Постанова № 12485436, 01.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.09.10Справа №2а-5642/10/16/0170 (18:45) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Асєєвій Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс"

доДержавної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим;Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

за участю Прокуратури Сімферопольського району АРК

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

представник позивача - Мальченко М.В.паспорт НОМЕР_1;

представник відповідача - Пятибратцева Є.В., довіреність № 802/9/10-0 від 19.04.10р.

представник відповідача - Саксонова К.О., довіреність № 11.О-31/40 від 31.03.2010р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач 1) та до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (далі - відповідач 2) та просить суд зобов'язати відповідачів відшкодувати позивачу з державного бюджету ПДВ в сумі 171887грн по декларації за листопад 2009р., 24313грн. по декларації за грудень 2009р. та 25007грн. по декларації за лютий 2010р., всього - 221207грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірками проведеними працівниками Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим у періоди з 25.01.10р. по 29.01.10р., з 21.01.10р. по 18.02.10р. та з 06.05.10р. по 11.05.10р. підтверджено достовірність бюджетного відшкодування на загальну суму 221207грн., зокрема: 171887грн. по декларації за листопад 2009р., 24313грн. по декларації за грудень 2009р. та 25007грн. по декларації за лютий 2010р. Позивач зазначає, що згідно п.п. 7.7.5 та 7.7.6 ст. 7 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість» ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим зобовязана у пятиденний строк після закінчення перевірок надати органу держказначейства висновки з вказівкою сум, які підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, а орган держказначейства на підставі отриманих висновків, протягом пяти операційних діб перерахувати суми, які підлягають відшкодуванню та поточний рахунок позивача. Позивач зазначає, що на день звернення позивача з цим позовом, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, відшкодування позивачу ПДВ не здійснено з невідомих підстав.

У судове засідання, що відбулося 27.05.010р., представник Головного управління Державного казначейства України в АР Крим надав заперечення на позовну заяву, у яких просить суд у позові відмовити тому, що Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 21.05.01р. №200/86, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за №489/5680, передбачено, що відшкодування ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновку відповідного податкового органу або за рішенням суду.

07.07.10р. до суду надійшло клопотання від Прокуратури Сімферопольського району АРК, у якому керуючись ст. 60 КАС України Прокуратура Сімферопольського району АРК клопоче про представництво інтересів держави в особі ДПІ в Сімферопольському районі АРК у справі №2а-5642/10/16/0170.

У запереченнях на позов, що надані відповідачем 1 у судове засідання 01.09.10р., відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити тому, що на його думку, суд повинен дослідити факт сплати і надходження до бюджету грошових коштів по деклараціям за листопад 2009р., грудень 2009р. та лютий 2010р.

У судовому засіданні, що відбулося 01.09.10р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представники відповідачів заперечували проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АРК на підставі направлення від 25.01.2010р. №15/23-02, виданого ДПІ у Сімферопольському районі, на підставі п.9 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість" та відповідно до наказу ДПІ у Сімферопольському районі №33 від 22.01.10р. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 171887грн. за листопад 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за листопад 2009р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами виїзної позапланової перевірки складений Акт №142/23-02/31460659 від 04.02.2010р. (а.с.32-47).

У висновку акту перевірки вказано, що перевіркою підтверджено відображене Товариством з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" у декларації за листопад місяць 2008р. бюджетне відшкодування у сумі 171887грн. (а. с. 47).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АРК з 21.01.10р. по 18.02.10р. проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" поданої за грудень 2009р., декларація звітна з податку на додану вартість с заявленою сумою до відшкодування на розрахунковий рахунок 24313грн.

За результатами вищенаведеної перевірки складена Довідка від 18.02.10р. №228/15-02/31460659 (а.с.48-57).

Згідно висновку Довідки від 18.02.10р. №228/15-02/31460659 за результатами перевірки, проведеної на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), підтверджується бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 24313грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" на розрахунковий рахунок платника по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009р. (а. с. 57).

Судом також встановлено, що Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АРК на підставі направлення від 06.05.2010р. №185/23-02, виданого ДПІ у Сімферопольському районі, на підставі п.9 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість" та відповідно до наказу ДПІ у Сімферопольському районі №254 від 06.05.10р. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 25007грн. за лютий 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за лютий 2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вищенаведеної перевірки складена Довідка від 11.05.10р. №799/23-02/31460659.

Згідно висновку Довідки від 11.05.10р. №799/23-02/31460659 перевіркою підтверджено відображене Товариством з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" у декларації за лютий місяць 2010р. бюджетне відшкодування у сумі 25007грн.

Судом зясовано, що на час звернення позивача з цим позовом до суду відшкодування позивачу ПДВ за вищенаведеними Актом та Довідками не здійснено, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" підлягає задоволенню через наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у способи, передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач 1 вважає, що відшкодування можливе тільки після закінчення проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Суд зауважує, що податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону №168, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача1 на те, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування, тоді як строк здійснення відшкодування в сумі 221007грн. сплинув.

Відомості податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009р., грудень 2009р. та лютий 2010р. відповідачем не спростовані у встановленому порядку й підтверджуються вищенаведеними Актом перевірки та Довідками, однак відшкодування ПДВ з державного бюджету в сумі 171887грн. по декларації за листопад 2009р., в сумі 24313грн. по декларації за грудень 2009р. Та в сумі 25007грн. по декларації за лютий 2010р., не здійснено.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Позивач просить суд зобов'язати відповідачів відшкодувати позивачу з державного бюджету ПДВ в сумі 171887грн. по декларації за листопад 2009р., 24313грн. по декларації за грудень 2009р. та 25007грн. по декларації за лютий 2010р., всього - 221207грн.

Суд вважає, що позивач невірно визначив спосіб захисту своїх порушених прав звертаючись до суду з позовом зобовязання вчинити певні дії, тоді як вірним способом захисту порушеного права є стягнення суми бюджетної заборгованості з відшкодування надмірно сплаченого податку, такого висновку дійшов Верховний Суд України, зазначивши у постанові від 17.06.2008р. наступне: “… в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).”

Проте, суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31118030700268 відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами» Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; ЄДРПОУ 34741037 або з іншого рахунку) на користь позивача суму бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість згідно податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009р. у розмірі 171887грн., за грудень 2009р. у розмірі 24313грн., за лютий 2010р. у розмірі 25007грн., всього - 221207грн.

В судовому засіданні 01.09.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 06.09.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31118030700268 відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами» Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; ЄДРПОУ 34741037 або з іншого рахунку) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" (97544, АРК, Сімферопольський район, с. Скворцово, вул. Бессонова, 66; код ЄДРОПУ 31460659, поточний рахунок №26009311371 в Філії ТОВ «Морський транспортний банк» в м. Сімферополь, МФО 384748; або на інший рахунок) суму бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість згідно податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009р. у розмірі 171887грн., за грудень 2009р. у розмірі 24313грн., за лютий 2010р. у розмірі 25007грн., всього - 221207грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" (97544, АРК, Сімферопольський район, с. Скворцово, вул. Бессонова, 66; код ЄДРОПУ 31460659, поточний рахунок №26009311371 в Філії ТОВ «Морський транспортний банк» в м. Сімферополь, МФО 384748; або на інший рахунок) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 120грн.

4. Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчі листи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.