Рішення № 124842833, 31.01.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2025 рокум. Рівне№460/15762/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд :

1)визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії;

3) зобов`язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся 27.11.2024 до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993. Звертає увагу, що період проживання підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування, а наявність у позивача статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, є належним підтвердженням його проживання у забрудненій зоні станом на 01.01.1993 не менше трьох років, а тому рішення відповідача позивач вважає протиправним і просить позовні вимоги задовольнити повністю.

13.01.2025 від відповідача-1 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви відповідач-1 зазначає про те, що станом на 01.01.1993 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 4 місяці 4 дні, а тому відповідач вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не підтверджено приживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

16.01.2025 від відповідача-2 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є відповідач-1. Згідно з довідкою №1382 від 28.10.2024 року Вирівської сільської ради, Рівненської області, позивач постійно проживала та була зареєстрована з 01.01.1986 по 29.08.1988, з 01.02.1993 по даний час в с. Вири, Сарненського району, Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Отже, вказаною довідкою не підтверджено період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 (моменту аварії) по 01.01.1993 не менше 3 років. Постійне місце роботи/навчання позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживання, а відтак факт навчання в Рівненському СПТУ №15, роботи на Рівненському комбінаті напівфабрикатів, заперечує факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення в (с. Вири) в даний період. Оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ відсутнє. З огляду на вказане відповідач зазначає про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача-2, в якій заперечує щодо доводів наведених у відзиві, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 23.12.2024 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.12.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 23.09.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідачі скористались правом на подання відзивів на позовну заяву та подали 13.01.2025 та 16.01.2025 до суду відзиви, у яких відповідачі виклали свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 22.01.2025 свою відповідь на відзив, в якій заперечує щодо доводів наведених у відзиві.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вири Сарненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнула віку 54 роки, є громадянкою України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 31.07.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до довідки Вирівської сільської ради від 28.10.2024 №1382 позивач дійсно проживала та була зареєстрована в с. Вири Сарненського району Рівненської області в період з 01.01.1986 по 29.08.1988, з 01.02.1993 по даний час, а територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Позивач 27.11.2024 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-1 та 03.12.2024 прийнято рішення №172650009845 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання. За наданими документами підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 2 роки 4 місяці 4 дні, а з 01.01.1993 по 28.10.2024 31 рік 8 місяців 28 днів. У вказаному рішенні відповідачем також зазначено про те, що страховий стаж заявника становить 26 років 11 місяців 11 днів, а вік заявника 53 роки 11 місяців 4 дні.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 03.12.2024 №172650009845 про відмову у призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС; зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону №796-ХІІ з дня звернення до Пенсійного органу та зобов`язання відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років у відповідності до ст. 55 Закону №796-ХІІ з дня звернення до Пенсійного органу.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненською обласною державною адміністрацією), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність у неї посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, позаяк наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.

Верховний Суд у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 також дійшов виснвків, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ відповідачем слугувала відсутність періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993.

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту проживання, що безпосередньо пов`язане з фізичним перебуванням позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше трьох років.

Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

В ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до довідки Вирівської сільської ради від 28.10.2024 №1382 позивач дійсно проживала та була зареєстрована в с. Вири Сарненського району Рівненської області в період з 01.01.1986 по 29.08.1988, з 01.02.1993 по даний час, а територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Суд зауважує, що відповідно до частини 3 та частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII період постійного проживання (праці) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 слід обраховувати з 26.04.1986 (моменту аварії на Чорнобильській АЕС) по 01.01.1993.

Як вбачається з вищевказаної довідки, період проживання позивача в с. Вири Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 загалом становить 2 роки 4 місяці 4 дні, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Крім того, позивач не заперечує того факту, що у період з 01.09.1988 по 30.06.1990 навчалася в Рівненському середньому професійно-технічному училищі №15, що також підтверджується записами належної позивачу трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.07.1990 та наявного в матеріалах справи диплому позивача серії НОМЕР_3 від 30.06.1990.

Окрім того, з 02.07.1990 по 30.08.1991 позивач працювала в Рівненському комбінаті напівфабрикатів, що також не заперечується позивачем та підтверджується записами належної позивачу трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.07.1990.

Не є спірною та обставина, що вище зазначені навчальний заклад та підприємство, в яких позивач навчалася та працювала у вищевказані періоди, розташовані у місті Рівне Рівненської області, та вказаний населений пункт не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд зазначає, що постійне місце навчання та робота позивача нерозривно пов`язані з її постійним місцем проживанням, відтак факт навчання та роботи у місті Рівне виключає можливість її постійного проживання в селі Вири Сарненського району Рівненської області у період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 01.01.1993, що також підтверджується довідкою Вирівської сільської ради від 28.10.2024 №1382, оскільки періоди навчання та роботи позивача не включені до вказаної довідки, оскільки позивач фактично проживав поза межами зони гарантованого добровільного відселення.

Посилання позивача на те, що вона на кожних вихідних і канікулах перебувала в с. Вири Сарненського району Рівненської області, суд відхиляє, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивач ні до заяви про призначення пенсії, ні до матеріалів справи не надала.

Таким чином, на думку суду, наявними у справі доказами підтверджується фактичне проживання позивача у селі Вири Сарненського району Рівненської області, в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 з моменту аварії (26.04.1986) по 29.08.1988 2 роки 4 місяці 4 дні, що становить менше трьох років та підтверджується наданою позивачем довідкою Вирівської сільської ради від 28.10.2024 №1382 .

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Отже, підсумовуючи наведене та зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області на момент прийняття ним рішення були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 27.11.2024, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами станом на 01.01.1993 період фактичного постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років, а наявність у позивача посвідчення про статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення їй пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII.

Тому оскаржуване в даній справі рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 03.12.2024 №172650009845 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії є правомірним, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та похідної позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ належить відмовити повністю.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22,м. Вінниця,Вінницька обл.,21005, код ЄДРПОУ: 13322403). Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК