Постанова № 12485667, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.11.10Справа №2а-11963/09/1/0170 (15:22) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника відповідача Володькіна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про скасування в повному обсязі податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Ялта № 0002222301/0 від 05.10.2009 року; № 0002212301/0 від 05.10.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в м.Ялта № 0002232301/0 від 05.10.2009 року.

Адміністративний позов мотивований тим, що співробітниками ДПА в АР Крим та ДПІ в м.Ялта проведена планова виїзна перевірка ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питання дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009 року.

Позивач зазначає, що за висновками акту в ході перевірки виявлені порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як неправильне визначення коефіцієнту співвідношення обсягу операцій, оподатковуваних ПДВ по ставці 20 % і операцій, звільнених від оподаткування; п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження приросту балансової вартості запасів за 9 місяців 2008 року; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - реалізація путівок звязаним особам за цінами нижче «звичайних»; п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - віднесення до складу валових витрат тих витрат, які підлягають амортизації; п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» - реалізація путівок звязаним особам за цінами нижче звичайних; п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- неправильне визначення коефіцієнту співвідношення обсягу операцій, оподатковуваних ПДВ по ставці 20 % і операцій, звільнених від оподаткування; п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечене зберігання в КОРО щоденного фіскального звітного чеку.

Позивач пояснює, що за результатами перевірки винесені податкові повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: податкове повідомлення рішення № 0002222301/0 від 05.10.2009 року, яким ДП «Клінічний санаторій «Місхор» визначена сума податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій за платежем «податок на прибуток» - 191234,00 гривень; податкове повідомлення рішення № 0002212301/0 від 05.10.2009 року, яким ДП «Клінічний санаторій «Місхор» визначена сума податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій за платежем «податок на прибуток» - 54451,00 гривень; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002232301/0 від 05.10.2009 року, яким до ДП «Клінічний санаторій «Місхор» застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00 гривень.

Позивач зазначає, що з висновками акту перевірки і податковими повідомленнями рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДП «Клінічний санаторій «Місхор» не згодне.

Позивач пояснює, що у акті перевірки вказано, що підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ПП «Конгрес Талассо», ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» знаходяться під загальним контролем ОСОБА_3, тому є звязаними особами і при визначенні доходу санаторію «Місхор» від реалізації путівок ПП «Конгрес Талассо» і ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» необхідно виходити з договірних цін, але не менше звичайних. В акті перевірки зазначено, що ціна реалізації путівок ПП «Конгрес Талассо», ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» була на 10 % нижче ніж звичайна, що призвело до заниження валових доходів на 291653,00 гривень.

Позивач зазначає, що згідно статуту підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_3 не володіє часткою санаторію і не управляє голосами в його керівному органі, отже, ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» не знаходяться під загальним контролем ОСОБА_3, отже, не є звязаними особами.

Позивач пояснює, що податковий орган, вважаючи, що доходи одержані санаторієм від реалізації путівок звязаним особам визначаються виходячи з рівня звичайних договірних цін, але не нижче звичайних, застосував п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом в результаті визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Позивач зазначає, що порушуючи вимоги п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.4.3.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” рішення про визначення зобовязань непрямими методами ДПІ в м.Ялта не приймалося.

Позивач також пояснює, що застосування до ДП «Клінічний санаторій «Місхор» штрафних санкцій на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним у звязку з тим, що позивач не відноситься до підприємств торгівлі і громадського харчування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2009 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2009 року призначено по справі судово-економічну експертизу, у звязку з чим зупинено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 року поновлено провадження по справі з 28.10.2010 року.

У судове засідання представник позивача не зявився, повідомлений належним чином про дату,час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених в запереченнях проти позову, пояснив, що податкові повідомлення рішення № 0002222301/0 від 05.10.2009 року, № 0002212301/0 від 05.10.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002232301/0 від 05.10.2009 року є законними та обґрунтованими, такими, що прийняті за результатами проведеної відносно ДП «Клінічний санаторій «Місхор» перевірки.

Стосовно повязаності ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» представник відповідача зазначив, що спільний контроль позивача та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» здійснює ОСОБА_3, який є керівником головним лікарем позивача. Одночасно ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Колектив санаторію «Місхор».

Представник відповідача зазначає, що спільний контроль позивача та ПП «Конгрес Таласо» також здійснює ОСОБА_3, контроль над ПП «Конгрес Талассо» здійснюється як володіння через повязаних з ОСОБА_3 осіб найбільшою часткою в статутному фонді ПП «Конгрес Талассо». ОСОБА_3 є повязаною особою з ПП «Конгрес Таласо» як фізична особа, член сімї якої є власником ПП «Конгрес Талассо».

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, позивач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника позивача.

Вислухав пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 190256 від 10.12.2009 року.

Судом встановлено, що ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.12.1994 року за № 110.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.02.2003 року № 00510312 ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зареєстрований платником ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 12.08.2009 року № 000942/438, від 10.09.2009 року № 000988/483, виданих ДПІ у м.Ялта, посадовими особами ДПА в АР Крим та ДПІ в м.Ялта АР Крим, наказу ДПА в АР Крим № 450 від 29.07.2009 року «Про направлення фахівців ДПА в АР Крим для участі у проведенні планових виїзних перевірок ТОВ «Гастроном № -1» (ЄДРПОУ 35060938, м.Ялта), ДП «Клінічний Санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДПОУ 02650860, смт Кореїз, м.Ялта) та оформлення результатів перевірки» згідно із ч.1, ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведення планової виїзної перевірки ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» складено акт перевірки № 2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009 року (надалі акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що направлення від 12.08.2009 року № 000942/438 вручено 12.08.2009 року, направлення від 10.09.2009 року № 000988/483 вручено 10.09.2009 року під розписку ОСОБА_4 головному бухгалтеру ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

В акті перевірки вказано, що ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» проінформований про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 29.07.2009 року № 68/10/23-1, яке вручено 29.07.2009 року під розписку ОСОБА_4 - головному бухгалтеру ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Судом встановлено, що перевірку проведено з відома головного лікаря ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_3 та у присутності головного бухгалтера позивача ОСОБА_4

Перевірка проводилась з 12.08.2009 року по 09.09.2009 року, термін проведення перевірки продовжувався з 10.09.2009 року по 16.09.2009 року на підставі наказу ДПІ в м.Ялта від 09.09.2009 року № 586.

