Рішення № 124836105, 20.01.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/944/25

Справа №754/13786/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретаря с/з Шклярської К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборговаості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 61 992,69 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено кредитний договір №1001402711901 від 13.09.2019 року, відповідно до якого відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 55 000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 року наявна заборгованість, яка становить 61 992,69 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 38 954,53 грн., заборгованості за процентами - 15,16 грн.; заборгованості за комісією в розмірі 23 023 грн., а відтак позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

08.11.2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві сторона відповідача посилається на те, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем слідує, що відповідачем отримано кредитні кошти в сумі 55 000 грн. При чому позивачем було неправомірно нараховано комісію в сумі 23 023 грн. Водночас на погашення кредиту відповідачем було внесено кошти на загальну суму 32 494,51 грн., які позивачем були зараховані у наступному порядку: 16 045,47 грн. на погашення тіла кредиту, 16 445 грн. - на погашення щомісячної комісії та 4,04 гривні на погашення відсотків. З огляду на викладене вище, необхідно також зазначити, що оскільки положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними, кошти, які були зараховані позивачем на погашення нарахованої комісії в сумі 16 445 грн, підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов`язань в порядку, визначеному ст. 534 ЦК України. Отже, з урахуванням умов кредитного договору, грошові кошти, які зараховані на погашення заборгованості за комісією в сумі 16 445 грн., підлягають зарахуванню в наступному порядку: в рахунок погашення заборгованості за процентами в сумі 15,16 грн. (16 445,00 грн. - 15,16 грн. (розмір заявлених процентів) = 16 429,84 грн (залишок)); за основною сумою заборгованості за кредитом в сумі 16 429,84 грн (38 954,53 грн (розмір заборгованості за тілом кредиту) - 16 429,84 грн = 22 826,69 грн). Таким чином, з урахування часткового погашення відповідачем кредиту, заборгованість за кредитним договором становить 22 826,69 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. За таких обставин сторона відповідача вважає, що позов підлягає лише частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 22 826,69 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту. Сторона відповідача просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову та слухати справу у відсутності сторони відповідача.

15.11.2024 року від сторонни позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Сторони в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Суд вважає за можливим проводити розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.09.2019 року між АТ "Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено у письмовій формі кредитний договір №1001402711901, на підставі якого відповідачу видано кредит у сумі 55 000 грн.

Договір укладений шляхом підписання заяви, яка містить усі суттєві умові, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України. Окрім того, відповідач поряд із заявою, підписала «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».

Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання відповідачем заяви. Мета підписання Паспорту - ознайомлення відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Розділом 3 Паспорту споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживча» визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту; строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту. Відповідно до Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» передбачено процентну ставку; тип процентної ставки; розмір комісії. Також зазначені відомості про: загальні витрати за кредитом; орієнтована загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка.

У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.

Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - заявою, платіжною інструкцією, виписками по рахунку, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості, яка станом на 01.07.2024 року складає 61 992,69 грн., з яких: 38 954,53 грн. - заборгованість за кредитом; 15,16 грн. - заборгованість процентами; 23 023 грн. - заборгованість за комісією.

На погашення кредиту відповідачем було внесено кошти на загальну суму 32 494,51 грн., які позивачем були зараховані у наступному порядку: 16 045,47 грн. на погашення тіла кредиту, 16 445 грн., на погашення щомісячної комісії та 4,04 грн. на погашення відсотків. Відповідач вважає, що сплачені нею кошти в рахунок оплати комісії необхідно відняти від заборгованості за кредитним договором.

Відносно черговості погашення кредиту, то така процедура визначена ст. 534 ЦК України, відповідно до якої, якщо інше не передбачено договором, у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу виплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу. Отже, зарахування коштів на погашення заборгованості здійснюється відповідно до положень ЦК України.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом за фактом обробки фактичного операційного руху грошових коштів за рахунками кредитної угоди, а також він відображає стан нарахувань у певні періоди. Банківська виписка, яка долучена до справи, має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, відповідно до якого до первинних документів, які фіксують факт виконання операцій і служать підставою для записів у регістрах бухобліку і у податкових документах, віднесені - касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Користуючись кредитним коштам, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам. У зв`язку з порушенням зобов`язань відповідачем за кредитним договором утворилась заборгованість.

Відповідачем частково сплачено заборгованість за договором, однак зазначених коштів не достатньо для погашення заборгованості за кредитом, оскільки відповідач ухиляється від належного виконання зобов`язань та їй нараховується пеня за порушення зобов`язань.

На підтвердження заборгованості позивачем надано розрахунок та виписку за рахунком. Розрахунок заборгованості проведений автоматизованою системою і в ньому відображено та враховано усі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його виконання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи норми закону та докази, що містяться у матеріалах справи, необхідно дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають і належним чином зобов`язання не виконанні та кредитором не прийняті.

Згідно з вимогами ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що відповідач користувалась кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість за кредитом, чим фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів. Останній платіж нею був здійснений 13 квітня 2020 року, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 01.07.2024 року, зокрема, заборгованісті за кредитом в розмірі 38 954,53 грн. та заборгованості за процентами 15,16 грн., з розміром якої суд погоджується.

Стосовно заборгованості за комісією, вказаної позивачем в розрахунку заборгованості в розмірі 23 023 грн., суд приходить до такого.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Із змісту п. 4 заяви №1001402711901 від 13.09.2019 року встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості без уточнення найменування конкретної послуги, систематичності її надання, тобто відповідно до наповненості пакету як передбачено АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Тому вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації ,що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 4 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок викладено у постанові від 13 липня 2022 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19.

Оскільки умови договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісії на думку суду є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в сумі 23 023,00 грн., не підлягає стягненню.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості в частині нарахування боргу за несплату комісії, вбачається, що відповідачем фактично сплачено банку комісію за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно на суму 16 445 грн. Вказану суму необхідно віднести на рахунок платежів за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, заборгованість за кредитним договором буде дорівнювати 22 509,53 грн. (38 954,53 - 16 445) заборгованість за кредитом та 15,16 грн. - заборгованість за процентами, а всього 22 524,69 грн.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів, на спростовання викладених позивачем обставин та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог, тобто 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «про споживче кредитування», ст.ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборговаості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість у загальному розмірі 22 524,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення складено 30.01.2025 року.

Суддя Н.Д.Буша