул. Бірюзова, 5 виконкомом не здійснювалась, у виконкомі відсутні будь-які документи, що встановлюють статус гуртожитку.

Згідно з Положенням про гуртожиток ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» (т.1, а.с. 197-198), цей гуртожиток надається для проживання одиноких громадян… Жиле приміщення знаходиться у спільному користуванні декількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах (п. 1.1 Положення). …При необхідності з дозволу адміністрації можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватись в окремих секціях жилого будинку (п. 1.2. Положення).

Оскільки суду не надано дозволу виконкому на виділення приміщень для проживання сімей, а також з урахуванням того, що сторонами не заперечується факт відсутності у гуртожитку окремих підїздів (секцій) для проживання сімей, суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на порушення пункту 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, та про відсутність обовязку позивача застосовувати тарифи, встановлені для будинків державного житлового і громадського фонду.

Також суд зазначає, що Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-ХП встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчі органи відповідних рад погоджують в установленому порядку тарифи щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності незалежно від видів гуртожитків; пунктом 10 частини 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території, тобто дані правовідносини на теперішній час врегульовані законодавством України.

Надані суду договори найму жилої площі в сімейному гуртожитку та розпоряджень на право на зайняття жилого приміщення в гуртожитку посімейного типу (т.1 а.с. 116-117, т.2 а.с. 1-12), списки сімейних осіб у гуртожитку (т.2 а.с. 13-29) не є доказами того, що цей гуртожиток має статус сімейного з огляду на перелічені вище норми.

2. На думку відповідача для самотніх громадян розмір плати необхідно залишити за ліжко-місце. Разом з тим, у порушення статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276), п.п. 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг» розмір плати за проживання у гуртожитку не погоджений з Донецькою міською радою.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Ця норма кореспондується з пунктом 10 частини 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», якою передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території.

Оскільки ДП «ДВЕК» не належить до підприємств комунальної власності, до повноважень виконавчого органу Донецької міської ради у даному випадку відноситься погодження в установленому порядку питання встановлення тарифів на проживання у гуртожитку.

Такий порядок був встановлений лише 20.05.2009 Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 529, яка набрала чинності 09.06.2009 (з моменту опублікування в офіційному друкованому виданні).

Листом від 30.03.2010 за № 01-10/345 Донецька міська рада повідомила позивача про необхідність надання головному економічному управлінню розрахункових матеріалів для узгодження вартості проживання у гуртожитку (т. 1 а.с. 181-182).

Листом від 02.06.2010 № 1059 ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» зверталося до виконкому Донецької міської ради з проханням включити до плану діяльності Донецької міської ради по підготовці проектів регуляторних актів на 2 півріччя 2010 року розгляд проекту регуляторного акту «Про тарифи та послуги за проживання в гуртожитку № 5, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Бірюзова, 5» (т. 1 а.с. 120).

Листом від 20.09.2010 № 1842 ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» зверталося до виконкому Донецької міської ради з проханням розглянути вищевказаний проект у 1 півріччі 2011 року (т. 1 а.с. 119).

Таким чином, на даний час відсутній будь-який регуляторний акт, яким би були погоджені тарифи на проживання у гуртожитку державного підприємства, що є підставою для висновку про правомірність застосування власного тарифу цим підприємством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був встановлений власний тариф протоколом засідання комісії по розгляду порядку встановлення вартості за проживання в гуртожитку від 23.02.2009 б\н, яким затверджена вартість ліжко-місця у розмірі 160,18 грн. з ПДВ для кожної людини, що проживає у гуртожитку (т. 1 а.с. 20). Вартість 1 ліжко-місця визначена заступником директора, головним бухгалтером, начальником планового відділу (т. 1 а.с. 222). Вартість плати за 1 ліжко-місце визначена на підставі розрахунку до кошторису витрат на гуртожиток (т. 1 а.с. 223).

