Рішення № 124835444, 28.01.2025, Хорольський районний суд Полтавської області

Дата ухвалення
28.01.2025
Номер справи
548/2847/24
Номер документу
124835444
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 548/2847/24

Провадження № 2/548/164/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2025 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Манжос Т.С., Матвієнко О.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доХорольської міськоїради Лубенськогорайону Полтавськоїобласті про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно та майнові права,зокрема право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства яка знаходиться у с.Єньки Хорольської ОТГ Лубенського району Полтавської області. ОСОБА_2 мала право на зазначену вище земельну ділянку відповідно до рішення виконавчого комітету Петрівської сільської ради народних депутатів Хорольськогорайону Полтавської області від 20 лютого 2007 року «Про розгляд заяв громадян про виділення земельних ділянок», але не закінчила приватизацію вказаної земельної ділянки у зв`язку зі смертю

У Хорольській державній нотаріальній конторі, на підставі заяви позивачки про прийняття спадщини було відкрито спадкову справу № 98/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 .

Після звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 умовних кадастрових га., що знаходяться в межахс.Єньки Хорольської ОТГ Лубенського району Полтавської області, мені листом за вих.№ 512/02-14 від 12.11.2024 року повідомлено, що відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У зв`язку з тим, що право власності на вищевказану земельну ділянку не було зареєстровано померлою за життя належним чином, позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщинуна земельну ділянку. Разом з тим позивачу роз`яснено право звернутись до суду для визнання права власності на вище зазначене нерухоме майно.

26.12.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно та майнові права,зокрема право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства яка знаходиться у с.Єньки Хорольської ОТГ Лубенського району Полтавської області. ОСОБА_2 мала право на зазначену вище земельну ділянку відповідно до рішення виконавчого комітету Петрівської сільської ради народних депутатів Хорольськогорайону Полтавської області від 20 лютого 2007 року «Про розгляд заяв громадян про виділення земельних ділянок», але не закінчила приватизацію вказаної земельної ділянки у зв`язку зі смертю

У Хорольській державній нотаріальній конторі, на підставі заяви позивачки про прийняття спадщини було відкрито спадкову справу № 98/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 .

Після звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 умовних кадастрових га., що знаходяться в межахс.Єньки Хорольської ОТГ Лубенського району Полтавської області, мені листом за вих.№ 512/02-14 від 12.11.2024 року повідомлено, що відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У зв`язку з тим, що право власності на вищевказану земельну ділянку не було зареєстровано померлою за життя належним чином, позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщинуна земельну ділянку. Разом з тим позивачу роз`яснено право звернутись до суду для визнання права власності на вище зазначене нерухоме майно.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами:Копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ;Копією паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;Копією витягу з реєстру територіальної громади;Копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 ;Копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 витягу з ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_5 ;Копією витягу з ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_6 ;Копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 ;Копією свідоцтва про народження ОСОБА_8 ;Копією паспорта та РНОКПП ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом;;Копією супровідної архівного відділу;Копією архівного рішення виконкому Петрівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області від 20.02.2007 року;Копією листа нотаріуса № 512/02-14 від 12.11.2024 року;Копією звіту про незалежну оцінку.

Відповідно до Архівного витягу з рішення сьомої сесії п`ятого скликання Петрівської сільської Ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області від 20 лютого 2004 року «Про розгляд заяв громадян про видідення земельних ділянок» громадянці ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку для розширення особистого підсобного господарства загальною площею 0.73 га. у с.Єньки Лубенського району Полтавської області.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.

За змістом статті 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі статтею 118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Згідно зі до ст.ст. 68, 69 ЗУ «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює склад спадкового майна, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Відсутність документа, що посвідчує право власності та/чи факту державної реєстрації права власності є порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про неможливість вчинення нотаріальної дії, так як ст. 47 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для вчинення нотаріальної дії не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.

У п.п. 4.15 п. 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595 аналогічно визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пункт 4.18 вказаного Порядку передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Нотаріусом роз`яснено, що у випадку відсутності документів, які підтверджують, зареєстроване в установленому законом порядку, право власності спадкодавця на рухоме/нерухоме майно, за спадкоємцем/спадкоємцями зберігається право на звернення до суду, і в судовому порядку, надавши суду всі необхідні та достатні докази, спадкоємець/спадкоємці має/мають право вирішувати питання щодо визначення складу спадкового майна, визнання права власності за спадкодавцем, а також вирішувати питання про встановлення свого права власності в порядку спадкування на належне спадкодавцю майно.

Позивач прийняв спадщину, а тому успадкував право на завершення процедури приватизації відповідної земельної ділянки та державну реєстрацію права власності на неї, яке мала спадкодавець, але в установленому порядку не може завершити процедуру приватизації та зареєструвати своє право на спадкове майно.

Згідно зіст. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 328ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідност. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідност.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способамизахисту суб`єктивнихцивільних прав/інтересіврозуміють закріпленізаконом матеріально-правовізаходи примусовогохарактеру,за допомогоюяких проводитьсяповновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Хорольської ради Лубенського району Полтавської області (кодЄРДПОУ:22528612,адреса знаходження:вул.1Травня,4м.ХоролЛубенськогорайонуПолтавської області) про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на завершення приватизації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 га., з цільовим прзначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с.Єньки Хорольської ОТГ Лубенського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті, ОСОБА_2 ,яка мала право на зазначену вище земельну ділянку відповідно до рішення сьомої сесії п`ятого скликання Петрівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області від 20 лютого 2007 року «Про розгляд заяв громадян про виділення земельних ділянок», шляхом здійснення ОСОБА_1 усіх дій, пов`язаних з приватизацією земельної ділянки, в тому числі право на державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку та одержання документів на ім`я, ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на дану земельну ділянку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2025 року.

Суддя : О.В. Коновод

Часті запитання

Який тип судового документу № 124835444 ?

Документ № 124835444 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 124835444 ?

Дата ухвалення - 28.01.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 124835444 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 124835444 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 124835444, Хорольський районний суд Полтавської області

Судове рішення № 124835444, Хорольський районний суд Полтавської області було прийнято 28.01.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 124835444 відноситься до справи № 548/2847/24

Це рішення відноситься до справи № 548/2847/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 124835443
Наступний документ : 124835445