Перевіркою встановлені порушення ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»:

-п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 148871,00 грн., у т.ч.: за 3 квартал 2008 року в сумі 36379,00 грн., за 2008 рік в сумі 44752,00 грн., за 1 півріччя 2009 року в сумі 104119,00 грн. та зменшення відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року в сумі 13548,00 грн.;

-п.4.2 ст.4, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: заниження ПДВ у сумі 29324,00 грн., у т.ч. по періодам: за липень 2008 року завищено у сумі 3452,00 грн., за серпень 2008 року завищено у сумі 53,00 грн., за вересень 2008 року завищено у сумі 4823,00 грн., за жовтень 2008 року завищено у сумі 408,00 грн., за листопад 2008 року завищено у сумі 1763,00 грн., за січень 2009 року завищено у сумі 17493,00 грн., за лютий 2009 року занижено у сумі 381,00 грн., за квітень 2009 року занижено у сумі 4525,00 грн., за травень 2009 року занижено у сумі 11435,00 грн., за червень 2009 року занижено у сумі 40975,00 грн.;

-п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечене зберігання в КОРО щоденного фіскального звітного чеку.

Судом встановлено, що головним лікарем ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та в.о. головного бухгалтера ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» акт перевірки не підписано, про що складено акт відмови від підпису акту перевірки від 23.09.2009 року № 1896/23-1, в акті перевірки зазначено, що заперечення на акт перевірки будуть надані позивачем в строки, встановлені законом.

Судом встановлено, що представником позивача один екземпляр акту отримано.

Суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки № 2434/23-1/2650860/219 від 23.09.2009 року за порушення позивачем п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» винесено податкове повідомлення рішення № 0002222301/0 від 05.10.2009 року згідно п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», відповідно до ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 191234,00 гривень, у т.ч.: основний платіж 148871,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції 42363,00 гривень.

Суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки № 2434/23-1/2650860/219 від 23.09.2009 року за порушення позивачем п.4.2 ст.4, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» винесено податкове повідомлення рішення № 0002212301/0 від 05.10.2009 року згідно п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 54451,00 гривень, у т.ч.: основний платіж: 29324,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції 25127,00 гривень.

Суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки № 2434/23-1/2650860/219 від 23.09.2009 року за порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» винесено податкове повідомлення рішення № 0002232301/0 від 05.10.2009 року на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» згідно п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 гривень.

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення рішення були направлені на адресу позивача та ним отримані, про що свідчать копія супровідного листа від 05.10.2009 року № 31471/10/23-1 та поштовим повідомленням, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що предметом адміністративного позову є скасування податкового повідомлення рішення ДПІ в м.Ялта № 0002222301/0 від 05.10.2009 року; № 0002212301/0 від 05.10.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в м.Ялта № 0002232301/0 від 05.10.2009 року.

Перевіряючи правомірність визначення податковим органом ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 191234,00 гривень судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що по справі було проведено судово економічну експертизу, за результатом проведення якої складено висновок № 41/09 судово-економічного експерту по адміністративній справі № 2а-11963/09/1/0170 (надалі висновок експертизи).

Суд зазначає, що в акті перевірки зазначено, що ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» занизило податок на прибуток на 148871,00 гривень (595483,00 гривень х 25 %) у звязку з допущенням наступних порушень:

-заниження валових доходів на 291653,00 гривень за період березень червень 2009 року в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»;

-заниження валових доходів на 137188,00 гривень за третій квартал 2008 року в результаті не відображення в стовпці № 4 таблиці № 1 додатку К1/1 та ряд.01.2 декларації з прибутку вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, а саме на поліпшення основного фонду (переобладнання дитячого ігрового майданчика);

-завищення валових витрат на вартість поліпшень основних фондів в сумі 123271,00 гривень, необґрунтовано включених в ряд. 04.10 декларації ДП «Місхор» з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року;

- завищення валових витрат ДП «Місхор» з ПДВ в розмірі 43371,00 гривень, який не включено до податкового кредиту, але сплачено в складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які підлягають включенню до валових витрат ДП«Місхор».

1. Судом встановлено, що заниження валових витрат на 291653,00 гривень розраховано як різниця між ціною фактичної реалізації ДП «Місхор» путівок підвищеної комфортності повязаним особам (ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторія «Місхор») в березні червні 2009 року та «звичайною» ціною, за якою такі путівки повинні бути реалізовані.

Судом встановлено, що «звичайною» ціною ДПІ вважає ціну, встановлену наказами ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» № 42 від 07.02.2009 року (діяв до 01.06.09 р.) та № 217 від 16.06.2009 р. (діяв з 01.06.09 р.) на путівки підвищеної комфортності, які реалізуються ДП «Місхор» в 2009 р.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Суд зазначає, що експертизою встановлено, що ДП «Місхор» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» знаходяться під загальним контролем ОСОБА_5 та є повязаними особами у звязку з наступним:

-контроль над керівним органом ДП «Місхор» здійснює головний лікар ОСОБА_5 (згідно заяви форми 1-ОПП та довідки з ЄДРПОУ № 05.3-6-21/559 від 28.12.2005 року);

-контроль над ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» також здійснює ОСОБА_5, якій володіє 30 % (більш ніж 20 %) часток в статутному фонді товариства (п.4.3 Статуту товариства).

