Рішення № 124837382, 28.01.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6457/24

Провадження №: 2/332/581/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Погрібної О.М., за участю секретаря судового засідання Паніної Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву адвоката Працевитого Геннадія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Адвокат ПрацевитийГ.О.в інтересах ОСОБА_1 звернувся доАТ «СЕНСБАНК»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ХараН.С.,приватний виконавецьвиконавчого округуЗапорізької областіПроценко Д.Ю.про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню.В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.01.2015між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (перейменовано на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») було укладено кредитний договір №630248404, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо позивача, у зв`язку з виконанням виконавчого провадження №65211384. Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з якої було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зі змісту наданих документів було встановлено, що 18.02.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис №6981 про стягнення на користь стягувача: АТ "Альфа-Банк" (перейменовано на АТ "СЕНС БАНК") з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №630248404 від 16.01.2015р в розмірі 26350,43 грн. В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню.

Проситьвизнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6981 від 18.02.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення на користь стягувача: Акціонерне Товариство "Альфа-Банк" (перейменовано на Акціонерне Товариство "СЕНС БАНК") з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №630248404 від 16.01.2015 р. в розмірі 26 350,43 грн та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді від 11.11.2024 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Працевитий Г.О. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його та позивача участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача АТ «СЕНСБАНК»не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в наданих відповідачем матеріалах містяться заяви про розгляд справи без участі представника відповідача.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю., які про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. Зазначає, що позивачем будь яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов`язання за кредитним договором чи наявності щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) суду не надано. Позивач не спростував , що на час вчинення виконавчого напису розмір заборгованості був іншим. Сама по собі незгода боржника з розміром заборгованості та її розрахунком не є підставою для визнання заборгованості спірною. Також зазначає, що заява про вчинення виконавчого напису нотаріусом була оформлена відповідно до діючого законодавства України і містила всі обов`язкові відомості про боржника та стягувача, а також щодо розмірів заборгованості і строків, за які проводиться стягнення; нотаріус не звертався до стягувача за наданням додаткової інформації, оскільки йому було надано всі необхідні і достатні документи для вчинення виконавчого напису; нотаріусом було перевірено належне повідомлення боржника про наявну заборгованість та відповідність документів, поданих на обґрунтування стягнення, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів; виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку позовної давності, з дотриманням 30-денного строку з моменту повідомлення боржника про заборгованість у відповідності до положень ст. 1050 ЦК України. Позивач не довів у встановленому процесуальним законом порядку належними і допустимими доказами, що сума заборгованості за кредитним договором станом на дату вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису була іншою ніж та, яка була визначена у виконавчому написі, не надав ні власного контррозрахунку суми заборгованості по кредитному договору, ні доказів погашення існуючої заборгованості, ні доказів, які б підтверджували наявність іншого розміру заборгованості, відмінного від визначеного у виконавчому написі.

Щодо стягненняз відповідачавитрат направову допомогу,то вважає,що заявленівитрати єне співмірнимиз розміромзаявлених позовнихвимог таскладністю справита неє обґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача надані додаткові пояснення у справі, відповідно до яких надані акти та опис роботи адвоката Працевитого Г.О. є достатнім задля розуміння необхідності його процесуальних дій на користь позивача. Жодного зловживання права щодо затягнення процесу в діях позивача немає, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону, дійшов до наступних висновків.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст.77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно з приписами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 16.01.2015між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (перейменовано на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») було укладено кредитний договір №630248404, за умовами якого позичальнику було надано кредит, що сторонами не оспорюється.

При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6981 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк"(перейменованона АТ"СЕНСБАНК") заборгованість за кредитним договором №630248404 від 16.01.2015, за період з 17.09.2020 по 04.01.2021 у сумі 25700,43 грн, яка складається з: 8301,73 грн- простроченої заборгованості за сумою кредиту; 17175,50 грн,- строковою заборгованістю за сумою кредиту; 223,20 грн,- строковою заборгованістю за комісією та процентами; 0,00 грн, - заборгованістю за комісією та процентами.

