Рішення № 124793125, 30.01.2025, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1391/24

Провадження № 2/630/96/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із даним позовом, в якому зазначила, що 26.10.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. було відкрито виконавче провадження ВП 67268818. Підставою для відкриття виконавчого провадження 67268818 став виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 31707 виданий 04.10.2021 Бригіда В.О. (третя особа по справі), вчиненого за заявою відповідача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». У виконавчому написі зазначено стягнути на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 48073,11 грн. боргу. 28.04.2023 р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем було прийнято виконавче провадження ВП 67268818. 30.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. в межах виконавчого провадження ВП 67268818 було накладено арешт на грошові кошти в тому числі на заробітну платню. Позивачка вважає, що вищевказаний напис вчинений з порушенням діючого законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що виконавчі написи нотаріуса можуть бути виконані лише по кредитним договорам, які нотаріально посвідчені. З цих підстав виникає сумнів до документів, поданих позивачем, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, на підставі яких, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. був вчинений виконавчий напис № 31707 виданий 04.10.2021 і є порушенням п.п. 1.1, 1.2 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції від 22.02.2012 р. № 296/5. Позивач просив виконавчий напис № 31707 виданий 04.10.2021 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 30 грудня 2024 року було відкрито провадження за даним позовом та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 30 грудня 2024 року, задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення з позивача у виконавчому провадженні.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач надав до суду заяву про визнання позову, у якому просив стягнути з нього на користь позивача 50% судового збору за пред`явлення позову та забезпечення позову. Також просив розглянути справу без участі представника банку.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуБригіда В.О. письмових пояснень з приводу позову не надав, клопотань не подавав.

Клопотань про розгляд справи в загальному порядку від сторін до суду не надійшло.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній доказами у відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.

Згідно зч.ч.1,2,3ст.12 ЦПКУкраїни,цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3ст.13, ч. 1 ст. 49 ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно дост.76,ч.1,2,3ст.77,79,80 ЦПК України:

Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1,5,6ст.81,ст.89 ЦПКУкраїни,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

04 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №31707 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 47823,11 грн, що утворилася за кредитним договором №200911443501 від 13.11.2017.

Приватним виконавцем ВО Харківської обл. Подолянко І.А. 26.10.2021р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67268818 про примусове виконання виконавчого напису, виданого 04 жовтня 2021р. приватним нотаріусом КМНО Бригіда В.О. зареєстрований в реєстрі за №31707 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «ПУМБ» у розмірі 48073,11 грн.

У подальшому, дане виконавче провадження було прийняте до виконання приватним виконавцем ВО Дніпропетровської обл. Нордіо В.В. за постановою від 28.04.2023, та постановою від 30.04.2023 накладено арешт на кошти боржника.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже,відповідне правостягувача,за захистомякого вінзвернувся донотаріуса,повинно існуватина моментзвернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідна правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 у справі №569/8884/17.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі №201/11696/16-ц з подібних правовідносин.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесенихпостановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинноюпостанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття.

Оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №910/13233/17.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Судом не отримано відомостей про те, що укладений між Банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Таким чином, в даному випадку у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Що стосується розміру судових витрат позивача на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_1 23.10.2024 уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Водолажченком В.М. (також адвокатом Водолажченком В.М. 23.10.2024 складено ордер на представництво її інтересів). У пункті 3 сторони погодили вартість послуг із правової допомоги у 6000,00 грн. У подальшому сторони 23.12.2024 склали акт виконаних робіт №24-ц/а-24 про те, що ОСОБА_1 отримала правову допомогу у виді виїзної консультації, збору доказів, складання позовної заяви, складання заяви про забезпечення позову та подання позовної заяви на загальну суму 6000,00 грн.

Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Відповідно дост.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує той факт, що адвокатом Водолажченком В.М. в межах представництва інтересів позивачки серед іншого складалися та направлялися адвокатські запити, які є в матеріалах справи, складалася позовна заява та клопотання про забезпечення позову здійснювалося подача заяв до суду. Розмір таких послуг адвоката у сумі 6000 грн суд вважає співмірним складності справи, тобто критеріям, передбаченим ч.4ст.137 ЦПК України, а тому суд вважає можливим стягнути витрати на правничу допомогу у вказаній сумі.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подачу позову у розмірі 1211,20 грн та 605,60 грн за забезпечення позову, що разом становить 1816,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним повернути позивачці з державного бюджету половину від сплаченого нею судового збору: 908,40 грн та стягнути з відповідача на користь позивачки іншу половину 908,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 23, 256, 267, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 626-629, 631, 638, 640, 654, 901, 902, 905, 907, 1212 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 жовтня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 31707 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором №200911443501 від 13.11.2017 у загальному розмірі 48073,11 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованої АДРЕСА_1 , з Державного бюджету України частину сплаченого нею судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп., (номери квитанцій 0.0.4090561616.1 та 0.0.4090564618.1 від 24 грудня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» ЄДРПОУ 14282829, адреса 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4;

Треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, 49025, м. Дніпро, просп. Слобожанський, б. 93, оф.3;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, 02068, м.Київ, пр.-т Григоренка, 15, прим.3.

Суддя І.М. Сухоруков