При цьому, суд зазначає, що експертизою не підтверджено статус ПП «Конгрес Талассо» у якості повязаного з ДП «Місхор» у звязку з тим, що до судової експертизи не надані статут ПП «Конгрес Талассо» та документи, які підтверджують споріднені звязки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Однак, суд зазначає, що в судовому засіданні було досліджено статут ПП «Конгрес Талассо», затвердженого рішенням засновника від 20.03.2007 року № 2, та встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту засновником підприємства є громадянка України ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_4, виданий 21.02.1997 року 2 м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму, що проживає: 98604 Україна, АДРЕСА_1.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6, яка є засновником ПП «Конгрес Талассо», є матірю дружини ОСОБА_5, проти чого не заперечує позивач.

Таким чином, судом встановлено, що у звязку з тим, що ОСОБА_6 володіє більшістю часток в статутному фонді ПП «Конгрес Талассо» та одночасно є матірю дружини ОСОБА_5, то ПП «Конгрес Талассо» знаходиться під контролем ДП «Місхор» та є повязаною з ним особою, виходячи з наступного:

-контроль над керівним органом ДП «Місхор» здійснює головний лікар ОСОБА_5 (згідно заяви форми 1-ОПП та довідки з ЄДРПОУ № 05.3-6-21/559 від 28.12.2005 року), отже, член його сімї (матір дружини) ОСОБА_6 є повязаною особою відносно до ДП «Місхор» у відповідності до абз.3 п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

-ДП «Місхор» здійснює контроль над ПП «Конгрес Талассо» через повязану фізичну особу ОСОБА_6 шляхом володіння більшою часткою в статутному фонді ПП «Конгрес Талассо» у відповідності до абз.5 п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Суд зазначає, що правила визначення звичайної ціни встановлені п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.1.20.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Перевіряючи зазначене питання судом встановлено наступне.

Єдиним засновником та власником ДП «Місхор» є ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» згідно п.1.1 Статуту ДП «Місхор».

Рішенням наглядової ради ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» від 02.04.2008 року № Р2-5 затверджено «Положення про порядок ціноутворення та реалізацію санаторно-курортних послуг в лікувально-установчих установах ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» (надалі Положення).

У відповідності до п.6.1 Положення «ціни реалізації путівок, диференційовані за рівнем комфортності затверджуються Правлінням ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Порядок застосування цін оздоровчими установами ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» встановлений п.3 Положення.

13.03.2009 року в п.3 Положення були внесені зміни згідно рішення правління ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» № П2-14.

З урахуванням внесених 13.03.2009 року змін до п.3 Положення встановлено, що при одноразовому придбанні замовником більше 200 путівок (п.п.3.1.3 Положення) або при накопичувальному придбанні протягом року путівок загальним обємом більше 200 штук (за мови наявності у замовника відповідного дозволу ліцензії) застосовуються середньо оптові ціни (п.п.3.1.2 Положення).

Середньооптові ціни передбачають знижки до 10 % від ціни реалізації (п.п.3.1.2 Положення). Кількість путівок визначається з розрахунку одна путівка 21 доба.

У відповідності до п.6.5 Положення оптові ціни та ціни зі знижками, розраховані відповідно до п.3.1 3.3, затверджуються наказом директора лікувально-оздоровчого закладу.

Умовами застосування середньооптових цін є наявність в договорах пунктів про попередню оплату путівок, штрафних санкціях за відмову від придбання путівок (п.п.3.1.4 Положення).

На 2009 р. ДП «Місхор» укладено договори по реалізації путівок та обслуговуванню відпочиваючих:

- з ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» договір № 2 від 16.03.2009 року;

-з ПП «Конгрес Талассо» договір № 3/09 від 14.03.2009 року.

При цьому, ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» та ПП «Конгрес Талассо» відповідають вимогам п.3.1.2 Положення в частині наявності дозвільного документа ліцензії на здійснення туроператорської діяльності:

-Ліцензія Мінкультури та туризму України № 2352 від 13.04.2007 року (строк дії до 13.04.2012 р.), видана ПП «Конгрес Талассо»;

-Ліцензія Державної туристичної адміністрації України № 4 від 25.02.2005 року (строк дії до 25.02.2010 року), видана ТОВ «Колектив санаторію «Місхор».

ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» та ПП «Конгрес Талассо» відповідають вимогам п.3.1.2 та 3.1.3 Положення в частині придбання більше 200 путівок з розрахунку одна путівка 24 дні:

-ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» за договором № 2 від 16.03.2009 року придбав 1440 путівок (п.1.1 Договору та додатку до нього);

-ПП «Конгрес Талассо» за договором № 3/09 від 14.03.2009 року придбав 780 путівок (п.1.1 Договору та додатку до нього).

В договорах, укладених з ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» та ПП «Конгрес Талассо» на 2009 рік передбачені умови, встановлені п.3.1.4 Положення як необхідні для отримання середньооптової знижки:

-попередня оплата путівок (п.4.2 Договорів);

-штрафні санкції за відмову від придбання путівок (п.6.3 Договорів).

Судом встановлено, що також підтверджено експертизою, що ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» та ПП «Конгрес Талассо» були покупцями путівок ДП «Місхор», на які згідно Положенню розповсюджувалась середньооптова ціна (10 % знижки від ціни реалізації). Маркетингова політика ДП «Місхор» розроблена ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» та відображена в «Положенні про порядок ціноутворення та реалізації санаторно-курортних послуг в лікувально-оздоровчих установах ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця». В висновку експертизи зазначено, що застосування ДП «Місхор» середньооптової ціни при продажу ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» та ПП «Конгрес Талассо» повністю відповідає маркетинговій політиці, затвердженої ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» для лікувально оздоровчих установ, в т.ч. для ДП «Місхор», що знайшло повне підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, суд погоджується з експертом, що середньооптова ціна (10 % знижки від ціни реалізації) є звичайною ціною для ДП «Місхор» у відповідності до п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при продажу путівок підвищеної комфортності покупцям - ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» та ПП «Конгрес Талассо» в 2009 році.