З метою примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 6981 від 18 лютого 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. постановою від 20.04.2021 відкрито виконавче провадження №65211384.

30.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. у виконавчому провадженні №65211384 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається, спірний виконавчий напис вчинено на підставі положенняпостанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»(надалі - Перелік).

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Встановлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріусом вчинено 18 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

На момент вчинення спірного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Положеннями ст. ст.15,16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому,відповідно дост.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згіднозі ст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Крім того, у постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З наданої суду позовної заяви вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

В матеріалах справи відсутні будь - які відомості щодо заборгованості позивача, а саме виписки по рахунку боржника, детального розрахунку заборгованості та строків її погашення, засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), та інших доказів, які б підвереджували наявну заборгованість, що не дає можливість встановити факт реальної заборгованості позивача перед відповідачем.

За таких обставин, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 04 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст. ст.50,87,88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У Постанові ВС № 189/115/19 від 23 грудня 2021 року, на яку представник відповідача посилається в поясненнях, вказується, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування суд має перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, отримання позивачем вимоги банку, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Адвокат Працевитий Г.О., звертаючись до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 , зазначив про понесення останнім судових витрат пов`язаних із правничою (правовою) допомогою за надані адвокатом послуг на підставі укладеного договору, в підтвердження чого було надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги б/н від 01.10.2024; договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024, відповідно до якого розмір гонорару визначається та за погодженням сторін та викладається в додатку до договору; додаткового договору від 01.10.2024, відповідно до якого адвокатом надані послуги: консультація адвоката; підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису; подання позову від імені адвоката; зупинення виконавчого провадження; контроль справи у суді; участь адвоката у судових засіданнях; стягнення витрат на правову допомогу; закінчення виконавчого провадження, на загальну суму 7000,00 грн.

Відповідно до рахунку від 01.10.2024, ОСОБА_1 сплатила за надані послуги 7000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджено, що справа перебувала у провадженні суду з листопада 2024 року по січень 2025 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема позовна заява, заява про забезпечення позову та додаткові пояснення. Участі у судових засіданнях представник позивача не приймав.

Враховуючи складність справи - предметом якої є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час необхідний (надання консультації, аналіз практики, яка є сформованою та незмінною, складання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який є невеликим за обсягом, більше містить посилання на норми права та судову практику) на виконання робіт, справа містить незначний об`єм матеріалів, представник позивача участь в судових засіданнях не приймав, враховуючи подану відповідачем заяву про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн не відповідають критерію необхідності, виправданості, не є співмірними складності даної справи, тому приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги має бути зменшений та стягненню з відповідача на користь позивача за надання професійної правничої допомоги підлягає 3000 грн.

Крім того, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1816,80 гривень в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору, які підтверджені документально.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 01 листопада 2024 року у справі ЄУН 332/6267/24, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.12, 18, 141, 158, 247, 263-265, 272,353, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Працевитого Геннадія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за № 6981 від 18.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною на користь стягувача Акціонерне Товариство "Альфа-Банк" (перейменовано на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №630248404 від 16.01.2015 в розмірі 26350,43 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1816,80 гривень (одну тисячу вісімдесят шістнадцять гривень 80 коп).

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 коп).

В іншій частині позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Заходи забезпечення позову у даній цивільній справі, вжиті на підставі ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2024 року у справі ЄУН 332/6267/24, провадження № 2-з/332/5/24, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №65211384, що здійснюється на підставі виконавчого напису№ 6981, вчиненого 18.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 26350,43 гривень, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, діють відповідно до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено до 31 січня 2025 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 .

Представник позивачки: адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: 01054, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37-41, оф.215;

Приватний виконавець виконавчого округ Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, адреса: 69041, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд.26, оф.1.2.

Суддя: О.М.Погрібна