Рішення № 124804172, 28.01.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 274/6158/24

Провадження № 2/486/307/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ТОВ «Макс Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.11.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10126166 про надання кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки в сумі 6 300,00 грн. Договір укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит, а він у свою чергу зобов`язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. 22.01.2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/24, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Качай Гроші», в тому числі й до ОСОБА_1 . На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 24 255,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 300,00 грн.; заборгованість за комісією 315,00 грн., заборгованість за відсотками 17 640,00 грн.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у загальному розмірі 24 255,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.09.2024 справу передано за підсудністю до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за останнім відомим місцем реєстрації відповідача.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито позовне провадження та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому також зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі. У разі неявки відповідача просив провести заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток за останнім відомим місцем реєстрації, за місцем фактичного проживання, оголошенням на офіційній веб-сторінці «Судова влада України», причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 04.11.2023 укладено договір кредитної лінії №00-10126166, який разом з паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового електронного ідентифікатора «67256», відправленого на номер телефону, зазначений позичальником, що відповідає вимогам п.п. 2.2-2.4 договору.

Відповідно до умов договору позичальником отримано кредит в сумі 6300,00 грн. на строк 120 днів, тип кредиту кредитна лінія, на особисті (споживчі) потреби. Кредит надається шляхом перерахування грошових коштів кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

22.01.2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/24, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Качай Гроші».

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Суд встановив, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 11.07.2024 №196/07 без підпису уповноваженої особи (а.с.14).

Суд вважає, що вказані докази є неналежними та недопустимими. Зокрема, позивачем не надано доказів про наявність договірних відносин між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Платежі Онлайн» щодо переказу платежів. Окрім того, в договорі про відкриття кредитної лінії сторонами не обумовлено, що такий переказ буде здійснено через ТОВ «Платежі Онлайн». Враховуючи викладене, зазначена довідка сама по собі не може підтверджувати переказ коштів за кредитним договором на користь відповідача.

Окрім того, представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів з АТ «ОщадБанк», а саме номеру банківської картки відповідача ОСОБА_1 та інформації по рух коштів на рахунку, для обслуговування якого емітовано цю банківську картку. Дане клопотання судом було задоволено.

Із витребуваних доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно має відкритий банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано банківську картку № НОМЕР_1 . Разом з тим, з виписки про рух коштів на належному ОСОБА_1 рахунку за 04.11.2023 року не вбачається зарахування коштів від кредитодавця ТОВ «Качай Гроші» в сумі 6300,00 грн.

За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок.

У зв`язку із недоведеністю, а саме відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 24 255 грн., позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10126166 від 04.11.2023 року задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: О. О. Волощук