Судом встановлено, що на 2009 рік ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» у відповідності до п.6.1. Положення своїми наказами затвердила ціни реалізації путівок підвищеної комфортності для ДП «Місхор».

На підставі затверджених ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» цін реалізації путівок підвищеної комфортності на 2009 рік головний лікар ДП «Місхор» у відповідності до п.6.5 Положення затвердив на вищевказані путівки середньо оптові ціни.

Згідно висновку експерта за період з березня по червень 2009 року ДП «Місхор» надало ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» знижку на путівки підвищеної комфортності на загальну суму 297658,58 гривень без ПДВ, в т.ч.:

-знижка, надана в межах середньоптової ціни (до 10 % від ціни реалізації) складає 287108,22 гривень без ПДВ, в т.ч.: ПП «Конгрес Талассо» надана середньооптова знижка на суму 103722,59 гривень без ПДВ; ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» надана середньооптова знижка на суму 183385,63 гривень без ПДВ;

-знижка, надана зверху середньооптової знижки (зверху 10 % від ціни реалізації ) складає 10550,36 гривень без ПДВ: ПП «Конгрес Талассо» надана знижка зверху середньооптової на суму 3987,48 гривень без ПДВ;ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» надана знижка зверху середньооптової на суму 6562,88 гривень без ПДВ.

В висновку експертизи зазначено, що розбіжності даних судової експертизи та даних акту ДПІ відносно суми знижки, отриманої ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» при купівлі путівок підвищеної комфортності у ДП «Місхор» за березень червень 2009 року складають 6005,91 гривень без ПДВ (297658,58 гривень 291652,67 гривень) та пояснюються технічними помилками, допущеними ДПІ при розрахунку сум знижки, в т.ч.:

-помилки на загальну суму (-5339,55 гривень) без ПДВ допущені ДПІ при розрахунку суми знижки, наданої ПП «Конгрес Талассо»;

-помилки на загальну суму 11345,46 гривень без ПДВ допущені ДПІ при розрахунку суми знижки, наданої ПП «Конгрес Талассо».

Таким чином, знижка в сумі 287108,22 гривень без ПДВ, яка надана ДП «Місхор» при реалізації путівок підвищеної комфортності ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор» в березні червні 2009 року є середньооптовою знижкою, встановленою маркетинговою політикою ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» та знаходиться в межах рівня «звичайних» на підставі п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, знижка в розмірі 10550,36 гривень перевищує середньо оптову знижку, встановлену маркетинговою політикою ЗАТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» та знаходиться вище рівня «звичайних» у відповідності до п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що експертизою встановлено, що висновки за актом ДПІ про заниження валових доходів на 291653,00 гривень за період березень червень 2009 року в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»:

-не підтверджуються документально відносно суми 281102,64 гривень;

-підтверджуються документально відносно суми 6562,88 гривень (знижка вище середньо оптової, надана ТОВ «Колектив санаторію «Місхор»);

-підтвердити чи спростувати не представилося можливим відносно суми 3987,48 гривень у звязку з відсутністю документів, підтверджуючих статус ПП «Конгрес Талассо» як повязаного з ДП «Місхор» особи.

Приймаючи до уваги, що судом підтверджено факт того, що ПП «Конгрес Талассо» знаходиться під контролем ДП «Місхор» та є повязаною з ним особою, суд приходить до висновку, що заниження валових доходів на 3987,48 гривень, яке не вдалося підтвердити чи спростувати під час проведення експертизи, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, суд зазначає, що висновки за актом перевірки не підтверджуються документально відносно суми 281102,64 гривень; підтверджуються документально відносно суми 10550,36 гривень (6562,88 гривень + 3987,48 гривень).

Однак, судом встановлено, що при донарахуванні податкових зобовязань у звязку з застосуванням «звичайних» цін податковим органом допущено порушення процедури, яка застосовується при такому нарахуванні.

Так, відповідно до абз. 2 підпункту 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Отже, судом встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) обовязково приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань.

Зазначена позиція викладена ДПА України в Листі від 30.09.2009 року № 21255/7/15-0217, з якого, крім того, вбачається, що з метою забезпечення дотримання процедури визначення звичайних цін керівник (заступник керівника) податкового органу, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування "звичайної ціни", передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому, у окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування "звичайної ціни", передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються "звичайні ціни", тощо. Розраховані з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акту перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративну суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Необхідність дотримання податковим органом процедури, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, при визначенні звичайних цін, підтверджується також Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К-3468/08 за касаційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.08.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 року у справі №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/380/07-АП за позовом Дочірнього підприємства "Інтранс Холдінгс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтранс Холдінгс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд зауважує, що зазначена процедура нарахування зобовязання та визначення звичайної ціни обумовлено, у першу чергу, тим, що таким чином податковий орган визначає базу оподаткування, з якої нараховується податкове зобовязання та штрафні санкції.

Як встановлено вище, суд встановив, що висновки за актом перевірки про заниження валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної» не підтверджуються документально відносно суми 281102,64 гривень, але підтверджуються документально відносно суми 10550,36 гривень.

Однак, суд зауважує, що у звязку з тим, що податковим органом не визначено в установленому порядку звичайну ціну путівок підвищеної комфортності шляхом прийняття рішення про застосування звичайних цін, суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта АРК не визначила базу оподаткування, з якої має бути розрахований податок.

