Рішення № 124769298, 29.01.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24826/24

пр. № 2/759/1459/25

29 січня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024295581_CARD від 06.04.2018 року у розмірі 56 199,81 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.06.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2024295581. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Відповідач отримала кредит на придбання товару. Даний договір є змішаним, якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки. П.2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024295581_CARD від 13.06.2019 року, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід`ємною частино якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви - Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Заявою анкетою про надання банківських послуг від 13.06.2019 року виконав у повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані, деякий час здійснювались погашення кредитної заборгованості, останній платіж внесено 11.08.2021 року.

Позивач також вказав, що 24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024295581_CARD від 13.06.2019 року укладеними між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 56 199,81 гривень (32 000,00 гривень заборгованості по тілу кредиту та 24 199,81 гривня заборгованість по відсоткам).

23.09.2024 року позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка не була отримана відповідачем та повернулась за закінченням терміну зберігання.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за заявою анкетою про надання банківських послуг №2024295581_CARD від 06.04.2018 року у розмірі 56 199,81 гривень.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23 січня 2025 року від директора ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - О.М. Кириченка надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в якій просив стягнути із відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 гривень.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі разом із примірником позовної заяви направлялись на її зареєстроване місце проживання, згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 (а.с. 56, 59, 64).

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, поштовий конверт повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 63).

Суд повторно направив ухвалу про відкриття провадження у справі із примірником позовної заяви на зареєстроване місце проживання відповідача.

Поштовий конверт повторно повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 65).

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 13 червня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2024295581.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, позичальник отримав кредит у загальному розмірі 8 211 гривень 17 копійок на придбання товару.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Відповідно до п.1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк надає позичальнику кредит безготівково, шляхом перерахування банком кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , зменшених на утриману банком комісійну винагороду за видачу кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2024295581_CARD від 13.06.2019 року по клієнту ОСОБА_1 , станом на 24.03.2023 року заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 56 199,81 гривень.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року в справі №161/16891/15 вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог, зокрема, позивачем до позовної заяви додано копію кредитного договору №2024295581 від 13 червня 2019 року; додаток №1 до кредитного договору №2024295581 від 13 червня 2019 року - графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 13.06.2019 року разом із додатком №1 до нього; розписку ОСОБА_1 про отримання картки № НОМЕР_2 , емітованої на її ім`я; розрахунок заборгованості за кредитним договором №2024295581; звіт-рахунок за період з 13.06.2019 року по 24.03.2023 року щодо ОСОБА_1 , який містить операції з платіжною карткою.

Судом, крім того, встановлено, що 24 березня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (Фактор) укладено Договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстровано у реєстрі за №265, відповідно до умов якого Клієнт передає, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості (п. 1.1 Договору).

Сторони домовились, що ліміт Фінансування по Реєстру Боржників №1 та по Реєстру Боржників №2 становить 7 155 000 гривень 00 копійок без ПДВ, станом на дату підписання Сторонами цього договору (п. 7.1 Договору).

У відповідності до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу №24/03/23, укладеного 24 березня 2023 року, до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 за номером кредитного договору: 2024295581 від 13.06.2019 року на загальну суму 56 199,81 гривня, що складається із 32 000,00 гривень заборгованості по тілу кредиту та 24 199,81 гривні заборгованості по відсоткам.

Суду також надано платіжну інструкцію №46 від 24.03.2023 року з якої вбачається, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» здійснило платіж на користь АТ «ОТП БАНК» у розмірі 7 155 000,00 гривень із призначенням платежу «Сплата згідно ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ №24/03/23 від 24 березня 2023, без ПДА».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2024295581_CARD від 13.06.2019 року по клієнту ОСОБА_1 , станом на 24.03.2023 року заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 56 199,81 гривень.

Свої зобов`язання зі сплати заборгованості ОСОБА_1 не виконала, кредитні кошти не повернула.

23.09.2024 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» за вих. №0923/6 направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги на загальну суму 56 199,81 гривень.

Вказану вимогу ОСОБА_1 не отримала, оскільки поштове відправлення повернулось відправнику.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем розміру заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 за договором №2024295581_CARD від 13.06.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в загальному розмірі 56 199,81 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію №773 від 05 листопада 2024 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» здійснило платіж у розмірі 3 028 гривень 00 копійок із призначенням платежу «…; Судовий збір за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», Святошинський районний суд м. Києва за 11.24».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3 028 гривень 00 копійок.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

23 січня 2025 року від директора ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - О.М. Кириченка надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в якій просив стягнути із відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 гривень.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3080 щодо адвоката Чміль Юлії Володимирівни; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1248536 від 09.09.2024 року з якого встановлено, що правом представляти ТОВ «Брайт Інвестмент» у Святошинському районному суді м. Києва наділена адвокат Чміль Юлія Володимирівна; договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01 травня 2023 року, укладений між Адвокатським Бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»; додаток № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2023 року, яким встановлено вартість послуг за Договором; акт про надання правничої допомоги №1501-25 до Договору про надання правової допомоги №01/05-23 від 15.01.2025 року з якого вбачається, що Адвокатське Бюро «Юлії Чміль» надало ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» юридичні послуги у справі №759/24826/24, що розглядається у Святошинському районному суді м. Києва, вартість послуг: 8 500,00 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Так, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а від відповідача не надходили заперечення щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) суму заборгованості за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024295581_CARD від 13.06.2019 року у розмірі 56 199 (п`ятдесят шість тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 81 копійка, що складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок та заборгованості по відсоткам у розмірі 24 199 (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 81 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) судові витрати у межах сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Н.О.Горбенко