Рішення № 124758286, 29.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10388/24

Провадження №: 2/752/1328/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова», Товариство) звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 9858,93 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він обслуговує багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та надає його співвласникам житлово-комунальні послуги. Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» №6 від 17.01.2005, та Авізо №265 від 24.10.2005, житловий будинок за вказаною вище адресою переданий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2022 року. Позивач вказує, що у вказаному будинку ТОВ «Новобудова» безперебійно надає житлово-комунальні послуги. Однак, відповідач своїх зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг належним чином не виконує, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за період з 01.03.2023 по 01.04.2024 у загальному розмірі 9858,93 грн, що складається із суми основного боргу в розмірі 9633,02 грн, 3% річних у сумі 86,36 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 139,55 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути із відповідача на свою користь вказану заборгованість, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024 для розгляду цивільної справи №752/10388/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на адресу його місця проживання, проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомленим про розгляд справи.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новобудова» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Виходячи з вищевикладених положень Закону, власник житлового приміщення (квартири) в багатоквартирному будинку є співвласником приміщень загального користування (у тому числі допоміжні), несучих, огороджувальних та несуче-огороджувальних конструкцій будинку, механічних, електричних, сантехнічних та іншого обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівель і споруд, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, та у відповідності з частиною другою статті 7 вказаного Закону, несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно з положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Судом установлено, що ТОВ «Новобудова» обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та надає його співвласникам житлово-комунальні послуги.

Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» №6 від 17.01.2005, та Авізо №265 від 24.10.2005, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , переданий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 у вищезазначеному будинку на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2022, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2024 за №373198055.

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 11.12.2019 ТОВ «Новобудова» визначено управителем вказаного багатоквартирного будинку та затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

02 січня 2020 року між ТОВ «Новобудова» та власниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладений Договір №126-Г про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до пункту 1 Договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько - побутових потреб співвласників та мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкових території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно - технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договір про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку (пункт 2 Договору).

Пунктом 10 Договору визначено, що ціна послуги з управління становить: 7,57 грн. на місяць за 1 кв. м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6,49 грн. відповідно кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю у розмірі 1,08 грн. на місяць.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до пункту 12 Договору, згідно Додатку № 5 до Договору від 02.01.2020, складові витрати на утримання будинку та прибудинкової території та поточний ремонт спільного майна затверджені кошторисом до Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 02.01.2020.

З 01.01.2022 введено в дію новий кошторис витрат на послугу з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ціна послуги з управління в місяць за один квадратний метр становить 8,81 грн.

При цьому, з 01.01.2024 введено в дію новий кошторис витрат на послугу з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ціна послуги з управління в місяць за один квадратний метр була збільшена до 10,30 грн.

Позивач посилається на те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини з приводу надання послуги з управління будинком на підставі договору №126-Г, проте, відповідач належним чином не виконує зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

Як закріплено положеннями частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власність зобов`язує, а стаття 322 ЦК вказує, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 151 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

В силу положень частини другої статті 382 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно із вимогами пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 162 ЖК України також передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження №61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Як убачається із матеріалів справи, відповідач своєчасно не сплачує витрати за спожиті в період з 01.03.2023 по 01.04.2024 житлово-комунальні послуги, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 9633,02 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з вимогами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом установлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, на підтвердження чого позивач надав суду розрахунок заборгованості.

З матеріалів справи убачається, що відповідач тривалий час не виконує належним чином зобов`язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями щодо того, що він не користується наданими позивачем послугами або щодо проведення звірки розрахунків матеріали справи не містять.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд уважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2023 по 01.04.2024 у розмірі 9633,02 грн відповідно до розрахунку позивача, який перевірений судом.

Щодо застосування до спірних відносин санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду з цього приводу висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі №14-448цс19-ц.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норма статті 625 ЦК передбачає нарахування процентів із застосуванням індексу інфляції, що має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а нарахування 3% річних від простроченої суми є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Надані представником позивача розрахунки нарахувань згідно статті 625 ЦК України перевірені судом та є математично вірними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих за період з 01.03.2023 по 01.04.2024 інфляційних втрат у розмірі 139,55 грн та 3% річних прострочення сплати внесків у розмірі 86,36 грн.

Відповідно до вимог частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, власного контррозрахунку суми боргу до матеріалів справи не надав, як і будь-яких доказів сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території у вказаний позивачем період.

Враховуючи вищевикладене, суд уважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2023 по 01.04.2024 у загальному розмірі 9858,93 грн, а також понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 3028 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», адреса: 03028, місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 10, код ЄДРПОУ 32917247;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 29.01.2025.

Суддя А.О. Митрофанова