При цьому, звичайна ціна, а відповідно і база оподаткування, яка визначена податковим органом в акті перевірки без врахування середньо оптової ціни, не підтверджена в судовому засіданні ні первинними документами, ні висновком експертизи.

Фактично первинними документами позивача підтверджена звичайна ціна, визначена в висновку експерта (тобто загальна ціна реалізації та середньо оптова ціна). Така звичайна ціна, яка виступає базою оподаткування, що встановлена експертом, не була визначена ні позивачем ні податковим органом.

Стосовно повноважень суду самостійно визначити звичайну ціну, а отже, й базу оподаткування платника податку, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акту часткового протиправним, за умови, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт) рішення або рішення в частині нарахування певного податку.

Нарахування податку на прибуток у звязку з заниженням позивачем валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної» з урахуванням помилкової бази оподаткування, виключає визнання рішення податкового органу в частині такого нарахування недійсним в якійсь сумі цього податку.

Суд перевіряє лише обґрунтованість рішення, зокрема й у частині розрахунків, і не може самостійно нараховувати податки, збори, штрафні санкції, отже, рішення податкового органу в частині донарахованого податку на прибуток у звязку з заниженням позивачем валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної» підлягає визнанню протиправним повністю.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку звичайну ціну спірної послуги та прийняти нові рішення (про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, з штрафними санкціями за цими податками) у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем валових витрат.

Вищевказане позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 05.12.2006 року по справі № 21-527во06 за скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2006 року у справі за позовом ЗАТ "Київський склотарний завод" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання недійсними рішень.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем невірно визначена база оподаткування, неправомірно донараховано позивачеві податок на прибуток у звязку з заниженням позивачем валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної», враховуючи, що суд не може самостійно визначити базу оподаткування звичайну ціну, та розрахувати належні до сплати збори до податки, суд не може визнати донарахування позивачеві податку на прибуток в розмірі 72913,25 гривень (291653,00 гривень х 25%) таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

2.Суд зазначає, що перевіркою встановлено заниження позивачем валових доходів на 137188,00 гривень за третій квартал 2008 року в результаті не відображення в стовпці № 4 таблиці № 1 додатку К1/1 та ряд.01.2 декларації з прибутку вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, а саме на поліпшення основного фонду (переобладнання дитячого ігрового майданчика).

Суд зазначає, що на думку податкового органу до складу запасів, використаних ДП «Місхор» не в господарській діяльності за 3 квартал 2008 року, не включена вартість запасів в сумі 137188,00 гривень, використаних на переобладнання основного фонду дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу.

В акті перевірки зазначено, що в бухгалтерському обліку вказані запаси були списані на переобладнання основного фонду - дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.п.8.1.2 та 8.7.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вартість запасів, які використовуються для переобладнання основних фондів, не включаються до валових витрат, а відносяться на збільшення балансової вартості таких основних фондів та у подальшому амортизуються.

Вартість запасів, які використовувалися для переобладнання основних фондів, не приймає участь в розрахунку приросту/спаду запасів у відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В висновку експертизи зазначено, що якщо вказані запаси при придбанні включені до валових витрат та, відповідно, до приросту/спаду запасів, але в звітному періоді списані на переобладнання основних фондів, то для корекції валових витрат вартість таких запасів повинна бути виключена з валових витрат звітного періоду.

Судом встановлено, що такий метод податкового обліку використовувався ДП «Місхор» при податковому обліку списання запасів на переобладнання основних фондів, з чим погодився судовий експерт.

В висновку експертизи зазначено, що наростаючим підсумком за період з 01.01.2008 року до 30.09.2008 року ДП «Місхор» включило до стовпця № 4 таблиці № 1 додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток вартість запасів, які використовувалися не в господарській діяльності, в сумі 2801179,00 гривень, в т.ч. за 3 квартал 2008 року 1398555,00 гривень.

Експертизою встановлено, що даними бухгалтерських регістрів за рахунками бухгалтерського обліку № 23,20,80,15 та первісними документами (про списання запасів на ремонт та реконструкцію основних фондів, списанні ГСМ легкового транспорту) підтверджується, що вартість запасів, які використовувалися ДП «Місхор» не в господарській діяльності в 3 кварталі 2008 року, складає 1398555,00 гривень.

Суд зазначає, що даними судової експертизи не підтверджуються висновки за актом перевірки щодо заниження ДП «Місхор» на 137188,36 гривень суми запасів, які використовувалися не в господарській діяльності та підлягаючих до відображення в стовпці № 4 таблиці № 1 додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року, що також знайшло підтвердження в судовому засіданні.

3. Суд зазначає, що перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат на вартість поліпшень основних фондів в сумі 123271,00 гривень, необґрунтовано включених в ряд.04.10 декларації ДП «Місхор» з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року.

Судом встановлено, що на думку податкового органу значення показника за ряд.04.10 «витрати на поліпшення основних фондів» декларації з податку на прибуток ДП «Місхор» за 1 півріччя 2009 року необґрунтовано, в порушення п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включені витрати з переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу в сумі 123271,00 гривень, в т.ч.: 11464,50 гривень в 1 кварталі 2009 року, 111806,50 гривень в 2 кварталі 2009 року.

В акті перевірки зазначено, що переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу є не поліпшенням існуючого основного фонду (дитячого ігрового майданчика), а створенням нового обєкту - водного розважального комплексу.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Експертизою встановлено, що на 01.01.2009 року сукупна вартість основних фондів ДП «Місхор» складала 23199951,00 гривень. Отже, до валових витрат за 2009 р. ДП «Місхор» мало право включити не більш ніж 2319995,10 гривень (23199951,00 гривень х 10%) витрат з поліпшення основних фондів.