Також суд зазначає, що порядок погодження тарифів міською радою на проживання у гуртожитку державного підприємства був встановлений лише з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009, тобто з 09.06.2009. Отже, у даному випадку в відповідача були взагалі відсутні підстави для висновку щодо неправомірності застосування ДП «ДВЕК» власно затверджених тарифів, які неузгоджені з міською радою, у період з 01.01.2009 по 09.06.2009 (цей період також перевірявся, про що зазначено у акті).

З огляду на вищевикладене, є безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В акті перевірки, спірних рішенні та приписі вказується на порушення з боку позивача постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276) та п.п. 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг».

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад відносно регулювання цін (тарифів)» (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. N 276), до повноважень обласної державної адміністрації віднесено регулювання (встановлення) граничного розміру плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

Пунктом 1 Розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг» (а.с. 83) рекомендовано виконкомам сільських, селищних, міських рад погоджувати у встановленому порядку з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, зокрема, граничні розміри плати за проживання у гуртожитках… (п.п. 1.3 Розпорядження).

Таким чином, цим розпорядженням делегуються повноваження по погодженню плати за проживання виконкомам, тобто воно не стосується позивача та не може бути ним порушено взагалі.

З огляду на вищевикладене, є безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 276), п.п. 1 Розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг».

3. Як свідчить акт перевірки, відповідач при встановлені розміру необґрунтовано одержаної суми виручки наводить розрахунок плати за ліжко-місце, який робить виходячи з тарифів на користування житловою площею, електроенергією та інших комунальних послуг та витрат. Суд не приймає до уваги цей розрахунок з наступних підстав.

1) На думку відповідача плата за користування житловою площею має нараховуватись за тарифом 1,03 грн. за м2 згідно рішення Донецької міської ради від 10.11.2006 № 6/27 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території».

Разом з тим, як зазначено у самому рішенні (т.1, а.с. 121-174), воно стосується затвердження певних тарифів для підприємств комунальної власності та інших підприємств, що обслуговують житловий фонд територіальної громади м. Донецька, тобто не стосується позивача.

2) На думку відповідача позивачем порушені вимоги постанови НКРЕ від 10.03.99 № 309 щодо застосування тарифу на електроенергію 0,2364 грн/кВт.год. замість 0,18 грн/кВт.год. як населених пунктів з будинками, обладнаними кухонними електроплитами.

Постановою НКРЕ від 10.03.99 № 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.11.2009 № 1280), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 151/3444, затверджені тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам. Зокрема, населенню, яке проживає в будинках, обладнаних кухонними електроплитами, електроопалювальними установками, електроенергія відпускається за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт.год. (без ПДВ) та 18,72 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ).

Згідно з п. 1.4 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, затвердженим Постановою НКРЕ від 10.03.99 № 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 № 758), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 152/3445, відпуск електроенергії населенню, яке проживає в будинках ( у тому числі в гуртожитках), обладнаних в установленому порядку кухонними електроплитами, електроопалювальними установками, проводиться за тарифом 15,6 коп за 1 кВт.год.

Як вбачається зі звіту (т.1 а.с. 214-215), гуртожиток обладнаний підлоговими електроплитами, у звязку з чим суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ці прибори не працюють, тому не можна застосовувати вказаний у постанові НКРЕ тариф.

Разом з тим, відповідач робить у акті розрахунок, виходячи з тарифу 18 коп. за 1 кВт.год., що передбачено для населених пунктів з будинками, обладнаними кухонними електроплитами, електроопалювальними установками, а не для населення.

Відповідно до п. 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, затвердженим Постановою НКРЕ від 10.03.1999 № 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 № 758), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 152/3445, до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб…

Оскільки законодавець розділяє тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, відповідачем при розрахунку необґрунтовано застосований тариф для населених пунктів, а не для населення.

3) Відповідач робить розрахунок користування холодним водопостачанням та водовідведенням, виходячи з норми водоспоживання для гуртожитків з загальними душовими, затвердженої рішенням Донецької міської ради від 24.01.2003 № 4/72 «Про затвердження норм витрат питної води по м. Донецьку».