В висновку експертизи зазначено, що в декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року за ряд.04.10 «витрати на поліпшення основних фондів» ДП «Місхор» включило 1304948,00 гривень витрат з поліпшення основних фондів, що не перевищує ліміт, встановлений п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (2319995,10 більш ніж 1304948,00 гривень).

До складу витрат в сумі 1304948,00 гривень, відображених ДП «Місхор» в стр.04.10 «витрати на поліпшення основних фондів» декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року включені також витрати в сумі 123271,00 гривень з переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу.

В висновку експертизи зазначено, що в податковому обліку ДП «Місхор» станом на 01.01.2009 року в 1 групі основних фондів «Будівлі і споруди» у відповідності до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" числиться споруда - дитячий ігровий майданчик.

Відповідно до додатку до п. 2 наказу Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 грудня 2004 р. N 2929/227споруда - це будівельна система, пов'язана з землею, яка створена з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.Дитячий ігровий майданчик - частина земельної ділянки, обладнана пісочниками, тіньовими грибками, гойдалками, драбинками, качалками, гірками тощо.

Таким чином, дитячий ігровий майданчик - будівельна система, обладнана стаціонарними дитячими гральними пристроями (установки і устаткування).

Судом встановлено, що в 2008 році проектна організація Ялтинська філія проектно-дослідницького інституту «УКРКУРОРТПРОЕКТ» за замовленням ДП «Місхор» розробило робочий проект на «перевлаштування (переустаткування) дитячого ігрового майданчику з пристроєм водного розважального комплексу на лікувальному пляжі ДП «Місхор».

Робочим проектом передбачено пристрій на дитячому ігровому майданчику водної розважальної установки та басейну.

Відповідно до п.2.1.61 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 1 березня 2006 р. N 110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 квітня 2006 р. за N 405/12279, водний атракціон - атракціон, експлуатація та розважальний ефект якого спричиняється використанням води.

Отже, робочим проектом передбачено не створення нової споруди, а встановлення на вже існуючій споруді (дитячому ігровому майданчику) нового ігрового устаткування водної розважальної установки та басейну.

В висновку експертизи зазначено, що первісними документами бухгалтерського обліку підтверджується, що за 1 півріччя 2009 року ДП «Місхор» понесло витрати на переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу в сумі 123274,88 гривень.

Переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу на лікувальному пляжу ДП «Місхор» не є створенням нового обєкту основних фондів, а є технічним перевлаштуванням вже існуючої споруди (дитячого ігрового майданчика) з установкою нового ігрового устаткування - водної розважальної установки та басейну.

Отже, витрати в сумі 123271,00 гривень на переустаткування дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу, фактично понесені ДП «Місхор», є витратами на технічне перевлаштування основних фондів та підлягають включенню до валових витрат ДП «Місхор» відповідно до п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В висновку експертизи зазначено, що документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується висновок акту податкового органу про завищення ДП «Місхор» валових витрат на вартість переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу в сумі 123271,00 гривень за 1 півріччя 2009 року, що також знайшло підтвердження в судовому засіданні.

4. Суд зазначає, що перевіркою встановлено завищення валових витрат ДП «Місхор» з ПДВ в розмірі 43371,00 гривень, який не включено до податкового кредиту, але сплачено в складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які підлягають включенню до валових витрат ДП«Місхор».

Податковим органом встановлено, що ДП «Місхор» зависило валові витрати за період 2 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року на 43371,00 гривень в результаті неправильного розрахунку сум ПДВ, які підлягають включенню до валових витрат згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд зазначає, що відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

Суд зазначає, що експертизою встановлено, що ДП «Місхор» здійснювало в 2 півріччі 2008 року 1 півріччі 2009 року одночасно операції з реалізації путівок, які обкладаються ПДВ за ставкою 20 %, та операції з реалізації путівок, які звільнені від обкладення ПДВ за п.п.5.1.9 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (дитячі путівки).

Судом встановлено, що до податкового кредиту з ПДВ ДП «Місхор» відносило ту частину ПДВ, нарахованого (сплаченого) постачальникам товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання в господарській діяльності, яка відповідає частці операцій з постачання путівок, які обкладаються ПДВ за ставкою 20 %, в загальному обємі поставки за податковий період.

Для розподілу сум ПДВ, який підлягає та не підлягає включенню до податкового кредиту, ДП «Місхор» використовувало методику, встановлену п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В висновку експертизи зазначено, що та частина ПДВ, яка сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання в господарській діяльності, але не включена до податкового кредиту ДП «Місхор» на підставі п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підлягає включенню до валових витрат ДП «Місхор».

Експертизою встановлено, що при розподілі сум ПДВ на суми, які підлягають включенню до податкового кредиту, та суми, які підлягають включенню до валових витрат, ДП «Місхор» за 2 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року допущені арифметичні помилки, які призвели до завищення валових витрат на 7472,25 гривень, в т.ч.:

-3451,79 гривень за 3 квартал 2008 року;

-511,55 гривень за 4 квартал 2008 року;

-3443,84 гривень за 1 квартал 2009 року;

-65,07 гривень за 2 квартал 2009 року.

В висновку експертизи зазначено, що розбіжності даних судової експертизи з даними акту податкового органу відносно розподілу сум ПДВ, які підлягають включенню до валових витрат ДП «Місхор» за 2 квартал 2008 року 1 квартал 2009 року, складають 35898,75 гривень (43371,00 гривень - 7472,25 гривень) та пояснюються тим, що при розподілі сум ПДВ:

-ДПІ не враховано, а експертом враховано коректування обємів постачання за ряд.8 податкових декларацій з ПДВ за період з липня 2008 року по червень 2009 року;

-ДПІ збільшила загальний обєм операцій постачання за березень червень 2009 року на суми, донараховані методом «звичайних» цін, а експерт не провів таке збільшення.

Згідно висновку експертизи до валових витрат згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються тільки суми ПДВ, фактично сплачені постачальникам.

В порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат за 2 півріччя 2009 року - 1 півріччя 2009 року ДП «Місхор» включало суми ПДВ, нараховані в складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), але не сплачені постачальникам, що призвело до завищення валових витрат за 2 півріччя 2009 року - 1 півріччя 2009 року на 84,43 гривень.

Експертизою встановлено, що сума завищення валових витрат ДП «Місхор» у звяжу з включенням до них сум ПДВ згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 2 півріччя 2009 року - 1 півріччя 2009 року складає 7556,68 гривень (7472,25 гривень + 84,43 гривень).

Отже, експертизою встановлено, що документами бухгалтерського та податкового обліку висновок акту перевірки про завищення ДП «Місхор» валових витрат на 43371,00 гривень у звязку з необґрунтованим включенням до їз складу сум ПДВ, які підлягають включенню до податкового кредиту:

-підтверджується відносно суми 7556,68 гривень;

-не підтверджується відносно суми 35814,32 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Ялта № 0002222301/0 від 05.10.2009 року позивачеві вірно визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1889,17 гривень (7556,68 гривень х 25 %).

Щодо правомірності нарахування податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Ялта № 0002222301/0 від 05.10.2009 року позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42363,00 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, суд зазначає, що базою для нарахування штрафних санкцій за п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є сума донарахованого податкового зобовязання.

Суд погоджується з висновком експертизи, що сума правомірно донарахованого податкового зобовязання ДП «Місхор» з податку на прибуток складає 1889,17 гривень, отже, відповідно, сума штрафних санкцій, яка правомірно визначена податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Ялта № 0002222301/0 від 05.10.2009 року, складає 662,30 гривень, що також підтверджується доповненням до експертизи.

Крім того, суд зазначає, що експертизою встановлено допущення ДП «Місхор» факту заниження податкового зобовязання з податку на прибуток (включення до валових витрат несплачених сум ПДВ), однак, вказане порушення було самостійно виявлено та усунено ДП «Місхор» (шляхом зменшення задекларованої суми валових витрат в наступних податкових періодах) до перевірки податковим органом.

В висновку експертизи зазначено, що відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадку самостійного виявлення та усунення недоплати до перевірки податковим органом платник (ДП «Місхор») зобовязаний самостійно нарахувати та сплатити штрафні санкції в розмірі 5 % від суми самостійно виявленої та усуненої недоплати.

Експертизою встановлено, що фактично ДП «Місхор» штраф в розмірі 5 % не нараховано та не сплачено, отже, відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДП «Місхор» зобовязаний сплатити до бюджету штраф в розмірі 5 % від суми самостійно виявленої та виправленої недоплати, в розмірі 330,88 гривень.

Проаналізувавши вищевикладене, суд погоджується з висновком експертизи стосовно того, що ДП «Місхор» відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобовязаний сплатити до бюджету штраф в розмірі 5 % від суми самостійно виявленої та виправленої недоплати. Однак, суд зазначає, що податковим органом до позивача штрафна санкція відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не застосована, відповідне податкове повідомлення рішення не винесено.

Однак, суд не може підмінити податковий орган та визначити ДП «Місхор» штрафну санкцію відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не визначена позивачеві податковим органом.

Судом встановлено, що податковим повідомленням - рішенням ДПІ в м.Ялта № 0002212301/0 від 05.10.2009 року позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 54451,00 гривень, у т.ч.: основний платіж: 29324,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції 25127,00 гривень.

Перевіряючи правомірність визначення податковим органом ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 54451,00 гривень судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено зобовязання перед бюджетом з ПДВ на суму 29324,00 гривень у звязку з допущенням наступних порушень:

-заниження податкових зобовязань на 58331,00 гривень за період березень червень 2009 року в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»;

-заниження податкового кредиту з ПДВ на 29007,00 гривень за період липень 2008 року червень 2009 року у звязку з неправильним розподілом сум податкового кредиту за операціями, які оподатковуються за ставкою 20 % та операціям, які звільняються від оподаткування.

1.Щодо встановленого перевіркою заниження позивачем податкових зобовязань на 58331,00 гривень за період березень червень 2009 року в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної» судом встановлено наступне.

Відповідно до п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Суд зазначає, що проведеною по справі експертизою встановлено, що фактично договірна ціна за операціями реалізації путівок повязаним особам (ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор») за березень червень 2009 року не перевищувала «звичайну» ціну встановлену перевіркою) більш ніж на 20 %.

Отже, застосування податковим органом «звичайних» цін до визначення бази оподаткуваня ПДВ за операціями з повязаними особами (ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор») за березень червень 2009 року не обґрунтовано та порушує порядок, встановлений п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

В висновку експертизи зазначено, що документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується висновок акту податкового органу про заниження ДП «Місхор» податкових зобовязань з ПДВ в сумі 58331,00 гривень у звязку з реалізацією повязаним особам (ПП «Конгрес Талассо» та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор») путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної» за період березень червень 2009 року, з чим погоджується суд.

2. Щодо встановленого перевіркою заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ на 29007,00 гривень за період липень 2008 року червень 2009 року у звязку з неправильним розподілом сум податкового кредиту за операціями, які оподатковуються за ставкою 20 % та операціям, які звільняються від оподаткування судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що з висновку експертизи вбачається, що ДП «Місхор» здійснювало у 2 півріччі 2008 року 1 півріччі 2009 року одночасно операції з реалізації путівок, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20 %, та операції з реалізації путівок, які звільнені від оподаткування ПДВ за п.п.5.1.9 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (дитячі путівки).