Згідно з наданим суду рішенням Донецької міської ради від 23.07.2009 № 35/20 «Про норми витрат питної води» (т.2 а.с. 56-57), пункти №№ 1, 2, 3 додатку до рішення Донецької міської ради від 24.01.2003 № 4/72 «Про затвердження норм витрат питної води по м. Донецьку» скасовані, що робить безпідставним розрахунок відповідача у частині користування холодним водопостачанням та водовідведенням.

4) При розрахунку витрат на опалення відповідач виходив з площі 1916,9 м2, тобто виключив із загальної площі гуртожитку площі підвалів та сходів.

Як вбачається з додатку № 1 (т. 2 а.с. 73) до договору на постачання теплової енергії № 1263/2023 від 01.11.2008 (т. 2 а.с. 66-71) опалювана площа гуртожитку по вул. Бірюзова, 5 складає 2442,7 м2.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, вони згідно з технічним паспортом виключили площу підвалів та сходів і застосовували при розрахунку площу 1916,9 м2, чим вийшли за межі своїх повноважень.

5) При розрахунку витрат на вивіз ТПВ відповідач посилався на рішення Донецької міської ради від 20.05.2008 № 19/12, але воно суду не було надано.

Крім того, плата, яка розрахована позивачем (0,71 грн.), є меншою, ніж плата, розрахована відповідачем (1,41 грн.), що свідчить про відсутність додатково отриманої виручки та виключає можливість застосування економічних санкцій у цій частині.

6) Плата за землю розраховувалася відповідачем, виходячи з податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік, згідно з яким плата за рік складає 45 грн., місячна сума 3,75 грн., тобто плата за ліжко-місце становить 0,025 грн. замість запланованого позивачем 0,38 грн.

Разом із тим, відповідач не надав суду розрахунок земельного податку на 2009 рік, у звязку із чим не є можливим перевірити наведені у акті перевірки дані.

Крім того, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Суду не надано документу на підтвердження розміру грошової оцінки землі.

Отже, відповідачем не доведено обґрунтованість визначення ним плати за землю з 1 ліжко-місця у розмірі 0,025 грн.

Зазначені вище обставини свідчать про безпідставність зробленого відповідачем розрахунку плати за ліжко-місце, що обумовлює неправильність визначення розміру економічних санкцій оспорюваним рішенням.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем у даному випадку не була порушена державна дисципліна цін при застосуванні у період з 01.01.2009 по 01.06.2010 тарифів на проживання у гуртожитку, що обумовлює протиправність прийнятих відповідачем припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 303-267 від 16.07.2010 та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 267 від 16.07.2010.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

При цьому визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в Інформаційному листі від 27.07.2010 р. N 1145/11/13-10.

Таким чином, оскільки спірні припис та рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області породжують для позивача правові наслідки у вигляді обовязку вчинення дій та сплати сум економічних санкцій, суд приходить до висновку, що зазначений припис та рішення підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області по застосуванню економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін суд зазначає, що наслідком таких дій відповідача є прийняття рішення про застосування економічних санкцій. Тобто, юридичне значення для позивача має саме рішення про застосування економічних санкцій, щодо якого суд вже прийшов до висновку про необхідність його скасування.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування економічних санкцій від 16.07.2010 № 267 та припис від 16.07.2010 № 303-267.

На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 1,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені О.О. Скочинського» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, третя особа виконавчий комітет Кіровської районної у м. Донецьку ради, про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення № 267 від 16.07.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, визнання протиправним і скасування припису № 303-267 від 16.07.2010 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 липня 2010 року № 267 на суму 221313 (двісті двадцять одна тисяча триста тринадцять) грн. 99 коп.

Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 16 липня 2010 № 303-267 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (вул. Артема, 63, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33161769) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 листопада 2010 року.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Масло І.В.