Судом встановлено, що до податкового кредиту з ПДВ ДП «Місхор» відносило ту частину ПДВ, нарахованого (сплаченого) постачальникам товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання в господарській діяльності, яка відповідає частці операцій з постачання путівок, які обкладаються ПДВ за ставкою 20 %, в загальному обємі поставки за податковий період.

Для розподілу сум ПДВ, який підлягає та не підлягає включенню до податкового кредиту, ДП «Місхор» використовувало методику, встановлену п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Експертизою встановлено, що при розподілі сум ПДВ на суми, які підлягають включенню до податкового кредиту, та суми, які підлягають включенню до валових витрат, ДП «Місхор» за 2 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року допущені арифметичні помилки, які призвели до завищення валових витрат на 7472,25 гривень, в т.ч.:

-3451,79 гривень за 3 квартал 2008 року;

-511,55 гривень за 4 квартал 2008 року;

-3443,84 гривень за 1 квартал 2009 року;

-65,07 гривень за 2 квартал 2009 року.

В висновку експертизи зазначено, що розбіжності даних судової експертизи з даними акту податкового органу відносно розподілу сум ПДВ, які підлягають включенню до податкового кредиту ДП «Місхор» за 2 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року, складають 21534,75 гривень (29007,00 гривень 7472,25 гривень) та пояснюються тим, що при розподілі сум ПДВ:

-ДПІ не враховано, а експертом враховано коректування обємів постачання за ряд.8 податкових декларацій з ПДВ за період з липня 2008 року по червень 2009 року;

-ДПІ збільшила загальний обєм операцій постачання за березень червень 2009 року на суми, донараховані методом «звичайних» цін, а експерт не провів таке збільшення;

-ДПІ двічі зменшила суму податкового кредиту з ПДВ на суми коректування за ряд.16 податкової декларації з ПДВ (в т.ч. за лютий 2009 р. (13853,00 гривень) та за квітень 2009 р. (503,00 гривень). Так, перший раз ДПІ відняла вказані суми коректування від загальної суми податкового кредиту, яка підлягає розподілу, а другий раз відняла їх безпосередньо від суми заниження податкового кредиту.

Суд зазначає, що з висновку експертизи вбачається, що документами бухгалтерського та податкового обліку за актом перевірки про заниження ДП «Місхор» податкового кредиту за ПДВ на суму 29007,00 гривень за 2 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року:

-підтверджується в сумі 7472,75 гривень;

-не підтверджується в сумі 21534,75 гривень.

Суд підкреслює, що експертизою встановлено, що документами бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі не підтверджується висновок акту перевірки про заниження позивачем зобовязання з ПДВ перед бюджетом в сумі 29324,00 гривень за липень 2008 червень 2009 р.р. (58331,00 гривень (податкове зобовязання) - 29007,00 гривень (податковий кредит).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ в м.Ялта податковим повідомленням - рішенням № 0002212301/0 від 05.10.2009 року позивачеві необґрунтовано визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 29324,00 гривень.

Приймаючи до уваги, що висновки акту перевірки про донарахування ДП «Місхор» податкового зобовязання з ПДВ не підтверджуються первісними документами бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджується висновком експертизи, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції з ПДВ податковим повідомленням - рішенням № 0002212301/0 від 05.10.2009 року в сумі 25127,00 гривень податковим органом ДП «Місхор» визначені не вірно.

Отже, податкове повідомлення - рішення ДПІ в м.Ялта № 0002212301/0 від 05.10.2009 року не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Ялта АР Крим рішенням № 0002232301/0 від 05.10.2009 року згідно п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340,00 гривень.

Перевіряючи правомірність рішення ДПІ у м.Ялта АР Крим № 0002232301/0 від 05.10.2009 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п.2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що до позивача винятки, встановлені ст.9 Закону щодо невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовуються, оскільки позивачем отримано дозвіл для розміщення обєкту торгівлі фітобару в поліклініці ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», розташованої за адресою: смт Кореїз, Алупкінське шосе,5, для здійснення діяльності з громадського харчування № 150 від 15.04.2009 року, у звязку з чим позивачем у ДПІ у м.Ялта зареєстровано РРО - MINI -500.02 МЕ, заводський № ПБ 57144651, реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, доводи представника позивача щодо того, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не відноситься до підприємств торгівлі і громадського харчування суд вважає безпідставними, оскільки розрахункові операції проводяться також в закладах громадського харчування позивача.

Відповідно до п. 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Суд зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечення зберігання щоденного фіскального звітного чеку у КОРО, що роздруковане на РРО MINI -500.02 МЕ, а саме: Z звіт № 0227 за 23.05.2009 року, виконаний на загальну суму 1080,00 гривень. Облік зазначених готівкових коштів у КОРО № 0112009437 здійснено 23.05.2009 року. Зазначене підтверджується актом перевірки, який є належним доказом по справі.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання та є належним доказом по справі.

Згідно з ч.4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосована фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до п.4 ст.17 зазначеного Закону:17,00 гривень х 20 = 340,00 гривень.

Отже, суд встановив, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 340,00 гривень за незабезпечення позивачем збереження фіскального звітного чеку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Ялта АР Крим податковим повідомленням рішенням № 0002232301/0 від 05.10.2009 року правомірно застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340,00 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим № 0002212301/0 від 05.10.2009 року на суму 54451,00 гривень та № 0002222301/0 від 05.10.2009 року в частині визначеного податковим органом податкового зобовязання за основним платежем в розмірі 146981,83 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 41700,70 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У звязку зі складністю справи судом 09 листопада 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 15 листопада 2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим № 0002212301/0 від 05.10.2009 року на суму 54451,00 гривень.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим № 0002222301/0 від 05.10.2009 року на суму податкового зобовязання за основним платежем в розмірі 146981,83 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 41700,70 гривень.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь позивача Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ 02650860) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.